вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" вересня 2025 р. Справа№ 911/1595/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Шевченка І.В.;
відповідача 1 - не з'явилися;
відповідача 2 - не з'явилися;
відповідача 3 - не з'явилися;
третьої особи - не з'явилися.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2025
у справі №911/1595/25 (суддя - Бабкіна В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс"
до: 1. Публічного акціонерного товариства "Газпром";
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал";
3. Міжнародної компанії товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - держава російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації
про стягнення шкоди.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шафран Спайс» звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Газпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал» та Міжнародної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» про стягнення 41222405,68 грн шкоди, заподіяної майну.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2025 відкрито провадження у справі №911/1595/25, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Після відкриття провадження у даній справі судом встановлено, що позовну заяву подано без дотримання вимог ст. 164 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 у справі №911/1595/25 повідомлено позивача про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шафран Спайс» у справі №911/1595/25 залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Не погоджуючись із вказаними ухвалами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шафран Спайс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував ч. 11 ст. 176 ГПК України для повторного залишення позовної заяви без руху і як наслідок, постановив незаконну ухвалу про залишення позову без розгляду, чим порушив приписи ст. ст. 174, 176 ГПК України.
На переконання позивача, суд першої інстанції безпідставно не застосував до позивача пільгу щодо звільнення від сплати судового збору, чим порушив приписи п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Позивач відмічає, що визначені ним співвідповідачі є пов'язаними з російською федерацією особи в контексті доктрини «alter ego», тобто є частиною особи - заподіювача шкоди; наразі у такій категорії справ сформована стала судова практика щодо звільнення позивача від сплати судового збору на підставі вказаної норми, яка судом не була врахована.
Окремою підставою для звільнення від сплати судового збору при зверненні з даним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" наводить п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 апеляційну скаргу у справі №911/1595/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" в частині оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 16.06.2025 у справі №911/1595/25 повернуто скаржнику. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2025 у справі №911/1595/25, справу призначено до розгляду на 12.08.2025, а також витребувано з суду першої інстанції матеріали справи.
Станом на 12.08.2025 матеріали справи №911/1595/25 не надійшли до Північного апеляційного господарського суду, з огляду на що ухвалою суду від 12.08.2025 розгляд справи №911/1595/25 відкладено до 16.09.2025 та повторно витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи.
27.08.2025 Господарський суд Київської області скерував матеріали справи №911/1595/25 до Північного апеляційного господарського суду.
У судове засідання 16.09.2025 з'явився представник позивача, натомість інші представники сторін не з'явилися.
Стосовно повідомлення відповідачів та третьої особи про розгляд даної справи, слід зазначити наступне.
Згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан.
Так, з листа Міністерства закордонних справ України "Щодо вручення судових документів на території рф" від 04.09.2022 №71/17-500-67127 вбачається, що через повномасштабну агресію рф проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та росією розірвано, а всіх співробітників закордонних дипломатичних установ України евакуйовано з території держави-агресора. З огляду на зазначене, наразі унеможливлено надання органами дипломатичної служби України сприяння щодо передачі судових документів російській стороні.
12.01.2023 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", яким постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 №2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №9, ст. 66), який набрав чинності 05.02.2023.
Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про неможливість звернення із судовим дорученням для вручення відповідачам та третій особі судових документів по даній справі в порядку ст. 367 ГПК України.
Таким чином, враховуючи введення воєнного стану в Україні та розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, зокрема, вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (Закон України від 12.01.2023 №2855-ІХ "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності") та припинення Акціонерним товариством "Укрпошта" обміну міжнародними поштовими відправленнями з російською федерацією, повідомлення відповідачів та третьої особи про дату, час і місце розгляду справи здійснювалося шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1 та 2 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального та матеріального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судом першої інстанції обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - держава російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації про солідарне стягнення з відповідачів 41222405,68 грн, що еквівалентно 1127262,34 дол США за шкоду заподіяну майну відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 №911/410/23.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2025 відкрито провадження у справі №911/1595/25, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Після відкриття провадження у даній справі судом встановлено, що позовну заяву подано без дотримання вимог ст. 164 ГПК України.
Так, судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" не сплатило судовий збір у відповідному розмірі. При цьому, у позовній заяві позивач посилаючись на п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» зазначив, що звільнений від сплати судового збору, оскільки, на його думку, виконуються обидві умови, передбачені цією нормою, а саме:
- позов пред'явлено до відповідачів юридичних осіб, які є пов'язаними з російською федерацією та які діють як «alter ego» держави-агресора, тобто фактично виконують функції, пов'язані з реалізацією інтересів російської федерації;
- предметом позову є відшкодування шкоди, завданої у зв'язку зі збройною агресією російської федерації.
Проаналізувавши приписи норм ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування у даному випадку п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та відповідно, наявність у позивача обов'язку сплатити судовий збір, оскільки від сплати судового збору у категорії справ про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно звільняються позивачі лише за позовом до держави-агресора і дана норма Закону містить пряме вказання до застосовування і не має розповсюдження до справ за позовами до господарюючих суб'єктів. А тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" має сплатити судовий збір у розмірі 618336,09 грн за подання позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України та встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення даної ухвали.
В межах встановлених судом процесуальних строків позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, з огляду на що ухвалою суду від 10.07.2025 позовну заяву у справі №911/1595/25 залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.
Порядок відкриття провадження у справі визначено у ст. 176 ГПК України, згідно з ч. 1 якої за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів даної справи, ухвала про залишення позовної заяви без руху від 16.06.2025 була постановлена судом під час розгляду справи із застосуванням процесуального механізму, передбаченого ч. 11 ст. 176 ГПК України.
Так, відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Разом із тим відповідно до ч. ч. 12 і 13 ст.176 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Отже, чинним законодавством передбачена можливість повернення позову без розгляду, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху та не усунуто недоліки позовної заяви.
Водночас Північний апеляційний господарський суд відмічає, що у своїх постановах Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо можливості застосування норм процесуального права (ч. ч. 11, 13 ст. 176 і п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України) на стадії підготовчого провадження або на стадії розгляду справи по суті (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №910/5120/20, постанова Великої Палати Верховного Суду у від 25.08.2020 у справі №910/13737/19).
Оцінюючи доводи апеляційної скарги на предмет їх обґрунтованості та правомірності, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" судового збору за звернення до суду з даним позовом у розмірі 618336,09 грн, зважаючи на наступне.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Виходячи з приписів ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 4 ГПК України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на момент звернення з позовом) за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", на який посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" у своїй апеляційній скарзі, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Суд зауважує, що наведена норма не містить положень про розповсюдження встановленої нею пільги на позивачів у будь-яких справах про стягнення збитків (майнової шкоди), які виникли у зв'язку зі збройною агресією, збройним конфліктом російської федерації. Натомість ця норма містить чіткий припис щодо меж її застосування: «у справах за позовами до держави-агресора російської федерації» і не розповсюджується на справи за позовами до будь-яких господарюючих суб'єктів (в тому числі пов'язаних з державою-агресором як з бенефіціарним власником або в контексті доктрини «alter ego»).
За наведеного слід виснувати, що від сплати судового збору у категорії справ про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку зі збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, звільняються позивачі лише за позовами безпосередньо до держави-агресора російської федерації. Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" у якості відповідачів визначає господарюючих суб'єктів, а не саму державу - агресора, що не свідчить про наявність підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, оскільки приписи вказаної норми таких умов не передбачають. Відповідну позицію підтримано Верховним Судом в ухвалах від 17.04.2025 у справі №905/1640/24 та від 21.08.2025 у справі №910/3076/25.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За змістом ч. 4 ст. 11 ГПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 року у справі «Ейрі проти Ірландії», серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі «Апостол проти Грузії», заява №40765/02). При цьому, Суд в якості «законної мети» визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 року у справі «Станков проти Болгарії», заява №68490/01)
Північний апеляційний господарський суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат, серед інших має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
ЄСПЛ в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі №28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника про те, що у даному випадку держава-агресор, здійснюючи контроль та управлінські функції відносно відповідачів у справі, позиціонує себе з останніми як єдиний суб'єкт господарювання не є такими, що мають значення для застосування вищенаведених норм Закону України «Про судовий збір». Необхідність застосування доктрини «підняття корпоративної завіси» у формі «alter ego» досліджуватиметься під час розгляду спору по суті, тоді як позовна заява має відповідати приписам процесуального права.
Також є хибними твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" про звільнення його від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до господарського суду в силу приписів п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки виходячи з наведеної норми від сплати судового збору звільняються цивільні позивачі у кримінальних провадженнях з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об'єкту посягань. У даному ж випадку позивач звертається з позовом до господарського суду, а відтак наведена норма права не розповсюджується на спірні правовідносини, що виключає можливість звільнення позивача від сплати судового збору з наведених підстав.
Крім того, судова колегія зазначає, що керуючись приписами ч. 11 ст. 176 ГПК України, суд першої інстанції вжив належних заходів щодо сприяння позивачу у реалізації ним права на звернення до суду, яке гарантоване йому положеннями ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 17 ГПК України, та визначивши, які недоліки містить позовна заява, залишив позов без руху з наданням 5-денного строку з дня вручення ухвали на усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про безпідставність залишення позовної заяви без руху, з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, не знайшли свого підтвердження та спростовуються зазначеним вище.
Відповідно до ч. 13 ст. 176 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Як було зазначено, копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслано позивачу до його електронного кабінету 16.06.25 об 21:47.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, датою вручення ухвали від 16.06.2025 про залишення позовної заяви без руху є 17.06.2025. Тому передбачений положенням ч. 1 ст. 174 ГПК України п'ятиденний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу ухвали суду, закінчився 23.06.2025 (з урахуванням, що останній день строку припав на вихідний день). Однак позивач заяви про усунення недоліків позовної заяви до суду не подав, недоліків позовної заяви не усунув.
З огляду на те, що позивач не усунув недоліків позовної заяви щодо оплати у визначеному законом порядку та розмірі судового збору за подання позовної заяви та надання суду доказів здійснення такої оплати, місцевий господарський суд з урахуванням приписів ч. 13 ст. 176 ГПК України обґрунтовано залишив без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс", що у свою чергу свідчить про правильне застосування судом відповідних норм процесуального права. У той же час доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права ґрунтуються на невірному тлумаченні ним законодавства щодо сплати судового збору.
Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Таким чином, порушення права на доступ до суду в сенсі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, судова колегія не вбачає.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 10.07.2025 у справі №911/1595/25 прийнята у відповідності до норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" - без задоволення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран Спайс" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 10.07.2025 у справі №911/1595/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 17.09.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов