ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/870/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський»
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 (суддя С.П. Желєзна, м.Одеса, повне рішення складено 15.05.2025)
у справі №916/870/25
за позовом Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник К»
про стягнення 510030,79 грн,
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник К» про стягнення фінансових втрат, понесених в результаті порушення умов договору, у розмірі 510030,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом перерахування на рахунок відповідача коштів за договором №176 від 02.01.2023 в рахунок оплати робіт, виконання яких згідно з актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності, складеним Південним офісом Держаудитслужби, підтверджено не було.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи ненадання Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» первинних документів, складених сторонами на виконання договору №176 від 02.01.2023, що має наслідком неможливість встановлення судом обставин надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Колійник К» послуг або виконання робіт та, відповідно, неможливість надання правової оцінки питанню існування передбачених законом підстав для стягнення вартості сплачених позивачем коштів, відсутність передбачених чинним законодавством підстав для стягнення зі сторони договору коштів лише на підставі акту ревізії, який не має для суду заздалегідь встановленої сили, позовні вимоги про стягнення коштів у розмірі 510030,79 грн не підлягають задоволенню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт послався на те, що ревізією, проведеною Південним офісом Держаудитслужби, було встановлено безпідставне складання актів наданих послуг, що складені без наявності обумовлених договором відповідних заявок, таким чином, Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» було оплачено роботи, які не підтверджені, на загальну суму 510030,79 грн, що призвело до фінансових втрат на означену суму, яка підлягає стягненню з відповідача.
Рух справи, розгляд заяв, клопотань, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга подана представником скаржника 03.06.2025 через систему «Електронний суд», зареєстрована судом 04.06.2025 за вх.№2356/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/870/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/870/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
12.06.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/870/25 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/870/25. Встановлено відповідачу строк до 18.07.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 18.07.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказаною ухвалою суду від 02.07.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/870/25 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2025 о 10:00 год.
Відповідач не скористався своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
У судове засідання представники сторін не з'явилися, при цьому, скаржником подано суду заяву (вх.№2356/25/Д2 від 16.09.2025) про проведення судового засідання без його участі.
Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов'язок, якщо інше не визначено законом.
Апеляційний суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови учасникам для представлення своєї позиції, тоді як відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
02.01.2023 між Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колійник К» (виконавцем) укладено договір про закупівлю №176 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирних житлових будинків, які знаходяться в управлінні замовника, а замовник - прийняти і оплатити послуги відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.
Згідно з пунктами 1.5., 1.6. договору послуги надаються у багатоквартирних житлових будинках, які знаходяться в управлінні замовника, по заявкам представника замовника. Послуга замовляється та надається в інтересах власників, співвласників, наймачів окремих житлових приміщень багатоквартирних житлових будинках, які знаходяться в управлінні замовника.
Виконавець повинен надавати послуги з належною якістю та відповідно до норм чинного законодавства України, технічним та іншим нормативним вимогам, норм техніки безпеки та пожежної безпеки, правил тощо. Виконавець в процесі надання послуг несе відповідальність за неналежну якість використаного матеріалу. Якість послуг забезпечується своєчасним та якісним проведенням всіх видів робіт, визначених у додатку №2. Замовник з власної ініціативи чи за зверненням споживачів здійснює нагляд (контроль) за наданням виконавцем послуг шляхом проведення перевірки на предмет відповідності наданих послуг встановленим показникам якості, обсягів та строків (пункти 2.1. - 2.4. договору).
За приписами пункту 2.15. договору, виконавець після отримання заявки (повідомлення) від представників замовника на надання послуг (виникнення аварійних ситуацій) зобов'язаний протягом 40 - 80 хвилин з'явитися на виклик до приміщень багатоквартирних житлових будинків та надати аварійну групу працівників для ліквідації аварії. Виконавець усуває недоліки протягом не більше ніж 24 години з моменту виявлення несправностей.
Під наданням послуг сторони розуміють послуги зі своєчасної ліквідації аварій у внутрішньобудинкових системах (мережах електропостачання, водопостачання, водовідведення) об'єктів Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», що надаються безпосередньо у багатоквартирних житлових будинках, які знаходяться в управлінні замовника та передаються на обслуговування виконавцю, відповідно до додатку №1 цього договору, згідно із наданими заявками (повідомленнями) щодо послуг (пункт 2.16. договору).
Відповідно до пункту 2.17. договору надання послуг за цим договором здійснюється згідно погоджених замовником заявок про надання послуг, отриманих від представників замовника, оформлених належним чином.
У пункті 2.27. договору сторонами погоджено, що датою закінчення надання послуг за кожною заявкою (повідомленням) вважається дата підписання акту наданих послуг.
Загальна вартість договору становить 6961092,00 грн без ПДВ згідно калькуляції (додаток №3 до цього договору, який є його невід'ємною частиною). Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг (без зауважень) та наявності коштів на поточному рахунку замовника відповідного призначення протягом 180-ти календарних днів за розрахунковим місяцем шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця. Виконавцем щомісячно надаються акти наданих послуг до 10-го числа місяця, наступного за звітним. В акті наданих послуг обов'язково вказується найменування послуги, дата її надання та адреса надання послуг, контакти особи, яка здійснила виклик (пункти 3.2., 3.4., 3.5. договору).
Положеннями пункту 4.1. договору визначено, що замовник має право, зокрема, проводити перевірку належності надання послуги та оформляти підсумки актом перевірки надання послуги; відмовитися від прийняття результатів наданих послуг у разі виявлення недоліків.
Згідно із підпунктом 4.4.12. пункту 4.4. договору виконавець зобов'язаний надавати замовнику інформацію, необхідну для оцінки належності надання послуги, розрахунку розміру її оплати.
Договір набирає чинності з 01.01.2023 і діє по 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору, а в частині гарантійних зобов'язань виконавця, що передбачені цим договором - до повного виконання виконавцем гарантійних зобов'язань за договором (пункт 13.11. договору).
У додатку №1 договору сторонами було визначено перелік багатоквартирних житлових будинків, які знаходяться в управлінні замовника; у додатку №2 сторонами погоджено перелік послуг (наприклад, усунення засмічення системи водовідведення, закріплення трубопроводів, технічний огляд елементів електропостачання, демонтаж/монтаж електропроводки тощо) та технічні, якісні характеристики; калькуляція послуг викладена у додатку №3 до договору.
Додатковою угодою №1 від 18.07.2023 до договору №176 від 02.01.2023 сторонами внесено зміни у додаток №1 до договору.
28.03.2024 Південним офісом Держаудитслужби за результатом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» за період з 01.07.2022 по 31.12.2023 складено акт №06-11/04.
З акту ревізії №06-11/04 від 28.03.2024 вбачається, що Південним офісом Держаудитслужби було здійснено перевірку надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Колійник К» послуг з дотриманням визначеного договором порядку, за результатами якої встановлено, що Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» не приймає та, відповідно, не веде облік заявок від мешканців будинків щодо ліквідації аварій на мережах електропостачання, водопостачання, водовідведення, виконання яких покладено на підрядні організації відповідно до укладених договорів. Південним офісом Держаудитслужби зроблено висновок, що в порушення чинного законодавства України та пункту 2.17. договору, Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» сплачено грошові кошти у розмірі 510030,79 грн відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за січень-вересень 2023 року, підписаних за відсутності заявок від представників Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», що призвело до фінансових втрат підприємства на зазначену суму.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача фінансових втрат, понесених в результаті порушення умов договору, у розмірі 510030,79грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин сторін, заявлення позову та розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
При визначені правової природи договору суд враховує його умови, права та обов'язки сторін, а також предмет.
Колегією суддів встановлено, що укладений між сторонами договір №176 від 02.01.2023 за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи договору про надання послуг (технічний огляд елементів) і договору підряду (на виконання певної роботи: закріплення трубопроводів, демонтаж/монтаж електропроводки).
Згідно з приписами частини другої статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За умовами частини першої статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (частини перша - третя статті 844 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частинами першою - третьою статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну (частина четверта статті 853 Цивільного кодексу України).
Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому суми авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
В силу статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Положеннями статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач, звертаючись із відповідним позовом, повинен довести суду існування передбачених законом підстав для стягнення з відповідача вартості підрядних робіт та вартості наданих послуг за договором №176 від 02.01.2023.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (частини перша - друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Між тим, в порушення визначеного процесуальним законом обов'язку з доведення обставин, які мають значення для розгляду справи, позивачем не було надано суду ані актів приймання-передачі виконаних робіт, складених на виконання договору №176 від 02.01.2023, ані доказів їх оплати на користь відповідача, що має наслідком неможливість їх безпосереднього дослідження судом та надання оцінки характеру виконаних робіт або наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Колійник К» послуг.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обґрунтованості позовних вимог Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» до місцевого господарського суду було подано акт ревізії Південного офісу Держаудитслужби №06-11/04 від 28.03.2024, який, за твердженням позивача, засвідчує наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, отриманих останнім на підставі договору №176 від 02.01.2023.
Разом з тим, колегія суддів зауважує на тому, що наданий позивачем акт №06-11/04 від 28.03.2024 ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» за період з 01.07.2022 по 31.12.2023, складений Південним офісом Держаудитслужби, сам по собі не є беззаперечною підставою для стягнення грошових коштів, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, натомість вказаний документ виступає лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог фінансового законодавства суб'єктами господарювання, тобто документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, при цьому акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність особи, діяльність якої перевірялася, або будь-яких інших суб'єктів господарювання.
Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Саме така правова позиція суду касаційної інстанції міститься в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №917/1064/17.
Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти (постанова Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17).
З урахуванням викладеного, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на правовідносини Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник К» за договором №176 від 02.01.2023 і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує виключно факт порушення фінансової дисципліни позивача - учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
За таких обставин, беручи до уваги ненадання позивачем первинних документів, складених сторонами на виконання договору №176 від 02.01.2023, що має наслідком неможливість встановлення судом обставин надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Колійник К» послуг або виконання робіт та, відповідно, неможливість надання правової оцінки питанню існування передбачених законом підстав для стягнення вартості сплачених позивачем коштів, відсутність передбачених чинним законодавством підстав для стягнення зі сторони договору коштів лише на підставі акту ревізії, який не має для суду заздалегідь встановленої сили, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/870/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 17.09.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран