Справа № 607/13053/24
Провадження № 22-ц/4808/1204/25
Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
17 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.,
суддів: Бойчука І.В., Мальцевої Є.Є.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скарг у ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Калуського міськрайонного суду 09 червня 2025 року, в складі судді Гапоненко Р.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 4417882, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 14 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 16.09.2021. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит. Відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору. У зв'язку із порушенням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 41181,54 грн, з яких: 10348,60 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 30832,94 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків. 09.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 80-МЛ, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4417882 від 17.08.2021, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. В добровільному порядку відповідач відмовляється погасити заборгованість за кредитним договором. Тому позивач просив стягнути з відповідача 41181,54 грн заборгованості за кредитним договором № 4417882 від 17.08.2021 та судові витрати.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 09 вересня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», заборгованість за договором про споживчий кредит від 17.08.2021 № 4417882 в сумі 41181,54 грн, з яких: 10348,60 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 30832,94 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Малахова В.О., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Зазначила, що позов не підлягав задоволенню, оскільки підтвердженням добровільного укладення ОСОБА_1 даного договору зі слів позивача є анкета на кредит № 4417882 від 17.08.2021.
При цьому на самому договорі ані фізичного, ані підпису ЕЦП ОСОБА_1 не міститься, що безумовно свідчить про те, що з умовами кредитного договору вона не була ознайомлена в повному обсязі та не погоджувалася на них. Отже, відсутність підпису відповідача на сторінках неукладеного договору № 4417882 від 17.08.2021, який долучений до позовної заяви, та відсутність належних та допустимих доказів, що відповідач отримував від ТОВ «Мілоан» лист на електронну поштову адресу чи смс-код на телефон відповідача, свідчить про те, що відповідач та ТОВ «Мілоан» не узгодили предмет договору, строк надання кредиту, суму кредиту та інші умови кредитного договору.
Крім того, підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів, перерахування на банківський картковий рахунок чи інший розрахунок відповідача, позивачем суду не надано.
Розрахунок заборгованості здійснений за період 17.08.2021 по 18.12.2021 самим позивачем, всупереч умовам кредитного договору, оскільки умовами договору передбачено, що кредит надавався строком на 30 днів, тобто до 16.09.2021. Доказів того (додатковий договір, погоджена згода позичальника), що спірний кредитний договір, начебто укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою був пролонгований матеріали справи не містять.
Анкета-заява на кредит № 4417882 від 17.08.2021, яка міститься в матеріалах справи, не містить положень щодо автоматичної пролонгації кредитного договору, що в свою чергу свідчить про недобросовісну поведінку Кредитора при укладанні Договору, а розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредитних коштів, користування ними, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу та не може бути прийнятим судом, як належний доказ.
Оскільки кредитний договір № 4417882 від 17.08.2021 укладено строком на 30 днів і кредит надавався до 16.09.2021 (п. 1.4 договору), відтак нарахування процентів після 17.09.2021 є безпідставними та незаконними.
Окрім цього платіжне доручення № 53983571 від 17.08.2021 на 14 000 грн одержувач ОСОБА_1 не може бути доказом переказу коштів на рахунок відповідачки, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема не має ознак первинного бухгалтерського документу.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредитних коштів, користування ними, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Вказане відповідає висновку Верховного суду, наведеного в постанові від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18 ( провадження № 61- 17205св19).
Крім того, в наданих позивачем розрахунках заборгованості, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, зазначено лише суми заборгованості, однак не проведено детальних розрахунків цих сум, зокрема не зазначено процентну ставку, за якою здійснено нарахування відсотків, період та порядок нарахування заборгованості за відсотками, що позбавляє можливості перевірити правильність нарахування відсотків.
Матеріали справи не містять доказів того, що між позикодавцем та позичальником був укладений договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Наданий позивачем розрахунок заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а відтак інформація, зазначена у ньому за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги щодо недоведеності отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 1400 грн представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслав на адресу суду клопотання про витребування у АТ «Райффайзен банк» інформацію чи була емітована банківська картка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та інформацію про зарахування коштів 17.08.2021 ТОВ «Мілоан» на рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 14000 грн за кредитним договором № 4417882 від 17.08.2021.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 41 181,54 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними доказами підтверджено, що 17.08.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 4417882, сторонами погоджено істотні умови договору. Доказів виконання умов за кредитним договором чи контррозрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачка не надала.
Відповідно до умов договору укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» про відступлення прав вимоги № 80-МЛ, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4417882 від 17.08.2021, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою, а відтак ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Встановлено, що 17.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 4417882, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 14 000 грн строком на 30 днів з 17.08.2021 по 16.09.2021.
Відповідно до умов договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії складають 3346 грн в грошовому виразі та 1,256 відсотків річних (орієнтовна реальна процентна ставка).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 17346 грн. Такі витрати розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення договору , а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець та позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені договором, зокрема позичальник здійснить пеоне погашення заборгованості в термін и до 16.09.2021. Комісія за надання кредиту становить 700 грн ( 5% від суми кредиту).
Проценти за користування кредитом: 2646,00 грн які нараховуються за ставкою 0,63 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.3 Договору передбачено пролонгацію строку кредитування, яка може відбуватися на пільгових або стандартних базових умовах.
Так, позичальник (згідно п. 2.3.1.2 ) може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитними коштами нараховуються за стандартно (базовою ) ставкою.
Додатком №1 до договору про споживчий кредит № 4417882 від 17.08.2021 визначено графік платежів за вказаним кредитним договором у строк 16.09.2021 із зазначенням загальної вартості кредиту 17346 грн. (а.с.22).
Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 4417882 від 17.08.2021 ОСОБА_1 заборгованість за кредитом складає 41181,54 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 10348,60 грн, заборгованість за відсотками 30832,94 грн. (а.с.32).
09.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 80-МЛ, за умовами якого позивачу передані права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.
З витягу із Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 80-МЛ від 09.02.2022 вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 № 4417882 від 17.08.2021, загальна сума заборгованості становить 41181,54 грн (а.с. 44).
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).
За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)
Згідно з пунктами 6, 12 ч. 1ст. 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону №675-VIII).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу припису ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається, встановлено, що кредитний договір від 17.08.2021 №4417882 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором S85262, 17/08/2021 року о 12 год 13 хв 21 сек.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором надіслано на номер відповідача НОМЕР_3 , що зазначений у кредитному договорі .
Кредитний договір був підписаний електронним підписом позивача 17/08/2021 року о 12 год 13 хв 21 сек, про що свідчить довідка про ідентифікацію ТОВ «Мілоан».
У договорі зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 , які необхідні для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону.
У п.6.1 кредитного договору зазначено, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Отже, відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, підтвердила умови таких, після чого позикодавець надіслав їй за допомогою засобів зв'язку на вказаний нею номер телефону (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону №675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Отже, підписання договору відповідачем електронним підписом, яке було узгоджене сторонами, відповідає вимогам чинного законодавства України, будучи аналогом власноручного підпису. В цій частині доводи апеляційної скарги є такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд визнав встановленим факт укладення кредитного договору всупереч відсутності доказів такого укладення, є безпідставними, оскільки відповідачка не надала жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог про укладення договору та стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.
Згідно розрахунку заборгованості (відомості про щоденні нарахування та погашення), відповідачкою здійснено часткове добровільне виконання умов кредитного договору, як в частині сплати тіла кредиту у сумі 3651,40 грн так і процентів за користування кредитними коштами у сумі 6246,60 грн.
У постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 року зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.
Відтак, твердження про те, що ОСОБА_1 ніколи не мала взаємовідносин з ТОВ «Мілоан» та не здійснювала оформлення будь яких кредитних договорів є безпідставним та необґрунтованим.
Скаржником не доведено та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт незаконного заволодіння її персональними даними. Відповідачем не зазначалось, що з даного приводу вона звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.
Заперечуючи факт отримання кредитних коштів у сумі 14000 грн відповідачка не надала суду будь-яких доказів з цього приводу.
Натомість факт перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, підтверджується доданою до позовної заяви копією платіжного доручення 53983571; дата транзакції: 17.08.2021; сума транзакції, грн.: 14000,00 грн; банк отримувача: 414951; код банку отримувача: VISA; Кредит рах. № НОМЕР_1 ; призначення платежу: кошти згідно договору 4417882.
Стороною позивача також надано відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 4417882 ОСОБА_1 , де відображено нарахування комісії за оформлення кредиту, нарахування процентів за кредитом, а також сплату комісії, процентів за кредитом та тіла кредиту (а.с. 29-30).
Зібраними доказами у їх сукупності підтверджено факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 14000 грн.
З огляду на наведене, колегія суддів відхилила клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про витребування у АТ «Райффайзен банк» інформації чи була емітована банківська картка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та інформацію про зарахування кредитних коштів на її рахунок у сумі 14000 грн за кредитним договором № 4417882 від 17.08.2021.
Що стосується строку кредитування та нарахування відсотків за Кредитним договором встановлено, що Кредитний договір №4417882 від 17.08.2021 року був укладений до 16.09.2021, відповідно до п.1.3 Договору. Однак після 16.09.2021 року ОСОБА_1 , продовжувала користуватись кредитними коштами, внаслідок чого їй нараховувались відсотки на фактичний залишок кредиту відповідно до п.1.6. та п.2.3.1.2. Договору. Таким чином, строк кредитування за Кредитним договором було продовжено.
Після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду 09 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
Є.Є. Мальцева