Ширяївський районний суд Одеської області
17.09.2025 Справа №: 518/1582/25 Провадження № 2/518/573/2025
17 вересня 2025 року
Суддя Ширяївського районного суду Одеської області Тарасенко М.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса про визнання права власності на земельну ділянку, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса про визнання права власності на земельну ділянку.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданими до неї документами, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, з огляду на наступне.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а також документів, що до неї додаються, визначені ст. 175-177 ЦПК України.
Суд зазначає, що завданнями та основними засадами цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, убачається, що загальний місцевий суд може прийняти рішення по суті цивільної справи за майновим позовом особи тільки у разі наявності цивільно-правового спору між позивачем та відповідачем - особою, яка порушує, не визнає або оспорює речове право позивача.
У поданій позовній заяві, позивач вказує, що відповідачем по справі є Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Одеса, однак не викладає обставин, в чому полягає порушення прав позивача з боку відповідача, а саме - яким чином відповідачем оспорюється або не визнається право власності на земельну ділянку, що є предметом позову та не зазначає докази, що підтверджують дані обставини, або ж докази втрати позивачем документа, який засвідчує її право власності.
Тому, всупереч положенням ст. 392 ЦК України позивач у власній позовній заяві не вказав обставин та не надав до суду належних та допустимих доказів, на підтвердження існування спору про право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна земельну ділянку та наявності фактів оспорення або невизнання права власності позивача на цю земельну ділянку іншою особою відповідачем по справі - Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції м. Одеса.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму 3028 гривень.
До позовної заяви позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору на суму 484,48 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову у позовах про визнання права власності на майно визначається вартістю такого майна.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернулась до суду з позовною вимогою майнового характеру, а саме просить визнати за нею право власності на земельну ділянку.
Згідно із ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною; експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки; експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки; експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами. Натомість, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Зі змісту ст. ст. 175, 176 ЦПК України вбачається, що тягар доказування вартості майна несе саме позивач.
Таким чином, позивачу необхідно визначити ціну позову, та сплатити (доплатити) судовий збір за подання позовної заяви до суду, виходячи з ціни позову, розрахованого відповідно до дійсної вартості земельної ділянки на момент звернення до суду із заявленою позовною вимогою.
Крім того, позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме позивачем не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін по справі.
Наведені обставини унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі, а тому позовну заяву належить залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення її недоліків.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 185 ЦПК України, суддя -
Ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса про визнання права власності на земельну ділянку - залишити без руху, запропонувавши позивачу усунути недоліки вказані в мотивувальній частині ухвали в строк не пізніше п'яти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.Тарасенко