Справа № 204/8924/25
Провадження № 2-а/204/60/25 р.
12 вересня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника відповідача Сей І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
В серпні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №R18055 від 15 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн. за ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі. В обґрунтування своїх вимог вказав на те, що 15 серпня 2025 року в застосунку «РЕЗЕРВ+» з'явилася інформація, що стосовно ОСОБА_1 винесено постанову №R18055 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000,00 грн. за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підставою для складання оскаржуваної постанови зазначено «неприбуття за повісткою ТЦК та СП». Позивач є військовозобов'язаним і з 02 жовтня 2008 року перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 02 липня 2024 року були оновлені його персональні дані, що відображено в застосунку «РЕЗЕРВ+». Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», цей застосунок є електронним кабінетом, за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Однією зі складових цієї інформації є адреса проживання позивача, а саме: « АДРЕСА_1 ». Після чергового оновлення застосунку «РЕЗЕРВ+» у травні 2025 року позивач виявив, що стосовно нього міститься позначка: «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку. Причина розшуку: не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Дата початку розшуку: 12.03.2025 року». Після звернення з адвокатським запитом до АТ «УКРПОШТА» було отримано відповідь №1.30.002.-20716-25 від 28.05.2025 року, в якій зазначено, що спеціалізований суб'єкт, який здійснює пересилання поштових відправлень, не може надати достовірну інформацію щодо пересилання відправлень на ім'я ОСОБА_1 без наявності штрихового кодового ідентифікатора. На адвокатський запит №14/07/2025 від 14.07.2025 року відповідач надав відповідь №4/1/5538 від 22.07.2025 року, згідно з якою було вказано, що позивач викликався повісткою №2545716 за адресою місцезнаходження відповідача на 02 березня 2025 року о 09:00 год для уточнення даних. За фактом неприбуття до ТЦК та СП у день, місце і час, визначені повісткою №2545716, позивач порушив правила військового обліку (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543). У зв'язку із цим ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено електронне звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. До відповіді №4/1/5538 від 22.07.2025 р. долучено повістку, опис вкладення до рекомендованого листа, фото конверта та повідомлення про повернення поштового відправлення 06 102 320 809 41. У довідці про причину повернення вказано «адресат відсутній за вказаною адресою». Проте АТ «УКРПОШТА» не повідомляло позивача про надходження повістки жодним способом, у зв'язку з чим він не був обізнаний про необхідність прибуття до відповідача. Позивач вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності №R18055 від 15.08.2025 року є незаконною з наступних підстав. Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов'язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року. Зазначеним Порядком врегульовано оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку днем проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку) особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки). З аналізу наведених норм вбачається, що повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки. Отже, за наявності бездіяльності АТ «УКРПОШТА» щодо оповіщення про надходження повістки на ім'я позивача, в останнього була відсутня можливість з'явитися у визначений відповідачем строк або повідомити про причини неявки, проте вважається, що позивач належним чином повідомлений про необхідність прибуття за викликом. В серпні 2025 року в застосунок «РЕЗЕРВ+» було додано можливість подання заяви про визнання правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення без участі військовозобов'язаного. 15 серпня 2025 року позивач направив відповідну заяву через застосунок на адресу відповідача, що підтверджується даними із вказаного застосунку. Заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП. Згідно з абз. 2 п. 13 розділу ІІ Інструкції, відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення виноситься за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП. Своєю чергою, відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Абз. 9 ст. 38 КУпАП передбачає, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, днем вчинення та виявлення даного правопорушення є 02.03.2025 року (день, коли позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою), однак постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем винесена 15.08.2025 року, тобто через 5 місяців 12 днів після виявлення правопорушення. За положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП. Таким чином, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Не погодившись з позовними вимогами, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у її задоволенні. В обґрунтування відмови зазначає наступне. 15.08.2025 року ОСОБА_1 за допомогою мобільного застосунку «Резерв+», тобто через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, маючи порушення правил військового обліку, створив та подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву за номером S7860B846-5779-F011-AB23-00505684C39D про те, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Того ж дня, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», не з'явився за викликом за повісткою № 2545716 для уточнення даних, направленою засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за номером поштового відправлення 0610232080941. Про причину неявки відповідача не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію). У зв'язку з цим, враховуючи вищезазначену заяву, було винесено постанову про адміністративне правопорушення за номером R18055 від 15.08.2025 року за відсутності позивача, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000.00 грн. Станом на дату подачі відзиву на позовну заяву штраф сплачено. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену в цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, копія постанови у справі може бути направлена їй засобами електронного зв'язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. У зв'язку з вищенаведеним, виникла необхідність щодо виклику позивача до Центрально-Чечелівського ОР у м. ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом направлення повістки № 2545716 для уточнення даних на 02.03.2025 о 09:00 год, створеної автоматично Реєстром, що цілком відповідає ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Ця повістка була: направлена відповідачем рекомендованим листом за трек-номером 0610232080941 засобами поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА»; подана до відділення АТ «Укрпошта» 19.02.2025 року; 02.03.2025 повернута АТ «УКРПОШТА» на адресу відповідача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що також підтверджує необхідність уточнити позивачу свої персональні дані. Таким чином, позивач мав змогу отримати повістку № 0610232080941 про прибуття 18.01.2025 року о 14.00 год. для уточнення даних та прибути за викликом до РТЦК та СП. Діяльність, або як зазначено в позовній заяві бездіяльність, АТ «Укрпошта» щодо оповіщення позивача не відноситься до сфери регулювання Центрально-Чечелівського ОР у м. Дніпрі ТЦК та СП. Відповідно, дані дії або бездіяльність є незалежними від відповідача. При цьому, повістка № 2545716 направлена відповідачем з дотриманням термінів, регламентованих абз. 4 п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Відповідно до ст. 96 ЦК України, відповідач не несе відповідальності за роботу/дії/бездіяльність АТ «УКРПОШТА». Однак за повісткою № 2545716 позивач до відповідача не з'явився, чим порушив правила військового обліку, з чим, згідно з поданою заявою № S7860B846-5779-F011-AB23-00505684C39D, погодився, порушення не оспорює та виявив згоду на притягнення до відповідальності. Позивач тривалий час безперервно порушував вимоги чинного законодавства України щодо виконання військового обов'язку та правил військового обліку. Отже, вважаємо, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП України правомірно. Правопорушення є триваючим, а отже, під час розгляду адміністративної справи посадовою особою застосовується норма закону, яка діє на час виявлення правопорушення.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає наступне. Як вказується в постанові у справі про адміністративне правопорушення №R18055 від 15.08.2025 року, позивачем допущено наступне порушення: «не прибув(ла) за повісткою до ТЦК та СП, встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, отже скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП». Своєю чергою, представник відповідача у відзиві (аркуш 4) посилається на порушення абз. 1 п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: «Згідно з п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях». Абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає обов'язок уточнення даних, а саме: «Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження». У період з 18 травня 2024 року (тобто після набуття чинності Законом №3696-ІХ) до 16 липня 2024 року позивач зобов'язаний був оновити свої персональні (військово-облікові) дані через центр надання адміністративних послуг, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Як вбачається з долученого електронного військово-облікового документу, сформованого 21 травня 2025 року, позивачем уточнено дані 02.07.2024 року та відображено відповідну позначку «Дані уточнено вчасно». Зважаючи на викладене, зазначення в оскаржуваній постанові порушення абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не відповідає даним, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»), а отже, відсутнє порушення обов'язку, встановленого вищезазначеною нормою законодавства та вказано в постанові у справі про адміністративне правопорушення №R18055 від 15.08.2025 року. Як вбачається з наданого відзиву та долученої інформації, відповідачем було виявлено порушення військового обліку 12.03.2025 р. та подано звернення №Е1278203 до органів Національної поліції про розшук для доставлення військовозобов'язаного для складання протоколу. Обов'язок, передбачений абз. 3 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», передбачає чіткий порядок дій та час для їх виконання. Виконання цих дій (прибуття до відповідного ТЦК та СП) в інший час, наприклад, через день, тиждень або місяць, буде кваліфікуватись як невиконання обов'язку прибуття за відповідною повісткою та матиме наслідок - притягнення до адміністративної відповідальності. У контексті наведеного необхідно вказати, що визначення на законодавчому рівні у ст. 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто, з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу. Отже, під час розгляду матеріалів адміністративної справи відповідач зобов'язаний спочатку дослідити строки притягнення до адміністративної відповідальності та, за наявності закінчення строків, провадження закрити, а не встановлювати вину особи. Поряд з цим, звертаємо увагу, що норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Зважаючи на викладене, днем вчинення та виявлення даного правопорушення є 02.03.2025 року (день, коли позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою), однак постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем винесена 15.08.2025 року, тобто через 5 місяців 12 днів після виявлення правопорушення.
В судовому засіданні позивач підтримав свою позовну заяву та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 серпня 2025 року відносно позивача винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № R18055, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно якої, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою до ТЦК та СП, обов'язок встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізацій у підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною першою статті 210 -1 КпАП України встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.3 ст.210 -1 КпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП, є порушення вимоги абз. 7 ч. 3. ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою до ТЦК та СП. Таким чином в діях ОСОБА_1 присутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП в редакції на дату винесення спірної постанови, передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП в редакції на дату винесення спірної постанови, передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до абзацу шістнадцятого ч. 3ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки становить, у тому числі, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 2ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Відповідно до ч. 8ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема, сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки у їхній роботі в мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII громадяни зобов'язані: - з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» (затв. Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022) на території України оголошено загальну мобілізацію.
Постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок). Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов'язані подати до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на їх вимогу відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовий облік яких вони здійснюють.
Відповідно до п. 2 Порядку, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.
Об'єктом адміністративного проступку за ст. 210-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (формальний склад). Суб'єкт адміністративного проступку як громадяни, так і посадові особи. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Аналіз причин та умов, які призвели до вчинення адміністративного правопорушення, свідчать про особисте безвідповідальне ставлення позивача до виконання встановлених законодавством обов'язків громадянина України з правил військового обліку, що оцінюється судом критично в умовах необхідності відсічі агресора під час повномасштабного воєнного вторгнення на територію України.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо зазначення про пропуск строку притягнення позивача до відповідальності суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Як видно з матеріалів справи позивачем допущено триваюче правопорушення.
Відтак, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення відповідачем строку притягнення його до адміністративної відповідальності в цій справі.
За змістом ч. 1ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч. 1, 3ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на результат вирішення справи, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст.ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 295 КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя В.В. Самсонова