Справа № 515/825/25
Провадження № 2/515/1118/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
(заочне)
17 вересня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дем'янової О.А.,
за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
10 червня 2025 року до Татарбунарського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі-АТ «Сенс Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка подана представником Лойфер А.О.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти, запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що укладається згідно з умовами Договору про банківське обслуговування, укладеного між ним та банком. Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Таким чином, 23 вересня 2019 року між Банком та відповідачем було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631254346 із наступними основними умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та становлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Максимум»; мета кредиту - для особистих потреб; ліміт кредитної лінії - у розмірі 200000,00 грн.; процентна ставка - 35,99 % річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.
Позивач зазначив, що він взяті відповідно до Угоди на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 86875 грн 04 коп., з яких: 54727 грн 80 коп - прострочене тіло кредиту; 32147 грн 24 коп - відсотки за користування кредитом.
На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити та стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 86875 грн 04 коп, судовий збір, сплачений ним при подачі позову до суду у сумі 2422 грн 40 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7419 грн 69 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2025 року справу передано судді Дем'яновій О.А.
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 червня 2025 року у зв'язку з виявленням недоліків, позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.
25 червня 2025 року через підсистему «Електрониий суд» від представника АТ «Сенс Банк» Лойфер А.О. надійшла заява про усунення недоліків разом із копіями документів, неналежна якість яких під час подачі позовної заяви до суду стала підставою для залишення позовної заяви без руху.
04 липня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання двічі направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с.42,56).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Крім того, ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи 17 вересня 2025 року повідомлений через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.ст. 19, 279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, з ухваленням заочного рішення, у відповідності до ст.ст.280-282 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.09.2019 року, шляхом підписання Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії запропонував АТ «Альфа-Банк» (далі - Банк, Позивач) укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - Угода), яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною), укладеного між ним та Банком (а.с.51).
Розділом І Оферти визначено, що ОСОБА_1 пропонує Банку надати йому кредит, шляхом встановлення кредитної лінії, назва продукту «Максимум» для особистих потреб.
Підписанням Оферти Кольцов запропонував банку відкрити йому поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та просив випустити міжнародну платіжну картку MasterCard Debit World на строк 5 (п'ять) років.
Згідно з Розділом ІІІ Оферти ліміт відновлювальної кредитної лінії - 200 000,00 грн.; процентна ставка за користування коштами Відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та / або операцій зняття коштів готівкою - 35,99 % річних; розмір обов'язкового мінімального платежу - 5 % від суми Загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 грн. Дата сплати обов'язкового мінімального платежу - до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня наступного за останнім днем попереднього Розрахункового періоду і закінчується на 25 день з моменту закінчення попереднього Розрахункового періоду. Строк внесення платежу - 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття картки, розмір щомісячного платежу 865,00 грн.
Аналогічні відомості про умови кредитного договору викладені у Паспорті споживчого кредиту (а.с.24 зворот).
Крім того, пропонував банку щомісячно в останній день Розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку, в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати стразового платежу згідно з умовами Договору.1
Підписанням Оферти сторони також узгодили, що всі відносини між Позичальником та Банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід'ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).
ОСОБА_1 підтвердив, що підписанням цієї Оферти на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії він беззаперечно підтверджує, що попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання Кредиту, в тому числі вартістю Кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість Кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання Кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, в також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які йому роз'яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими він цілком згодний.
Підписанням Оферти підтверджено ознайомлення відповідача з умовами Договору, що затверджені розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями.
Оферта на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії підписана ОСОБА_1 власноруч 23.09.2019 року.
AT «Альфа-Банк» прийняло пропозицію ОСОБА_1 та підписало 23.09.2019 року акцепт пропозиції на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії на умовах, визначених Офертою.
На підставі Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» відкрив ОСОБА_1 рахунок у валюті гривні, випустив міжнародну платіжну картку MasterCard Debit World зі строком дії 5(п'ять) років з моменту випуску.
Також, 23.09.2019 року між AT «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 була укладена угода про банківське обслуговування, шляхом підписання Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк», відповідно до якої відповідач виявив бажання відкрити рахунок в банку, отримати картку та отримав від банку кредит для особистих потреб, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в розмірі 200 000,00 грн. (а.с.51 зворот).
23.09.2019 року ОСОБА_1 також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням картки «МАКСИМУМ» (а.с.24).
Заявою, яку ОСОБА_1 підписав власноруч 23 вересня 2019 року, він надав ПАТ «Альфа-Банк» письмову згоду на обробку його персональних даних (а.с.25).
Із виписки по рахунку з кредитною карткою MasterCard Debit World щодо ОСОБА_1 за договором № 63254346 за розрахунковий період: з 23.09.2019 по 27.02.2025 року вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, знімав та поповнював готівку, тобто реалізував своє право на користування кредитним лімітом. Сума витрат по картці за час користування нею відповідачем становить 306507 грн 30 коп, сума надходжень на картку - 162013 грн 58 коп (а.с.16-22).
Зі Статуту Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», ідентифікаційний номер 23494714, затвердженого Позачерговими Загальними зборами акціонерів «АТ «АЛЬФА БАНК» від 12.08.2022 року слідує, що Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» створений у формі акціонерного товариства та є правонаступником усіх прав і зобов'язань Акціонерного товариства « АЛЬФА-БАНК» (а.с.29-31).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частина 1 статті 633 ЦК України дає визначення публічного договору, а саме: публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 2 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку відповідач підписом у анкеті-заяві підтвердила укладення між нею та банком договору, на умовах викладених в публічній пропозиції.
Пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року передбачено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.
Зі змісту Анкети-Заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між ним та Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці Банку.
Отже, встановлено, що вказаний договір № 631254346 від 23.09.2019 року між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 23.09.2019 року між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом, сформованим АТ «СЕНС БАНК», загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 631254346 станом на 13.12.2024 року складає 86875 грн 04 коп, з яких заборгованість по тілу кредиту - 54727 грн 80 коп, заборгованість по відсотках - 32147 грн 24 коп (а.с.38).
Із матеріалів справи також вбачається, що кредитор двічі надсилав ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, в якій зазначав про наявність у нього заборгованості за кредитним договором № 631254346HPLS від 23.09.2019 року станом на 16.02.2025 року та станом на 21.04.2025 року у розмірі 86875 грн 04 коп (а.с.10,13 зворот).
Доказів на підтвердження виконання зазначеної вимоги та сплати на розрахунковий рахунок кредитора коштів на повне або часткове погашення заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Положенням статті 611 ЦК України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення 54727 грн 80 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, що має відображення у розрахунку заборгованості за кредитним договором від 23.09.2019 року №631254346, укладеним між АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 .
У спростування наведених обставин будь яких доказів відповідачем суду не надано.
Виходячи з предмету позову, АТ «Сенс Банк» серед іншого пред'явило вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, враховуючи обумовлений між сторонами розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 32147 грн 24 коп є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наданий банком розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.
За викладених обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судових витрат на сплату судового збору.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До матеріалів позовної заяви долучено меморіальний ордер №846886 від 25 квітня 2025 року з якого вбачається, що АТ «СЕНС БАНК» здійснило платіж у розмірі 2 422,40 грн. із призначенням платежу «… судовий збір, за позовом АТ СЕНС БАНК до ОСОБА_1 Татарбунарський районний суд Одеської області» (а.с.9).
Таким чином, на підставі вищевикладеного та відповідно до документів, які міститься в матеріалах справи, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Як вбачається з положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У поданому позові позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7419 грн 69 коп.
Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) стосовно застосування норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Цивільним, Господарським процесуальними кодексами та Кодексом адміністративного судочинства передбачено однакові процесуальні гарантії для сторони щодо відшкодування витрат за правничу допомогу, тому наведена постанова застосовна до спірних правовідносин.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: довіреність №023780/25, видану 03 лютого 2025 року на ім'я адвоката Лойфер Анастасії Олегівни щодо представлення інтересів Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», зокрема, в судах; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №2964, видане на ім'я ОСОБА_2 та Договір про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року, що укладений між Акціонерним товариством «Сенс Банк» та Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» в особі керуючого партнера Лойфера Антона Едуардовича (а.с.37, 32-36).
У відповідності до п. 3.1 Договору про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року, за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн.; за отримання рішення суду - 225,00 грн.; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, з яких би суд міг встановити, що Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» була надана професійна правова допомога в конкретній справі щодо боржника ОСОБА_1 .
Так, до матеріалів позовної заяви не долучено детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Також, позивачем не надано доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи. До матеріалів справи не долучено доказів перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання «СмартЛекс» за надання правничої допомоги у цій справі.
Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 643/13728/16-ц (провадження № 61-436св18) в якій зазначено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно п.1.1. Договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, відповідно до умов даного Договору, Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується надати Послуги, які полягають у здійсненні від імені та інтересах Замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення Заборгованості з Боржників замовника, які виникли в наслідок невиконання/неналежного виконання такими Боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої Заборгованості, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі Послуги. Способи та методи надання Послуг обираються Виконавцем на власний розсуд у межах чинного законодавства України.
п. 1.1.1. Договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, передбачає, що юридичними діями по стягненню Заборгованості, які вчиняє Виконавець за цим Договором є - комплекс дій, спрямованих на стягнення проблемної заборгованості, а саме представництво інтересів Замовника у міських судах (загальних, господарських, адміністративних), апеляційних (загальних (з розгляду цивільних і кримінальних справ), господарських, адміністративних), Верховному суді та третейських судах, з правами, які надані законодавством України, позивачу, відповідачу, третій особі, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, представнику потерпілого, захиснику по господарським, адміністративним, цивільним, кримінальним справам та справам про адміністративні правопорушення; в органах Державної виконавчої служби України, у всіх її управліннях та територіальних, районних та міськрайонних відділах, з приватними виконавцями, в органах внутрішніх справ, слідчих органах національної поліції, прокуратури, органах нотаріату зокрема, але не виключно.
Також вказаним договором передбачено вартість винагороди Виконавця і умови оплати. Так підставою для оплати послуг Виконавця є Акт прийому-передачі підписаний сторонами, а оплата має бути здійснена на підставі рахунка-фактури протягом 10 днів з дня підписання Акту прийому-передачі наданих послуг.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази того Акціонерне товариство «Сенс Банк» понесло судові витрати на правничу допомогу. Відсутні також підписані Акти прийому-передачі наданих послуг, які б підтвердили, що Адвокатське об'єднання «СмартЛекс» надавало правову допомогу в даній справі щодо боржника ОСОБА_1 .
Згідно умов договору вартість підготовки і подання позовної заяви до суду складає 375 гривень, а послуга з отримання рішення суду 225 гривень, проте комісійна винагорода від стягнути коштів на користь Замовника складає 7,85%. Однак, безпосереднє стягнення коштів відбувається на стадії виконання судового рішення і вартість винагороди Виконавця буде залежати від суми стягнутих коштів.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12.05.2020 року по справі №904/4507/18, вказала: «.. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність…»
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу, а також немає доказів перерахування позивачем на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорару за надання професійної правничої допомоги, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,12,13,15,19,76,81,133,137,141,174,178,223
247,259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 11,13,14,15,207,525,526,536,610,611,612,
625,627,628,633,634,638,1048,1049,1050,1054 ЦК України, суд,-
Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 86875 грн 04 коп, з яких: 54727,80 грн - прострочене тіло кредиту, 32147,24 грн - відсотки за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судові витрати 2422 грн 40 коп сплаченого судового збору.
У задоволенні решти вимог відмовити.
У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 17 вересня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, Код ЄДРПОУ 23494714)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Суддя О.А.Дем'янова