8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 911/1229/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Слобідської окружної прокуратури міста Харкова , в інтересах держави в особі: 1. Харківської міської ради , 2. Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №23"
про стягнення коштів
за участю представників:
прокурор - Хряк О.О.
позивача-1 - не з'явився;
позивача-2 - Прогудіна Д.О.
відповідача - Субочев С.Ю.
Слобідська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради до ТОВ "СМК №23", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-1 грошові кошти в розмірі 6.469.080,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідача умов Договору від 29.05.2017 №211, а саме на поставку неякісних конструкцій опор ОКМ-12оц, які не відповідали проектній документації та вимогам діючого законодавства, що призвело до завищення вартості виконаних робіт та спричинило державним інтересам збитків у розмірі 6.469.080,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2025 у справі №911/1229/25 позовну заяву Керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області передано за виключною підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі №911/1229/25.
Ухвалою Господарського суду Харківської області області від 03.06.2025 у справі №911/1229/25 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "СМК №23" про зупинення провадження у справі №911/1229/25 до розгляду кримінальної справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2025 поновлено ТОВ "СМК №23" процесуальний строк на подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2025 закрито підготовче провадження у справі №922/1229/25 та призначено її до розгляду на 02.09.2025 року.
В судовому засіданні по суті 02.09.2025 у справі №911/1229/25 була оголошена перерва на 09.09.2025 о 13:20 год.
Присутній у судовому засіданні по суті 09.09.2025 прокурор позов підтримав та просив суд задовольнити його повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні по суті 09.09.2025 підтримав поданий позов прокурора та просив задовольнити його.
Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що поданий прокурором позов є безпідставним та недоведеним, оскільки не доведено усіх елементів складу господарського правопорушення, у зв'язку з чим просив суд відмовити повністю в задоволенні позову з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Правом на участь представника під час розгляду даної справи позивача-1 не скористався, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронних листів до електронного кабінету Харківської міської ради.
Суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Заслухавши вступне слово прокурора та присутніх представників позивача-2 та відповідача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
За результатами проведеної процедури закупівлі UA-2017-04-06-001360-b між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ "СМК №23" (підрядник) був укладений Договір про закупівлю робіт від 29.05.2017 №201 (надалі - Договір). Згідно з його умовами підрядник зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту комплексу транспортних споруд по просп. Льва Ландау в м. Харкові. Шляхопровід через просп. Московський (45221000-2 Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів) відповідно до проектно-кошторисної та тендерної документації, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.
Умовами Розділу II Договору передбачено, що підрядник повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає умовам будівельних норм та правил. Підрядник гарантує відповідність виконаних робіт та конструкцій проектній документації.
У разі виявлення, в термін гарантійного строку, у закінчених роботах або в об'єкті ремонту недоліків (дефектів) підрядник, за письмовою вимогою замовника зобов'язаний усунути за свій рахунок недоробки, що виникли протягом гарантійного строку та зумовлені виконання робіт з порушенням діючих норм і правил, умов Договору. Перелік недоробок і дефектів визначається дефектним актом, що укладається сторонами. В акті в обов'язковому порядку фіксується дата виявлення дефектів і строк їх усунення . При відмові підрядника брати участь у складанні дефектного акта він може складатись із залученням спеціалістів незаінтересованих органів (спеціалістів архбудконтролю) (пункт 2.5. Договору).
Ціна цього Договору становить 36.700.120,00 грн, в т.ч. ПДВ 6.116.686,66 грн. Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункти 3.1., 3.2. Договору).
Відповідно до пункту 4.6. Договору замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника.
Згідно з пунктом 5.5. Договору замовник здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю ремонту об'єкта, відповідністю виконаних будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій - державним стандартам і технічним умовам.
Підпунктом 6.3.2. пункту 6.3. Договору передбачено, що підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам, установленим розділом II цього Договору.
Положеннями підпункту 7.3.5. пункту 7.3. Договору передбачено, що за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки, в т.ч. втрачену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством та цим Договором.
Договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12. 2019, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань за цим Договором (пункт 10.1. Договору).
На виконання умов Договору відповідачем були виконані роботи на загальну суму 6.926.531,75 грн, про що свідчать Акти приймання виконаних будівельних робіт від 08.08.2018 №5, від 19.11.2018 №92 та від 04.03.2019 №2, які підписані замовником без будь-яких зауважень.
Позивачем-2 були повністю оплачені виконані відповідачем роботи за вказаними актами.
Прокурор зазначає, що службові особи відповідача внесли відомості до Актів приймання виконаних будівельних робіт щодо установлення опор контактної мережі ОКМ-12-оц в загальній кількості 73 шт, які не відповідали проектній документації.
Згідно з висновками ревізора II категорії Казаку М.В., викладених у довідках від 26.12.2018 та від 01.03.2019 за результатами аналізу документації Договору відповідно до проектно-кошторисної документації, замість 73 опор ОКМ-12-оц на суму 7.443.169,79 грн були використані не нові, а вживані.
Відповідно до висновку судового експерту Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 сума надлишково сплачених коштів позивачем-2 за Договором, укладеним з відповідачем, складає 6.469.080,00 грн, в т.ч. ПДВ.
Листом від 27.02.2025 №54-112-1028ВИХ-25 Слобідська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, в якому повідомила останнього про виявлені порушення та просила надати інформацію щодо вжиття заходів судового захисту з метою відшкодування з ТОВ "СМК №23" збитків у розмірі 6.469.080,00 грн.
Аналогічний за змістом лист надсилався також й до Харківської міської ради. Втім, відповіді ані від Харківської міської ради, ані від Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради прокурору надано не було.
В подальшому Слобідська окружна прокуратура міста Харкова надіслала на адреси Харківської міської ради та Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради листи від 26.03.2025 №№54-112-1503ВИХ-25, 54-112-1502ВИХ-25, в яких на виконання положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила останніх про звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави до ТОВ "СМК №23" про стягнення збитків у розмірі 6.469.080,00грн.
Прокурор стверджує, що поставка відповідачем неякісних конструкцій опор ОКМ-12-оц, які не відповідали проектній документації та вимогам діючого законодавства, та подальше їх використання під час виконання робіт за Договором призвело до завищення вартості виконаних робіт та спричинило державним інтересам в особі позивача-2 збитків у сумі 6.469.080,00 грн, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради та Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України Про прокуратуру. Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Пред'являючи позов в інтересах держави в особі позивачів, прокурор посилається на те, що протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади та місцевого самоврядування, а також держави України в цілому.
Частиною першою статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).
Відповідно до пункту 1.1. Положення про Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 № 7/15, Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою.
Відповідно до пункту 4.1. вказаного Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує за рахунок бюджетних коштів і на пайових засадах будівництво, реконструкцію, капітальний та поточний ремонт об'єктів житлово-комунального господарства та соціально-культурного призначення, а також вулиць і доріг місцевого значення; організовує контроль за якістю робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць, доріг, інженерних мереж та комунікацій міста.
Тобто, Департамент з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради та Харківська міська рада уповноважені вживати відповідних заходів щодо відшкодування матеріальних збитків.
Листом від 27.02.2025 №54-112-1028ВИХ-25 Слобідська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, в якому повідомила останнього про виявлені порушення та просила надати інформацію щодо вжиття заходів судового захисту з метою відшкодування з ТОВ "СМК №23" збитків у розмірі 6.469.080,00 грн.
Аналогічний за змістом лист від 27.02.2025 №54-112-1029ВИХ-25 надсилався також й до Харківської міської ради. Втім, відповіді ані від Харківської міської ради, ані від Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради прокурору надано не було.
В подальшому, Слобідська окружна прокуратура міста Харкова надіслала на адреси Харківської міської ради та Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради листи від 26.03.2025 №№54-112-1503ВИХ-25, 54-112-1502ВИХ-25, в яких на виконання положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила останніх про звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави до ТОВ "СМК №23" про стягнення збитків у розмірі 6.469.080,00грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено:
- наявність підстав для представництва прокурором законних інтересів держави в особі Харківської міської ради та Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (бездіяльність позивачів);
- дотримання прокурором умов попереднього, до звернення до суду, повідомлення органу місцевого самоврядування про намір звернутися із відповідним позовом;
- відповідність поданого прокурором позову визначеній законом меті - захист законних інтересів держави внаслідок порушення відповідачем умов Договору щодо якості виконаних будівельних робіт;
На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність у спірних правовідносинах достатніх фактичних та правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради та Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради
Щодо фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 857 ЦК України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина перша статті 875 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Положеннями частин першої, другої статті 883 ЦК України встановлено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Положеннями підпункту 7.3.5. пункту 7.3. Договору передбачено, що за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки, в т.ч. втрачену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством та цим Договором.
Згідно з пунктом 7.4. Договору підрядник звільняється від майнової відповідальності, якщо він доведе, що порушення зобов'язань виникли не з його вини (обставини непереборної сили, дії іншої сторони).
Підставою виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків (надлишково сплачених коштів) у розмірі 6.469.080,00 грн за Договором.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у понесених ним витратах, втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (наявність збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка (дії, бездіяльність), яка полягає у порушенні імперативних норм права або санкціонованих законом умов договору (порушення зобов'язання), внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під збитками слід розуміти зменшення майнової сфери потерпілого у вартісному вираженні.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками полягає в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком протиправної поведінки заподіювача. При цьому причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований, а безпосередній причинний зв'язок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок.
Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.
Верховний Суд у постанові Великої Палати від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 та постанові Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №911/682/21 дійшов висновків, що вирішуючи питання щодо стягнення збитків суд повинен встановити відповідний та повний склад правопорушень. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: (1) протиправної поведінки особи; (2) шкоди (збитків); (3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла збитки; протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Також Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі №908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.
Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: допустимість, достовірність та імовірність.
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 77 ГПК України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як вказано у статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тобто твердження прокурора щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, щодо наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, підлягає доведенню саме прокурором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на кримінальне провадження від 20.03.2018 №12018220000000291 в межах якого Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром була проведена, зокрема, економічна експертиза від 23.01.2020 №8/13СЕ-20. Разом із тим суд зазначає, що вказане кримінальне провадження здійснювалося відносно заступника начальника Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, котрий не є стороною в даному спорі. Крім того, кримінальне провадження від 20.03.2018 №12018220000000291 було закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення особи до кримінальної відповідальності, про що свідчить ухвала суду від 20.03.2024 у справі №643/16761/20 (1-кп/554/197/2024). Жодних кримінальних проваджень щодо позивача-2 та відповідача станом на момент розгляду даної справи не відкрито, про що зазначено в судовому засіданні по суті прокурором та представником відповідача.
За таких обставин, наявність факту заподіяння відповідачем позивачу-2 збитків у розмірі 6.469.080,00 грн доводиться прокурором на загальних підставах доказування.
Звертаючись із даним позовом, прокурор стверджує про протиправність дій відповідача, які полягають у завищені вартості фактично виконаних за Договором робіт, а саме: при виконанні будівельних робі були використані опори контактної мережі ОКМ-12 у кількості 73 шт., які не відповідають вимогам Робочого проекту, у зв'язку з чим позивачу-2 були завдані збитки в розмірі 6.469.080,00 грн. На підтвердження вказаних обставин прокурор посилається на висновок економічної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.01.2020 №8/13СЕ-20, проведеної в межах кримінального провадження від 20.03.2018 №12018220000000291.
Прокурор зазначає, що протиправна поведінка відповідача ТОВ "СМК №23" виразилася в частковому невиконанні усього обсягу робіт, передбачених у Актах виконаних робіт форми КБ-2В, а саме у поставці неякісних конструкцій опор ОКМ-12, які не відповідали проектній документації та вимогам діючого законодавства, щодо відповідних посилань прокурора суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося, між позивачем-2 та відповідачем були підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт від 08.08.2018 №5, від 19.11.2018 №92 та від 04.03.2019 №2 до Договору на загальну суму 6.926.531,75 грн, на підставі яких з розрахункового рахунку позивача-2 на розрахунковий рахунок відповідача були перераховані кошти в сумі 6.926.531,75 грн.
Положеннями статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Згідно з частиною третьою статті 882 ЦК України замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.
Згідно зі статтею 884 ЦК України передбачено, гарантії якості у договорі будівельного підряду, а саме Підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об'єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення. Договором будівельного підряду може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку.
Суд зазначає, що прокурором не надано доказів того, що замовник заявляв підряднику про наявні відступи від умов Договору або недоліків робіт щодо їх якості або кількості. Навпаки з Актів приймання виконаних будівельних робіт від 08.08.2018 №5, від 19.11.2018 №92 та від 04.03.2019 №2 до Договору вбачається, що вони підписані позивачем-2 без будь-яких зауважень щодо їх кількості, якості та вартості, а також погоджені (завізовані) інженером технічного нагляду про те, що обсяги робіт виконано згідно проектно-кошторисної документації. Таким чином, позивач-2 прийняв роботи без зауважень.
Крім того, умовами спірного договору п.5.5 передбачено, що замовник здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю ремонту об'єкта, відповідністю виконаних будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій - державним стандартам і технічним умовам. Тобто, саме на замовника покладено обов'язок перевірити якість робіт та матеріалів у відповідності до технічних умов.
Більш того, як вбачається після підписання відповідних актів позивачем-2 гарантійне питання стосовно будівельних робіт також не заявлялося, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача-2 до відповідача в рамка гарантійного строку.
Також, Прокурором не надано суду належних доказів, зокрема, вироку у кримінальній справі, в підтвердження того, що посадові особи відповідача внесли до актів приймання виконаних будівельних робіт завідомо неправдиві дані чи доказів, що вказані акти є сфальсифікованими. Навпаки, про відсутність будь-яких відкритих кримінальних проваджень щодо посадових осіб ТОВ "СМК №23" зазначено представником відповідача під час розгляду справи по суті та не спростовано прокурором.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що виконані відповідачем роботи за Актами приймання виконаних будівельних робіт від 08.08.2018 №5, від 19.11.2018 №92 та від 04.03.2019 №2 до Договору були неякісними. Так у наданому прокурором висновку економічної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 не встановлювалася обставина невідповідності конструкцій опор ОКМ-12 проектній документації та вимогам діючого законодавства щодо їх якості. При цьому, сама технічна документації (Робочий проект) наданий прокурором не в повному обсязі. Клопотання про проведення відповідної судової експертизи для встановлення вказаних обставин під час розгляду цієї справи прокурором не заявлялося, навпаки під час підготовчого провадження судом з'ясовувалось питання в порядку статті 182 ГПК України стосовно призначення експертизи. Проте прокурором зазначено про недоцільність її проведення у зв'язку з наявністю висновку, складеного в межах кримінального провадження від 20.03.2018 №12018220000000291.
Отже, той факт, що позивач-2 прийняв роботи та не заявив жодних зауважень у встановленому Договором та чинним законодавством порядку не спростовано. До позову не додано жодного доказу, що позивач-2 повідомляв відповідача про виявлені недоліки, як це встановлено умовами договору та статтями 853, 882 ЦК України. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач -2 звертався до відповідача для усунення недоліків, а також не подано доказів, що відповідач відмовився усунути виявлені недоліки. Більш того, відповідач також повідомив, що до нього претензії щодо кількості та якості виконаних робіт від замовника не надходили.
Окрім цього, посилання прокурора на створення ТОВ "СМК №23" комісії з виявлення недоліків антикорозійного покриття опор ОКМ-12, Акт фіксації недоліків товару від 27.08.2019, а також листування з ТОВ "БУДМЕТАЛ 2017" судом відхиляється, оскільки зазначені докази стосуються договору поставки, який надано прокурором до позовної заяви підписаного лише з боку відповідача, крім того зазначені документи були складені вже після приймання робіт за спірним Договором. Відповідні докази у своїй сукупності не підтверджують той факт, що відповідачу було відомо про існування будь-яких недоліків опор ОКМ-12 станом на момент виконання будівельних робіт за Актами приймання виконаних будівельних робіт від 08.08.2018 №5, від 19.11.2018 №92 та від 04.03.2019 №2. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які докази звернення позивача 2 до відповідача з вимогами про усунення недоліків на підставі відповідного акту від 27.08.2019 в межах гарантійного строку. Більш того, як вже зазначалось судом обов'язок перевірки якості робіт та матеріалів виробів та конструкцій-державним стандартам і технічним умовам покладено саме на замовника , тобто позивача 2 ( п.5.5 та п. 6.2.5.3 договору).
Не доведення прокурором того, що роботи, виконані ТОВ "СМК №23" за Актами приймання виконаних будівельних робіт від 08.08.2018 №5, від 19.11.2018 №92 та від 04.03.2019 №2 до Договору були неякісними, означає відсутність неправомірної поведінки відповідача, а отже, відсутність однієї з необхідних умов для стягнення збитків.
Прокурор стверджує, що відповідачем були завдані позивачу-2 збитки в розмірі 6.469.080,00 грн, що підтверджується зробленим в рамках кримінального провадження від 20.03.2018 №12018220000000291 висновком економічної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.01.2020 №8/13СЕ-20.
Однак зазначені твердження прокурора є помилковими, з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").
Згідно зі статтею 7-1 Закону України "Про судову експертизу" підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово викладав позицію з питання доказового значення висновку експерта, який було складено в межах провадження з іншої справи.
Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (такий висновок щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18, у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/21300/17, від 15.06.2021 у справі №910/5898/20, від 11.03.2021 у справі №923/188/20).
При вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (див. постанову Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №924/497/19).
Така ж правова позиція щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №520/8073/16-ц, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Тобто, висновок експерта в кримінальній справі повинен містити відповіді на питання, які виникають у такому спорі.
Зі змісту висновку економічної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 вбачається, що на вирішення експертизи було поставлено наступне питання: "Яка сума надлишково сплачених коштів Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради за Договором від 29.05.2017 №201, укладеним з ТОВ "СМК №23", на виконання робіт з капітального ремонту комплексу транспортних споруд по пр. Льва Ландау в м. Харкові з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи від 13.01.2020 №14/50СЕ-19?". Тобто, зі змісту питання, яке було поставлено експерту вбачається, що останнє не містить конкретики стосовно підстав надлишково сплачених коштів, у зв'язку з чим експертом відповідне питання не досліджувалось .
Крім того, як вбачається, у самому питанні, яке поставив експерту слідчий, було зазначено про врахування під час проведення експертизи іншого висновку. Натомість самого висновку експерта від 13.01.2020 №14/50СЕ-19, яке експертом повинно було бути враховано при надані відповіді, до матеріалів даної справи прокурором не надано.
Також, у висновку економічної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 зазначено, що для її виконання було направлено клопотання експерта від 21.01.2020 №8/13СЕ-20 щодо надання оригіналів наступних документів: Договору від 29.05.2017 №201, укладеного між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради та ТОВ "СМК №23"; облікові регістри, в яких відображено господарські операції з виконання умов договору, з розшифровкою кожної операції; акти приймання виконаних будівельних робіт в повному обсязі. Натомість, листом від 22.01.2020 №1587/119-24-2020 ініціатором призначення економічної експертизи зазначено, що дослідження необхідно провести в обсязі наданих документів.
Отже, у самому висновку економічної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 зафіксовано не надання слідчим усіх необхідних документів, які запитувалися експертами.
Тобто, по-перше висновок економічної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 про надлишково сплачені Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради за Договором кошти в розмірі 6.469.080,00 грн ґрунтується виключно на іншому висновку, котрий відсутній у матеріалах даної справи, та суд позбавлений можливості перевірити чи здійснювалася будівельно-технічна експертиза від 13.01.2020 №14/50СЕ-19 за наявності всіх необхідних матеріалів для її проведення. По-друге, відповідна експертиза була проведена в рамках кримінальної справи стосовно посадових осіб технічного нагляду, а не відповідача. За таких обставин наданий прокурором висновок економічної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 не може бути беззаперечним доказом наявності збитків завданих саме відповідачем. Крім того, як вбачається на підставі цієї експертизи від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 прокурором було подано позов про стягнення збитків у розмірі 6.469.080,00 грн з посадової особи технічного нагляду.
Суд зауважує, що матеріально-правовою підставою позову прокурором заявлені збитки внаслідок завищення обсягу виконаних робіт. Втім, як вже зазначалося вище, Договір між сторонами не розривався, що надавало б право позивачу-2 (замовнику) право на відшкодування збитків за статтею 852 ЦК України, та недійсним не визнавався. Завищення вартості виконаних робіт не відповідає поняттю збитків, визначеному ЦК України. Суд звертає увагу прокурора, що в розумінні статті 22 ЦК України в даному випадку, збитками є вартість відновлювальних робіт, які позивач-2 зробить або мусить зробити на об'єкті. Проте, такі роботи позивачем-2 не здійснювалися, про що зазначено представником позивача-2 під час розгляду справи по суті.
Жодних інших доказів на підтвердження позиції прокурора щодо завдання відповідачем збитків у зв'язку з виконанням умов Договору у заявленому до стягнення розмірі до матеріалів справи не надано. Таким чином, наданий прокурором висновок економічної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 не доводить наявності правових відстав для стягнення саме з відповідача збитків у сумі 6.469.080,00 грн., оскільки відповідний висновок було зроблено у кримінальній справі по іншій особі, а не стосовно відповідача.
Посилання прокурора в позовній заяві на довідки ревізора II категорії Казаку М.В., викладених у довідках від 26.12.2018 та від 01.03.2019 за результатами аналізу документації Договору відповідно до проектно-кошторисної документації, судом не приймається, оскільки такі довідки не є висновком експерта в розумінні положень статті 98 ГПК України. Крім того, прокурором не надано до відповідних довідок ревізора повноважень останнього.
Викладене вище, означає відсутність факту понесення позивачем-2 збитків у розмірі 6.469.080,00 грн., оскільки по-перше, позивачем-2 не вживалися заходи у відповідності до спірного Договору та глави 61 ЦКУ. По-друге, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачем-2 самостійно здійснювалися роботи для усунення відповідних недоліків.
В свою чергу відсутність протиправної поведінки відповідача та не доведення факту заподіяння збитків у розмірі 6.469.080,00 грн свідчить про відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками як однієї з необхідних умов господарського правопорушення.
Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
З урахуванням викладеного, судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданих учасниками справи заяв по суті спору, доказів та аргументів.
Зважаючи на те, що у відповідності до п.5.5 та 6.2.5.3 договору про закупівлю робіт №201 від 29.05.2017 року обов'язок перевірки якості робіт та матеріалів, виробів та конструкцій-державним стандартам і технічним умовам покладено саме на замовника, та оскільки відповідні роботи були прийнятті замовником без зауважень, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення замовника (позивача2) до відповідача в порядку передбаченому договором та ЦКУ, щодо неякісності робіт, враховуючи те що наданий прокуром висновок економічної експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 про надлишково сплачені Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради за Договором кошти в розмірі 6.469.080,00 грн ґрунтується виключно на іншому висновку, котрий відсутній у матеріалах даної справи, та оскільки відповідний висновок було складено в рамках кримінальної справи стосовно інших посадових осіб, а не відповідача, зважаючи на не надання прокурором належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів в обґрунтування понесення позивачем-2 збитків, завданих виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним Договором, на підставі яких суд мав би встановити наявність або відсутність усього складу цивільного правопорушення, у тому числі протиправної поведінки відповідача, доведеного розміру збитків, спричинених відповідними діями або бездіяльністю відповідача, причинно-наслідкового зв'язку та вини відповідача, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів у зв'язку з відсутністю складу господарського правопорушення з боку відповідача. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у розмірі 6.469.080,00 грн задоволенню не підлягають.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за прокурором.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "17" вересня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля