03 вересня 2025 року Справа № 915/405/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участю сторін:
від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з'явився,
від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Миколаївської міської ради, вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001
електронна адреса: kancel@mkrada.gov.ua
до відповідача: Приватного підприємства “Оріон-Консалт», прос.Центральний, буд.49, кв.36, м.Миколаїв, 54055
про: стягнення коштів за безоплатне використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 135 943,75 грн.
Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №3620/02.02.01-40/02/3/25 від 12.02.2025 (вх.№4235/25 від 19.03.2025) про стягнення з Приватного підприємства “Оріон-Консалт» коштів у розмірі 135 943,75 грн. за безоплатне користування з 01.05.2020 до 18.01.2021 земельною ділянкою площею 4631 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:022:0005 за адресою: вул.Металургів, 76, м.Миколаїв
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.11.2024 №404932292 ТОВ “Оріон-Консалт» з 19.09.2016 належить право власності на нерухоме майно по вул.Металургів, 76, м.Миколаїв, що перебуває на земельній ділянці площею 4631 кв.м. (кадастровий номер 4810136600:08:022:0005). Вказує, що у період з 01.05.2020 до 18.01.2021 фактичним користувачем земельної ділянки площею 4631 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:08:022:0005, на якій розташований спірний об'єкт нерухомого майно, був відповідач, який не сплачував кошти до міського бюджету за користування нею, чим були порушені права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/405/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 03.06.2025, у зв'язку з необхідністю встановлення дійсних обставин справи суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №915/405/25 за правилами загального позовного провадження та залишив без руху позовну заяву №3620/02.02.01-40/02/3/25 від 12.02.2025 (вх.№4235/25 від 19.03.2025) Миколаївської міської ради. Встановив позивачу строк протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви (подання до суду доказів направлення на адресу відповідача листа №22100/02.02.01-22/12/3/24 від 25.11.2024).
Вказана ухвала була направлена в електронний кабінет позивача в системі “Електронний суд» та отримана останнім 04.06.2025, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду.
Отже, позивач мав подати до суду докази у строк до 09.06.2025 (04.06.2025 + 5 днів) включно.
Позивач через систему “Електронний суд» подав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№9014/25 від 16.06.2025) в якій зазначає, що на виконання ухвали суду представником Миколаївської міської ради було направлено службову записку юридичному департаменту Миколаївської міської ради від 04.06.2025 №30930/02.06.02.02-04/25-2 щодо отримання інформації та доказів стосовно направлення ПП “Оріон-Консалт» листа від 25.11.2024 №22100/02.02.01-22/12/3/24. Вказує, що тільки 16.06.2025 Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради було надано витребувані докази (службова записка департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 16.06.2025 №33054/12.01-16/25-2 з відповідними доказами), у зв'язку з цим просить суд на підставі ст.119 поновити строк на усунення недоліків згідно ухвали суду від 03.06.2025 у справі №915/405/25 та долучити до матеріалів справи витребувані судом докази та продовжити розгляд справи.
Ухвалою суду від 17.06.2025 поновлено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви та долучено докази до матеріалів справи. Ухвалено розглянути справу №915/405/25 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у “розумний строк». Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 08.07.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, підготовче засідання у справі №915/405/25 призначене на 08.07.2025 о 09:30 не відбулося.
Ухвалою суду від 24.07.2025 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 07.08.2025.
Ухвалою суду від 07.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 03.09.2025.
Позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.№12615/25 від 03.09.2025) в якому просить суд судове засідання призначене на 03.09.2025 провести без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвалами суду від 24.03.2025, від 17.06.2025, від 24.07.2025, від 07.08.2025 повідомлений про розгляд справи.
Копії ухвал Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2025, від 24.07.2025, від 07.08.2025, направлені на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: прос.Центральний, буд.49, кв.36, м.Миколаїв, 54055 повернуті поштовим відділенням зв'язку до суду з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п.10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі №990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.
У суду відсутня інформація щодо зміни місцезнаходження відповідача, ухвала суду надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2025, від 17.06.2025, від 24.07.2025, від 07.08.2025 були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України»).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач у позовній заяві, рішенням Миколаївської міської ради №12/16 від 13.06.2003 багатопрофільному кооперативу «Ю-Сервіс» надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 4631 кв.м. для реконструкції комплексу виробничих приміщень під центр відпочинку з автосервісом по вул.Металургів, 76 (арк.5-10).
11.07.2003 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Багатопрофільним кооперативом «Ю-Сервіс» (орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір) (арк.11-13), у відповідності до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 13.06.2003 за №12/16 надає, а Багатопрофільний кооператив «Ю-Сервіс» приймає в оренду земельну ділянку площею 4631 кв.м. залишивши її в землях комерційного використання для реконструкції виробничих приміщень під центр відпочинку з автосервісом по вул. Металургів, 76 (Корабельний район) згідно з планом земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору. Межі земельної ділянки встановлені в установленому порядку (п.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору, земельна ділянка передається в оренду без права передачі її в суборенду, терміном на 10 (десять) років з дати прийняття рішення.
Згідно п.2.2 Договору, договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації.
У відповідності до п.4.1 Договору, земельна ділянка передається для реконструкції комплексу виробничих приміщень під центр відпочинку з автосервісом по вул. Металургів, 76 (Корабельний район).
Договір зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 14.07.2003 року за №1840 Миколаївської міської ради.
Отже, строк дії договору оренди становить з 14.07.2003 до 14.07.2013 року.
До договору оренди між сторонами складено та підписано Договір про зміни від 09.01.2009 року, яким сторони вносили зміни щодо розміру орендної плати (зв.б.арк.13,14).
Договір про зміни зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі вчинено запис від 13.04.2009 року за № 496-09.
Доказів продовження/поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки матеріали справи не містять.
Відповідно до інформаційної довідки №404932292 від 22.11.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 983630648101, а саме: центр відпочинку з автосервісом за адресою Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул. Металургів, 76 зареєстровано на праві приватної власності з 19.09.2016 року за ПП “Оріон-Консалт» на підставі свідоцтва №1527 від 19.09.2016 року (арк.15-18).
Також, з вказаної інформаційної довідки вбачається, що право власності на нерухоме майно за адресою Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул. Металургів, 76 належало відповідачу з 19.09.2016 до 18.01.2021.
Позивачем зазначено, що у період з 01.05.2020 до 18.01.2021 фактичним користувачем земельної ділянки площею 4631 кв.м. був відповідач, який використовував земельну ділянку без оформлення права користування останньою та не сплачував орендну плату за землю, тобто безпідставно зберіг кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача ПП “Оріон-Консалт».
Позивачем на адресу відповідача було направлено лист №22100/02.02.01-22/12/3/24 від 25.11.2024 в якому позивач просив сплатити неодержану орендну плату (збитки) за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.05.2020 до 18.01.2021 у розмірі 135 943,75 грн. (арк.54-56).
Як вбачається з листа №7824/02.02.01-40/25-2 від 10.02.2025 Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, відповідно до листа Головного управління ДПС у Миколаївській області від 25.04.2024 №4523/5/14-29-19-02-02 ПП «Оріон - Консалт» не сплачував плату за користування земельною ділянкою по вул.Металургів, 75 у 2020 та 2021 роках.
Позивачем Миколаївською міською радою здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів (неодержавної орендної плати) за безоплатне використання земельної ділянки ПП “Оріон-Консалт» в період з 01.05.2020 по 18.01.2021 в розмірі 135 943,75 грн., а саме:
- за період часу з 01.05.2020 по 01.01.2021 на суму 127 222,83 грн.
- за період з 01.01.2021 по 18.01.2021 на суму 8 720,92 грн. (арк. 19).
Здійснюючи розрахунок, позивачем взято рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 № 48/9 зі змінами від 16.03.2017 №17/3 та від 13.07.2017 №22/3, якими внесені зміни до рішення від 07.07.2011 за № 7/3 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території м.Миколаєва" для обслуговування об'єктів нерухомості, у яких здійснюється виробнича діяльність, а також дані нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки по роках відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №5122/0/205-20 від 24.03.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4 631 кв. м. становить 6 361 141,60грн. (арк.21).
Позивач вказує, що відповідач кошти у розмірі 135 943,75 грн. за безоплатне користування з 01.05.2020 до 18.01.2021 земельною ділянкою площею 4631 кв.м. за адресою: вул.Металургів, 76, м.Миколаїв не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття “земельний податок» і “орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зі змісту ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Таким чином, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Відповідач у спірний період не був ні власником земельної ділянки, ні постійним землекористувачем земельної ділянки площею 4631 кв.м. за адресою: вул.Металургів, 76, м.Миколаїв, у зв'язку із чим не міг бути платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього була орендна плата.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України “Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Вказана норма закріпила загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Оскільки право власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці площею 4631 кв.м. за адресою: вул.Металургів, 76, м.Миколаїв, у спірний період було зареєстровано за відповідачем, Миколаївська міська рада була позбавлена можливості передати її в оренду іншим особам та отримувати від цього прибуток.
Таким чином, у спірний період мало місце фактичне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення оплати за таке користування.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За приписами статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п.94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період (з 01.05.2020 по 18.01.2021) без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №922/207/15, Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 №922/3412/17.
Отже, у зв'язку із наявністю у спірний період права власності на нерухоме майно на відповідача було покладено обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди щодо земельної ділянки, на якій воно розташоване, а також обов'язок щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою. Цих обов'язків відповідач не виконав, тому без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі, які підлягають стягненню.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17.
Відповідно до вимог статті 13 Закону України “Про оцінку земель» розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності визначається на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Відповідно до статті 11 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до рішення Миколаївської міської ради №48/9 від 18.06.2015 “Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва», зі змінами та доповненнями, розмір річної орендної плати для обслуговування об'єктів нерухомості, у яких здійснюється інша діяльність, становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у поточному році.
Таким чином, безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за розрахунком позивача складають 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.03.2020), з урахуванням її індексації, що за період з 01.05.2020 по 18.01.2021 становить загальну суму 135 943,75 грн.
Розрахунок долучено позивачем до матеріалів позовної заяви, та не спростовано і не оспорено відповідачем.
Враховуючи положення Цивільного кодексу України та безпідставне користування відповідачем спірною земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно зберіг за рахунок Миколаївської міської ради кошти у розмірі 135 943,75 грн, які підлягали сплаті відповідачем як орендна плата за користування земельною ділянкою загальною площею 4631 кв.м., у зв'язку з чим позов про стягнення вказаної суми є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Оріон-Консалт» (прос.Центральний, буд.49, кв.36, м.Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 40522757) на користь Миколаївської міської ради (вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) коштів у розмірі 135 943,75 грн. за безоплатне користування з 01.05.2020 до 18.01.2021 земельною ділянкою площею 4631 кв.м. за адресою: вул.Металургів, 76, м.Миколаїв.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Оріон-Консалт» (прос.Центральний, буд.49, кв.36, м.Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 40522757) на користь Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 04056612) 3 028,00 грн судового збору (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344260001000027733).
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України
Повне рішення складено 15.09.2025
Суддя Н.О. Семенчук