Справа № 640/21844/18 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1105/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження
23 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2025 року відносно ОСОБА_8 ,-
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 28.08.2019 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі, -
Визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави, - залишено без змін до набрання цим вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 28 червня 2018 року (з моменту фактичного затримання) до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Як установив суд ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.06.2018 року, більш точний час не встановлено, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , в ході словесної сварки зі своєю знайомою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, в присутності власника квартири ОСОБА_10 , маючи злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 і реалізовуючи його, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та свідомо припускаючи його суспільно небезпечні наслідки у виді спричинення тяжкої шкоди здоров'ю, наніс ножем один удар ОСОБА_9 в область лівого стегна, внаслідок чого заподіяв останній, згідно висновку судово-медичної експертизи №10-12/1855-ДМ/18 від 06.08.2018, тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна у середній його третині, що супроводжується пошкодженням лівої стегнової артерії, яке носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (згідно п.п. 2.1.1.а, п.2.1.2., п.2.1.3.п., п. 4.8
«Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р.). Крововтрата, що розвинулася в результаті колото-різаного поранення лівого стегна з пошкодженням лівої стегнової артерії,
стала причиною смерті ОСОБА_9 . Між колото-різаним пораненням лівого стегна та смертю ОСОБА_9 мається причинний зв'язок.
В апеляційних скаргах:
Прокурор просить вирок Київського районного суду м. Харкова від 18.02.2025 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, змінити у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням судом закону, який підлягає застосуванню, - ч.4 ст.70 КК України та ч.І ст.72 КК України.
Призначити ОСОБА_8 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного вироком Київського районного суду м.Харкова від 28.08.2019, більш суворим, визначеним даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.72 КК України зарахувати у строк остаточного покарання ОСОБА_8 покарання, повністю відбуте ним за вироком Київського районного суду м.Харкова від 28.08.2019 у виді 4 років 4 місяців позбавлення волі.
В решті вирок Київського районного суду м.Харкова від 18.02.2025 стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що відповідно до оскаржуваного вироку ОСОБА_8 засуджено за злочин, який він вчинив 24.06.2018, тобто до постановлення вироку Київського районого суду м.Харкова від 28.08.2019, яким його засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі.
Однак, судом при призначенні покарання не застосовано ч.4 ст.70 КК України з мотивів повного відбуття покарання за попереднім вироком на момент винесення даного вироку, що суперечить вимогам вказаної статті закону.
Обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та закрити провадження
В доповнення до апеляційної скарги також просить повернути йому телефон та сім-карту, вилучені у нього під час його затримання.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд не взяв до уваги, що заслухані ним покази свідка ОСОБА_10 є сумнівними.
Суд порушуючи процесуальний закон відмовив у клопотанні сторони захисту про допит у якості свідка слідчого ОСОБА_11 , на чому наполягала сторона захисту.
Також вказує, що судом викликались для допиту лише ті свідки, які були заявлені стороною обвинувачення.
Клопотання про допит свідків сторони захисту суд задовольнити відмовився.
Суд не прийняв до уваги твердження сторони захисту про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, зокрема його підпису, що міститься в Т.6, арк. 176.
Також матеріали провадження (реєстр матеріалів досудового розслідування) містить посилання на допит свідка ОСОБА_12 арк 13), а в Т.6 арк. 243 містяться безпосередньо покази цього свідка, який нібито перебував в одній камері в слідчому ізоляторі разом із ОСОБА_8 . Між тим, стороною захисту спростовано, що названий свідок тримався в одній камері із ОСОБА_8 .
Крім того, матеріали провадження (Т.6 арк. 79) містять акт про відсутність певних аркушів, що також є порушенням.
Автор апеляційної скарги викладає власну версію подій, згідно якої він тілесних ушкоджень потерпілій (померлій) не наносив а тілесні ушкодження їй наніс ОСОБА_10 .
Крім того, зазначає, що під час його ( ОСОБА_8 ) затримання у нього було вилучено мобільний телефон та сім карту до нього.
На названі речі арешт судом не накладався, та із таким клопотанням до суду ніхто не звертався.
Відтак названий мобільний телефон та сім карта підлягає поверненню власнику, тобто йому.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 просить закрити кримінальне провадження у зв'язку із не встановленням достатніх доказів доведення винуватості ОСОБА_8 .
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що основу обвинувального вироку суд поклав неправдиві й суперечливі показання свідка ОСОБА_13 , який на той час помер, в судовому засіданні послухали диск, де раніше надавав покази свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні в 2018 році, які нічим не підтверджено, а також дані протоколу проведення слідчого експерименту від 19 листопада 2018 року за участю ОСОБА_8 , який насправді не проводився,
Зазначає, що суд першої інстанції не встановив достатньо доказів, які би підтверджували, що саме ОСОБА_8 заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило її смерть, і не надав належної оцінки доказам.
В основу вироку суд поклав неправдиві показання свідка ОСОБА_10 , які не відповідають даним висновку судово- медичної експертизи № 10-14/51/1855-ДМ/18, а також показанням експерта ОСОБА_14 , щодо механізму нанесення, кількості та локалізації тілесних ушкоджень, виявлених на тілі потерпілої та даним роздруківки дзвінка, згідно з якими подія злочину відбулася 24 червня 2018 року, саме в цей день засуджений із потерпілою прийшли додому до свідка після 16.00, а близько 19.03 ОСОБА_10 уже телефонує ОСОБА_8 із запитанням, що йому робити з трупом, будь-яких інших дзвінків свідка засудженому не було.
Суд першої інстанції не взяв до уваги показань ОСОБА_8 , які були послідовними і знайшли підтвердження даними роздруківки телефонних дзвінків засудженого за період з 08.00 24 червня 2018 року о 17.47 дільничному офіцеру поліції ОСОБА_15 з приводу подій, що на той час відбулися в помешканні Дворецького.
Суд першої інстанції не проаналізував показання свідка ОСОБА_16 , який твердив у суді, що 25 червня 2018 року засуджений весь день з ранку до пізнього вечора працював разом із ним.
Місцевий суд безпідставно послався у вироку на показання свідків, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 які не були очевидцями події.
Заслухавши доповідь судді думку прокурора, який просив змінити вирок в частині призначеного покарання, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити їх апеляційні скарги, скасувати вирок та закрити провадження у справі, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема положеннями ст. 91 та ст. 94 КПК України.
Відповідно дост. 91 КПК України, окрім іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний чи виправдувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
Крім того згідно з п. 15 ст.7, ст.22 КПК однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.
При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст. 404 КПК України апеляційний суд має право повторно дослідити докази в кримінальному провадженні лише за відповідним клопотанням сторін.
Згідно ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Усних або письмових клопотань про повторне дослідження доказів, допит свідків та інше до апеляційного суду, за умови викладеного прохання закрити кримінальне провадження з підстав невинуватості ОСОБА_8 захисту Таким чином в цій ситуації апеляційний суд позбавлений можливості ухвалення судового рішення, без порушення основних засад кримінального провадження , зазначених в ст.ст. 22, 23 КПК України, тобто безпосереднього дослідження доказів від сторони захисту не надходило.
За відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов'язково має відповідати положенню ч. 3 ст. 404 КПК, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів, закріплених у приписах зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
Вказане також узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 16 березня 2021 року в справі № 154/2975/17, від 21 грудня 2022 року в справі № 759/5737/17, згідно якої сам по собі факт незгоди сторони кримінального проваждення з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді.
Таким чином, здійснюючи перегляд судового рішення в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними посилання сторони захисту на неправильну оцінку доказів судом першої інстанції, відмови у клопотанні сторони захисту про допит у якості свідка слідчого ОСОБА_11 , та інших свідків на чому наполягала сторона захисту.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України у зв'язку з суперечливістю та недостатністю доказів не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, зокрема:
- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , яка пояснила, що з ОСОБА_9 вона не знайома, ОСОБА_10 є сином її хрещеної, з сім'єю якого перебували в дружніх стосунках. ОСОБА_10 знає як спокійну, доброзичливу людину, відповідальну, який коли вип'є є спокійний та лягає спати. 28.06.2018 році, у зв'язку з тим, що жінка, теща й син ОСОБА_10 поїхали на відпочинок та кілька днів не могли до нього додзвонитись, дружина ОСОБА_10 попрохала її сходити до них в квартиру та перевірити що з ним. 28.06.2018 ключем, який їй дав брат дружини ОСОБА_10 , вона відкрила квартиру, в якій побачила дуже п'яного ОСОБА_10 та, аби привести його до тями, дала йому випити кефір. Залишки кефіру вона вирішила віднести на кухню, однак з коридору на підлозі кухні побачила тіло невідомої жінки. Вона розхвилювалась, спитала у ОСОБА_10 що трапилось, на що останній їй розповів, що до нього приходив товариш з дівчиною (при цьому їх прізвища він їй не називав), вони втрьох вживали спиртні напої, потім між його знайомим і дівчиною трапилась сварка, в ході якої його знайомий вдарив ножем дівчину та після цього одразу пішов з квартири, швидку не викликали. Після розмови з ОСОБА_10 вона викликала поліцію. Крім того, зазначила, що тіло жінки вона побачила здалеку, які частини тіла було видно та яким чином лежала потерпіла не пам'ятає, крові не бачила, при цьому, вказала, що побачила лише обличчя та те, що на ній був якийсь одяг. Також, коли саме був скоєний злочин вона не знає та прізвище ОСОБА_20 , як і сама особа, їй не знайомі.
- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 який пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_8 він знає, родичем він його не є, з ним раніше зустрічались, останній раз у ОСОБА_10 вдома. Зазначив, що у неділю 24.06.2018 року йому зателефонував ОСОБА_22 та запропонував приїхати додому до ОСОБА_10 , зустрітися та випити, на що він погодився. Близько 07-00 год. він приїхав до ОСОБА_10 , в квартирі вже знаходилися ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_22 , які сиділи та розмовляли на кухні, та, на його погляд, перебували в стані середнього алкогольного сп'яніння, були адекватними в поведінці. Далі, всі разом сиділи на кухні та вживали алкогольні напої, а саме горілку, що знаходилась в тарі, схожу на баклажку, ємністю приблизно 5 л. При цьому жодних конфліктів між ними не було. Приблизно о 10-00 год. того ж дня, після того як вони побачили, що ОСОБА_10 починає засинати, вони відвели його до кімнати, а через деякий час він, ОСОБА_22 та ОСОБА_8 пішли з квартири. Вони з ОСОБА_22 поїхали на водосховище за містом відпочивати, куди пішов ОСОБА_8 йому не відомо. В цей день більше з ОСОБА_8 вони не зустрічалися. На наступний день йому зателефонував ОСОБА_22 та повідомив, що в квартирі ОСОБА_10 когось вбили та ОСОБА_10 в поліції.
- показаннями допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_14 , який підтримав обставини, наведені у висновках експерта №10-12/1855-ДМ/18 та №10-14/1855-ДМ/18 та зазначив, що труп ОСОБА_9 на стадії проведення експертизи знаходився на стадії гнилісних змін. Зазначив, що у трупа ОСОБА_9 мали місце колото-різані поранення на передній внутрішній поверхні лівого стегна, на передній внутрішній поверхні правого стегна, інших тілесних ушкоджень при судово-медичній експертизі трупа не виявлено. Причиною смерті ОСОБА_9 стала крововтрата, точний час настання її смерті визначити неможливо через гнилісні зміни тіла на момент проведення експертизи та на момент огляду місця виявлення трупа, однак, смерть ОСОБА_9 настала не менш ніж за 2 (дві) доби та не більше 4 (чотирьох) діб до огляду місця виявлення трупа. Крім того, зазначив, що точний проміжок часу смерті особи дає летальна температура тіла, однак, в даному випадку цей критерій є недійсним, оскільки розрахунок вівся по гнилісним змінам тіла ОСОБА_9 . Також, вказав, що відстань від уявної лінії зовнішньої поверхні до пошкодженої поверхні стегна ОСОБА_9 визначити не може, водночас, зазначив, що якщо б ОСОБА_10 в своїх показах не зазначав про удар ножем, то його покази не суперечили б висновку експерта;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , які прослухані в судовому засіданніу зв'язку з тим, що ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак був неодноразово допитаний в судовому засіданні при попередніх розглядах кримінального провадження, під час яких свідок ОСОБА_10 пояснив, що з ОСОБА_8 знайомий приблизно п'ять років, померлу ОСОБА_9 взагалі не знав. В неділю 24.06.2018 року зранку, приблизно о 7-00 год., він пішов попити пива разом з ОСОБА_23 , пізніше вони зустріли ОСОБА_8 , який до них приєднався. Деякий час вони втрьох сиділи та розпивали пиво на альтанці, потім пішли в його гараж, де взяли горілку та пішли до нього додому, за адресою: АДРЕСА_2 . На той момент він проживав в квартирі один, оскільки 23 червня 2018 року його дружина та син поїхали на відпочинок в Одесу. Вдома спочатку вони сиділи втрьох, розмовляли, вживали алкогольні напої, а пізніше до них приєднався товариш ОСОБА_24 - ОСОБА_25 , прізвища його він не пам'ятає. 24 червня 2018 він пив спочатку пиво, потім горілку, однак кількість випитого не пам'ятає. Сиділи вони приблизно до обіду, а біля 15-16 год. вони розійшлись, він ліг спати та спав до ранку. Зранку в понеділок 25.06.2018 року прокинувся з похміллям, зателефонував своєму начальнику аби відпроситься з робити через погане самопочуття, після цього вийшов на вулицю, зателефонував ОСОБА_26 , запропонував попити пива, попили вдвох пива, пізніше взяв горілки, пішов додому та ліг спати, до обіду ОСОБА_8 не бачив. Далі, після обіду зателефонував ОСОБА_27 та вони домовились про зустріч в його квартирі, про те, що він буде з дівчиною той його не повідомив. ОСОБА_27 прийшов до нього разом з дівчиною, як потім йому стало відомо ОСОБА_9 . Вони пройшли на кухню, сіли, втрьох почали розмовляти на різні теми, випивати та закусювати. Зазначив, що пили вони пиво та горілку, серед їжі були риба, ковбаса та сало, при цьому, це все в нього було вдома та ОСОБА_27 з собою нічого не приносив. Випивали вони втрьох десь 30-60 хвилин, випили приблизно по 200-300 грам, потерпіла можливо менше, оскільки вона дівчина, після цього ОСОБА_27 попросив його дати кімнату щоб вони з ОСОБА_9 могли побути наодинці. Кімнату він дав, це була їх спальня з дружиною, а сам пішов в іншу кімнату - зал, де є телевізор, та ліг відпочивати й дивитися телевізор. Пізніше, почув якийсь шум та розмови на кухні, зайшов на кухню та приєднався до спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_28 . Під час спілкування він спитав дівчину з приводу чому так швидко, що сталось, на що остання відповіла грубо, а він у відповідь дав їй ляпаса, після цього почались словесні сутички, ОСОБА_29 його ображала нецензурними словами, йому це не сподобалось, у зв'язку з чим він запропонував піти їм з його дому. ОСОБА_30 це не сподобалось, при цьому ОСОБА_29 грубо спілкувалась з ОСОБА_31 . Вказав, що він не пропонував ОСОБА_32 вступити з ним в статевий зв'язок. Оскільки, ОСОБА_29 була без плаття, майже гола, він вирішив пошукати її плаття, побачив на пуфі в коридорі, коли брав плаття, розвернувся, та побачив, що в правій руці ОСОБА_8 був столовий ніж, та він почав замахуватися на ОСОБА_33 та попав в її передню частину лівої ноги, внаслідок чого остання впала, однак ОСОБА_27 не зупинився та почав наносити удари ще й руками та ногами, однак куди саме не бачив. При цьому ОСОБА_27 кричав ОСОБА_32 що він її навчить як поводитися в гостях та як розмовляти, а ОСОБА_29 , в свою чергу, намагалась чинити цьому опір. Він намагався словами якось зупинити ОСОБА_8 , ближче підійти не міг, бо ОСОБА_27 погрожував йому, сказав, що він не ліз, а то сам ляже. Він розумів, що ОСОБА_27 вдарив ОСОБА_33 ножем, так як бачив бризки крові. Після нанесення ще декількох ударів, але вже руками та ногами, ОСОБА_27 зупинився, а ОСОБА_29 лежала обличчям до виходу. Після цього, з шаленим поглядом, ОСОБА_27 . Став мотатися по квартирі, шукати телефон, потім зібрався, пішов, та виходячи з квартири сказав йому, що це не його проблеми, розбирайся самостійно, оскільки це твоя квартира, а його - ОСОБА_8 начебто не було там, казав позбудься її, вона дівчина легкої поведінки, шукати її не будуть та не дзвони в поліцію, бо все покладуть на нього як власника квартири. Далі, він закрив двері, пішов до ОСОБА_28 щоб зрозуміти чи потрібна їй медична допомога, перевірив пульс на її руці та зрозумів, що допомога вже не потрібна, оскільки вона померла. Не знаючи, що робити, він взяв горілку аби напитися, заснути та забути, однак прокинувся серед ночі, подумав що це все галюцинації, знову пішов на кухню, побачив тіло дівчини та зрозумів що все насправді. Взяв телефон та зателефонував ОСОБА_30 для того, щоб той щось вирішив, останній по телефону сказав, що поміркує як вирішити цю проблему та що можна зробити, однак знову зазначив, що це не його проблеми. Вказав, що він не знав, що робити, однак, розумів, що до нього колись хтось прийде. Зазначив, що не пам'ятає чи брав він в руки ніж чи ні, однак припускає, що міг, оскільки був в паніці. Крім того, 26-27 червня 2018 року пив дуже багато горілки, на телефонні дзвінки рідних та друзів не відповідав. 28 червня 2018 року до нього завітала хрещена його матері, привела його до нормального стану, побачила тіло ОСОБА_28 на кухні, почала розпитувати, що сталось, він розповів, після чого викликала поліцію.
Колегія суддів погоджується із висновками суду стосовно критичної оцінки показів свідка ОСОБА_10 в частині того, що ОСОБА_8 з ОСОБА_9 прийшли до нього додому саме 25 червня 2018 року, оскільки вони спростовані показами обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що саме 24.06.2018 вони з ОСОБА_9 прийшли додому до ОСОБА_10 , а також роздруківкою вхідних та вихідних дзвінків ОСОБА_8 з номеру НОМЕР_1 за період з 08-00 год. 24.06.2018 р. по 10-00 год. 28.06.2018 р.
Твердження апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що матеріали провадження (реєстр матеріалів досудового розслідування) містить посилання на допит свідка ОСОБА_12 арк 13), а в Т.6 арк. 243 містяться безпосередньо покази цього свідка, який нібито перебував в одній камері в слідчому ізоляторі разом із ОСОБА_8 , що в свою чергу стороною захисту спростовано, що названий свідок тримався в одній камері із ОСОБА_8 колегія суддів вважає , оскільки судом свідок ОСОБА_34 не допитувався, а на названі стороною захисту документи (їх) копії у вироку посилань не міститься.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що матеріали провадження (Т.6 арк. 79) містять акт про відсутність певних аркушів, не трактовано стороною захисту як істотне порушення вимог КПК України яке не дозволило судуд ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги кримінального процесуального закону суд виконав в повному обсязі, оскільки дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст.94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з'ясувавши передбачені ст.91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування, суд правильно вважав, що ці докази в їх сукупності та взаємозв'язку доводять факт вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про критичне ставлення до версії події висловленої ОСОБА_8 стосовно того, що саме свідок ОСОБА_10 мав мотив на спричинення потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, до вищеописаних подій свідок ОСОБА_10 взагалі не був знайомий з потерпілою, а до його квартири ОСОБА_9 прийшла разом з обвинуваченим ОСОБА_8 .
Конкретні обставини справи свідчать про те, що характер взаємовідносин обвинуваченого та потерпілої, предмет вчинення кримінального правопорушення - ніж, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, встановлених у потерпілої ОСОБА_9 , поведінку ОСОБА_8 , який після спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, залишив квартиру та не викликав невідкладну швидку медичну допомогу - свідчить про умисність дій ОСОБА_8 , направлених на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 внаслідок яких настала її смерть.
Отже, зібрані докази в їх сукупності безперечно на думку колегії суддів свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що справу відносно нього було сфальсифіковано органом досудового розслідування колегія суддів вважає спростованими матеріалами провадження, з огляду на наступне.
Так, ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 20.05.2020 задоволено скаргу ОСОБА_8 на бездіяльність посадових осіб офісу Генерального прокурора, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою про вчинення кримінального правопорушення 13 грудня 2019 року. Зобов'язано уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою (повідомленням) ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення 13.12.2019 року та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника ( т.5 а.с.129-130).
Постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_35 від 18.11.2021, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №42021000000000540 від 11.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України - закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (т.5 а.с.225-229). При цьому, за результатами повного, всебічного та неупередженого дослідження наявних доказів, слідством не вдалося встановити факт вчинення службового підроблення співробітниками ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає всі твердження апеляційних скарг сторони захисту стосовно невинуватості ОСОБА_8 спростованими.
Між тим, що стосується вимог апеляційної скарги ОСОБА_8 про повернення йому вилучених під час його затримання мобільного телефону із сім-карткою, то вони є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів провадження, досліджених під час апеляційного розгляду (Т.3 арк 169-172 - протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.06.2018 року) під час затримання ОСОБА_8 у останнього вилучено мобільний телефон Самсунг imei1 НОМЕР_2 ; imei2 НОМЕР_3 , sim картка «Київстар НОМЕР_1 »
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу.
Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно.
Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Крім того, ст. 169 КПК України регламентовано підстави для припинення тимчасового вилучення майна.
Зокрема, згідно названої норми, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
В свою чергу ч.5 ст. 171 КПК регламентує, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Матеріали провадження не містять відомостей про звернення із відповідним клопотанням слідчого або прокурора про арешт, рівно як і результати розгляду такого клопотання слідчим суддею.
Відтак, колегія суддів констатує, що у даному випадку наявні підстави для припинення тимчасового вилучення майна, вилученого у ОСОБА_8 ..
За таких обставин, вилучені у ОСОБА_8 під час затримання мобільний телефон Самсунг imei1 НОМЕР_2 ; imei2 НОМЕР_3 , sim картка «Київстар НОМЕР_1 » підлягають повернуто особі, у якої його було вилучено.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора, по вони є слушними з огляду на наступне.
Так, згідно з положеннями ч.4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, тобто
шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 КК України.
Таким чином, виходячи з приписів кримінального закону, при призначенні покарання у порядку ч.4 ст.70 КК України суд не враховує, що особа вже повністю або частково відбула покарання, призначене за раніше постановленим вироком, і бере до уваги покарання в тому повному його розмірі, що раніше було призначене цим вироком, після чого здійснює зарахування за правилами ст.72 КК України, яке полягає в тому, що до покарання, остаточно визначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, яке повністю або частково було вже відбуте особою за попереднім вироком.
Відповідно до оскаржуваного нині вироку ОСОБА_8 засуджено за злочин, який він вчинив 24.06.2018, тобто до постановлення вироку Київського районого суду м.Харкова від 28.08.2019, яким його засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі.
Однак, судом при призначенні покарання безпідставно не застосовано ч.4 ст.70 КК України з мотивів повного відбуття покарання за попереднім вироком на момент винесення даного вироку, що суперечить вимогам вказаної статті закону.
Враховуючи викладене, вирок Київського районного суду м. Харкова від 18.02.2025 стосовно ОСОБА_8 підлягає зміні в частині призначеного покарання у зв'язку із незастосуванням закону який підлягав застосуванню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційній скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2025 року змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 28.08.2019, більш суворим, визначеним даним вироком (Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2025 року), остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.72 КК України зарахувати у строк остаточного покарання ОСОБА_8 покарання, повністю відбуте ним за вироком Київського районного суду м.Харкова від 28.08.2019 у виді 4 років 4 місяців позбавлення волі.
Повернути ОСОБА_8 мобільний телефон Самсунг imei1 НОМЕР_2 ; imei2 НОМЕР_3 ; sim картку «Київстар НОМЕР_1 », вилучені у нього згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.06.2018 року.
В решті вирок Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2025 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а особою, яка тримається під вартою у той же строк з дня отримання копії судового рішення.
Головуючий Судді