Справа № 515/948/25
Провадження № 3/515/1254/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
16 вересня 2025 року м. Татарбунари
Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Луцюк В.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого фактично за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 31 січня 2022 року Органом 6512, РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч.2 ст.173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 300688, ОСОБА_1 19 червня 2025 року о 23 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство, а саме умисні дії фізичного характеру щодо дитини свої співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого штовхав та ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілого, чим допустив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Клопотань, заяв про відкладення слухання справи до суду не надав, представника до суду не направив. До суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Адресою проживання особи ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 .
Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.
Отже, у разі, якщо судову повістку направлено судом за належною адресою і повернуто поштою, у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, враховуючи те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що розгляд справи відбудеться за викликом Татарбунарського районного суду Одеської області, вважаю, що адресат повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належним адресом та яка повернулася в суд у зв'язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка повідомила таку адресу проживання під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
За такого, з огляду на те, що ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, судова повістка повернулась до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року) неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на зазначене вище, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність щодо нього адміністративного матеріалу, який розглядається судом, не вживав жодних заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження, а тому за вказаних обставин, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, справа розглядається за відсутності ОСОБА_1 , оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню даного питання.
Виходячи зі змісту ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Стаття 280 зазначеного Кодексу передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують або відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно дост.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства надано:
протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 300688 від 20 червня 2025 року, заперечень щодо викладених у ньому обставин та порядку складання правопорушник не зазначив;
рапорт про реєстрацію повідомлення зі служби 102 про домашнє насильство, вчинене 20 червня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , співмешканцем доньки ОСОБА_1 , який ображає дітей, простягає руки, заявник: ОСОБА_3 ;
заяву ОСОБА_3 від 20 червня 2025 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , який вчиняє щодо неї та її сім'ї неправомірні дії;
письмові пояснення ОСОБА_3 від 20 червня 2025 року, де остання показала, що 20 червня 2025 року близько 18 години 00 хвилин до неї прийшов її онук ОСОБА_4 , 2014 року народження, який розповів, що його вітчим ОСОБА_5 вчора 19 червня 2025 року близько 21 години 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, почав наносити йому удари по голові та виражався на його адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою;
письмові пояснення ОСОБА_6 (матері дитини) від 20 червня 2025 року, згідно з якими вона співмешкає з ОСОБА_1 та мають на утриманні п'ятьох дітей. Син ОСОБА_7 пішов до бабусі у гості та поскаржився на те, що нібито вітчим його ОСОБА_1 його ображає, через що її матір викликала працівників поліції. Чого про це ОСОБА_7 сказав бабусі їй невідомо, можливо він їй цього і не говорив, а остання навмисно зателефонувала на лінію 102, оскільки має неприязні стосунки з її співмешканцем. ОСОБА_8 не чіпав дітей і ніяких протиправних дій не вчиняв;
письмові пояснення ОСОБА_1 від 20 червня 2025 року, де останній показав, що спів мешкає з ОСОБА_6 та мають на утриманні п'ятьох дітей. 19 червня 2025 року він цілий день знаходився у с. Лиман Білгород-Дністровського району Одеської області, де працював до 23 години 00 хвилин. Повернувся додому, сім'я повечеряла і вони лягли спати. Ніяких протиправних дій щодо співмешканки та її дітей не вчиняв;
форма ризиків вчинення домашнього насильства від 20 червня 2025 року, відповідно до якої рівень небезпеки вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства повторно визначено як низький.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації» від 20 вересня 2016 року (заява №926/08) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.161 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява №25).
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимогст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, вина ОСОБА_1 поза розумним сумнівом не доведена, а тому його діях склад адміністративного правопорушення відсутній.
За таких обставин, суд вважає, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а тому це є підставою для закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 283-284 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.О. Луцюк