Справа № 495/11463/24
Провадження № 2/515/1167/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
17 вересня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Олійника К. І.,
за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама батька позивача, тобто його бабуся, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 21 січня 2002 року секретарем виконкому Дівізійської сільської ради Татарбунарського району області та зареєстрованого в реєстрі за №15, відповідно до якого вона заповідала його батьку, своєму сину ОСОБА_3 , житловий будинок по АДРЕСА_1 і взагалі все своє майно, яке належить та буде належати її на день смерті.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 , якій належав померлої на підстави Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.10.2019 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1034655551250, а також ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 4,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у на території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського (колишнього Татарбунарського) району Одеській області на підстави Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №028685 і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №4347,кадастровий номер 5125081600:01:1094, виданого 30.09.2004 адміністрацією Одеській області.
ОСОБА_3 з 2008 року по день смерті бабусі проживав разом з нею в АДРЕСА_2 .
Після смерті бабусі, його батько залишився проживати в спадковому будинку, прийняв на зберігання свідоцтво про смерть своєї мами, документи на житловий будинок та земельну ділянку його померлої мами, від спадщини не відмовлявся.
Таким чином, відповідно до ст.1268 ЦК України, його батько фактично прийняв спадщину померлої ОСОБА_3 згідно закону і заповіту у повному обсягу. Крім того, спадкова справа на спадкове майно бабусі не заводилась, спадщина померлої бабусі від умерлою не визнана.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, після смерті якого позивач звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу І. В. Кушнір з заявою про прийняття спадщини померлої
При огляді нотаріусом наданих ним документів виявилося, що прізвище померлої бабусі - ОСОБА_4 , а прізвище батька - ОСОБА_5 , а його - ОСОБА_6 .
Рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеській області від 13 листопаду 2024 року (справа № 495/7560/24) встановлений факт родинних відносин, визнано, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є мамою померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є її ОНУКОМ, а померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його батьком.
За таких обставин він вимушений звернутися до суду.
Рух справи
30 квітня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, передано на розгляд до Татарбунарського районного суду Одеської області за підсудністю.
13 червня 2025 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.
17 червня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області прийнято до розгляду та призначено її у підготовче судове засідання.
16 липня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Аргументи, доводи, клопотання учасників справи
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій підтримав доводи заяви та просив провести розгляд справи провести за його відсутності та відсутності позивача
Представник Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сергій Міховський надіслав суду заву, в якій просив розглядати справу у відсутності представника, позов визнає та не заперечує проти нього.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02 грудня 1968 року, виписаного російською мовою, матір'ю « ОСОБА_3 » є « ОСОБА_7 » (а.с.17).
За життя ОСОБА_8 21 січня 2002 року склала заповіт, за умовами якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: домоволодіння і все інше майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідала ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дивізія Білгород-Дністровського району Одеської області у віці 95 років померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 15 грудня 2020 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.11).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №184408357, сформованого 10.10.2019 року ОСОБА_2 є власником садибного (індивідуального) житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15).
Копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 028685 від 30 серпня 2004 року підтверджується, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,46 га, розташованої на території Дивізійської сільської ради, виділеної для ведення товарного сільськогоподарського виробництва (а.с.14).
Довідкою виданою Дивізійською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області за вих. 429/02-32 від 11 квітня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_3 в період з 2008 року по день смерті його матері - ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.19).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08.03.2022 року, виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21).
Копією рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2024 року встановлено факт родинних відносин, а саме те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є мамою померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є її онуком, а померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.21-24).
Мотивувальна частина
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.
При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: 1) часом відкриття; 2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті та воно виникає у день відкриття спадщини. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Також, частиною 1 ст. 1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ст.ст.1223, 1235 ЦК України).
Вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї (ст.ст.1268, 1269,1270 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. (ст.1272 ЦК України).
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок доведення поважності пропущеного строку покладається на спадкоємця.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17).
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Так, 28 лютого 2022 року відповідно Указу Президент №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнними діями, що відбуваються на території України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Збройних Сил Російської Федерації проти України, на всій території України запроваджено воєнний стан з 05:30 години 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан в Україні продовжувався, востаннє, Указом від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, та Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 7 серпня 2025 року.
Згідно з п. 3 постанови КМУ від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції чинній по 28.06.20022, було установлено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Водночас відповідні зміни щодо строків прийняття спадщини не були внесені до ЦК України, а відтак норми постанови КМУ від 28.02.2022 №164 не змінюють та не зупиняють визначених ст. 1270 ЦК України строків для прийняття спадщини.
Водночас норми вищевказаної постанови КМУ від 28.02.2022 №164 щодо зупинення перебігу строку для прийняття спадщини є такими, що вводять в оману спадкоємців, та у даному випадку, як стверджує представник позивачів, зумовили пропуск позивачами строку для прийняття спадщини.
У подальшому це положення було виключене на підставі постанови КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» від 09.05.2023 р. № 469 (набрало чинності 23.05.2023 р.).
Проте, незважаючи на скасування п. 3 постанови КМУ № 164, його дія з 29.06.2022 р. до 22.05.2023 р. породила чимало проблем на практиці, оскільки нотаріуси приймали від спадкоємців заяви про прийняття спадщини і після спливу шестимісячного строку, визначеного у ч. 1 ст. 1270 ЦК України.
Зупинення Урядом України строків для прийняття спадщини суттєво змінило відповідну процедуру, передбачену у кн. 6 ЦК та порушувало імперативні приписи закону.
Так, у ч. 4 ст. 4 ЦК міститься спеціальне застереження, згідно з яким якщо постанова КМУ суперечить положенням ЦК або іншому закону, застосовуються відповідні положення ЦК або іншого закону.
З цього приводу Верховний Суд наголосив, що законодавець як у ст. 1270 ЦК, так і в інших нормах ЦК не передбачає допустимості існування такої конструкції, як «зупинення перебігу строку для прийняття спадщини», та можливості в постанові КМУ визначати інші правила щодо строку для прийняття спадщини. Пункт 3 постанови КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 р. № 164 суперечить ст. 1270, 1272 ЦК, а тому не підлягає застосуванню (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22)).
Суперечності у нормах чинного законодавства щодо строків прийняття спадщини, які існували на початку вторгнення російської федерації до України та припали на період відкриття спадщини спадкодавцем у цій справі, зумовили невизначеність позивача щодо конкретних чітких термінів для прийняття спадщини. При цьому, суд наголошує, що Закон не повинен суперечити принципам верховенства права, має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях його застосування та наслідків дії норм. В протилежному випадку втручання держави у право власності особи не буде відповідати «справедливому балансу», який має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини, яка нестиме «індивідуальний і надмірний тягар».
Також при вирішенні даної справи суд зауважує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, що перешкоджали спадкоємцю прийняти спадщину вчасно.
Правила про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини конкретної справи. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК не застосовуються.
Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Тобто, законодавство України не містить вичерпного переліку поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, а також чітко не вказує які причини є поважними.
У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав: за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину; на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Разом з цим, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини; невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв'язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття.
Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанова Верховного Суду від 17.08.2023 року у справі № 626/274/22 (провадження № 61-8694св23)).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 за життя, 21 січня 2002 року, склала заповіт, за умовами якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: домоволодіння і все інше майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідала ОСОБА_3 .
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 , з 2008 року і на день смерті своєї матері - ОСОБА_8 , проживав разом з матір'ю, а отже є таким що прийняв спадщину.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, ОСОБА_1 , мав звернутись до нотаріальної контори з питанням прийняття спадщини у період до 02 вересня 2022 року включно.
Разом з тим, матеріали справи містять докази звернення ОСОБА_1 до нотаріуса лише 08 травня 2004 року, тобто за межати визначеного чинним законодавством строку.
Крім того сам позивач зазаначає, що після смерті батька він звертався до нотаріуса з питання прийняття спадщини після смерті своєї бабусі, а не батька, хоча доказів такого звернення дол суду не подано (травень 2004 року).
Позивач не зазначає та не надає докази наявності об'єктивних та істотних перешкод для прийняття спадщини у шестимісячний строк, визначенний чинним законодавством.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2024 року у справі № 495/7560/24 про встановлення факту родинних відносин ухвалено після визначеного чинним законодавством шестимісячного строку і з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 року у справі № 626/274/22 (провадження № 61-8694св23) не є підставою для визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Згідно з правовою позицією ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Турції» від 27.06.2000 року» при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватися правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
За вказаних обставин у суду відсутні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Висновки за результатами розгляду справи
Вирішуючи питання поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини конкретної справи.
За конкретних фактичних обставин даної справи, оцінюючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, суд дійшов висновку, що позивач не навів тих поважних поважних причин, які вони унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-80, 223, 258-259, 263-266, 273, 280-289, 354 ЦПК України, ст.ст. 10, 12, 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1235, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задволенні позовних вимог до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Дивізійська сільська рада, місцезнаходження: 68150, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Дивізія, вул. Миру, 100 (ЄДРПОУ 04378793).
Суддя К. І. Олійник