Провадження № 2/742/1009/25
Єдиний унікальний № 742/1565/25
17 вересня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Правовідносини сторін.
У березні 2025 року представник Пархомчук С.В. в інтересах ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» (далі - Позивач), через систему «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1991651 від 04.06.2021 у розмірі 49 200 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 15 000 грн, та 34 200 грн заборгованості за процентами, які просить стягнути разом з витратами по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн.
Позовну заяву мотивує тим, 04.06.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1991651, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 15 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит у строк 30 днів та проценти за користування ним, однак не виконав своїх зобов'язань належним чином.
Право вимоги за цим договором перейшло до ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» на підставі договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору Відповідачем за ним утворилася заборгованість у розмірі 49 200 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 15 000 грн, та 34 200 грн.
Таким чином, підставою для позову є невиконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами. Позивач є правонаступником первісного кредитору, який надав кредит відповідачу, на підставі договору відступлення права вимоги.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 року, справу розподілено судді ОСОБА_2
28.03.2025 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області видано розпорядження № 193/308/25-Орд щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді на підставі подання заяви про відставку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 справу розподілено судді Давидчуку Д.П.
Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Давидчука Д.П. від 08 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому суд відповідно ст. 19 ЦПК України вирішуючи питання про розгляд справи у спрощеному провадженні враховує ціну позову і складність справи. Також суд приймає до уваги клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Одночасно з відкриттям провадження у справі Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
07.05.2025 представник позивача Пархомчук С.В. через систему «Електронний суд» подав заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, 11.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Представник Позивача у судове засідання не з'явилася. У позовній заяві просила розглядати справу її за відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що нараховані відсотки та штрафні санкції є явно завищеними та неспівмірними, що суперечить принципам справедливості та статті 551 ЦК України. Останній платіж за кредитним договором було здійснено у 2021 році. Відповідно до ст. 256-267 Цивільного кодексу України, строк позовної давності становить 3 роки. Таким чином, на момент подання позову строк позовної давності сплив, а отже, позовні вимоги підлягають відхиленню. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме він набув право вимоги за кредитним договором. Відповідно до ст. 512- 516 ЦК України, у разі відступлення права вимоги кредитор повинен підтвердити підстави такого переходу належними документами (договір відступлення, акт приймання-передачі тощо). Відповідно до ст. 1048, 1050 ЦК України, нараховані проценти та штрафні санкції можуть бути зменшені судом як надмірні. З огляду на те, що розмір вимог значно перевищує суму фактично отриманих коштів, прошу суд застосувати положення ст. 551 ЦК України та зменшити розмір штрафних санкцій.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
04.06.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1991651 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) Р 139, і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (а.с. 12-18).
Основні умови кредитування згідно договору № 1991651 від 04.06.2021 року:тип кредиту: кредит, сума кредиту: 15 000 грн (п. 1.2), строк 30 днів (п. 1.3), за користування кредитом позичальник сплачує: стандартна процентна ставка 1,90 %, знижена - 0,95% в день (п.1.4.1, а.1.4.2).
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом (а.с. 9) та Паспорт споживчого кредиту , підписаний ОСОБА_1 (а.с. 10).
Грошові кошти в сумі 15 000 грн. були перераховані ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на платіжну карту клієнта ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «УПР» від 04.03.2024 (а.с. 30).
24.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників та платіжні інструкції (а.с.26-30).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24.12.2021 року до договору факторингу №02-2412201, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.21).
V. Мотиви суду та застосоване законодавство.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Щодо застосування строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
Відтак, суд відмовляє у застосуванні строку позовної давності.
Щодо переходу права вимоги від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
24.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників та платіжні інструкції (а.с.26-30).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24.12.2021 року до договору факторингу №02-2412201, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.21).
Як зазначалося судом вище, з огляду на положення законодавства щодо факторингу заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Вказаний Договір факторингу не визнаний недійсним (доказів протилежного суду не надано), згідно з ст. 204 ЦК України договори є дійсними і враховуються судом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо стягнення тіла кредиту
04.06.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1991651 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) Р 139, і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (а.с. 12-18).
На підставі цього договору відповідач отримав кредитні кошти (тіло кредиту) в сумі 15 000 грн., однак їх у встановлений договором строк не повернув, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
В подальшому право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу№02-24122001 від 24.12.2021 перейшло від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТзОВ «ФК Кеш Ту Гоу».
А тому, позивач вправі вимагати повернення тіла кредиту в розмірі 15 000 грн.
Отже, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом в межах строку кредитування.
Позивач нарахував відповідачу заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 34 200 грн.
Суд не погоджується з розрахунком позивача з таких мотивів.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 30 днів (п. 1.3 кредитного договору). Обставини продовження чи пролонгації строку кредитування позивачем не обгрунтовувалися (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.
Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування.
Так, згідно з п. 1.3 Договору строк його дії становить 30 днів. Такий же строк дії договору вказано і в паспорті споживчого кредиту (30 днів з можливістю пролонгації та автпоролонгації).
Продовження строку користування кредитом дійсно передбачена умовами договору. Так, п. 4.1 Договору передбачена можливість продовження строку дії договору за ініціативою клієнта (пролонгація), а п. 4.2 - авто пролонгація, яка виникає у випадку наявності заборгованості за кредитом. При цьому, в силу п. 4.2.2 Договору клієнт, підписуючи цей договір, дає згоду на його авто пролонгацію - продовження дії договору та строку користування кредитом з закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п. 1.3, 4.1.5 Договору) ще на 15 календарних днів.
Тобто сторони унормували такий випадок і передбачили можливість нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.п. 115-116, 128):
«Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».
Здійснивши тлумачення умов договору про надання фінансового кредиту № 1991651 від 04.06.2021, суд дійшов висновку про те, що, передбачаючи можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, сторони не мали на увазі встановлення такого нарахування як міри відповідальності згідно ст. 625 ЦК України, а визначили його саме як плату за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»), що законом не передбачено.
Такий висновок опосередковано підтверджується і тим, що сам позивач нараховує проценти саме за «користування кредитом», а не як відповідальність за порушення зобов'язання.
Натомість позивачем в позовній заяві та додатках до неї не надано розрахунку, що дозволяв би суду зрозуміти, яким чином, за який період утворилась заборгованість за процентами в сумі 34200 грн. Також в позовній заяві не вказано про здійснення пролонгації чи авто пролонгації кредиту, строк та підстави такої пролонгації/автопролонгації.
Згідно з Додатком № 1 до Договору Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної ставки за договором (а.с. 9) сума процентів за користування кредитом в період з 04.06.2021 по 04.07.2021 становить 4275 грн, обрахованих за реальною процентною ставкою 2013,43% річних.
Водночас, із виписки з особового рахунку за кредитним договором №1991651, укладеним на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що за період з 04.06.2021 по 10.01.2025 новим кредитором було нараховано загальну заборгованість у розмірі 49 200 грн, з яких 15 000 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту), а 34 200 грн - нараховані проценти. Однак спосіб розрахунку вказаної заборгованості, включаючи порядок нарахування процентів, періодичність їх нарахування, застосовану процентну ставку та інші умови, які могли б вплинути на розмір зобов'язання, суду не надано. Більше того, згідно зі згаданою випискою з особового рахунка Відповідача (а.с. 20) такі нарахування здійснювалися за період з 04.06.2021 по 10.01.2025, тобто не тільки після закінчення строку дії кредитного договору, а й після укладення договору факторингу№02-24122001 від 24.12.2021. Таким чином, відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували обґрунтованість зазначеної суми боргу, що унеможливлює перевірку її достовірності та відповідності умовам кредитного договору.
Суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто обов'язок доказування Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Таким чином, суд не може перебирати на себе обов'язок з доказування чи встановлення обставин, про які не зазначив позивач.
Отже, за розрахунком суду, та відповідно до наданих суду додатків до позовної заяви, підтверджена сума заборгованості за кредитним договормо становить 19275 грн., що складається з 15000 грн заборгованості за тілом кредиту та 4275 грн - заборгованість за відсотками.
VІ. Розподіл судових витрат.
Щодо судового збору
Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн. (а.с. 1).
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (39.17%) в розмірі 948,96 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Позивач заявив до стягнення 10 500 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правової допомоги від 05.05.2025, платіжна інструкція № 3 8334 від 05.05.2025, рахунок 05.05.2025-20. Такі витрати складаються з сум: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості - 2000 грн. (1 година), 5000 грн. - складення та подання до суду позовної заяви (2,5 години), інші клопотання, заяви до суду, складення інших процесуальних документів, моніторинг «ЄДРСР» - 3 000 грн. (1,5 години), канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн.
Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
Статтею 137 ЦПК встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно доп.3ч.2ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи,покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам (39,17 %) в розмірі 4 112,85 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 280, 284, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1991651 від 04.06.2021 в розмірі 19 275 (дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн 45 коп, з них 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4275 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» судовий збір в розмірі 948,96 грн.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 112,85 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу», місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7; код в ЄДРПОУ 42228158.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Дата складання повного судового рішення - 16.09.2025.
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК