Єдиний унікальний номер 722/1064/25
Номер провадження 2-др/722/4/25
17 вересня 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючої судді Припхан І.І.
секретаря Козак А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням чужого майна,
В провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням чужого майна.
Ухвалою суду від 07.08.2025 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням чужого майна залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням клопотання позивача ОСОБА_3 від 04.08.2025.
20.08.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, у якій просить суд стягнути з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що заява позивачки про залишення її позову без розгляду надійшла до електронного кабінету представника відповідача лише 04.08.2025 року, а тому докази понесених відповідачкою витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які та понесла у зв'язку із розглядом вказаної справи були подані до суду у найкоротший термін - того ж дня. Окрім цього, у відзиві на позовну заяву від 15 липня 2025 року мною було зазначено, що докази витрат у зв'язку з розглядом справи будуть надані представником відповідача протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Спір між сторонами виник виключно внаслідок дій позивачки, яка, не володіючи жодними доказами на підтвердження своїх вимог, звернулася до суду з позовом. До позовної заяві ОСОБА_3 не надала жодних документів, які б підтверджували факт заподіяння шкоди її майну, належність спірного майна саме їй чи доказів на обґрунтування заявленого розміру відшкодування. Заявлені позивачем вимоги у сумі 400 000 грн матеріальної та 100 000 грн моральної шкоди грунтувалися лише на її власних припущеннях та суб'єктивній оцінці, що прямо суперечить вимогам процесуального закону. Позивач не був позбавлений можливості надати належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог разом із позовною заявою, втім таких доказів до суду надано не було. Таким чином, наявність даного спору у суді є наслідком необґрунтованих та неправильних дій позивача. Саме зважаючи на вказане та усвідомлюючи відсутність підстав для підтримання заявлених вимог, позивач самостійно подала заяву про залишення її позову без розгляду. Вказане додатково свідчить про безпідставність, звернення та підтверджує факт зловживання правом на звернення до суду, що призвело до витрат з боку відповідача, яка звернулась до адвоката з метою отримання професійної правничої допомоги та захисту її прав та інтересів.
Відповідач та її представник адвокат Поляк М.В у судове засідання не з'явились.
Позивач у судове засідання не з'явилась, однак подала заяву за змістом якої просила розгляд клопотання проводити без її участі та зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки вона є пенсіонером.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши заяву представника відповідача адвоката Поляк М.В. про розподіл судових витрат та матеріали цивільної справи, доходить наступних висновків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до вимог ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Вирішуючи питання про стягнення з позивачки на користь відповідачки витрат на правову допомогу, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України).
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У Постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновок, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Постанова ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18, містить висновок, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правової допомоги представником відповідачки надано суду копію Договору про надання юридичної (правничої) допомоги №140/25 від 09.07.2025 року, копію Додаткової угоди №1 від 31.07.2025 року до Договору про надання юридичної (правничої) допомоги №140/25 від 09.07.2025 року, копію Звіту (Акту) про надані послуги ОСОБА_2 у зв'язку із розглядом справи від 04.08.2025 року, відповідно до якого гонорар визначається у фіксованому розмірі та становить 8000грн., копію квитанції до прибуткового касового ордера № 01/25/08 від 04.08.2025 року на суму 8000 грн.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст.95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, дослідивши письмові матеріали справи та розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, з урахуванням тієї обставини, що позов було залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, а саме за заявою позивача про залишення позову без розгляду, що є по своїй суті диспозитивним правом позивача, приймаючи до уваги позицію позивача щодо визнання понесених стороною відповідача витрат, а також майновий стан позивача, а саме те, що остання є пенсіонером, суд приходить до висновку про зменшення визначеного представником відповідачки розміру витрат на правову допомогу у вказаній справі та вважає за доцільне стягнути з позивачки витрати, понесені на правову допомогу відповідачкою у загальному розмірі 5000,00 грн., що відповідатиме обсягу використаного часу, критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру і їх стягнення не становитиме надмірний тягар для іншої сторони.
На підставі викладеного, керуючись ст. 59 Конституції України, ст.ст.2, 12, 15, 76-79, 81, 85, 89, 133, 137, 141, 142 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача Поляк Марії Володимирівни, подану в інтересах ОСОБА_2 про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням чужого майна - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя: