Ширяївський районний суд Одеської області
16.09.2025 Справа №: 518/1593/25 Провадження № 1-кс/518/47/2025
16 вересня 2025 року селище Ширяєве
Слідчий суддя Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 щодо негайного звільнення незаконно затриманої особи в порядку 206 КПК України,
16.09.2025 року до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України, в якому просить зобов'язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) та/чи будь-яких інших осіб, якими незаконно утримується ОСОБА_3 , негайно звільнити позбавленого свободи ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що 18.08.2025 року приблизно о 20:00 год. ОСОБА_3 був затриманий представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлений до приміщення цього відділу за адресою розташування установи. Того ж вечора ОСОБА_3 телефоном повідомив матері, що його утримують у приміщенні РТЦК та СП без законних підстав, йому відмовлено у праві на зв'язок із сім'єю та адвокатом, мобільний телефон у нього вилучено. 19.08.2025 року мати ОСОБА_3 звернулася на гарячу лінію 1512 з відповідною заявою про встановлення місця знаходження сина. Станом на 15.09.2025 року місцезнаходження ОСОБА_3 залишається невідомим, зв'язок із ним відсутній. Жодних процесуальних документів про його затримання чи тримання під вартою не складено, до ЄРДР відомості не внесені, судових рішень про арешт чи інше обмеження свободи не існує. З метою встановлення обставин місця перебування ОСОБА_3 рідними останнього вживались чисельні заходи, такі як звернення до правоохоронних органів з заявами про незаконне затримання та позбавлення свободи. Станом на 15.09.2025 року жодної відповіді на подані заяви не отримано. Таким чином, ОСОБА_3 більше 72 годин поза власної волі позбавлений свободи за відсутності судового рішення та незаконно утримується уповноваженими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відтак, заявник просить зобов'язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 (с-ще Ширяєве) та/чи будь-яких інших осіб, якими незаконно утримується ОСОБА_3 негайно звільнити позбавленого свободи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дослідивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Як визначено положеннями п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України слідчий суддя це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Ч. 3 ст. 26 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи (Рішення Конституційного суду України № 1-28/2017 від 23.11.2017 року).
Попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили, як передбачено ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення».
За приписами ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до змісту ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування взяті під варту військовослужбовці можуть триматися в окремих ізольованих приміщеннях казарменого типу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті, окремих ізольованих приміщеннях казарменого типу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються законодавством України.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Жодних відомостей про утримання ОСОБА_3 ВП №2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області заявником клопотання не зазначено та не надано.
Водночас, зі змісту клопотання встановлено, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Також, за змістом клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 не вбачається, що подане ним клопотання підлягає розгляду у порядку ст. 206 КПК України, а зазначені правовідносини виходять із норм КПК України.
Відтак, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для розгляду заявленого клопотання у порядку ст. 206 КПК України.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за зверненням, що подане в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно з ч. 6 ст .9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданим клопотанням .
Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу заявника клопотання на те, що у разі порушення прав чи інтересів особи службовими (посадовими) особами, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, працівниками поліції чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту вона вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо неї (нього) протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
У відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 щодо негайного звільнення незаконного затриманої особи в порядку 206 КПК України відмовити.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1