ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2025Справа № 910/6951/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного підприємства "ЕКІПАЖ ПЛЮС"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 2677013,14 грн
представники сторін:
від позивача: Пригоцький В.А.
від відповідача: Муравський О.В.
Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство "ЕКІПАЖ ПЛЮС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 2677013,14 грн, з яких: 2597605,20 грн - сума основної заборгованості, 747,26 грн - 0,1% річних, 78660,68 грн сума інфляційного збільшення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № ПЗ/Т-24570/НЮ від 21.08.2024 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 дану позовну заяву залишено без руху.
13.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.06.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/6951/25, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 17.07.2025.
20.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позову заяву та клопотання про зупинення провадження у справі.
24.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли відповідь на відзив та заперечення на клопотання про зупинення провадження.
11.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою суду від 14.07.2025.
У підготовчому засіданні 17.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, з огляду на таке.
В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі до моменту прийняття законного процесуального рішення Дарницьким управлінням поліції ГУ НП у м. Києві за кримінальним провадженням № 12025100020001598 від 18.04.2025, відповідач зазначає, що відповідачем стосовно позивача до Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві 17.04.2025 направлено заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення. Дарницьким управління поліції ГУ НП у м. Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020001598 від 18.04.2025 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), що підтверджується витягом з ЄРДР від 22.05.2025. Вказане, на переконання відповідача, може свідчити про те, що в діях уповноважених осіб виробничого підрозділу локомотивне депо Дарниця, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, та позивача в особі директора ОСОБА_3 наявні ознаки кримінального правопорушення.
Відповідач вважає, що розгляд цієї справи може призвести до передчасного стягнення коштів з АТ «Укрзалізниця» за Договором № ПЗ/Т-24570/НЮ від 21.08.2024 в розмірі 2 597 605,20 грн з ПДВ, чим ймовірно буде завдано істотної шкоди відповідачу, а тому, з посиланням на приписи частини 5 статті 227 ГПК України просить зупинити провадження у справі.
При цьому, судом встановлено, що в прохальній частині клопотання про зупинення провадження у справі відповідачем помилково зазначено інший номер справи.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини першої 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За наведеною нормою обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 у справі № 903/636/20.
При цьому, наведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК суд має обов'язок зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості лише до вирішення іншої кримінальної справи. У розумінні статей 314, 317 КПК України кримінальною справою є матеріали, направлені до суду після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які включають, зокрема, обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Системне тлумачення змісту наведених норм свідчить, що обов'язок суду щодо зупинення провадження у справі пов'язується із наявністю саме судового провадження, яке завершується ухваленням відповідного судового рішення, а проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за своєю правовою природою таким провадженням не являється та під дію статей 227, 229 ГПК України не підпадає (постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 913/32/21, від 27.01.2022 у справі № 910/9721/18).
Суд зазначає, що відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, в чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи. Обставини належного виконання договору підряду є предметом доказування у справі, і господарський суд має повноваження самостійно встановити обставини (факти), які є предметом цього судового розгляду.
Більше того, заявник посилається на здійснення досудового розслідування. Тобто відповідачем не доведено наявності справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства і яка пов'язана із даною справою, а тому відсутні правові підстави, визначені ст. 227 ГПК України, для зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні 17.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.09.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 04.09.2025 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 04.09.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція позивача
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору підряду ПЗ/Т-24570/НЮ від 21.08.2024 позивач виконав роботи на загальну суму 2597605,20 грн
Однак відповідач оплату виконаних позивачем робіт не здійснив, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість за договором у сумі 2597605,20 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих № 044 від 14.02.2025.
У відповідь на претензію позивачем отримано лист від Виробничого підрозділу локомотивне депо Дарниця про відсутність претензій та лист юридичної служби регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" про відхилення вимог щодо оплати у зв'язку з невідповідністю обсягу наданих послуг за договором з посиланням на Акт від 29.01.2025 про перевірку стану виконання умов договору.
Всі зауваження було усунуто, про що складено Акт від 03.03.2025, в якому зазначено, що піскосушильне обладнання введено в експлуатацію з 27.02.2025, однак відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконано.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з оплати фактично виконаних робіт у встановлений договором строк, позивач на підставі п.7.6. договору нарахував 0.1 % річних в сумі 747,26 грн, а також 78660,68 грн інфляційних втрат.
У відповіді на відзив позивач відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві та зазначає, що роботи були повністю виконані до 31.12.2024, що підтверджено Актом № 81 приймання-передачі послуг, підписаним обома сторонами без жодних зауважень, а всі зауваження, які зазначені в Акті перевірки від 29.01.2025 не стосуються якості виконання робіт і не є порушенням договору.
У протоколі відповідача від 17.02.2025р. зазначається цей самий перелік зауважень, але з усіма поясненнями, які спростовують усі претензії: обладнання не працює через недоліки роботи самого відповідача. Акт від 03.03.2025 був підписаний з формальною метою, для підтвердження того, що зауваження відсутні, а недоліків у виконанні робіт не виявлено.
Виявлені так звані "недоліки", зазначені в акті перевірки, виникли з вини самого відповідача, оскільки він не включив весь необхідний обсяг робіт до дефектного акту під час планування робіт та проведення тендеру. Це унеможливило введення обладнання в експлуатацію, що не може покладатися на відповідальність позивача.
Позиція відповідача
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на такі обставини:
- згідно з Актом № 81 приймання-передачі послуг за договором від 31.12.2024 виконавцем надано замовнику послуги у повному обсязі, однак в подальшому встановлено невідповідність обсягу наданих послуг фактично наданим послугам замовнику;
- Київським регіональним управлінням Департаменту корпоративної безпеки 29.01.2025 проведено вибірковий моніторинг стану виконання умов договору та складено Акт., у якому встановлено невідповідності;
- Акт № 81 не підтверджує виконання умов договору, оскільки в нього внесені недостовірні відомості, а тому він не є належним доказом для підтвердження позиції позивача;
- в подальшому заступником начальника локомотивного депо Дарниця регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" Артемом Сінчею, головним інженером Тарасом Ладигіним та директором позивача підписано Акт від 03.03.2025, яким встановлено, що роботи позивачем завершено, тобто позивачем було усунуто недоліки, передбачені Актом від 29.01.2025;
- враховуючи невідповідність обсягу наданих послуг, регіональною філією "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" до Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві 17.04.2025 направлено заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення;
- після остаточного завершення робіт, що підтверджується Актом від 03.03.2025, позивачем не було передано регіональній філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" письмового повідомлення про готовність до здачі наданих послуг та кінцевого Акту приймання-передачі наданих послуг;
- оскільки позивачем не було реалізовано вимог, передбачених пп. 5.9, 5.10 договору, то строк виплати за договором не настав.
21.08.2024 між Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як замовником та Приватним підприємством "ЕКІПАЖ ПЛЮС", як виконавцем укладено договір підряду № ПЗ/Т-24570/НЮ (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуги з ремонту піскосушильного обладнання (далі - послуги), а замовник - прийняти та оплатити надані послуги на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2. договору обсяги та вартість послуг визначено у Додатку № 1 до договору та може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків та/або потреб замовника.
У п. 3.1 договору сторони погодили, що загальна сума договору складає 2 597 605,20 грн відповідно до Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.
Вартість запасних частин та витратних матеріалів, які використовуються при наданні послуг, входить до вартості послуг (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 4.3 договору оплата здійснюється по факту надання послуг, шляхом перерахування виконавцю коштів на 45 (сорок п'ятий) календарний день з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, за умови реєстрації виконавцем податкової накладної.
Згідно з п. 5.4 договору зі сторони замовника акти приймання-передачі наданих послуг та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання послуг підписуються уповноваженими особами, визначеними в п. 5.1. договору.
Термін надання послуг - до 31.12.2024 (п. 5.5 договору).
У п. 5.9, 5.10 договору сторони погодили, що приймання послуг замовником здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня письмового повідомленнявід виконавця про готовність до здачі наданих послуг. Часткове приймання послуг по кожному окремому об'єкту не допускається. Після завершення надання послуг виконавець передає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках.
Запасні частини, які під час надання послуг були замінені виконавцем, у повному обсязі повертають замовнику з підписанням відповідних актів приймання- передачі запасних частин (п. 5.11 договору).
Згідно з п. 5.12 договору замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг зобов'язаний направити виконавцю підписані акти або направити мотивовану відмову від приймання послуг.
Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2024.
Між сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 до договору - Обсяги та вартість послуг з ремонту піскосушильного обладнання.
На виконання умов договору підряду між сторонами підписані:
- Акт № 80 приймання-передачі непридатних деталей та виробів в результаті виконання ремонту піскосушильного обладнання від 31.12.2024;
- Акт № 81 приймання-передачі послуг від 31.12.2024 на суму 2597605,20 грн.
Позивачем виконані свої зобов'язання з реєстрації податкової накладної, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.01.2025 № 9419208150.
Відповідач оплату виконаних робіт у строки, встановлені договором, не здійснив.
21.02.2025 позивач звернувся до відповідача із листом вих № 44 від 14.02.2025, у якому просив провести розрахунки за виконані роботи.
У відповідь на вказаний лист Виробничий підрозділ Локомотивне депо Дарниця повідомило, що з його сторони претензії щодо виконання договору відсутні, однак юридична служба відхилила вимоги щодо оплати за договором, оскільки за наслідками моніторингу стану виконання умов договору встановлено невідповідність обсягу наданих послуг фактично наданим послугам, про що складено Акт від 29.01.2025.
Так, зі змісту Акту від 29.01.2025 вбачається, що під час моніторингу встановлено:
1) станом на 29.01.2025 після ремонту піскосушильне обладнання не експлуатується;
2) по п. 1 Додатку №1 до договору від 21.08.2024 №ПЗ/Т-24570/НЮ - зворотні ТМЦ по п. 1.1 -1.1 1 на території депо відсутні. В наявності цегла (близько 50 штук);
3) по п. 2 Додатку - роботи по п.п. 2.4 не виконані. В наявності редуктор 1ц2у200 315 21 - 1 шт (не введено в експлуатацію);
4) по п. 3 Додатку - в наявності редуктор 1 ц2у200 315 21 -1 шт (не введено в експлуатацію);
5) по п. 4 Додатку - шафа керування (п. 4.1), як складовий елемент піскосушильного обладнання відсутня;
6) по п. 5 Додатку - п.5.1 замінено 1 мазутну форсунку, наявність другої не передбачено конструктивно, п. 5.3 - в наявності 6 м труби, п. 5.4 - в наявності 54 м.
Зі слів ТЧЗ-9 піскосушильне обладнання у теперішній час не експлуатується по причині не внесення повного обсягу необхідних для експлуатації робіт до Акту № 3 про виявлені дефекти від 07.05.2024.
03.03.2025 між сторонами підписано акт про фактичне усунення зауважень по акту ревізії, проведеної 29.01.2025; в ході перевірки було визначено наступне:
- по п. 1 - піскосушка в експлуатації з 27.02.2025 року;
- по п. 2 - цегла вивезена виконавцем, як будівельне сміття і неможливістю подальшого користування;
- по п. 3 - по п. 2.4. додатку до договору на момент перевірки була замінена, але не експлуатувалась. Редуктор введено в експлуатацію;
- по п. 4 - Редуктор введено в експлуатацію;
- по п. 5 - все силове електрообладнання встановлено на стінах дільниці з екіпірування та як складовий елемент «шафа» вважається умовно;
- по п. 6 - другу мазутну форсунку встановлено для топки в піч, то її було надано, як запасну; по п. 5.3. додатку до договору труби було привезено більше у зв'язку з постачанням у тоннах.
05.05.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою вих № 71 від 05.05.2025, у якій вимагав провести розрахунки за договором.
Однак вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати виконаних позивачем робіт, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2597605,20 грн, а також нарахованих на підставі ст.625 ЦК України інфляційних втрат у сумі 78660,68 грн та 747,26 грн 0,1% річних.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).
За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 2597605,20 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі послуг № 81 від 31.12.2024.
Також на виконання умов договору сторони підписали Акт приймання-передачі непридатних деталей та виробів в результаті виконання ремонту піскосушильного обладнання № 80 від 31.12.2024.
Вищезазначений акт приймання-передачі послуг № 81 від 31.12.2024 підписаний зі сторони відповідача начальником локомотивного депо Дарниця ОСОБА_1 та заступником начальника локомотивного депо Дарниця ОСОБА_2. Вказані особи є уповноваженими особами на підписання акту приймання-передачі послуг відповідно до п. 5.1 договору.
Уповноважені представники відповідача підписали акт приймання-передачі послуг № 81 від 31.12.2024 без зауважень та заперечень.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Виходячи з наведених вище приписів процесуального закону, враховуючи положення договору, суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі послуг № 81 від 31.12.2024, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень, підтверджує факт виконання робіт та прийняття їх відповідачем на суму 2597605,20 грн, а тому такі роботи мають бути оплачені.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає таке.
Частина друга статті 853 ЦК України встановлює, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Наведені норми містять презумпцію обов'язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов'язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи (пункт 5.4 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/665/20).
Значення огляду при прийняті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-приймання об'єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об'єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи (постанова у справі № 912/2635/17 від 01.08.2019).
Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі послуг № 81 від 31.12.2024 підписаний уповноваженими представниками відповідача без зауважень, жодних претензій чи посилань на недоліки у виконаній роботі чи об'ємах робіт не висловлено.
В свою чергу, моніторинг виконання договору проведено відповідачем лише 29.01.2025, тобто майже через місяць після повного прийняття робіт без зауважень та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2025 між сторонами підписано акт про фактичне усунення зауважень по акту ревізії, проведеної 29.01.2025.
Проаналізувавши зміст Акту від 29.01.2025, складеного менеджерами Київського регіонального управління Департаменту корпоративної безпеки АТ "Укрзалізниця" та Акту від 03.03.2025 про фактичне усунення зауважень по акту ревізії, проведеної 29.01.2025, суд зазначає, що фактично акт від 03.03.2025 надає пояснення щодо зауважень, викладених в акті 29.01.2025, по суті, недоліків у роботі позивача, які б підлягали виправленню позивачем як виконавцем, не встановлено.
З протоколу відповідача № ПЗЗ Т-02/33 від 20.02.2025, що долучений позивачем до відповіді на відзив вбачається, що станом на дату перевірки (29.01.2025) піскосушильне обладнання не експлуатується по причині не внесення повного обсягу необхідних для експлуатації робіт по Акту № 3 про виявлені дефекти від 07.05.2024, а не через дії чи бездіяльність позивача.
З Акту від 03.03.2025, вбачається, що піскосушильне обладнання в експлуатації з 27.02.2025, що додатково підтверджується листом відповідача від 18.06.2025 вих № ПЗЗ Т4-9-01-09/4. При цьому, жодних доказів на підтвердження того, що до 27.02.2025 піскосушильне обладнання не експлуатувалось з вини позивача матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Натомість чинне законодавство визначає обов'язок замовника оплатити прийняту роботу, а також права та дії замовника у випадку, якщо після прийняття робіт від підрядника замовник виявив недоліки та відступи, які мають ознаки прихованих (не могли бути виявлені при звичайному способі прийому робіт), в залежності від їх істотності, дій підрядника з їх усунення та ступеню можливості виконаних робіт для їх використання відповідно до умов договору (пункт 33 постанови Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8103/16).
Суд зазначає, що зауваження, які зазначені в Акті від 29.01.2025, по-перше, не є недоліками у виконаній позивачем роботі, а по-друге, не мають ознак прихованих.
Якщо замовник, який раніше без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі в контексті спору про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то на нього покладається обов'язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 ЦК України.
Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23.
Суд зазначає, що замовник не заперечує факт підписання акту прийняття робіт за договором, та не надав суду належні та допустимі докази, які б підтверджували його заперечення щодо якості, обсягу і вартості виконаних підрядних робіт.
На переконання суду, Акт від 29.01.2025 не свідчить про відсутність у відповідача обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт.
Суд зазначає, що у випадку виявлення певних недоліків у виконаних роботах після їх фактичного прийняття, сторони б мали керуватись приписами п. 2.6 договору, однак таке виявлення недоліків не звільняє відповідача від обов'язку оплатити фактично прийняті роботи, результати яких відповідач використовує у своїй діяльності.
З огляду на встановлені обставини щодо виконання позивачем робіт і прийняття їх відповідачем, як замовником за актом без зауважень, що згідно з пунктами 4.3, 5.10 договору та положення частини першої статті 854 ЦК України, є підставою для виникнення у відповідача обов'язку з оплати вартості робіт, зазначених у цьому акті, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку оплатити виконані позивачем роботи на суму 2 597 605,20 грн.
Доводи відповідача про те, що після остаточного завершення робіт, що підтверджується Актом від 03.03.2025, позивачем не було направлено акту приймання-передачі наданих послуг, то вказані доводи відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки остаточне передання робіт відбулось 31.12.2024, а акт від 03.03.2025 є роз'ясненням щодо виконаних позивачем робіт на зауваження, які зазначені в акті від 29.01.2025.
Як встановлено судом вище, у п. 4.3 договору сторони погодили, що оплата здійснюється по факту надання послуг, шляхом перерахування виконавцю коштів на 45 (сорок п'ятий) календарний день з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, за умови реєстрації виконавцем податкової накладної.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи п. 4.3 договору, відповідач повинен був здійснити оплату виконаних позивачем робіт 14.02.2025.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач відповідно до ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним свого обов'язку по оплаті за виконані позивачем роботи на суму 2 597 605,20 грн
Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 2 597 605,20 грн, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 2 597 605,20 грн.
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 78660,68 грн, а також 747,26 грн 0,1% річних.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
У п. 7.6 договору сторони погодили, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором.
Розрахунок 0,1% річних на суму 747,26 грн є арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат за період, визначений позивачем, становить 78660,27 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ЕКІПАЖ ПЛЮС" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", а саме в частині стягнення 2 597 605,20 грн основного боргу, 747,26 грн 0,1% річних, 78660,27 грн інфляційних втрат.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного підприємства "ЕКІПАЖ ПЛЮС" (23252, Вінницька обл., Вінницький р-н, с-ще Вороновиця, вул. Поштова, буд. 22, ідентифікаційний код 33965951) 2 597 605,20 грн основного боргу, 747,26 грн 0,1% річних, 78660,27 грн інфляційних втрат та 40 155,19 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.09.2025.
Суддя С.О. Турчин