номер провадження справи 3/72/25
10.09.2025 Справа № 908/1405/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (вул. Євгена Коновальця, 29, м. Київ, 01113; ідентифікаційний код юридичної особи 45546442)
до відповідача: ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№55)» (вул. Металістів, буд. 1, м. Вільнянськ, Вільнянський район, Запорізька область, 70002; ідентифікаційний код юридичної особи 08680075)
про стягнення коштів у розмірі 498 063,07 грн
за участю представників учасників справи:
від позивача: Дмитрашко Сергій Володимирович, адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2439/10 від 25.12.2003, ордер АР 1231826 від 30.07.2025;
від відповідача: не з'явився;
РУХ СПРАВИ.
13.05.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (скорочене найменування - ПП «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ») до відповідача - ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№55)» (скорочене найменування - ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№55)»), про стягнення заборгованості в розмірі 488 448,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 7326,72 грн, три проценти річних в розмірі 2288,35 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 справу №908/1405/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі №908/1405/25; присвоєно справі номер провадження 3/72/25; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
17.06.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач просить поновити строк на подачу відзиву та призначити розгляд справи у порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Документ сформовано в системі «Електронний суд» 16.06.2025.
Клопотання про поновлення строку на подачу відзиву обґрунтовано відсутністю наразі на підприємстві юрисконсульта, що унеможливлює самостійного юридичного супроводження господарських справ з боку Відповідача, через що останній був змушений звернутись до фахівця у галузі права - адвоката Плецької Ю.В., із якою укладено договір про надання правничої допомоги лише 06.06.2025. Крім того, стратегічні задачі ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 55)» зумовлюють постійні відрядження керівника, у зв'язку із чим керівник не мав можливості своєчасно укласти відповідний договір із адвокатом.
Ухвалою суду від 19.06.2025 задоволено клопотання ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№55)» про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву (вх.№12291/08-08/25 від 17.06.2025) у справі №908/1405/25; поновлено відповідачу - ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№55)», строк на подачу відзиву на позовну заяву; постановлено розглядати справу № 908/1405/25 за правилами загального позовного провадження; розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче судове засідання призначено на 17.07.2025 о 10:30 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
23.06.2025 від представника позивача ПП «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 17.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання до 26.08.2025 об 11:30 год.
Ухвалою суду від 26.08.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу №908/1405/25до судового розгляду по суті на 10.09.2025 о 10:30 год.
У судовому засіданні 10.09.2025 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив.
Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа ухвала суду від 26.08.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду у справі №908/1405/25 доставлена до електронного кабінету відповідача - 27.08.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача.
У судовому засіданні 10.09.2025 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні 10.09.2025 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач - Приватне підприємство «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ», обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем - ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№55)» умов договору купівлі-продажу №Г4/179-25 від 07.03.2025, в частині оплати поставленого товару
Просить стягнути заборгованість у розмірі 488 448,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 7326,72 грн, три проценти річних в розмірі 2288,35 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, про відсутність в момент постачання продукції будь-яких супровідних документів.
Крім того, тлумачення статті 216 ЦК України свідчить, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює жодних юридичних наслідків. Відповідно, правові підстави для виконання недійсного Договору, в т.ч. сплата Покупцем (Відповідачем) грошових коштів, відсутні, що має наслідком відмову у задоволенні позову. Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ», починаючи з дати формування - 28.03.2024, повноваження директора виконує Мамонов Михайло Анатолійович. В той же час, Мамонов Михайло Анатолійович є співробітником ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№55)» з 17.09.2019. Починаючи з 01.01.2025, згідно Наказу №92/ОС від 26.12.2024, Мамонов М.А. працює на умовах повного робочого часу. Починаючи з 20.01.2025, згідно наказу №4/ОС від 14.01.2025, Мамонова М.А. переведено на посаду майстра виробничої дільниці виробничо-технічного відділу ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№55)».
Зазначені обставини мали наслідком укладання Позивачем спірних договорів саме з підприємством, керівником якого є ОСОБА_1 , саме за його сприянням відбулось лобіювання укладання договорів на умовах, що є невигідними для Позивача, оскільки ціна продукції, яка є предметом договорів купівлі-продажу є значно завищеною в порівнянні з ринковими цінами, запропонованими іншими Постачальниками, укладання договорів з якими навіть не розглядалось колишнім керівником Позивача ОСОБА_2 .
Із вказаного випливає зловмисна домовленість між колишнім керівником Позивача та ОСОБА_1 , який перебував на момент укладання спірних договорів у трудових відносинах із Позивачем та одночасно на посаді керівника Відповідача, що мало наслідком привілейоване укладання договорів по завищеним цінам саме з ПП «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ».
Договори укладено між пов'язаними юридичними особами, оскільки директор ПП «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» Мамонов М.А. на момент укладення спірних Договорів перебував та досі перебуває у трудових відносинах із ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№55)», тобто спірні договору направлені на реалізацію інтересів однієї особи, що протирічить вимогам ст. 238 ЦК України.
ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ (стислий виклад)
Позивач надав відповідь на відзив у якому зазначив, що твердження Відповідача про наявність пов'язаної особи є безпідставним відповідно до положень ПКУ та не може бути підставою для відмови у сплаті за договором.
Проте, ціна товару у договорі встановлена сторонами за їх вільним волевиявленням і відповідає ринковим умовам. Як уже зазначено, обидві сторони - дієздатні суб'єкти господарювання - мали право вільно погоджувати умови Договору.
Посилається на презумпцію правомірності правочину.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором договору купівлі-продажу №Г4/179-25 від 07.03.2025у розмірі 488 448,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 7326,72 грн, трьох процентів річних в розмірі 2288,35 грн.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником (чи правомірно нараховані штрафні санкції).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
07.03.2025 між ПП «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (Продавець) в особі заступника директора Морозової Олени Олександрівни та ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№55)» (Покупець) в особі в.о. директора Гапонова Сергія Леонідовича укладено Договір №Г4/179-25 купівлі-продажу (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця продукцію, іменовану далі Товар, а саме: кільце сталеве, одинця виміру комплект, у кількості 4240, ціна за одинцю товару (без ПДВ) 96,00 грн, загальна вартість товару без ПДВ 407 040,00 грн, ПДВ 81 408,00 грн, всього з ПДВ 488 448,00 грн.
Сума договору: 488 448,00 грн з ПДВ. В ціну товару входять усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені стосовно товару (п.п. 2.1, 2.2 Договору).
Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 4.1 Договору постачання товару здійснюється Покупцем власним автотранспортом у 14 денний строк з дня отримання заявки від Покупця. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність Покупця, що підтверджується відповідними документами (накладними). Відвантаження продукції здійснюється на умовах стовідсоткової попередньої оплати.
У п. 5.1 Договору визначено, що якість придбаного по даному Договору товару повинна відповідати чинним стандартам (ДСТУ), технічним умовам і повинна бути підтверджена відповідним сертифікатом якості, походження та висновками контрольно-аналітичної лабораторії.
Відповідно до п. 7.1 та п. 7.2 Договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7. У випадку виявлення невідповідності кількості, якості, упакування, маркування вимогам Держстандарту та іншої нормативно-технічної документації, зобов'язаний забезпечити належне збереження товару і негайно викликати представника Продавця для участі в подальшому прийманні товару.
Всі суперечки, які виникають між сторонами при виконанні цього договору або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів та пред'явлення письмових претензій, а у випадку неможливості їх вирішення в Господарському суді (п. 10.1 Договору).
Згідно з п. 11.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року.
Матеріали справи свідчать, що за видатковою накладною №56 від 07.03.2025, яка підписана сторонами та скріплена печатками, Постачальник (позивач) передав, а Покупець (відповідач) прийняв товар кільце сталеве, кількість 4240 комплектів, загальною вартістю 488 448,00 грн з ПДВ.
У зв'язку з тим, що Покупець ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№55)» не здійснив оплату за отриманий товар, позивач звернувся з позовом до суду для захисту свого порушеного права і просить суд стягнути суму основного боргу у розмірі 488 448,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 7326,72 грн, три проценти річних в розмірі 2288,35 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Щодо суми основного боргу.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 488 448,00 грн, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною №56 від 07.03.2025 (а.с. 6).
Видаткова накладна підписана відповідачем без заперечень та зауважень.
Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом вище, умовами пункту 4.1. Договору сторони погодили, що відвантаження продукції здійснюється на умовах стовідсоткової попередньої оплати.
Проте, як зазначив позивач у позові, на час передачі товару Покупцю грошові кошти на оплату товару на рахунок Продавця не находили; зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав. Відповідачем протилежного не доведено.
В силу приписів ст. 692 Цивільного кодексу України покупець в будь-якому разі зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Згідно з п. 3.2 Договору, датою поставки товару, є дата, коли товар був переданий у власність Покупця, що підтверджується відповідними документами (накладними).
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують факт поставки товару відповідачу на загальну суму 488 448,00 грн, який відповідач прийняв, що є підставою для здійснення оплати отриманого ним товару на вказану суму.
Посилання відповідача на те, що позивачем не були надані супровідні документи, які б підтверджували якість поставленого товару, а також на відсутність підписаних актів приймання-передачі товару є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення позивача щодо настання обставин (невідповідності якості, упакування тощо) відповідно до умов пункту 7.2 Договору, не надано доказів складання акту про відсутність документів, що засвідчують якість продукції, як то передбачено п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7.
Крім того, як було зазначено вище, товар був поставлений за видатковою накладною, що не суперечить умовам Договору.
Стосовно посилання відповідача на недійсність Договору купівлі-продажу, який, за його твердженням, укладений пов'язаними особами на невигідних для відповідача умовах, за завищеними цінами на товар, суд зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України на обґрунтування своєї позиції.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, в силу приписів діючого законодавства правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на сторону, яка його оспорює.
У судовому порядку договір № Г4/179-25 від 07.03.2025 не оспорювався, судове рішення, яким було б визнано недійсність даного договору, відсутнє.
Відповідач, посилаючись на підпункт 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, не надав жодних доказів пов'язаності сторін Договору № Г4/179-25 від 07.03.2025, зокрема, через володіння 25% і більше корпоративних прав чи акцій іншої особи, через контроль над її органами управління (призначення виконавчих органів чи більшості складу колегіального органу), через фінансову залежність (сума позик або фінансової допомоги від однієї особи стосовно іншої перевищує власний капітал більше ніж у 3,5 рази) або через родинно-сімейні зв'язки між особами, як то визначено в підпункті 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Крім того, Договір №Г4/179-25 від 07.03.2025 укладений ПП «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» в особі заступника директора Морозової Олени Олександрівни.
Відносно посилання відповідача на укладання Договору за завищеною ціною суд зазначає, що в силу приписів ст. 627 ЦК України сторони мають право вільно укладати договори, обирати контрагентів і визначати умови договору з урахуванням законів, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості. Водночас, ціна товару у договорі встановлена сторонами за їх вільним волевиявленням і відповідає ринковим умовам.
Доводи відповідача щодо ненадання позивачем підписаних сторонами актів приймання-передачі товару та сертифікату відповідності на товар суд визнає безпідставними, оскільки підставою для здійснення оплати за поставлений товар є видаткова накладна.
Видаткова накладна №56 від 07.03.2025 підписана уповноваженими особами з боку Продавця і Покупця без жодних зауважень, підпис сторін скріплені печатками юридичних осіб.
Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 488 448,00 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 488 448,00 грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.
Позивачем заявлена вимога про стягнення 3% річних у розмірі 2288,35 грн, які розраховані за період з 07.03.2025 по 02.05.2025, та інфляційних втрат у розмірі 1728,00 грн, які розраховані за березень 2025 року.
Відповідно до видаткової накладної №56 від 07.03.2025 відповідачем отримано товар на суму 488 448,00 грн та не здійснено його оплату. Обов'язок оплатити настав у відповідача на наступних робочий день, тобто 10.03.2025.
Отже, строком оплати є 10.03.2025 (з урахуванням, що 08.03.20225 та 09.03.2025 вихідні дні, субота та неділя).
Оскільки відповідач не оплатив поставлений товар у встановлений строк, то з 11.03.2025 виникло прострочення виконання зобов'язання. Правильним є період з 11.03.2025 по 02.05.2025.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 127,76 грн.
Суму інфляційних втрат за березень 2025 року у розмірі 7326,72 грн розраховано правильно, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором №Г4/179-25 від 07.03.2025 (а.с. 5), видатковою накладною (а.с. 6), розрахунком штрафних санкцій наведеному в позовній заяві.
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.
Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення основної суми боргу у розмірі 488 448,00 грн, трьох процентів річних у розмірі 2127,76 грн, інфляційних втрат у розмірі 7326,72 грн.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох процентів у розмірі 160,59 грн слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№55)» (вул. Металістів, буд. 1, м. Вільнянськ, Вільнянський район, Запорізька область, 70002; ідентифікаційний код юридичної особи 08680075)на користь Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (вул. Євгена Коновальця, 29, м. Київ, 01113; ідентифікаційний код юридичної особи 45546442) суму 488 448,00 грн (чотириста вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок вісім гривень 00 коп) основного боргу, 7 326,72 грн (сім тисяч триста двадцять шість гривень 72 коп) інфляційних втрат, 2 127, 76 грн (дві тисячі сто двадцять сім гривень76 коп) 3% річних. Видати наказ.
Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 160,59 грн.
Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№55)» (вул. Металістів, буд. 1, м. Вільнянськ, Вільнянський район, Запорізька область, 70002; ідентифікаційний код юридичної особи 08680075) на користь Приватного підприємства «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (вул. Євгена Коновальця, 29, м. Київ, 01113; ідентифікаційний код юридичної особи 45546442) суму 7468,71 грн (сім тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 71 коп) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 17.09.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич