вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" вересня 2025 р. Справа№ 910/3905/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Хрипуна О.О.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 16.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЕГА КМ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 (повний текст складено 20.06.2025)
у справі № 910/3905/25 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС»
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЕГА КМ»
2. ОСОБА_1
3. ОСОБА_2
4. ОСОБА_3
5. Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ»
6. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬДА ГРУП»
про стягнення 1 394 200,74 грн.
Позов заявлено про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2, 3, 4, 5, 6 заборгованості щодо відшкодування суми гарантійного платежу за договором гарантії № 36169/ЮГ-23 від 08.11.2023 у розмірі 1 394 200,74 грн., яка включає в себе:
- гарантійну суму (основний борг) - 1 235 927,72 грн.;
- заборгованість по нарахованим процентам - 69 034,18 грн.;
- пеню за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) - 57 199,75 грн.;
- пеню за несвоєчасне погашення нарахованих процентів - 3 060,48 грн.;
- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу - 28 426,34 грн.;
- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів - 552,27 грн.
Також у позові позивач зазначив про те, що він поніс витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги в сумі 97 500,00 грн., а також просив судові витрати по справі покласти на відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням принципалом (відповідачем 1) своїх зобов'язань за договором про надання гарантії № 36169/ЮГ-23 від 08.11.2023, який забезпечено укладеними з відповідачами 2, 3, 4, 5 та 6 договорами поруки № 36169/1/ЮПОР-23 від 08.11.2023, № 36169/2/ЮПОР-23 від 08.11.2023, № 36169/3/ЮПОР-23 від 08.11.2023, № 36169/4/ЮПОР-23 від 08.11.2023, № 36169/6/ЮПОР-23 від 08.11.2023,.
В суді першої інстанції відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.
При цьому відповідачем 1 подано до суду першої інстанції заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження разом із клопотанням поновлення строку для подання такої заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у задоволенні клопотання відповідача 1 про поновлення строку для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. При цьому суд першої інстанції не знайшов підстав для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження за власною ініціативою.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/3905/25 позовні вимоги задоволено частково:
- до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача присуджено 1 235 927,72 грн. основного боргу, 67 552,76 грн. заборгованості по нарахованим процентам, 57 199,75 грн. пені за несвоєчасне погашення основного боргу, 3 060,48 грн. пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, 9 887,42 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу, 540,42 грн.. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів;
- до стягнення з відповідачів на користь позивача присуджено по 3 435,42 грн. судового збору та по 16 016,52 грн. витрат на професійну правничу допомогу;
- в іншій частині позову відмовлено.
При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином доведений факт невиконання відповідачем 1 свого обов'язку по відшкодуванню виплаченої позивачем Службі відновленню та розвитку інфраструктури у Херсонській області за умовами укладеного з відповідачем договору про надання гарантії (гарантія виконання) №36169/ЮГ-23 від 08.11.2023 гарантії в сумі 1 235 927,72 грн. (з врахуванням списання коштів з рахунків відповідача 1 в рахунок часткової компенсації платежу за гарантією - примітка суду), з огляду на що позивач має право на стягнення як суми невиплаченої гарантії, так і нарахованих процентів, пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу), пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів.
Водночас за арифметичним перерахунком суду першої інстанції (здійсненим за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга») стягненню з відповідачів солідарно підлягають 67 552,76 грн. заборгованості по нарахованим процентам, 57 199,75 грн. пені за несвоєчасне погашення основного боргу, 3 060,48 грн. пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, 9 887,42 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу, 540,42 грн.. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів, в іншій частині у задоволенні вказаних позовних вимог судом було відмовлено.
Крім того, суд першої інстанції, встановивши, що позивачем доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 96 099,10 грн. покладається на відповідачів порівну, а в сумі 1 400,90 грн. - на позивача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЕГА КМ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/3905/25 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що:
- розгляд цієї справи здійснювався без участі сторін, що у поєднанні з відмовою у зміні порядку позовного провадження на загальне призвело до істотного обмеження процесуальних прав апелянта та створення нерівності сторін у судовому процесу;
- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку для подання заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, та, відповідно, не задовольнив заяву не врахувавши складність, багатоаспектність та істотну майнову значущість справи для сторін;
- суд першої інстанції при розгляді спору сторін по суті не з'ясував істотних обставин щодо дійсності настання гарантійного випадку, не дослідив юридичну відповідність вимоги бенефіціара умовам гарантії, а також не перевірив чи дійсно настали умови для виникнення у принципала перед гарантом у порядку регресу;
- за змістом укладеного між сторонами договору гарантії обов'язковими умовами для настання гарантійного випадку є наявність факту невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором підряду та дострокове розірвання такого договору підряду, проте у спірному випадку такі умови відсутні. Так, відповідна вимога бенефіціара № 10-4/1134 від 30.12.2024 свідчить про її формальний характер адже вони містить лише посилання на невиконання/неналежне виконання принципалом зобов'язань без надання жодного доказу такого порушення, до вказаної вимоги не було додано і копії повідомлення про розірвання договору підряду;
- те, що роботи за договором підряду ймовірно виконувались з відставанням не є тотожним невиконанню зобов'язань;
- наявний у відкритому доступі звіті про виконання спірного договору підряду не містить відомостей про розірвання такого договору та, відповідно, про причини такого розірвання.
Крім того, апелянт заперечив проти покладення на нього витрат позивача на професійну правничу допомогу, зазначивши, що розмір таких витрат є завищеним, непропорційним фактичному обсягу наданих послуг, таким, що не вповідає критеріям реальності, розумності та співмірності, передбаченим ст..ст. 126, 129 ГПК України, так як:
- до наданих послуг включено, зокрема, ознайомлення з матеріалами справи, проведення консультацій, виїзну консультацію до клієнта, а також витрати на консультаційний зв'язок , що в сукупності оцінено в 12 000,00 грн., проте за відкритими даними Ради адвокатів міста Києва адвокат Прохоренко В.П. зареєстрований за адресою: м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, яка також є адресою позивача, що унеможливлює об'єктивну реальність «виїзної консультації» чи «витрат на зв'язок»;
- вартість складання позовної заяви становить 85 000,00 грн., проте остання налічує лише 9 аркушів, а змістовна частина якої становить 6 сторінок. Вказане свідчить про те, що така вартість не виглядає обґрунтованою;
- до вартості послуг включено технічні дії: друк, конверти, поштові витрати, проте такі види витрат не є складовою професійної правничої допомоги як юридичного продукту.
Також у апеляційній скарзі апелянт просить поновити йому строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи роздруківку Звіту про виконання договору про закупівлю, який оприлюднений у системі РroZorro щодо договору № 3-ВЕГА/23 від 09.11.2023, копію договору підряду № 3-ВЕГА/23 від 09.11.2023 та відомості з Ради адвокатів міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 справа № 910/3905/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЕГА КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/3905/25, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/3905/25 призначено до розгляду на 02.09.2025 об 11:10 год., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3905/25.
24.07.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
01.08.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:
- в апеляційній скарзі апелянт просить відмовити в задоволенні позовних вимог і щодо солідарного стягнення грошових коштів з відповідачів 2-6, проте доказів того, що він має повноваження на представництво інтересів останніх до скарги не додано;
- справа сторін відносить до справ незначної складності, а відтак підстави для її розгляду судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження відсутні;
- у спірних правовідносинах банк діяв відповідно до висновків об'єднаної палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, згідно з якими при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Вказане свідчить про те, що отримання вимоги/повідомлення бенефіціара банку є достатньою умовою для виплати за гарантією, за умови того, що вимога та документи відповідали умовам, які обумовлені в гарантії;
- якщо апелянт вважає, що він не порушував умови основного договору, то він не був позбавлений права звернутися до суду та довести в судовому порядку неналежне виконання ним умов такого договору, проте у цій справі предметом розгляду є вимог банку про стягнення заборгованості в порядку регресу, а тому суд не може розглядати заперечення апелянта про неналежне виконання зобов'язань щодо основного договору;
- всі заперечення апелянта щодо завищено суми витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають дійсності.
Також позивач повідомив про те, що він поніс витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги розмірі 9 000,00 грн. та зазначив про те, що у разі понесення інших судових витрат вони будуть додатково обраховані.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 № 09.1-08/2028/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3905/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці 02.09.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 справа № 910/3905/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 справу № 910/3905/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.), розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЕГА КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/3905/25 призначено на 16.09.2025 о 10:40 год.
16.09.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Щодо наданих апелянтом додаткових доказів колегія суддів зазначає про таке.
Звіт про виконання договору про закупівлю, який оприлюднений у системі РroZorro щодо договору № 3-ВЕГА/23 від 09.11.2023, відомості з Ради адвокатів міста Києва та договір підряду № 3-ВЕГА/23 від 09.11.2023 міститься у вільному доступі у мережі Інтернет за посиланнями:
- https://prozorro.gov.ua/uk/contract/UA-2023-10-02-011845-a-a1
- https://kmkdka.radaadvokativ.com.ua/reestr-advokativ-kieva/advokat/3134,
а відтак вказані документи не можна вважати додатковими доказами.
Станом на 16.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Позивач та відповідачів 2-6 представників в судове засідання не направили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідачів 2-6 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
08.11.2023 між Акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (далі - позивач, банк-гарант, АТ «КБ «ГЛОБУС») та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЕГА КМ» (далі - відповідач 1, принципал, ТОВ «КОМПАНІЯ ВЕГА КМ») укладено договір про надання гарантії (гарантія виконання) №36169/ЮГ-23 (далі - Договір гарантії), в п. 1.1 якого сторонами погоджено, що даний договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору (далі - Гарантія), з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору про закупівлю робіт Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Бобровського буд. 36, кв. 1, вул. Гусинська, буд. 45, вул. Дєдуха буд. 14, буд.44, буд. 73, кв.2, вул. Зелена буд.18, вул. Приозерна буд. 3, буд. 13, буд. 14, вул. Садова буд.7, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області (45210000-2 Будівництво будівель) (далі - Договір), що буде укладено згідно проведеної процедури закупівлі відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор закупівлі № UA-2023-10-02-011845-а), Протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області про призначення переможця № 33 від 20.10.2023 та Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, закупівля проводиться Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, код ЄДРПОУ 25899361 (далі - бенефіціар/замовник) (далі - Основне зобов'язання).
Згідно з п. 1.2 Договору гарантії, гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром Основного зобов'язання, а саме: невиконання/неналежне виконання (як повністю, так і частково) принципалом/підрядником його договірних зобов'язань, що призведе до передчасного розірвання Договору, або ж розірвання Договору з ініціативи принципала/підрядника, не пов'язане з виконанням робіт.
Пунктом 1.3 Договору гарантії передбачено, що надана в межах цього договору Гарантія є безумовною та безвідкличною, надається у вигляді електронного документа, підписаного КЕП (кваліфікований електронний підпис) з накладеною кваліфікованою електронною печаткою банка-гаранта через програмний комплекс «M.E.doc», яким накладено КЕП.
Відповідно до п. 2.1 Договору гарантії, сума і валюта Гарантії: 1 544 909,72 (один мільйон п'ятсот сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'ять гривень 72 копійки) (код валюти платежу - 980 (гривня) UAH) (далі - гарантійна сума).
Згідно з п. 2.1 Договору гарантії, строк дії Гарантії - з 08 листопада 2023 року до 28 лютого 2025 року включно.
Відповідно до п. 3.3 Договору гарантії, у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією (далі - гарантійний платіж), банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35 % річних.
Проценти за користуванням грошовими коштами сплачуються принципалом одночасно із відшкодуванням суми гарантійного платежу (п. 3.5 Договору гарантії).
Пунктом 3.6 Договору гарантії сторони передбачили, що якщо принципал не відшкодує банку-гаранту суму гарантійного платежу та проценти за користування грошовими коштами в строки, вказані п. 3.3-3.5 цього договору, принципал доручає банку-гаранту здійснювати договірне списання на користь банку-гаранта з усіх рахунків принципала, відкритих у банку-гаранта (в т.ч. у іноземній валюті), коштів, в сумах, які мають бути сплачені відповідно до п. 3.3-3.5 цього договору принципалом, штрафні санкції передбачені договором, а також інші понесені банком-гарантом витрати пов'язані з виконанням ним своїх зобов'язань у зв'язку з цим договором.
Відповідно до п. 7.4. Договору гарантії, банк-гарант має право здійснювати договірне списання з поточних рахунків принципала та з вкладного (депозитного) рахунку принципала, відкритих в АТ «КБ «ГЛОБУС», а також будь-яких інших рахунків принципала, відкритих в АТ «КБ «ГЛОБУС», коштів в сумах, необхідних для повного виконання принципалом зобов'язань за цим Договором, а саме: відшкодування здійсненого банком-гарантом гарантійного платежу, сплати доходу (комісії) банку за надання Гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами визначених цим Договором, штрафних санкцій та інших платежів принципала за цим Договором. При цьому здійснюється утримання комісії у відповідності з діючими тарифами банку та передбачених чинним законодавством зборів та податків.
Відповідно до п. 4.1 Договору гарантії виконання принципалом зобов'язань за цим договором (відшкодування суми гарантійного платежу за гарантією, сплати комісії банку-гаранту за розгляд та перевірку пакету документів щодо надання Гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами за період, починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування принципалом, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Договором) забезпечується:
4.1.1 фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (далі - поручитель, відповідач 2);
4.1.2 фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (далі - поручитель, відповідач 3);
4.1.3 фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 (далі - поручитель/відповідач 4);
4.1.4 фінансовою порукою юридичної особи - ТОВ «СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», код ЄДПОУ 42561447 (далі - поручитель, відповідач 5);
4.1.6 фінансовою порукою юридичної особи - ТОВ «ЕЛЬДА ГРУП», код ЄДПОУ 42629253 (далі - поручитель, відповідач 6).
Згідно з п. 7.1. Договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку та виконання банком-гарантом своїх гарантійних зобов'язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам Гарантії.
Пунктом 9.3 Договору гарантії передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання принципалом будь-якого грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, зокрема у випадку прострочення його виконання від 1 (одного) до 30 (тридцяти) календарних днів включно, принципал сплачує банку-гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 12.1 Договору гарантії цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до дня повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
08.11.2023, на підставі Договору гарантії, позивачем надано бенефіціару/замовнику Електронну банківську гарантію № 36169 (далі - Гарантія), відповідно до якої банк-гарант взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання сплатити бенефіціару гарантійну суму єдиним платежем протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання першої письмової вимоги замовника (бенефіціара) повну суму (часткові сплати - заборонені), визначену у вимозі, в межах суми гарантії, що складає 1 544 909,72 грн., за умови, що в тексті вимоги буде посилання на порушення учасником-переможцем (принципалом) будь-яких зобов'язань, передбачених договором закупівлі, без необхідності додаткового обґрунтування та надання додаткових документів, у разі настання однієї з обставин, наведених нижче (далі - гарантійний випадок), а саме: невиконання/неналежне виконання (як повністю, так і частково) принципалом/підрядником його договірних зобов'язань, що призведе до передчасного розірвання Договору, або ж розірвання Договору з ініціативи принципала/підрядника, не пов'язане з виконанням робіт.
Зобов'язання банка-гаранта за Гарантією становить суму у розмірі 1 544 909,72 (один мільйон п'ятсот сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'ять гривень 72 копійки) (код валюти платежу - 980 (гривня) UAH) (п. 2 Гарантії).
Згідно з п. 5 Гарантії, ця Гарантія забезпечує виконання зобов'язань принципала за договором, що буде укладений за результатами закупівлі, та є безумовною, безвідкличною, є чинною з дати її видачі банком-гарантом, а саме з 08 листопада 2023 року і залишається дійсною до 28 лютого 2025 року включно.
Відповідно до п. 8 Гарантії, банк-гарант розглядає вимогу по гарантії протягом 3-х робочих днів з дати її отримання. Термін сплати грошових коштів відбувається протягом 5-ти робочих днів з дати отримання першої письмової вимоги бенефіціара (пп 8.1 п. 8).
Згідно з п. 9 Гарантії, банк-гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог у наступних випадках: 9.1. якщо вимога по Гарантії не відповідає умовам цієї Гарантії; 9.2. якщо вимога по Гарантії надана банку-гаранту після закінчення строку, передбаченого пунктом 5 цієї Гарантії.
Пунктом 12 Гарантії визначено, що у випадку здійснення банком-гарантом гарантійного платежу банафіціару за цією гарантією банк-гарант у будь-якому випадку і без обмежень має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала.
08.11.2023, з метою виконання зобов'язань принципала за Договором гарантії, між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬДА ГРУП» (далі - відповідно поручитель/поручителі, відповідачі-2, 3, 4, 5, 6) було укладено договори поруки, а саме:
- Договір поруки № 36169/1/ЮПОР-23 з ОСОБА_1 (відповідач 2);
- Договір поруки № 36169/2/ЮПОР-23 з ОСОБА_2 (відповідач 3);
- Договір поруки № 36169/3/ЮПОР-23 з ОСОБА_3 (відповідач 4);
- Договір поруки № 36169/4/ЮПОР-23 з ТОВ «СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (відповідач-5);
- Договір поруки № 36169/6/ЮПОР-23 з ТОВ «ЕЛЬДА ГРУП» (відповідач 6) (далі окремо - Договір поруки, разом - Договори поруки).
Відповідно до пункту 1.1 Договорів поруки сторонами узгоджено, що в порядку та на умовах визначених договором поручитель поручається перед банком-гарантом за виконання ТОВ «КОМПАНІЯ ВЕГА КМ» (принципал, відповідач 1) зобов'язань за Договором гарантії № 36169/ЮГ-23 від 09.11.2023 (далі - Договір гарантії), що укладений між банком-гарантом та принципалом, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов Основного зобов'язання, в сумі 1 544 909,72 (один мільйон п'ятсот сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'ять гривень 72 копійки) (код валюти платежу - 980 (гривня) UAH). Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов Договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених Договором гарантії.
Згідно з п. 1.3 Договорів поруки поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови Договору гарантії. У випадку внесення принципалом та банком-гарантом змін та доповнень до Договору гарантії поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим Договором зобов'язання принципала, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Датою збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим Договором є дата укладення відповідних змін та доповнень до Договору гарантії в частині збільшення суми зобов'язання принципала.
Пунктом 1.4 Договорів поруки сторони узгодили, що у разі порушення принципалом зобов'язань, передбачених Договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники.
Відповідно до п. 1.6 Договорів поруки поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал.
06.01.2025 бенефіціар (Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області) звернувся до банку-гаранта (позивача) з вимогою №10-4/1134 від 30.12.2024 про сплату грошової суми за Гарантією, в якій зазначив про невиконання принципалом своїх зобов'язань за Договором, а саме повільне виконання робіт з відхиленням від Календарного графіка, а закінчення їх у строк, визначений Договором стає неможливим, та, з огляду на вказане, просив сплатити грошові кошти в сумі 1 544 909,72 грн. за визначеними у листі реквізитами.
Листом № 1-27 від 06.01.2025 позивач повідомив відповідача 1 (принципала) про отримання вищевказаної вимоги від бенефіціара.
13.01.2025 позивач здійснив на користь бенефіціара оплату гарантійного платежу за Гарантією у розмірі 1 544 909,72 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №28599 від 13.01.2025 про що повідомив відповідача 1 листом № 1-95 від 14.01.2025.
Як зазначив позивач, принципал (відповідач 1) не здійснив на користь позивача відшкодування коштів, сплачених останнім за Гарантією.
Враховуючи умови п. 3.3 Договору гарантії, позивач вважає, що з 27.01.2025 відповідач 1 вважається таким, що прострочив відшкодування гарантійного платежу.
На виконання п. 3.6 та п. 7.4 Договору гарантії, 27.01.2025 в рахунок часткової компенсації платежу за Гарантією позивач здійснив списання коштів в сумі 308 982,00 грн. з рахунків відповідача 1, що підтверджується копією меморіального ордеру №27886 від 27.01.2025, у зв'язку з чим станом на 28.01.2025 розмір заборгованості відповідача 1 склав 1 235 927,72 грн. (1 544 909,72 грн. - 308 982,00 грн.).
Після сплину часу, протягом якого принципал мав відшкодувати банку-гаранту суму гарантійного платежу, здійсненого останнім на користь бенефіціара за Гарантією, позивач відповідно до п. 3.3. Договору гарантії здійснив нарахування процентів із розрахунку 35% річних за користування грошовими коштами.
Крім того, у зв'язку з порушенням принципалом грошового зобов'язання, позивач, відповідно до п. 9.3 Договору гарантії здійснив нарахування пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) та пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, а відповідно до ст. 625 ЦК України - нарахував інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу та інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за період 13.01.2025 по 28.02.2025.
29.01.2025 позивачем на адреси відповідачів 1, 2, 3, 4, 5, 6 було направлено вимоги про сплату заборгованості за Договором гарантії та 35% річних за користування грошовими коштами (вимоги № 1-284 на адресу ТОВ «ВЕГА КМ»; № 1-286 на адресу ОСОБА_1 , № 1-289 на адресу ОСОБА_2 ; № 1-287 на адресу ОСОБА_3 , № 1-288 на адресу ТOB «СПЕЦ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», № 1-285 на адресу ТОВ «ЕЛЬДА ГРУП»).
З огляду на те, що відповідачами за вказаними вимогами не було сплачено суму заборгованості за Договором гарантії, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2, 3, 4, 5, 6 заборгованості щодо відшкодування суми гарантійного платежу за Договором гарантії у розмірі 1 394 200,74 грн., яка включає в себе:
- гарантійну суму (основний борг) - 1 235 927,72 грн.;
- заборгованість по нарахованим процентам - 69 034,18 грн.;
- пеню за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) - 57 199,75 грн.;
- пеню за несвоєчасне погашення нарахованих процентів - 3 060,48 грн.;
- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу - 28 426,34 грн.;
- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів - 552,27 грн.
В суді першої інстанції відповідачі 1, 2, 3, 4, 5, 6 правом на подання відзиву не скористалися.
Заперечення відповідача 1 проти позову, які викладені в апеляційній скарзі детально наведені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем 1 є договором гарантії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 ЦК України.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання також врегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення), згідно якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку (зпп. 8 п. 2 розділу І Положення).
За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 560 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 561 ЦК України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Частиною 2 ст. 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Як встановлено вище у апеляційній скарзі відповідач 1 заперечує проти наявності підстав для виплати позивачем сума гарантії, так як:
- за змістом укладеного між сторонами Договору гарантії обов'язковими умовами для настання гарантійного випадку є наявність факту невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором та дострокове розірвання такого договору підряду, проте у спірному випадку такі умови відсутні, а вимога бенефіціара № 10-4/1134 від 30.12.2024 свідчить про її формальний характер адже вони містить лише посилання на невиконання/неналежне виконання принципалом зобов'язань без надання жодного доказу такого порушення, до вказаної вимоги не було додано і копії повідомлення про розірвання Договору;
- те, що роботи за Договором ймовірно виконувались з відставанням не є тотожним невиконанню зобов'язань;
- наявний у відкритому доступі звіті про виконання Договору не містить відомостей про розірвання такого договору та, відповідно, про причини такого розірвання.
З вказаного приводу колегія суддів звертається до постанови від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, в якій об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Так, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 вказано, що норми ГК України і ЦК України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником;
Отже, у спірних правовідносинах, позивач отримавши від бенефіціара (Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області) вимогою №10-4/1134 від 30.12.2024 про сплату грошової суми за Гарантією не мав перевіряти факт порушення відповідачем 1 умов Договору, а умовою виплати сума гарантії є відповідність вказаної вимоги умовам Гарантії.
Як встановлено вище у Гарантії вказано, що позивач має сплати бенефіціару гарантійну суму єдиним платежем протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання першої письмової вимоги замовника (бенефіціара) повну суму (часткові сплати - заборонені), визначену у вимозі, в межах суми гарантії, що складає 1 544 909,72 грн., за умови, що в тексті вимоги буде посилання на порушення відповідачем будь-яких зобов'язань, передбачених Договором закупівлі, без необхідності додаткового обґрунтування та надання додаткових документів, у разі настання однієї з обставин, наведених нижче (далі - гарантійний випадок), а саме: невиконання/неналежне виконання (як повністю, так і частково) принципалом/підрядником його договірних зобов'язань, що призведе до передчасного розірвання Договору, або ж розірвання Договору з ініціативи принципала/підрядника, не пов'язане з виконанням робіт.
Колегія суддів зазначає про те, що всі перелічені вище умови у спірних правовідносинах були дотримані, а відтак позивач не мав правових підстав для невиплати бенефіціару грошової суми за Гарантією.
Відповідно до ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Аналогічні положення містить пункт 7.1 Договору гарантії, укладеного між позивачем та відповідачем 1.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
Як встановлено вище, 13.01.2025 позивач здійснив на користь бенефіціара оплату гарантійного платежу за Гарантією у розмірі 1 544 909,72 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №28599 від 13.01.2025.
Відповідно до умов до п. 3.3 Договору гарантії позивач (принципал) мав відшкодувати позивачу (банку-гаранту) суму гарантійного платежу протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу.
Листом № 1-95 від 14.01.2025 позивач повідомив відповідача 1 про здійснену банком-гарантом оплату гарантійного платежу у розмірі 1 544 909,72 грн. та вказав відповідачу 1 реквізити для перерахування коштів у рахунок відшкодування банку-гаранту суми гарантійного платежу.
Відповіді на наведений лист відповідач 1 не надав, суму гарантійного платежу позивачу не відшкодував, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи дату здійснення гарантійного платежу 13.01.2025, умови п. 3.3 Договору гарантії та приписи ст. 253 ЦК України, суд першої інстанції цілком вірно встановив, що відповідач 1 повинен був відшкодувати позивачу суму гарантійного платежу до 27.01.2025 включно, а відтак, відповідач 1 вважається таким, що прострочив відшкодування гарантійного платежу з 28.01.2025, а не з 27.01.2025 як помилково визначив позивач.
Враховуючи здійснене позивачем 27.01.2025 відповідно до умов п. 3.6, 7.4 Договору гарантії договірне списання коштів з рахунків відповідача 1 в рахунок часткової компенсації платежу за Гарантією у сумі 308 982,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №27886 від 27.01.2025, станом на 28.01.2025 розмір заборгованості відповідача 1 за Договором гарантії склав 1 235 927,72 грн. (1 544 909,72 грн. - 308 982,00 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до умов Договорів поруки, укладених між позивачем та відповідачами 2, 3, 4, 5, 6, останні поручились перед позивачем (банком-гарантом) за виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договором гарантії в сумі 1 544 909,72 грн. Крім цього, порукою забезпечено вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов Договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених Договором гарантії (п. 1.1).
Відповідно до пунктів 1.4, 1.6 Договорів поруки сторони узгодили, що у разі порушення принципалом зобов'язань, передбачених Договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал.
З огляду на вищенаведене, оскільки невиконане відповідачем 1 зобов'язання за Договором гарантії у сумі 1 235 927,72 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідачі 2, 3, 4, 5, 6 згідно Договорів поруки поручились перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань Договором гарантії, а факт наявності заборгованості за Договором гарантії у зазначеній сумі відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості з оплати гарантійного платежу (основного боргу) в сумі 1 235 927,72 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до п. 3.3 Договору гарантії встановлено, що принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35 % річних.
Згідно з п. 3.4 Договору гарантії, проценти передбачені п. 3.3 цього договору, нараховуються починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування банку-гаранту за фактичний строк користування грошовими коштами, виходячи з фактичної календарної кількості днів у місяці та році. Нарахування банком-гарантом процентів здійснюється у валюті гарантії.
Відповідно до пункту 9.3 Договору гарантії узгоджено, що у випадку невиконання/неналежного виконання принципалом будь-якого грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, зокрема у випадку прострочення його виконання від 1 (одного) до 30 (тридцяти) календарних днів включно, принципал сплачує банку-гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Відповідно до п. 1.1 Договорів поруки, порукою забезпечено вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов Договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених Договором гарантії.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1 свого обов'язку щодо сплати на користь позивача коштів у сумі 1 235 927,72 грн. в рахунок відшкодування суми гарантійного платежу, сплаченого позивачем за Договором гарантії, позивач відповідно до приписів Договору гарантії , ЦК України, має право нарахувати проценти, пеню, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу та інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів та звернутись за її стягненням до суду. При цьому, з огляду на умови Договорів поруки, вказані суми мають бути стягнуті з відповідачів солідарно.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, при розрахунку вказаних сум позивач не вірно визначив дату, з якої відповідач 1 вважається таким, що прострочив відшкодування гарантійного платежу, адже відповідач 1 вважається таким, що прострочив відшкодування гарантійного платежу з 28.01.2025, а не з 27.01.2025 як помилково визначив позивач.
З огляду на вказані обставини суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно:
- 67 552,76 грн. заборгованості по нарахованим процентам;
- 57 199,75 грн. пені за несвоєчасне погашення основного боргу;
- 3 060,48 грн. пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів;
- 9 887,42 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу та 540,42 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Щодо посилань апелянта на те, що:
- розгляд цієї справи здійснювався без участі сторін, що у поєднанні з відмовою у зміні порядку позовного провадження на загальне призвело до істотного обмеження процесуальних прав апелянта та створення нерівності сторін у судовому процесу;
- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку для подання заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, та, відповідно, не задовольнив заяву не врахувавши складність, багатоаспектність та істотну майнову значущість справи для сторін,
слід зазначити про таке.
Колегія суддів вважає, що спір сторін, у розумінні положень ГПК України міг бути розглянутий судом першої інстанції у спрощеному позовному провадженні, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
При цьому колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що він не був позбавлений права викласти власну правову позицію у відзиві на позов, проте таким правом в суді першої інстанції не скористався.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити про таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів зазначає про те, що солідарне стягнення судових витрат чинним законодавством не передбачено, а відтак судом першої інстанції такі витрати цілком вірно покладені на відповідачів порівну.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі N 904/4105/18, від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, у додатковій постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 923/567/17 (з урахуванням ухвали суду касаційної інстанції про виправлення описки від 06.07.2018).
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, слід зазначити про таке.
Позивачем у позовній заяві про зазначено про понесення ним витрат на оплату послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 97 500,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви доказами. Також зазначено, що уразі виникнення необхідності здійснення інших судових витрат, вони будуть додатково обраховані.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді першої інстанції є позовна заява, відзив на позов, а докази понесення таких витрат - до судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас, в даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З матеріалів справи слідує, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат позивачем наведено у позовній заяві до якої додано докази понесення таких витрат.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи додано копії укладеного з адвокатом Прохоренко Валерієм Петровичем договору № 010224 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.02.2024, акту № 36169/ЮГ-23 від 25.03.2025 прийому-передачі послуг за договором № 010224 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.02.2024 на суму 97 500,00 грн., платіжної інструкції № 7812 від 25.03.2025 на суму 97 500,00 грн., довіреності від 05.12.2022, виданої позивачем адвокату Прохоренку В.П.; свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 3352 від 29.05.2008.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Прохоренко Валерієм Петровичем послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
В суді першої інстанції відповідач 1 не скористався правом на подання заперечень проти розміру витрат позивача на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач 1 зазначив про те, що розмір таких витрат є завищеним, непропорційним фактичному обсягу наданих послуг, таким, що не вповідає критеріям реальності, розумності та співмірності, передбаченим ст..ст. 126, 129 ГПК України, так як:
- до наданих послуг включено, зокрема, ознайомлення з матеріалами справи, проведення консультацій, виїзну консультацію до клієнта, а також витрати на консультаційний зв'язок , що в сукупності оцінено в 12 000,00 грн., проте за відкритими даними Ради адвокатів міста Києва адвокат Пономаренко В.П. зареєстрований за адресою: м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, яка також є адресою позивача, що унеможливлює об'єктивну реальність «виїзної консультації» чи «витрат на зв'язок»;
- вартість складання позовної заяви становить 85 000,00 грн., проте остання налічує лише 9 аркушів, а змістовна частина якої становить 6 сторінок. Вказане свідчить про те, що така вартість не виглядає обґрунтованою;
- до вартості послуг включено технічні дії: друк, конверти, поштові витрати, проте такі види витрат не є складовою професійної правничої допомоги як юридичного продукту.
Щодо вказаного колегія суддів зазначає про таке.
З наданих позивачем документів слідує, що у договорі № 010224 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.02.2024 сторонами погоджено, що ставка гонорару адвоката за одну годину роботи складає 1 500,00 грн., а з акту прийому-передачі послуг за договором № 010224 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.02.2024 вбачається, що адвокатом витрачено 65 годин на надання допомоги.
За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Слід зауважити на тому, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що:
- апелянтом фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність визначеної в у договорі № 010224 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.02.2024 сторонами ставки гонорару адвоката за одну годину роботи (1 500,00 грн.) у цій справі вимогам чинного законодавства та обставинам справи, не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність;
- апелянт не був позбавлений можливості навести середній розмір ринкових цін на професійну правничу допомогу та, виходячи з вказаного, доводити неспівмірність заявленої позивачем до стягнення суми, проте вказаного відповідачем 1 зроблено не було;
- саме лише те, що адвокат Прохоренко В.П. зареєстрований за адресою: м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, яка також є адресою позивача не свідчить про безпідставність стягнення витрат на консультаційний зв'язок. В свою чергу до загальної вартості 12 000,00 грн. включено не лише витрати на консультаційний зв'язок, а й витрати на надання іншої допомоги (зустріч з клієнтом, ознайомлення з наданими документами, надання консультації тощо).
При цьому колегія суддів зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується представництво адвокат Прохоренко В.П. інтересів позивача в суді першої інстанції, в той час як відповідач 1 фактично просить взагалі відмовити у стягненні вартості таких послуг, що не відповідає принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а саме відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який, встановивши, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у заявленій сумі обґрунтовані та доведені, а також врахувавши часткове задоволення позовних вимог, поклав витрати на професійну правничу допомогу в сумі 96 099,10 грн. на відповідачів порівну, а витрати в сумі 1 400,90 грн. - на позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/3905/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЕГА КМ» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЕГА КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/3905/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/3905/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 16.09.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді С.А. Гончаров
О.О. Хрипун