79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" вересня 2025 р. Справа №914/909/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді О.І. Матущак
І.Ю. Панова,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» б/н від 23.06.2025 року (вх. № 01-05/2083/25 від 04.07.2025 року)
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2025 року (суддя З.В. Горецька)
у справі № 914/909/25
за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (надалі ДП «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України»)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» (надалі ТзОВ «ЗПК «Інзерноекспорт»)
про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
24.03.2025 року ДП «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором №1144-П-ОДФ-15 від 11.06.2015 року по оплаті наданих Адміністрацією послуг моніторингових досліджень, контрольних замірів та інших екологічних послуг (заходів тощо), перелік та вартість яких визначено у Додатку №1 до договору, за період з квітня 2023 року по грудень 2024 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.06.2025 року у справі №914/909/25 задоволено позов ДП «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України». Стягнуто з ТзОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» на користь ДП «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» 38388,86 грн основної заборгованості, 3757,18 грн пені, 517,06 грн 3%річних, 2786,29 грн інфляційних втрат та 3028,00 грн судового збору.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» і ТзОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» укладено Договір №1144-П-ОДФ-15 від 11.06.2015 року, предметом якого є регулювання взаємовідносин Адміністрації та Підприємства, яке здійснює свою діяльність на території Одеського морського порту, у питанні виконання моніторингових досліджень на границі санітарно-захисної зони порту (п. 1.1 Договору).
На підтвердження надання послуг у період з квітня 2023 року по грудень 2024 року Адміністрацією складені, підписані та скріплені печаткою зі свого боку акти прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 38 388,86 грн., які були направлені рекомендованою кореспонденцією та отримані відповідачем. Доказів оплати заборгованості в розмірі 38 388,86 грн матеріали справи не містять.
Суд зазначив у рішенні, що як вбачається із долучених до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були надіслані відповідачу, останній зауважень до виконання не висловив, мотивів відмови у підписанні не зазначив, відтак суд прийшов до висновку про доведеність факту надання послуг на загальну суму 38388,86 грн. та прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу.
Суд встановив, що на підставі п. 3.4 договору позивачем вірно нараховано та заявлено до стягнення 3757,18 грн пені, 572,06 грн 3% річних, 2786,29 грн.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи, підлягає до задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Просить скасувати його в частині стягнення з нього на користь позивача 17582,53 грн основної заборгованості, 1715,92 грн пені, 61,61 грн 3 % річних, 556,64 грн інфляційних втрат та ухвалити нове рішення, яким в оскаржуваній частині відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що в оскаржуваній частині рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що відповідач не заперечує надання позивачу послуг до 04.03.2024 року включно. Скаржник стверджує, що з 04.03.2024 року не здійснює діяльність на території Одеського морського порту і відповідно на території позивача. Покликається на обставини справи №916/808/24 щодо користування об'єктом оренди з боку відповідача як доказ нездійснення діяльності діяльності на території Одеського морського порту з 04.03.2024 року. В апеляційній скарзі скаржник визнає розрахунок заборгованості за договором за період з квітня 2023 року по 04.03.2024 року. Відповідач зазначає, що ним не було подано заперечення проти позову та відповідні докази по причині обмеженого технічного доступу до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд».
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з доводами скаржника. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що доводи скаржника щодо звільнення від відповідальності за договором є безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Вказує на те, що договір про надання послуг не містить жодної умови, яка пов'язує його чинність або обов'язок оплати з наявністю у відповідача статусу орендаря певного майна. Звертає увагу суду на те, що посилання скаржника на договір оренди як на підставу звільнення від відповідальності за укладеним між сторонами у цій справі договором є необґрунтованим, оскільки між наведеними договорами відсутня правова залежність. Зазначає, що укладений між сторонами у цій справі договір є чинний, відповідач не звертався із заявами про його розірвання або припинення, жодних заперечень щодо наданих позивачем послуг від відповідача не надходило. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2025 року у справі №914/909/25 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційне провадження у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/909/25 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: С.М. Бойко, І.Ю. Панову.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 272 від 24.07.2025 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 914/909/25 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії С.М.Бойко.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі № 914/909/25 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: О.І. Матущака, І.Ю.Панову.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/909/25 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2025 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З'ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду вказаної справи, суд встановив таке.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 року про розгляд справи №914/909/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 01.08.2025 року доставлено до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується довідками відповідального працівника суду.
05.08.2025 року вказана ухвала надіслана Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України».
08.08.2025 року ухвалу від 28.07.2025 року вручено адресату, що підтверджується відповідною відміткою АТ «Укрпошта» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 0601177801600.
Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи про порядок розгляду справи №914/909/25.
На час ухвалення вказаної постанови від учасників справи не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2025 року у справі №914/909/25.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) і ТзОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» (Підприємство) укладено договір №1144-П-ОДФ-15 від 11.06.2015 року.
Відповідно до пункту 1.1 цей договір регулює взаємовідносини Адміністрації та Підприємства, яке здійснює свою діяльність на території Одеського морського порту, у питанні виконання моніторингових досліджень на границі санітарно-захисної зони порту.
За положеннями пункту 2.1 договору Адміністрація здійснює на своїй території та акваторії єдину технічну та організаційну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища, а саме:
- організовує розробку та отримання (з урахуванням об'єктів Підприємства) «Програми щорічних моніторингових досліджень впливу на навколишнє природне середовище» (п. 2.1.1 договору);
- організовує виконання регулярних моніторингових досліджень на границі санітарно-захисної зони з урахуванням впливу об'єктів Підприємства у відповідності до узгодженої з державними органами «Програми щорічних моніторингових досліджень впливу на навколишнє природне середовище» (п. 2.1.2 договору);
- щокварталу виставляє рахунки Підприємству на покриття всіх витрат Адміністрації, пов'язаних з наданням вищевказаної послуги. При-цьому, оплата екологічних послуг Адміністрації проводиться відповідно до діючих в Адміністрації тарифів. При зміні тарифів Адміністрація письмово сповіщає Підприємство протягом 10 календарних днів з моменту їх затвердження (п. 2.1.3 договору).
Згідно із пунктом 2.2.4 договору підприємство зобов'язане своєчасно підписувати 2 примірника акта прийому - передачі наданих послуг і повертати їх Адміністрації, а також своєчасно оплачувати надані Адміністрацією рахунки відповідно до вимог п. 4.1 цього договору.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що підприємство несе відповідальність за несвоєчасність оплати рахунків, виставлених Адміністрацією відповідно до п. 2.1.3 цього договору.
Відповідно до пункту 3.4 договору за прострочення платежу Підприємство сплачує Адміністрації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.
За положенням пункту 3.6 договору оплата штрафних санкцій не звільняє Підприємство від виконання зобов'язань за даним договором.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що за фактично надані Адміністрацією послуги за цим договором, а саме: виконання моніторингових досліджень, контрольних замірів та надання інших екологічних послуг (заходів тощо), виходячи з фактично виконаних обсягів цих послуг (згідно із затвердженою програмою моніторингу та виробничою необхідністю) Підприємство оплачує не пізніше 20 календарних днів після підписання відповідного акта прийому-передачі наданих послуг. Акти прийому-передачі, що надаються Адміністрацією, необхідно підписати і повернути Адміністрації протягом 3 робочих днів з моменту їх отримання.
Згідно із пунктом 4.2 договору перелік послуг, що надаються, та їх вартість визначені в Додатку №1 «Перелік екологічних послуг, що надаються відділом екологічної безпеки Адміністрації», який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 6.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Дія вказаного договору поширюється на взаємовідносини сторін, які виникли до його укладення з 01.01.2015 року та діє до 31.12.2015 року.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила в письмовому вигляді про намір його розірвати, цей договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах і так надалі.
У додатку №1 зазначений перелік екологічних послуг, що надаються відділом екологічної безпеки Адміністрації, а саме:
- проведення моніторингових досліджень з визначенням впливу діяльності Підприємства на стан повітряного середовища на межі СЗЗ;
- оформлення єдиного звіту про проведення комплексного моніторингу за станом навколишнього середовища від діяльності ОФ ДП «АМПУ», в т.ч. і від діяльності Підприємства, з узгодженням його в Інспекції з охорони Північно-Західного регіону Чорного моря;
- організація проведення моніторингових досліджень.
Матеріали справи не містять доказів звернення сторін вказаного договору про намір його розірвати.
На підтвердження надання послуг у період з квітня 2023 року по грудень 2024 року Адміністрацією складені, підписані та скріплені печаткою зі свого боку наступні акти прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 38388,86 грн, що підтверджується копіями таких актів, наявних у матеріалах справи, а саме: - акт прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2023 року та рахунок №330068 від 31.07.2023 року на загальну суму 4331,38 грн (направлялось листом №1621/19-03-15/Вих від 08.08.2023 року, отримано 15.08.2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.08.2023 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2023 року та рахунок №330072 від 06.10.2023 року на загальну суму 715,44 грн (направлялось листом №2000/19-03-15/Вих від 11.10.2023 року, отримано 23.10.2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.10.2023 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 31.10.2023 року та рахунок №330091 від 31.10.2023 року на загальну суму 4331,38 грн (отримано власноруч 20.08.2024 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 31.12.2023 року та рахунок №330095 від 05.01.2024 року на загальну суму 715,44 грн (отримано власноруч 20.08.2024 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2024 року та рахунок №330003 від 31.01.2024 року на загальну суму 4331,38 грн (отримано власноруч 20.08.2024 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 31.03.2024 року та рахунок №330015 від 02.04.2024 року на загальну суму 715,44 грн (отримано власноруч 20.08.2024 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2024 року та рахунок №330027 від 30.04.2024 року на загальну суму 5145,44 грн (направлялось листом №936/19-03- 15/Вих від 14.05.2024 року, отримано 21.05.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.05.2024 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 31.05.2024 року та рахунок №330044 від 31.05.2024 року на загальну суму 520,32 грн (направлялось листом №1035/19-03-15/Вих від 31.05.2024 року, отримано 11.06.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.06.2024 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 30.06.2024 року та рахунок №330050 від 30.06.2024 року на загальну суму 715,44 грн (направлялось листом №1183/19-03-15/Вих від 01.07.2024 року, отримано 08.07.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.07.2024 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2024 року та рахунок №330061 від 31.07.2024 року на загальну суму 5145,44 грн (направлялось листом №1413/19-03-15/Вих від 31.07.2024 року, отримано 12.08.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.08.2024 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2024 року та рахунок №330073 від 30.09.2024 року на загальну суму 715,44 грн (направлялось листом №1930/19-03-15/Вих від 03.10.2024 року, отримано 28.10.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.10.2024 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 31.10.2024 року та рахунок №330084 від 31.10.2024 року на загальну суму 5145,44 грн (направлялось листом №2227/19-03-15/Вих від 13.11.2024 року, отримано 21.11.2024 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.11.2024 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 31.12.2024 року та рахунок №330105 від 31.12.2024 року на загальну суму 5145,44 грн (направлялось листом №10/19-03-15/Вих від 02.01.2025 року, отримано 08.01.2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.01.2025 року); - акт прийому-передачі наданих послуг від 31.12.2024 року та рахунок №330095 від 31.12.2024 року на загальну суму 715,44 грн (направлялось листом №11/19-03-15/Вих від 02.01.2025 року, отримано 08.01.2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.01.2025 року).
ДП «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» надіслало ТзОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» претензію №2234/19-03-15 від 14.11.2024 року на суму 31975,36 грн.
Доказів оплати грошових коштів за виконані роботи в розмірі 38388,86 грн матеріали справи не містять.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати вартості послуг, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення з відповідача 38388,86 грн основного боргу, 3757,18 грн пені, 517,06 грн 3% річних та 2786,29 грн інфляційних втрат.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За приписами частини 1 статі 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що скаржник оскаржує рішення Господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17582,53 грн основної заборгованості, 1715,92 грн пені, 61,61 грн 3% річних та 556,64 грн інфляційних втрат, апеляційний господарський суд надає правову оцінку спірним правовідносинами в межах вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) і ТзОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» (Підприємство) укладено договір №1144-П-ОДФ-15 від 11.06.2015 року.
Відповідно до пункту 1.1 цей договір регулює взаємовідносини Адміністрації та Підприємства, яке здійснює свою діяльність на території Одеського морського порту, у питанні виконання моніторингових досліджень на границі санітарно-захисної зони порту.
За положеннями пункту 2.1 договору Адміністрація здійснює на своїй території та акваторії єдину технічну та організаційну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища, а саме: - організовує розробку та отримання (з урахуванням об'єктів Підприємства) «Програми щорічних моніторингових досліджень впливу на навколишнє природне середовище» (п. 2.1.1 договору); - організовує виконання регулярних моніторингових досліджень на границі санітарно-захисної зони з урахуванням впливу об'єктів Підприємства у відповідності до узгодженої з державними органами «Програми щорічних моніторингових досліджень впливу на навколишнє природне середовище» (п. 2.1.2 договору); - щокварталу виставляє рахунки Підприємству на покриття всіх витрат Адміністрації, пов'язаних з наданням вищевказаної послуги. При-цьому, оплата екологічних послуг Адміністрації проводиться відповідно до діючих в Адміністрації тарифів. При зміні тарифів Адміністрація письмово сповіщає Підприємство протягом 10 календарних днів з моменту їх затвердження (п. 2.1.3 договору).
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За положеннями частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору. Сторони на власний розсуд визначають у межах, передбачених законодавством, права та обов'язки сторін укладеного договору, умови, за яких відповідні права та обов'язки настають, а також відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до пункту 6.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Дія вказаного договору поширюється на взаємовідносини сторін, які виникли до його укладення з 01.01.2015 року та діє до 31.12.2015 року.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила в письмовому вигляді про намір його розірвати, цей договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах і так надалі.
Матеріали справи не містять доказів звернення сторін вказаного договору про намір його розірвати.
Отже, враховуючи вказані положення договору, а також враховуючи відсутність доказів сторін вказаного договору про намір розірвати укладений договір, суд констатує, що договір №1144-П-ОДФ-15 від 11.06.2015 року є чинним для його сторін станом на момент розгляду вказаної справи.
Щодо електронного кабінету апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що ним не було подано заперечення проти позову (відзив) та відповідні докази по причині обмеженого технічного доступу до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», а також вказує на те, що йому не було відомо про розгляд вказаної судової справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву чи інші заперечення проти позову, а відтак суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, досліджував докази та спірні правовідносини в межах наданих позивачем доводів та долучених доказів.
Щодо наведених доводів скаржника апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Частиною 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Вказаною частиною також визначено, що електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно із частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Аналізуючи наведені норми, апеляційний господарський суд зазначає, що процесуальним законом в імперативному порядку (ч.6 ст. 6 ГПК України) встановлений обов'язок зокрема для юридичних осіб реєстрації електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
В матеріалах справи наявна довідка відповідального працівника суду про те, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.03.2025 року про відкриття провадження у справі надіслано ТзОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» в його електронний кабінет.
За приписами частини 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи вказану норму у взаємозв'язку із статтею 6 ГПК України колегія суддів приходить до висновку, що створивши електронний кабінет як того зобов'язував процесуальний закон, відповідач мав право користуватися електронним кабінетом, зокрема для отримання судових рішень. Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач несе ризик настання наслідків, пов'язаних з користуванням чи не користуванням своїм електронним кабінетом.
Як видно із матеріалів справи, суд першої інстанції надіслав відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі, а відтак виконав вимоги щодо належного повідомлення учасників справи про стан розгляду справи.
Отже, маючи свій зареєстрований кабінет, відповідач мав змогу ознайомитися з ухвалою про відкриття провадження у вказаній справі, а наслідки не користування власним електронним кабінетом несе відповідач в силу норм статті 13 ГПК України.
Щодо доданих до апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу сторонами справи нових доказів колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 та 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасниками справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, учасники справи повинні обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Колегія суддів зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Водночас допущення такої можливості судом апеляційної інстанції мало б наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Враховуючи наведене, колегія суддів не надає правову оцінку новим доказам, долученим до апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу сторонами справи.
Щодо суті спору
Як було вище зазначено, враховуючи положення договору (п. 6.1 та 6.2), а також враховуючи відсутність доказів сторін вказаного договору про намір розівати укладений договір, суд констатує, що договір №1144-П-ОДФ-15 від 11.06.2015 року є чинним для його сторін станом на момент розгляду вказаної справи.
Отже, сторони несуть взаємні зобов'язання за укладеним договором.
В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що з 04.03.2024 року не здійснює діяльність на території Одеського морського порту у зв'язку з односторонньою відмовою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від договору оренди нерухомого майна № ДФ-89 від 09.10.2006 року, і це, на його думку, є підставою для часткового скасування судового рішення в даній справі та відмови у задоволенні позову в оскарженій частині.
Щодо вказаних доводів апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із пунктом 2.2.4 договору підприємство зобов'язане своєчасно підписувати 2 примірника акта прийому - передачі наданих послуг і повертати їх Адміністрації, а також своєчасно оплачувати надані Адміністрацією рахунки відповідно до вимог п. 4.1 цього договору.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що підприємство несе відповідальність за несвоєчасність оплати рахунків, виставлених Адміністрацією відповідно до п. 2.1.3 цього договору.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що за фактично надані Адміністрацією послуги за цим договором, а саме: виконання моніторингових досліджень, контрольних замірів та надання інших екологічних послуг (заходів тощо), виходячи з фактично виконаних обсягів цих послуг (згідно із затвердженою програмою моніторингу та виробничою необхідністю) Підприємство оплачує не пізніше 20 календарних днів після підписання відповідного акта прийому-передачі наданих послуг. Акти прийому-передачі, що надаються Адміністрацією, необхідно підписати і повернути Адміністрації протягом 3 робочих днів з моменту їх отримання.
Отже, Законом та умовами договору передбачено обов'язок по оплаті наданих послуг.
Договір №1144-П-ОДФ-15 від 11.06.2015 року не містить умов, які б пов'язували його чинність або обов'язок оплати з наявністю у відповідача статусу орендаря нерухомого майна. Отже, покликання скаржника на правовідносини, які виникли між ним та третіми особами за договором оренди нерухомого майна, як на підставу звільнення від відповідальності за укладеним між сторонами у цій справі договором, є необґрунтованим.
В матеріалах справи наявні копії актів прийому-передачі наданих послуг за період з квітня 2023 року по грудень 2024 року в загальній сумі 38388,86 грн, та докази надсилання їх відповідачу, який жодних зауважень не висловив, мотивів відмови у підписанні актів не зазначив.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведення позивачем факту надання відповідачу послуг на загальну суму 38388,86 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3757,18 грн, 3% річних в розмірі 517,06 грн та інфляційні витрати в розмірі 2786,29 грн.
Враховуючи наведені положення Закону, встановлені у цій справі обставини апеляційний господарський суд констатує, що матеріалами справи підтверджено надання позивачем послуг у розмірі 38388,86 грн, а відповідачем доказів про оплату наданих послуг не надано.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що він не заперечує надання позивачу послуг до 04.03.2024 року включно. Апелянт вважає, що заборгованість за надані позивачем послуги охоплюється періодом з квітня 2023 року по 04.03.2024 року та становить 20806,33 грн.
З вказаної суми скаржник вирахував пеню у розмірі 2041,26 грн, 3% річних в розмірі 455,45 грн та інфляційній витрати в розмірі 2229,65 грн., стверджуючи, що з 04.03.2024 року не здійснює діяльність на території Одеського морського порту. Проте, ці аргументи апелянта суд вважає необґрунтованими, про що зазначено вище.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд констатує, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ДП «Адміністрація морських портів України».
В оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права із з'ясуванням усіх обставин справи, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги та не спростовують висновків рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2025 року у справі №914/909/25.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» б/н від 23.06.2025 року (вх. № 01-05/2083/25 від 04.07.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2025 року у справі № 914/909/25 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя О.І. Матущак
Суддя І.Ю. Панова