65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2948/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676)
до відповідача: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Центральна, 79, смт. Лиманське, Роздільнянський район, Одеська область, 67452, код ЄДРПОУ 43915488)
про стягнення заборгованості у сумі 309 329,30 грн
обставини справи:
29.07.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, у якій воно просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 309 329, 30 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на не виконання відповідачем умов Договору від 23.09.2024 №14-7291/24-БО-Т в частині оплати за постачання природного газу.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 04.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу постановив розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19.08.2025 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких відповідач позов визнає та заперечень не має.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
установив:
23.09.2024 між ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області укладений договір постачання природного газу №14-7291/243-БО-Т (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 “Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.3. Договору встановлено, що підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів) розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, зокрема, що в будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.2. Договору постачання газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Пунктом 3.5. Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до підпункту 3.5.1 Договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Згідно з підпункту 3.5.2. Договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Відповідно до підпункту 3.5.3 Договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Умовами підпункту 3.5.4. п. 3.5. договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. пункту та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.
Згідно з п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20% - 27, 315, всього з ПДВ - 163, 89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн.
П. 5.1 договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 п. 3.5 цього договору.
Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
За змістом п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п. 13.1. договору він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.
У відповіді ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-25-8933 від 05.06.2025 повідомлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS00017PFDK009 був закріплений за постачальником ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС- код 56XS00017PFDK009). Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00017PFDK009 за період з 01.10.2024 по 31.12.2024 та внесений в алокацію постачальника ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС- код 56Х930000010610Х), становить: з 01.10.2024 по 31.10.2024 - 641,00 метри куб.; з 01.11.2024 по 30.11.2024 - 38927,00 метри куб.; з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 44 603,00 метри куб.
Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 1 109 110,44 грн, про що свідчить виписка по рахунку АТ «Ощадбанк» від 26.05.2025 щодо надходжень коштів на рахунок позивача.
Отже, заборгованість за природний газ поставлений позивачем та не оплачений відповідачем складає 284 246,80 грн.
З огляду на зазначене, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до суду з цим позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, в якій воно просить суд стягнути з відповідача заборгованість за постачання природного газу у загальному розмірі 309 329,30 грн, з яких: основний борг - 284 246,80 грн; пеня - 17 117,11 грн; 3% річних - 1 682,12 грн; інфляційні витрати - 6 283,27 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов таких висновків.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На виконання умовзазначеного Договору, Позивач, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму - 1 393 357,24 грн. Вказана обставина підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1. договору, сторонами погоджено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживач до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Як встановлено судом, Відповідач, свої зобов'язання з оплати поставленого природного газу здійснив лише частково у сумі 1 109 110,44 грн. Зобов?язання у частині розрахунку за решту поставленого природного газу у визначений Договором строк не виконав, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору та станом на момент пред'явлення позову заборгованість відповідача за поставлений природний газ складає - 284 246,80 грн.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем спожитого природнього газу в матеріалах справи відсутні. Більш того, згідно із письмовими поясненнями відповідача від 19.08.2025 він позовні вимоги визнає, заперечень проти позову не має.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 284 246,80 грн за отриманий природний газ підлягає судом задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань, господарський суд зазначає таке.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу:
- 3% річних на загальну суму - 1 682,12 грн, за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу;
- інфляційні витрат на загальну суму - 6 283,27 грн, за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.
Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних в розмірі 1 682,12 грн та інфляційних витрат в розмірі - 6 283,27 грн вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1, споживач зобов'язався сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 17 117,11 грн, за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені у розмірі - 17 117,11 грн, вважає його вірним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1,2,3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідач у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростував, згідно із письмовими поясненнями відповідача від 19.08.2025 він позовні вимоги визнає, заперечень проти позову не має.
За таких обставин та правового регулювання суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у загальній сумі - 309 329,30 грн, з яких: основний борг - 284 246,80 грн; пеня - 17 117,11 грн; 3% річних - 1 682,12 грн; інфляційні витрати - 6 283,27 грн є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі - 3 711,95 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238,241,247,252 ГПК України, суд
ухвалив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Відділ освіти, культури, молоді та спорту Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про стягнення заборгованості у сумі 309 329,30 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Центральна, 79, смт. Лиманське, Роздільнянський район, Одеська область, 67452, код ЄДРПОУ 43915488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка,1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у сумі 284 246 (двісті вісімдесят чотири тисячі двісті сорок шість) грн 80 коп., пеню у сумі - 17 117 (сімнадцять тисяч сто сімнадцять) грн 11 коп., 3% річних у сумі - 1 682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн 12 коп., інфляційні втрати у сумі - 6 283 (шість тисяч двісті вісімдесят три) грн 27 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі - 3 711 (три тисячі сімсот одинадцять) грн 95 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.ст.254,256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 17 вересня 2025 р.
Суддя Т.І. Демченко