ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.09.2025Справа № 910/4346/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група Навігатор» (вул. Старокиївська, буд. 8/12, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 32799462)
про стягнення 384 331, 51 грн
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Борисенко Лариса
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі за текстом - КП «Київтеплоенерго», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група Навігатор» (далі за текстом - ТОВ «Інвестиційна група Навігатор», Відповідач) про стягнення заборгованості, яка складається зі заборгованості за поставлену теплову енергію за період жовтень 2018 по січень 2024 та нараховану абонентську плату.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним надавалися послуги постачання теплової енергії у спірний період, однак Відповідачем такі послуги не сплачено.
Крім того, сторона Відповідача відмовляється від укладання договору, що призводить до незаконного споживання послуги.
Так, оскільки Відповідачем допущено порушення виконання грошового зобов'язання Позивачем також нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач стверджує, що не отримував та не споживав послуги з постачання теплової енергії оскільки між сторонами не укладено договір.
Крім того, Відповідач звертає увагу суду, що за заявлений Позивачем період ним не отримувалися жодні акти та рахунки на оплату, це при тому, що Відповідач має автономну систему опалення, що свідчить про безпідставність заявлених вимог.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
25.04.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
12.05.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
13.05.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
16.05.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.07.2025.
Також даною ухвалою витребувано у сторін додаткові докази по справі.
23.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про долучення витребуваних судом документів.
Підготовче засідання 07.07.2025 відкладено на 04.08.2025.
31.07.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Відповідача по суті спору.
У підготовчому засіданні 04.08.2025 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 01.09.2025.
28.08.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про долучення додаткових доказів по справі.
В судовому засіданні 01.09.2025 судом оголошено перерву до 15.09.2025.
У судовому засіданні 15.09.2025 представник Відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник Позивача у дане засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи.
Заслухавши заключне слово представника Відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 15.09.2025 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно доводів Позивача, ним 26.04.2021 на адресу Відповідача листом № 30/5/3/6450 направлено проект Договору № 340488-01 від 22.04.2021 на постачання теплової енергії, який станом на дату звернення до суду не підписано Відповідачем.
Позивач звертає увагу суду, що відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Відповідно до наданого Позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, власником нежилих приміщень з 08.05.2014 загальною площею 286,1 кв.м. розташованих за адресою: м. Київ вул. Кирило - Мефодїївська, 14/2 є ТОВ «Інвестиційна група Навігатор».
Позивач стверджує, що на підставі вказаного вище договору в період з жовтня 2018 - жовтень 2021 за адресою: м. Київ вул. Кирило - Мефодїївська, 14/2 загальною площею 286,1 кв. м. ним здійснювалося постачання теплової енергії.
У якості факту постачання до об'єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг Позивачем до позову надано:
корінці нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон (з жовтня 2018 - жовтень 2021) за адресою: м. Київ вул. Кирило - Мефодіївська, 14/2;
акти про готовність вузла комерційного обліку споживача за адресою: м. Київ вул. Кирило - Мефодіївська, 14/2 до роботи в період з жовтня 2018 - жовтень 2021;
відомості реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ вул. Кирило - Мефодіївська, 14/2 за період з жовтня 2018 - жовтень 2021;
облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ вул. Кирило - Мефодіївська, 14/2 здійснюється за особовим рахунком: 340488-01.
Обсяг спожитої Відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Облікових картках споживача за його обліковим записом: 340488-01.
Оскільки Відповідач взагалі не вносив плату за поставлену теплову енергію за період жовтня 2018 - жовтень 2021 з врахуванням перерахунку за підрахунками Позивача утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 104 628, 43 грн.
У зв'язку з набранням чинності 01.05.2021 Закону України від 03.12.2020 року № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг внесені зміни, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленою Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року № 1022.
30.09.2021 Позивачем на офіційному веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (https://kte.kmda.gov.ua/) опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленою Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022.
Відповідач на виконання вимог Закону України від 03.12.2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (Позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
В силу вимог частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
З огляду на наведені обставини, Позивач стверджує, що між сторонами за умовчуванням укладено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (договір приєднання) (далі - Договір), на виконання якого Позивачем надавалися Відповідачу послуги теплопостачання за період з листопада 2021 по січень 2024 без зауважень від Відповідача, що свідчить про виникнення у останнього обов'язку з їх оплати.
Відповідно до актів надання послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по січень 2024, розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, деталізованої інформації про коригування нарахувань за послугу з постачання теплової енергії для опалювального нежитлового приміщення загальною площею 286,1 кв.м. розташованих за адресою: м. Київ вул. Кирило - Мефодіївська, 14/2 Позивачем надано Відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 149 390, 23 грн з урахування здійсненого Позивачем перерахунку.
У якості доказів постачання теплової енергії за вказаний період Позивачем до позову додано: акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 15223 від 16.09.2022; корінці нарядів про включення / відключення будинку на опалювальний сезон (березень 2022 - жовтень 2023).
Також, Позивачем включено в акти надання послуг з постачання теплової енергії обсяг теплової енергії, витраченої на функціонування системи ГВП та функціонування внутрішньобудинкової системи опалення за період з листопада 2021 по січень 2024, та абонентську плату.
З огляду на несплату Відповідачем вартості спожитої теплової енергії, Позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат згідно наданих розрахунків.
Посилаючись на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Позивачем складено акти виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії Відповідачу за період з листопада 2021 по січень 2025 на загальну суму 714, 49 грн та акти на абонентську плату за абонентське обслуговування з постачання гарячої води розмір якої складає 353,05 грн.
Заперечуючи щодо задоволення заявлених вимог Відповідач посилається на наступне.
Відповідачем визнається факт того, що Позивачем 26.04.2021 надіслано Відповідачу лист з проектом Договору на постачання теплової енергії за № 340488-01 від 21.04.2021.
Водночас Відповідач зазначає, що у відповідь ним надіслано заперечення на наданий проект Договору № 340488-01 від 21.04.2021.
Із вказаних заперечень вбачається, що станом на 19.05.2021 Відповідач відмовився від підписання наданого Позивачем примірника договору із зазначенням того, що в опалювальний сезон 2018-2019 Відповідачем не отримувалися послуги від КП «Київтеплоенерго», а обігрів приміщення здійснювався за рахунок електроенергії.
Крім того, Відповідач зазначив, що наданий Позивачем примірник договору не є типовим договором згідно редакції, затвердженої постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, а зі сторони постачальника підписаний начальником управління з продажу теплової енергії Структурного підрозділу «Енергозбуд» без додавання Довіреності на підписання або інших будь-яких підтверджуючих повноваження документів.
Так, Відповідач наполягає на тому, що Позивачем не доведено наявності правових підстав для визнання укладеним договору на постачання теплової енергії за № 340488-01 від 21.04.2021.
Окрім викладеного Відповідач звертає увагу суду, що за адресою: м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2 знаходиться гуртожиток. Приміщення, про які йде мова у позовній заяві це - група приміщень № 3, літера А, частково цоколь, загальною площею 286,1 кв.м., що знаходяться зі зворотної сторони будівлі (гуртожитку) і не підключені до централізованого опалення житлової частини будинку.
Вказані приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2: група приміщень № 3, літера А, частково цоколь, загальною площею 286,1 кв.м. - мають власну індивідуальну опалювальну систему (котел) та не підключені до централізованої системи усього будинку.
Отже, головною причиною відмови Відповідача від підписання Договору з Позивачем - відсутність підключення приміщень до системи централізованого опалення будинку, тобто фактичне не надання послуг з постачання теплової енергії і гарячого водопостачання Відповідачу, що на його переконання означає відсутність в нього обов'язку сплати за заявлену Позивачем заборгованість.
При цьому, судом встановлено, що докази встановлення у спірному приміщенні Відповідачем автономної системи опалення (електричного котла) у спірний період матеріали справи не місять.
Так само відсутні докази припинення (відмови) Відповідача від споживання послуг Позивача та / або докази того, що приміщення Відповідача не підключені до централізованого опалення житлової частини будинку.
Зазначені обставини Відповідачем викладаються суду однак без надання підтверджуючих документів.
Відповідач зазначає, що за весь оспорюваний період жодного разу Позивачем не надавалися Відповідачу долучені до матеріалів справи Акти приймання-передавання, рахунки-фактури, Акти звіряння розрахунків тощо, які в свою чергу додано до позовної заяви.
Крім того, Акти датовані 2018-2020 роками мають посилання на Договір 2021 року, який станом на день, виниклого зобов'язання - формування Актів, не існував, що нівелює такий документ як доказ.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем надіслано на адресу Відповідача вимогу № 30/7/5/14082/62 від 22.12.2023 щодо сплати заборгованості за теплову енергію у сумі 270 645, 78 грн, на яку 24.01.2024 Відповідач надав обґрунтовану відповідь, зокрема, повідомивши що не отримував послуги з постачання теплової енергії, а обігрів приміщення здійснювався за рахунок електроенергії.
З поміж викладеного, Відповідач зазначає, що спірне майно на підставі нотаріально завіреного Договору купівлі-продажу від 30.10.2023 продано Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Інтер-плюс» в силу чого з вказаної дати Відповідач вважає, що він не є власником, а відтак не має обов'язку здійснювати оплату за поставлену теплову енергії та абонентську плату за надання такої комунальної послуги.
При цьому судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 423355758 від 18.04.2025) реєстраційна дія щодо набуття Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтер-плюс» у власність майна за договором купівлі - продажу від 30.10.2023 проведена 10.05.2024.
З огляду на те, що Позивачем не поставлено теплову енергію та не надано послуги з постачання теплової енергії, на переконання Відповідача, нарахування Позивачем 3 % річних та інфляційних витрат є неправомірним.
Відповідач також просить суд застосувати наслідки пропуску Позивачем строків позовної давності до вимог Позивача про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії за період з жовтня 2018 по листопад 2021 оскільки такі вимоги заявлено після спливу трьох років.
У відповіді на відзив на позовну заяву Позивачем визнається факт не підписання стороною Відповідача договору від 22.04.2021 № 340488-01, однак відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію згідно судовою практикою, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16.
Так, Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленою Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022 вважається укладеним з Відповідачем в силу положень частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги».
Також Позивач заперечує щодо доводів Відповідача про звернення до суду з позовом із пропуском строку позовної давності оскільки такий строк продовжувався в силу запровадження на території України карантинних обмеженою та воєнного стану.
У запереченням на відповідь на відзив Відповідач зазначає, що задовго до оспорюваного періоду і до сьогоднішнього часу жодної пропозиції (з проектом договору) на укладення договору на постачання теплової енергії та/або про надання послуг з централізованого опалення (пропозиції затвердження проекту на підключення та саме підключення до централізованого опалення) від Позивача, ТОВ «Інвестиційна група Навігатор» не отримувало та не здійснювало жодних дій, які б свідчили про фактичне укладання будь-якого Договору або ж наміру Відповідача на таке укладення.
Підсумовуючи Відповідач стверджує, що Позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ГПК України щодо фактичного надання теплопостачання та гарячого водопостачання та будь-яких інших послуг Відповідачу та виникнення у Відповідача заборгованості перед Позивачем, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім того, матеріали справи містять Акт № 05367 від 04.12.2024, який складений представником позивача в присутності представника ТОВ «Інтерплюс Актив» (кінцевий власник приміщення) про проведення обстеження нежитлового приміщення відповідача в житловому будинку за адресою: вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2 на предмет наявності/відсутності централізованого опалення та гарячого водопостачання. Актом зафіксовано, що житловий будинок по вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2 складається з 4-5 поверхів; система централізованого опалення - вертикального типу. Також встановлено, що нежитлове приміщення загальною площею 286,1 кв.м. займає частину І та ІІ поверхів житлового будинку та перебуває в межах капітальних стін. Через вказане нежитлове приміщення проходять транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи ЦО, на транзитних трубопроводах присутні відгалуження та встановлено запірну арматуру. В нежитловому приміщенні виконано реконструкцію системи опалення та задіяно систему опалення горизонтального типу. До даної системи опалення паралельно підключено альтернативне джерело теплової енергії - електричний котел, який станом на момент обстеження працює. На час обстеження нежитлового приміщення запірна арматура від загальнобудинкової системи ЦО в закритому положенні та не опломбована пломбами КТЕ. У Акті також зазначено, що у приміщенні наявна можливість користування тепловою енергією (опаленням) як від альтернативного джерела енергії (електричний котел), так і від загальнобудинкової системи опалення. Даний акт підписано представниками позивача та не підписано представником відповідача, будь-які записи про відмову від його підписання відсутні.
Оскільки наразі судом розглядається спір про заборгованість за період, що передує даті складання вказаного акту, останній не входить до предмету доказування по дані справі та не може впливати на висновки суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Враховуючи доводи та заперечення сторін, предмет та підстави позову, наразі з'ясуванню та встановленню судом підлягають обставини постачання Позивачем енергетичних ресурсів (теплопостання) Відповідачу в період з жовтня 2018 по січень 2024 до приміщення Відповідача.
Судом встановлено, що станом на дату звернення до суду з даним позовом між сторонами немає підписаного з обох сторін договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Позивач стверджує, що постачання теплової енергії Відповідачу здійснювалося протягом всього заявленого періоду (з жовтня 2018 по січень 2024) із врахуванням внесених змін у зв'язку з набранням чинності 01.05.2021 Закону України від 03.12.2020 року № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг».
Натомість Відповідач заперечує отримання послуг від Позивача у спірний період та стверджує про існування у нього автономного опалення в силу чого послуги постачання теплової енергії Позивачем не надавалися.
Із поданого позову вбачається, що обґрунтування Позивачем надання послуг до моменту укладання індивідуального договору, в редакції 30.09.2021 розміщеного Позивачем на офіційному веб-сайті за формою, встановленою Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2021 року № 1022 відсутні.
Як встановлено судом вище, Позивачем на підтвердження факту постання теплової енергії до приміщення Відповідача за період з жовтня 2018 - жовтень 2021 до матеріалів справи надано докази, з яких вбачається, що Відповідачу такі послуги у визначених Позивачем обсягах надавалися, а облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ вул. Кирило - Мефодіївська, 14/2 здійснюється за особовим рахунком: 340488-01.
Обсяг спожитої Відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Облікових картках споживача за його обліковим записом: 340488-01, які також долучено Позивачем до позову у якості доказів.
В силу відсутності доказів припинення постачання теплової енергії Відповідачу у спірний період та / або встановлення Відповідачем автономного опалення унеможливлюють суд дійти зворотних висновків.
Законом України «Про житлово - комунальні послуги» (в редакціях до моменту оприлюднення типового публічного договору) закріплено наступне:
- комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (частина 2 статті 5);
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 статті 1);
- індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (частина 2 статті 7);
- виконавець комунальної послуги зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором (частина 2 статті 8);
- споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9);
- відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем (частина 5 статті 13).
В силу зазначеного, суд погоджується з доводами Позивача та зазначає, що відсутність між сторонами договірних зобов'язань щодо постачання теплової енергії не спростовує факт надання Позивачем таких послуг (безперервно), що є його обов'язком згідно частини 2 статті 21 Закону України «Про комунальні послуги», при тому, що на підтвердження обсягу наданих послуг Позивачем надано належні та достатні докази, з яких вбачається можливість встановити: наявність будинкового вузла комерційного обліку та його готовність в опалювальний сезон; обсяг спожитих послуг; вартість наданих послуг.
Натомість Відповідачем не спростовано визначені стороною постачальника обсяги та факт постачання до спірного приміщення теплової енергії.
Із наданих Відповідачем листів (№ 1905/21-01 від 19.05.2021, від 24.01.2024 № 2401/1) вбачається, що Відповідач не повідомляв Позивача про існування у нього котла як автономного засобу опалення, а натомість повідомляв Позивача про не споживання ним послуг теплопостачання в силу відсутності укладеного договору та здійснення обігріву приміщення електроенергією.
Крім того, із листа № 1905/21-01 від 19.05.2021 вбачається, що Відповідач не заперечував необхідності отримання послуг від Позивача після усунення визначених ним недоліків та укладення договору у затвердженій КМУ формі, що на переконання суду свідчить про дещо суперечливу поведінку сторони оскільки у випадку існування котла, який забезпечував автономне опалення приміщення Відповідача - необхідність укладання договору як така нівелюється.
В даному випадку судом враховано, що на Відповідача, як на споживача послуги, також покладено обов'язок укладення договору постачання теплової енергії з метою належного та розумного користування енергетичними ресурсами, що в даному випадку стороною не здійснено.
Зазначене у своїй сукупності на переконання суду свідчить про безпідставне ухилення Відповідача від укладання договору про постання теплової енергії, про що Позивач звернувся до Відповідача із листом від 23.04.2021, тобто до моменту набрання чинності змін згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг».
Згідно частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно пункту 23 вказаних Правил користування тепловою енергією у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що Позивачем надавалися послуги постачання теплової енергії за період з жовтня 2018 по жовтень 2021, які ним обраховані із врахуванням відсутності індивідуального вузла комерційного обліку, що свідчить про обґрунтованість з'явлення до стягнення суми 104 628, 43 грн.
Суд погоджується з доводами Відповідача в частині не надання Позивачем Актів приймання-передачі товарної продукції чи рахунків-фактур за період з жовтня 2018 по жовтень 2021 Відповідачу (оскільки такі докази відсутні), а посилання в актах за такий період на договір 2021 є безпідставним.
Крім того, судом встановлено, що Акти приймання - передачі товарної продукції за вказаний період містять посилання на те, що розрахунки вартості послуг здійснювався за тарифами, за встановленими розпорядженням КМВА від 30.04.2024 № 1145.
Враховуючи відсутність пояснень Позивача в цій частині, судом перевірено правильність застосування Позивачем тарифу за спірний період та встановлено, що інформація про здійснення розрахунків за тарифом, встановленим розпорядженням КМВА від 30.04.2024 № 1145 є недостовірною, оскільки фактично Позивачем при розрахунках застосований тариф актуальний на момент надання послуги (розмір якого є публічною та доступною інформацією), що свідчить про правильність проведених Позивачем нарахувань (із врахуванням проведених перерахунків).
Зазначене також стосується розрахунку вартості послуг в подальшому.
На переконання суду, такі акти готувалися Позивачем суто при підготовці позов в даній справі з метою стягнення заборгованості з Відповідача, що також підтверджує, що такі акти не могли надсилатися Відповідачу з метою їх належної та вчасної оплати.
Оскільки між сторонами договірні зобов'язання протягом жовтня 2018 по жовтень 2021 відсутні, а Відповідач не повідомлявся про обсяг спожитої ним теплової енергії судом не вбачається також і можливості встановити факт прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання в частині суми 104 628, 43 грн., що виключає можливість нарахування 3 % річних та інфляційних витрат.
В подальшому, 01.05.2021 набрав законної сили Закон України від 03.12.2020 року № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» у зв'язку з чим внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.
Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг (частина 5 статті 13 вказаного закону).
Суд вказує, листом від 23.04.2021 № 30/5/3/6450 Позивач звертався до Відповідача до набрання чинності Закону № 1060-IX від 03.12.2020 та до викладення частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у зазначеній вище редакції.
Відтак, відмова Відповідача від укладання договору № 340488-01 від 22.04.2021 оформлена листом від 19.05.2021 № 1905/21-01 фактично не є відмовою від договору, розміщеного Позивачем на офіційному веб-сайті 30.09.2021 за формою, встановленою Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022.
Аналогічні умови укладення публічного договору закріплено пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) (далі за текстом - Правила).
Також вказаним пунктом визначено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з 31.10.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено індивідуальний договір за фактом отримання послуги від Позивача, який є публічним та в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 8.09.2021 № 1022).
Враховуючи відсутність рішення про відключення приміщення Відповідача, розміщеного м. Київ вул. Кирило - Мефодїївська, 14/2 від послуги теплопостачання, суд презюмує, що послуги надані Позивачем за період з листопада 2021 по січень 2024 отримувалися стороною.
Знову ж таки доказів встановлення Відповідачем у його приміщенні автономної системи опалення за спірний періоді матеріали справи не містять.
Пунктом 24 Правил визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу, що відповідно і здійснено стороною Позивача в силу відсутності індивідуального вузла комерційного обліку у Відповідача.
Пунктом 30 Договору закріплено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту Послугу (пункт 34 Договору).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
В силу викладеного, суд погоджується з тим, що послуги теплопостачання за період з листопада 2021 по січень 2024 Відповідачу надавалися на суму 149 390, 23 грн згідно наданих Позивачем розрахунків та доказів, що свідчить про виникнення у Відповідача обов'язку з оплати таких послуг.
Що стосується нарахуванням позивачем інфляційних втрат та 3 % річних за утворену у Відповідача заборгованість суд зазначає, що в сукупності наданих доказів суд не вбачає можливості встановити дійсну дату виникнення у Відповідача факту прострочення із врахуванням того, що Акти приймання - передачі за спірний період не надсилалися Відповідачу.
При цьому, судом враховано, що пунктом 33 Договору закріплено обов'язок Позивача формувати та надавати споживачу рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії.
Оскільки Позивачем не надавалися Відповідачу рахунки на оплати за постачання теплової енергії у спірний період, останньому фактично не було відомо про спожиті обсяги, що унеможливлювало оплату таких рахунків, а відтак судом не вбачається прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання в цій частині.
Абзацом 9 частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 01.05.2021 визначено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 31 Правил визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
Згідно пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до пункту 39 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженої постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги та обсягів теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги, відповідно до обраної моделі договірних відносин. Споживач надає виконавцю інформацію про кількість осіб, які фактично користуються послугою у приміщенні (квартирі) споживача, та інші вихідні дані, необхідні для застосування обраного способу розподілу обсягів послуги відповідно до Методики розподілу (пункт 28 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води).
Оскільки судом встановлено законність нарахування Позивачем заборгованості за надані послуги теплопостачання також стягненню підлягає вартість теплової енергії, витраченої на функціонування системи гарячого водопостачання за період з листопада 2021 по січень 2024, розрахована Позивачем та включена в акти надання послуг з постачання теплової енергії.
Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються, зокрема, шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.
Плата за абонентське обслуговування розраховується КП «Київтеплоенерго» на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».
В силу зазначеного, суд дійшов висновку, що плата за абонентське обслуговування є складовою частиною ціни публічного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та має сплачуватися Відповідачем.
Суд зазначає, що Позивачем заявлено до стягнення плату за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по січень 2025 на суму 714, 49 грн та плату за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 по січень 2025 на суму 353, 05 грн.
Водночас, як встановлено судом вище, приміщення загальною площею, 286,1 кв.м. розташованих за адресою: м. Київ вул. Кирило - Мефодїївська, 14/2 на підставі договору купівлі -продажу від 13.10.2023 продано Відповідачем на користь ПрАТ «СК «Інтер-Плюс».
Суд зазначає, що пунктом 3.3 такого договору закріплено, що право власності на нерухоме майно, що є предметом договору підлягає державній реєстрації. Крім того, право власності на нерухоме майно, що є предметом цього договору виникає у Покупця (ПрАТ «СК «Інтер-Плюс») з дня державної реєстрації цього права відповідно до частини 4 статті 334 ЦК України та статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 423355758 від 18.04.2025) реєстраційна дія щодо набуття Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтер-плюс» у власність майна за договором купівлі - продажу від 30.10.2023 проведена 10.05.2024.
За нормами частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначене частково спростовують аргументи Відповідача, оскільки правомірними будуть нарахування за послуги теплопостачання, включаючи абонентську плату у строк до 10.05.2024 оскільки саме до такої дати Відповідач був власником приміщення, до якого надавалися послуги, а не до січня 2025 як зазначається Позивачем.
Водночас, перевіривши надані Позивачем розрахунки, судом встановлено, що абонентська плата за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води нараховувалась до січня 2024, тобто нараховані суми не виходять за межі періоду володіння Відповідачем нежитловим приміщенням в силу чого такі суми є обґрунтованими та підлягають стягненню у заявленому розмірі.
Що стосується поданої Відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, суд вказує, що враховуючи положення пунктів 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України строки, визначені зокрема статтею 258 цього кодексу продовжувалися на строк дії карантину та воєнного стану в Україні (відповідно), а тому даний позов подано з дотриманням вимог законодавства в силу чого відсутні підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності.
При цьому судом враховано, що станом на дату звернення до суду з даним позовом, пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України виключено не було, а відтак останній був чинний.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку щодо Позивачем доведено належним та допустимими доказами факт надання Відповідачу послуг, які останнім не сплачено, що є підставою для часткового задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група Навігатор» (вул. Старокиївська, буд. 8/12, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 32799462) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість за постачання теплової енергії - 254 018 (двісті п'ятдесят чотири тисячі вісімнадцять) грн 66 грн, абонентську плату за постачання теплової енергії - 714 (сімсот чотирнадцять) грн 49 коп, абонентську плату за постачання гарячої води - 353 (триста п'ятдесят три) грн 05 коп, судовий збір - 3 826 (три тисячі вісімсот двадцять шість) грн 31 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 17.09.2025
Суддя Антон ПУКАС