Справа № 515/1081/25
Провадження № 2/515/1412/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
(заочне)
17 вересня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дем'янової О.А.,
при секретарі Унгурян Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
22 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (далі-ТОВ «Сучасний Факторинг» через свого представника - адвоката Юхименка Ю.Ю. звернулося до татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2020 року між ТОВ "Сучасний Факторинг" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №10200874619 (далі-Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати кредит покупцю в розмірі 20018 грн 28 коп, а покупець зобов'язується повернути кредит та внести плату за користування кредитом в розмірі, порядку та на умовах визначених Договором. Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в кредит. Однак відповідачка не виконала умови Кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 13.06.2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки за Кредитним договором №10200874619 від 10.10.2020 року становить 20409 грн 21 коп, який складається із: загальної заборгованості за тілом кредиту - 13193 грн 05 коп, заборгованості за сумою комісії/відсотків - 7216грн 16 коп.
Посилаючись на систематичне ухилення відповідачки від виконання договірних зобов'язань, відсутність останньої добровільно виконати взяті на себе зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість за Кредитним договором, а також судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову до суду у сумі 2422 грн 40 коп, та витрат на надання професійної правничої допомоги у сумі 6500 грн 00 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.07.2025 року головуючою у процесі суддею визначено Дем'янову О.А.
25 липня 2025 року до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідачки.
Ухвалою суду від 25 липня 2025 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з"явився. У позовній заяві просив розгляд справи здійснювати без участі представника ТОВ «Сучасний Факторинг», позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, заяву про причини неявки з проханням відкласти розгляд справи суду не надіслала.
Судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.37).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи 17.09.2025 року повідомлена через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с.38).
На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Відповідачка ОСОБА_1 не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачкою заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст.ст. 19, 279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, з ухваленням заочного рішення, у відповідності до ст.ст.280-282 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
10 жовтня 2020 року між ТОВ "Сучасний Факторинг" та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір №10200874619.
Згідно із п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов"язується надати кредит покупцю а покупець зобов"язується повернути кредит та внести плату за користування кредитом в розмірі, порядку та на умовах визначених Договором.
Відповідно до Розділу 3. Договору визначено, що сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються позичальникові на умовах строковості, а саме терміном на 12 календарних місяців та платності - 4,5% щомісячної комісії за управління кредитом та 0,01% за користування кредитом. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 60,81 % річних від загальної суми кредиту.
Також, розділом 3 Кредитного договору передбачено вартість товару - 17730 грн 98 коп, вартість послуги, що придбавається за рахунок кредитних коштів - 2287 грн 30коп, сума кредиту - 20018 грн 28 коп.
Всі узгоджені сторонами умови Кредитного договору №10200874619 від 10.10.2020 року викладені також у Паспорті споживчого кредиту, який містить всю інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.11-13,15).
Пунктом 3.3. Договору визначено, що перелік товарів та послуг, які придбаваються за рахунок кредитних коштів визначено покупцем в заяві на отримання споживчого кредиту. Факт отримання товару(ів) та послуг(и) підтверджується особистим підписом Покупця у видатковій накладній та/ ьабо відповідному правочині на отримання послуг(и).
Перший внесок за Товар склав 0 (нуль) гривень та був сплачений Покупцем Продавцю в момент придбання Товару (п.3.3).
Пункт 3.5 Кредитного договору передбачає, що перелік товарів та послуг які придбаваються за рахунок кредитних коштів визначено Покупцем в заяві на отримання споживчого кредиту. Факт отримання товару(ів) та послуг(и) підтверджується особистим підписом Покупця у видатковій накладній та/або відповідному правочині на отримання послуг(и).
Пунктами 3.9, 3.10,3.11 Договору визначено, що розмір щомісячного платежу по погашенню тіла кредиту та плати за користування кредитом становить 2569 грн 18 коп, з моменту укладення Кредитного договору до 10.10.2021 року включно. Щомісячний платіж повинен сплачуватись до 10 числа кожного місяця. Сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості усіх супутніх послуг, а також сплати процентів за його користування та інших платежів за цим Договором складає 30829 грн 21 коп.
Кредит надається на придбання Товарів/послуг, що визначаються Клієнтом в Заяві на отримання кредиту (п.3.12).
Відповідно до п. 4.2.1. покупець зобов'язаний повернути одержаний кредит, вносити плату за користуванням кредиту, у порядку, визначеному Договором.
Додатком №1 до Кредитного договору про надання споживчого кредиту №10200874619 від 10.10.2020 року визначено графік платежів та основні умови кредитування, згідно з якими відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення заборгованості щомісяця до дати платежу, яка зазначена в Додатку №1 до Кредитного договору про надання споживчого кредиту (а.с.13).
Як вбачається із Заяви на отримання споживчого кредиту ОСОБА_1 отримала 17730 грн 98 коп по товарному чеку №1093505 грн на придбання товару «Mystery» у продавця ФОП « ОСОБА_2 » (а.с.14).
Підписанням листа зобов'язання вих.№10200874619 від 10 жовтня 2020 року ТОВ «Сучасний Факторринг» зобов'язався надати вищезазначений кредит та забезпечити надходження на поточний рахунок торгової організації (продавця) ФОП « ОСОБА_2 » вартості товару без урахування початкового внеску, зазначеного у цьому листі, в якості виконання зобов'язань клієнта за рахунок зазначеного кредиту, а саме: 17730,98 грн. Одночасно з отриманням товару (ів) послуг та підписанням даного листа - зобов'язання ОСОБА_1 підтверджує доручення ТОВ «Сучасний Факторинг», перерахувати кредитні кошти за товари/послуги одержувачем зазначеним нею у заяві на отримання кредиту №10200874619 від 10 жовтня 2020 року (а.с.16).
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі - надав відповідачці кредитні кошти на придбання у ФОП « ОСОБА_2 » товару « ОСОБА_3 ». Однак, відповідачка у порушення умов Договору, свої зобов'язання належним чином не виконала.
Так відповідно до виписки із особового рахунку за Кредитним договором № 10200874619 від 10.10.2020 року, у відповідачки ОСОБА_1 наявна заборгованість станом на 13.06.2025 року в загальному розмірі 20018 грн 28 коп, який складається з: загальної заборгованості за тілом кредиту - 13193 грн 05 коп, та заборгованості за сумою комісії/відсотків - 7216 грн 16 коп. При цьому від ОСОБА_1 отримано оплат в загальній сумі 10420 грн 00 коп., а саме: 10.11.2020 року-2700 грн 00 коп, 10.12.2020 року -2560 грн 00 коп, 11.01.2021 року -2600 грн 00 коп, 10.03.2021 року-2560 грн 00 коп. (а.с.10).
Пунктом 9.3. Кредитного договору №10200874619 від 10.10.2020 року також встановлено терміни позовної давності по вимогам стягнення позики, процентів за користування позикою, комісії, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється Сторонами тривалістю у 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Додані позивачем до позовної заяви копії Кредитного договору №10200874619 від 10.10.2020 року, Додаток №1 до Кредитного договору про надання споживчого кредиту, що містить Графік платежів, основні умови кредитування, визначення сукупної вартості кредиту, Заяву на отримання споживчого кредиту від 10.10.2020 року, Паспорт споживчого кредиту за вказаним кредитним договором містять власноручний підпис ОСОБА_1 , що підтверджує її ознайомлення з усіма істотними умовами Кредитного договору та згоду на його укладання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення Договору на таких умовах шляхом підписання Кредитного договору, тобто доведеним є факт укладення між відповідачкою та позикодавцем Кредитного договору.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідачки є повернення кредиту в строки та у розмірі, визначеними кредитним договором.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Частиною 2 ст.615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) зобов'язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідачка всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушила вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.
Оскільки, відповідачкою порушене зобов'язання з повернення кредитних коштів, що встановлені умовами Договору, Графіком платежу, станом на 13.06.2025 року за нею обліковується прострочена заборгованість за кредитом на загальну суму 20409 грн 21 коп. Вказаний розмір заборгованості підтверджений наданою суду Випискою з особового рахунку за Кредитним договором.
За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Слід зазначити, що таким належним, допустимим і достовірним доказом заборгованості за договором позики (кредиту) - первинним документом - є Виписка по особовому рахунку, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому саме вона є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу.
Такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов таких висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Враховуючи вище викладене та дослідивши всі наявні докази, судом приймається до уваги надана позивачем Виписка з особового рахунку за Кредитним договором №10200874619 від 10.10.2020 року, яка підтверджує наявність та розмір заборгованості, при цьому суд зауважує, що відповідачка у свою чергу не надала до суду заперечень та/або відзиву на позовну заяву, а також не надала належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність її заборгованості перед позивачем та підтверджували належне виконання зобов'язань за кредитним договором.
З урахуванням досліджених обставин справи, зокрема щодо неналежного виконання відповідачкою умов Договору, суд вважає вимоги позивача належним чином обґрунтованими.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідачка та її представник з клопотанням про витребування відповідних доказів до суду не зверталися та не скористалися своїм правом надання відзиву на позовну заяву у разі незгоди з її вимогами.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, враховуючи те, що відповідачкою не було належним чином виконано умови вищезазначеного Кредитного договору, а також нею не було спростовано вищезазначених обставин, на які позивач посилається як на підставу позову, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідачки суми заборгованості відповідно до умов укладеного договору.
Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Сучасний Факторинг» у повному обсязі, в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який сплачено позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом.
Також, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги №20/06-СФ від 20 червня 2025 року, Акт №95 прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №20/06-СФ від 20 червня 2025 року, Платіжну інструкцію в національній валюті від 08 липня 2025 року №77029, Довіреність.
Згідно з п. 4.1. Договору про надання правничої допомоги отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару (а.с.18-20).
Пунктом 4.2. Договору про надання правничої допомоги до розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатським бюро інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин Адвокатського бюро з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація Адвокатського бюро.
Відповідно до п. 4.3. цього Договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких, а також умови та порядок розрахунків узгоджуються Сторонами та визначаються в додатках до цього Договору.
Здійснення оплати гонорару за Договором затверджується Актом приймання-передачі наданих послуг. (п. 4.7. Договору про надання правничої допомоги).
Відповідно до 4.8. Договору про надання правничої допомоги гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвокатського бюро.
Із Акту прийому-передачі наданих послуг №95 від 20 червня 2025 року вбачається, що загальна вартість послуги з надання правничої допомоги, наданої Адвокатським бюро «Тараса Онищенка» клієнту ТОВ «Сучасний Факторинг» складає 6500,00 грн, з яких: надання усної консультації стосовно складання позовної заяви ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; узгодження правової позиції; складання позовної заяви ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором/договором позики № 10200874619 від 10.10.2020 (а.с.21).
Платіжною інструкцією в національній валюті від 08 липня 2025 року №77029 підтверджується сплата ТОВ «Сучасний Факторинг» на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро «Тараса Онищенка» за надання правничої допомоги згідно Акту №95 від 21.06.2025 року Договір №20/06-СФ від 20.06.2025 (а.с.22).
Таким чином, суд під час вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оцінивши обґрунтованість пред'явлених вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення цієї вимоги з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Таку правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі 910/4201/19.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин та ураховуючи складність справи, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.
Керуючись ст.ст.11,15, 71,205,207,263,509,510,525-526,530,536,599,610-612,615,626,629,
638,1046-1056 ЦК України, ст.ст.2,7,10,11-13,19,76,77,81,84,89,95,133,137,141,174,78,263,
364,274,279,280-282 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за Кредитним договором №10200874619 від 10.10.2020 року в розмірі включно 20 409 (двадцять тисяч чотириста дев'ять) грн 21 коп
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 (шість тисяч п'ятсот) грн.
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг", код ЄДРПОУ 35310044, місцезнаходження: місто Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 39-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.А.Дем'янова