Справа № 175/1376/25
Провадження № 2/0203/1319/2025
11.09.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Кринюк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ПП «ТРАНС ЛОГІСТИК» 01.10.2021 року було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №17722481-02-04-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 . 09.12.2021 року на пр.Дмитра Яворницького,121 в м.Дніпрі сталась ДТП за участю транспортного засобу «NISSAN LEAF», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.02.2022 року у справі №203/5640/21 було встановлено вину водія ОСОБА_4 у вчиненні зазначеної вище ДТП. В результаті останньої було пошкоджено транспортний засіб «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно рахунку-фактури №901 від 17.12.2021 року вартість його відновлювального ремонту склала 28415 грн. Факт ДТП від 09.12.2021 року ПрАТ «СК «ВУСО» визнано страховим випадком, що підтверджується страховими актами №2206922-1 від 23.12.2021 року. На виконання зобов'язань за договором №17722481-02-04-01 від 01.10.2021 року ПрАТ «СК «ВУСО» потерпілій особі на рахунок СТО, де відбувався відновлювальний ремонт автомобіля «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 , виплачено кошти в сумі 28415 грн., що підтверджується платіжним дорученням №60917 від 23.12.2021 року.
Транспортний засіб «NISSAN LEAF», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу №АТ 001636324 в АТ «СГ «ТАС», яке визнало ДТП, що сталась 09.12.2021 року страховим випадком та здійснило виплату на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» за виключенням франшизи в сумі 2500 грн. Таким чином ПрАТ «СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до відповідача ОСОБА_2 щодо відшкодування суми франшизи в розмірі 2500 грн.
29.07.2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги №29/07/2024, відповідно до умов якого було відступлено право вимоги щодо відшкодування в порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором №17722481-02-04-01 від 01.10.2021 року. Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо відшкодування франшизи в розмірі 2500 грн. 05.08.2024 року, з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача було направлено вимогу про відшкодування збитків, яка повернулась за закінченням терміну зберігання.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача в порядку регресу завдані збитки в сумі 2500 грн. та понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 року цивільну справу було передано за підсудністю до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (після зміни найменування - Центральний районний суд міста Дніпра) від 25.04.2025 року позову було прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В наданій заяві позивача просив розглядати справу за його відсутності, зазначивши про підтримання позову та не заперечуючи проти заочного розгляду справи.
Відповідач за судовими повідомленнями до суду повторно не з'явився, про поважність причин своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.
За вказаних обставин, судом у відповідності до ст.ст.211,223,247,280,281 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін, в заочному порядку та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ПП «ТРАНС ЛОГІСТИК» 01.10.2021 року було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №17722481-02-04-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 .
09.12.2021 року на пр.Дмитра Яворницького,121 в м.Дніпрі сталась ДТП за участю транспортного засобу «NISSAN LEAF», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.02.2022 року у справі №203/5640/21, яка набрала законної сили, було встановлено вину водія ОСОБА_4 у вчиненні зазначеної вище ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно рахунку-фактури №901 від 17.12.2021 року вартість його відновлювального ремонту склала 28415 грн.
Факт ДТП від 09.12.2021 року ПрАТ «СК «ВУСО» визнано страховим випадком, що підтверджується страховим актом №2206922-1 від 23.12.2021 року.
На виконання зобов'язань за договором №17722481-02-04-01 від 01.10.2021 року ПрАТ «СК «ВУСО» потерпілій особі на рахунок СТО, де відбувався відновлювальний ремонт автомобіля «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 , виплачено кошти в сумі 28415 грн., що підтверджується платіжним дорученням №60917 від 23.12.2021 року.
Транспортний засіб «NISSAN LEAF», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу №АТ 001636324 в АТ «СГ «ТАС», із встановленою франшизою в розмірі 2500 грн.
Відповідно до Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року (тут та далі - в редакції, що діяв на момент настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування)
Згідно ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Статте 16 Закону України «Про страхування» було встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 зазначеного вище Закону встановлено обов'язок страховика при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом;
Згідно ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст.6 Закону України №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на момент настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування (далі Закон України №1961-IV), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 ст.22 Закону України №1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України №1961-IV встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно п.36.6 ст.36 Закону України №1961-IV страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України №1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За правилами ст.1191 ЦК України особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В пред'явленому позові позивач посилався на те, що після виплати ПрАТ «СК «ВУСО» страхового відшкодування потерпілій особі в сумі 28415 грн. згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №17722481-02-04-01 від 01.10.2021 року, АТ «СГ «ТАС», де було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «NISSAN LEAF», д.н.з. НОМЕР_2 , визнало ДТП, що сталась 09.12.2021 року, страховим випадком та здійснило виплату страхового відшкодування за виключенням франшизи в сумі 2500 грн.
29.07.2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги №29/07/2024, відповідно до умов якого та додатку №1 до договору, було відступлено на користь позивача право вимоги щодо відшкодування в порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором №17722481-02-04-01 від 01.10.2021 року в сумі 2500 грн.
Згідно платіжної інструкції №10 від 30.07.2024 року ФОП ОСОБА_1 на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» було перераховано кошти за договором про відступлення права вимоги в сумі 103741 грн. 50 коп., що дорівнює ціні договору, визначеної в п.4.1 останнього.
Таким чином, відповідно до умов п.3.1.3 договору, позивач набув право вимоги до відповідача в сумі 2500 грн., що становить розмір франшизи, на яку зменшено розмір страхового відшкодування, відшкодованого АТ «СГ «ТАГ» та яка підлягає стягненню з відповідача, як винної у ДТП особи, на користь позивача.
В зв'язку з цим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача в порядку регресу збитки в сумі 2500 грн., а також у відповідності до ст.141 ЦПК України - витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до ст.ст.134,137,141 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина 2 ст.141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 року у справі №904/1907/15).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19.02.2020 року).
Так, відповідно до положень ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
В пред'явленому позові позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 12793 грн. 30 коп., згідно договору про надання правової допомоги №88 від 01.02.2024 року з адвокатом Трикоз Д.Є.
Згідно додаткової угоди №1 від 18.10.2024 року до цього договору вказані витрати включаються в себе надані адвокатом послуги з вивчення матеріалів страхової справи та формування правової позиції (1059 грн. 80 коп.), підготовки та відправки адвокатський запитів (1059 грн. 80 коп.); підготовки позовної заяви (6056 грн); підготовки процесуальних документів (1059 грн. 80 коп.); підготовки заяв та клопотань до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (529 грн. 90 коп.), представництва інтересів позивача у цьому суді (3028 грн.), розрахованих виходячи із встановленої у договорі вартості послуг 3028 грн. за 1 год. роботи адвоката.
Поряд з цим, суд враховує, що матеріалами справи підтверджено надання адвокатом послуг у вигляді підготовки та направлення адвокатських запитів.
Позовна заява відповідно до її змісту складена та підписана безпосередньо позивачем.будь-яких процесуальних документів після її подачі адвокатом до суду не подавалось та останній участі у розгляді справи не приймав.
Крім того, заявлені до відшкодування витрати більше ніж в чотири рази перевищують ціну позову та є явно неспівмірними з такою ціною та складністю справи, яка відноситься до категорії малозначних та розглядається в спрощеному позовному провадженні.
За вказаних обставин, виходячи із положень ч.3 ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності наданих адвокатом послуг, що є доведеними, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 12793 грн. 30 коп. є завищеними та не доведеними в повному обсязі.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, стягнувши на його користь з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 1059 грн. 80 коп.
Таким чином, всього з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 2271 грн.
Керуючись ст.ст.9,16,20,25,27 Закону України №85/96-ВР «Про страхування», ст.ст.512, 514,1187,1991 ЦК України, ст.ст.6,12,22,29,36 Закону України №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,133,137,141,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у рахунок відшкодування збитків в порядку регресу кошти в сумі 2500 грн., а також судові витрати в сумі 2271 грн., у т.ч.: витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп., витрати на правову допомогу в сумі 1059 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 11 вересня 2025 року.
Суддя С.Ю.Казак