16 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/159/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 (у складі колегії суддів: Буравльова С.І. (головуючий), Шапрана В.В., Андрієнка В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр сприяння розвитку підприємництва"
до Приватного підприємства "Агротрейд Групп" та ОСОБА_1
про солідарне стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 522 739,73 грн
1. Короткий виклад обставин, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр сприяння розвитку підприємництва" (далі також Позивач) 18.02.2025 звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Агротрейд Групп" та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Скаржник) з вимогами про солідарне стягнення 522 739,73 грн заборгованості за договором позики від 23.11.2024, зокрема: 500 000 грн основного боргу, 6000 грн інфляційних втрат, 1602,74 грн 3% річних, 15 136,99 грн пені.
1.2. У подальшому ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.205 задоволено клопотання представника Позивача про залишення позову без розгляду, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр сприяння розвитку підприємництва" залишено без розгляду та повернуто на користь останнього з Державного бюджету України 6272,88 грн судового збору.
1.3. Відповідач у справі ОСОБА_1 не погодився з вказаною ухвалою в частині повернення судового збору, оскаржив її (у вказаній частині) до суду апеляційної інстанції та попросив скасувати ухвалу в частині повернення судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про повернення судового збору.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 з доданими документами повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. При цьому суд апеляційної інстанції виснував, що ухвала суду першої інстанції про повернення судового збору не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому апеляційна скарга на таку ухвалу не приймається до розгляду і повертається заявнику.
2.3. ОСОБА_1 не погодився з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 та скористався правом на її касаційне оскарження.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 10.07.2025 на підставі пункту 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
3.2. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Суд скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025, а справу № 925/159/25 передати до апеляційного суду для продовження розгляду на стадію відкриття апеляційного провадження.
3.3. Доводами касаційної скарги відповідач ОСОБА_1 визначив порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 255, 260 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2014 у справі № 757/47946/19 стосовно того, що ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 Цивільного процесуального кодексу України, є самостійними об'єктами апеляційного оскарження.
3.4. Позивач та Приватне підприємство "Агротрейд Групп" правом надати Суду відзив на касаційну скаргу не скористалися.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши дотримання апеляційним господарським судом норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
4.2. Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника ( постанови Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, від 14.01.2025 у справі № 910/21871/21).
4.3. Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.11.2014 у справі № 757/47946/19.
4.4. Відповідно до положень частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з таких мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.5. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
4.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
4.7. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, від 05.06.2018 у справі №243/10982/15, від 31.10.2018 у справі №372/1988/15, від 05.12.2018 у справах №522/2202/15 і №522/2110/15, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
4.8. ОСОБА_1 , оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення його апеляційної скарги, з посиланням на частину другу статті 287 Господарського процесуального кодексу України вказує на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2014 у справі № 757/47946/19.
4.9. Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з урахуванням висновків Конституційного Суду України при застосуванні норм процесуального права щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції послідовно сформулювала підхід, за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню. В основу підходу покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист.
При цьому Велика Палата Верховного Суду деталізувала суть цього підходу в наступний спосіб:
1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України), є самостійними об'єктами апеляційного оскарження;
2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 Цивільного процесуального кодексу України, статті 255 Господарського процесуального кодексу України);
3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи.
У пункті 25 зазначеної ОСОБА_1 у касаційній скарзі постанови від 13.11.2014 у справі № 757/47946/19 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких (ухвали суду) підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Хоча Велика Палата Верховного Суду у пункті 29 зазначеної постанови і висловила переконання, що наведений у частині першій статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України) перелік судових рішень не є вичерпним, проте водночас чітко обумовила, що за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
4.10. В такий спосіб з аналізу змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2014 у справі № 757/47946/19 вбачається, що сформовані у ній висновки спрямовані виключно на уникнення процесуальної неможливості поновлення своїх прав особами, що подають апеляційну скаргу.
4.11. Саме з цією метою у подальшому вказані висновки враховувалися судами. Так у справах № 202/16597/23, № 449/1290/20, № 916/1615/20 судом апеляційної інстанції приймалися до розгляду апеляційні скарги осіб, яким було відмовлено у поверненні з Державного бюджету сплачено ними судового збору або було відмовлено у вирішенні цього питання. Тобто розгляд вказаних питань прямо стосувався права заявників на отримання (повернення) коштів.
4.12. Водночас у цій справі № 925/159/25 відповідач ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтував, у який саме спосіб оскаржена ним в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції в частині повернення Позивачу судового збору порушує його права, інтереси чи спричиняє для нього певні обов'язки. Так само Скаржник належними та допустимими доказами не довів, яким чином задоволення його апеляційної скарги поновило б його порушені права.
4.13. Щодо інших постанов Верховного Суду, зазначених ОСОБА_1 у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, сформовані у них правові висновки стосуються норм процесуального права, застосування яких є загальним, зокрема, під час вирішення питання вірогідності доказів, їх оцінки, законності і обґрунтованості судового рішення і питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
4.14. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку. Така позиція Верховного Суду викладена у постанові від 14.01.2025 у справі № 910/21871/21.
4.15. В такий спосіб Верховний Суд зазначає про недоведеність Скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, необхідних для скасування оскаржуваної ним ухвали суду апеляційної інстанції.
4.16. У свою чергу апеляційний господарський суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , виходив з наступного.
Частина перша статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначає вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Так відповідно до пункту 14 вказаної норми окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.
В такий спосіб, за висновками апеляційного господарського суду, зі змісту статті 255 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова у її вчиненні.
Зазначені процесуальні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Проте, оскільки відповідач ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду першої інстанції не в повному обсязі, а лише в частині повернення Позивачу судового збору, то відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до частин шостої-восьмої статті 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги поставляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
4.17. Вищевикладене свідчить про дотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 та про відсутність підстав для її скасування.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Згідно пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
5.4. Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частина друга зазначеної статті застерігає від скасування правильного по суті і законного рішення з одних лише формальних міркувань.
5.5. Ураховуючи наведене, колегія суддів, переглянувши оскаржувану ухвалу апеляційного суду у цій справі в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшла висновку про залишення її без змін, а касаційної скарги ОСОБА_1 - без задоволення.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі № 925/159/25 залишити без змін з урахуванням мотивів цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко