65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3770/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши матеріали за вх. № 3869/25 від 12.09.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, буд. 44; код ЄДРПОУ 42795490)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЛТД» (65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 48, кв. 47; код ЄДРПОУ 35567199)
про стягнення 4 530 317,41 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЛТД» про стягнення 4 530 317,41 грн, з яких: 3 242 941,99 грн пені; 1 287 375,42 грн штрафу.
В обґрунтування позову покликається на порушення відповідачем, як підрядником, зобов'язань за Договором підряду № 2111000029 (капітальне будівництво) від 04.11.2021. Вказує, що відповідач не виконав частину робіт за договором, а отже порушив строки їх виконання, з огляду на що позивач нарахував штрафні санкції, які заявив до стягнення у даній справі.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд встановив наявність підстав для передачі справи за виключною підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області з огляду на таке.
Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, в яких зазначено, що відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічна правова позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.02.2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11.07.2019 року у справі № 426/7217/18).
На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов'язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.
В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв'язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача 3 242 941,99 грн пені та 1 287 375,42 грн штрафу, які нараховані у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасного виконання робіт за Договором підряду № 2111000029 (капітальне будівництво) від 04.11.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
До окремих договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 глави 61 ("Підряд"), положення параграфа 1 ("Загальні положення про підряд") застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями ЦК України про ці види договорів (ч. 4 ст. 837 ЦК України).
Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Суд встановив, що згідно з п. 1.1. Договору підряду № 2111000029 (капітальне будівництво) від 04.11.2021 позивач (замовник) доручає, а відповідач (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботи відповідно до умов цього Договору в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів і Проєктної документації по об'єкту «Реконструкція підстанції 35/6 кВ компресорної станції «Долина» (Будівельні роботи та поточний ремонт 45000000-7), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору.
При цьому, як вбачається із наданих позивачем до позовної заяви доказів, зокрема згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ІФ083162990162 місцем розташування об'єкта будівництва «Реконструкція підстанції 35/6 кВ компресорної станції «Долина» є: Івано-Франківська обл., Калуський район, Долинська територіальна громада, с. Княжолука (територія компресорної станції «Долина»).
Відтак, спір у даній справі № 916/3770/25 стосується прав і обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном - об'єктом «Реконструкція підстанції 35/6 кВ компресорної станції «Долина» за Договором підряду № 2111000029 (капітальне будівництво) від 04.11.2021, який знаходиться на території компресорної станції «Долина» в селі Княжолука Долинської територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, до спору у даній справі застосовуються норми частини 3 статті 30 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Таким чином, оскільки нерухоме майно в спірному випадку розташоване в Івано-Франківській області, то позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЛТД» про стягнення 4 530 317,41 грн підлягає розгляду Господарським судом Івано-Франківської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).
Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.78 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
Керуючись ч. 3 ст. 30, ст.ст. 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Матеріали позовної заяви (вх. № 3869/25 від 12.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, буд. 44; код ЄДРПОУ 42795490) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЛТД» (65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 48, кв. 47; код ЄДРПОУ 35567199) про стягнення 4 530 317,41 грн - передати за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області (вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018).
Ухвала набирає законної сили 17.09.2025 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков