Справа № 739/1599/25
Провадження № 1-в/739/19/25
15 вересня 2025 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі колегії суддів:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
представника ДУ «Новгород-Сіверська УВП (№31)» - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області та в режимі відеоконференції за участі захисника ОСОБА_6 за допомогою комунікаційної платформи EASYCON, клопотання Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 на підставі ст.82 ч.5 КК України, ст.537 п.3 КПК України, -
01.08.2025 року ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)» звернулася до суд з даним клопотанням відносно засудженого за ст.ст. 93 п.п. «г,ж», 17, 93 п.п. «г,ж», 223 ч.1, 222 ч.1,42 КК України до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 , оскільки станом на 31.07.2025 року він відбув більше 24 років позбавлення волі і може бути представлений перед судом щодо можливого застосування ст.82 КК України. В обґрунтування клопотання зазначають, що ОСОБА_7 не вчиняв правопорушень протягом останніх півроку. Характеризується посередньо. Розпорядок дня в установі не порушує. Підтримує рівні відносини з іншими засудженими. На профілактичних обліках не перебуває. З персоналом установи намагається поводити себе стримано. Підтримує позитивні взаємовідносини з іншими засудженими, бере активну участь у заходах соціально-виховного характеру. Засуджений має позитивні плани на майбутнє: займатись приватним бізнесом, надавати консультації в області юриспруденції. Вважає, що необхідно терміново звільнятись, для бізнеса стартовий капітал є. Зарахований у програмі ДВВ «Духовне відродження», але не є активним учасником. 13.02.2025 року був зарахований до програми ДВВ «Національно-патріотичне виховання». Активно займається самоосвітою, має декілька сертифікатів у сфері юриспруденції. Не працює через поганий стан здоров'я, а саме поганий зір. Зі слів засудженого мав роботу на посаді заступника начальника спецвідділу УМВС у Львівській області, виконуючого обов'язки слідчого спецвідділу з 1995 по 2000 р.р.. Зі слів засудженого ворожості не проявляє. Згідно висновку психолога видів розвитку інтелекту, які призводять до нездатності мислити чітко та раціонально не виявлено. Не завжди має розуміння, що кожна дія має наслідки, безпечно розраховує на уникнення для себе негативних наслідків. Має некритичне ставлення до власних можливостей . Недовірливий, розвинуті комунікаційні здібності. Поводить себе стримано, виважено. Самооцінка завищена. Зі слів засудженого, він підтримує тісні зв'язки з матір'ю, дружиною та сином щоденно, через мережу інтернет. Засуджений вважає, що з ним вчинили несправедливо, свою вину у скоєному злочині не визнає, міру покарання вважає суворою. Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого, із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, проміжної оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально- виховної роботи (за підсумком розділів ІІ-VІІ загальним балом -68). А отже засуджений ОСОБА_7 став на шлях виправлення та може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
В судовому засіданні представник Новгород-Сіверської УВП №31 ОСОБА_8 , підтримав подане клопотання посилаючись на доводи зазначені у ньому та просив його задовольнити.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник ОСОБА_6 зазначив, що під час розгляду даного клопотання існує ряд процесуальних недоліків, а саме в ст.82 ч.5 КК України, оскільки дана стаття не регулює законодавчо з якого саме строку рахувати відбування покарання від 15 років, оскільки в даному випадку ОСОБА_7 вже відбув покарання у виді позбавлення волі 26 років 4 місяці. Що стосується норм ч.3 ст. 82 КК України , то заміна невідбутої частини покарання більш м'яким лише погіршить стан ОСОБА_7 , оскільки останній вже перебув 10 років позбавлення волі. Звернув увагу суду на позитивні моменти під час відбування покарання ОСОБА_7 , а саме те, що останній постійно розвивався, навчався, підтримував стосунки з сім'єю та проходив соціалізацію. У даній категорії справ більшу юридичну силу має та являється базовою ст.73 КК України, яка регулює обчислення строків покарання. Строки покарання є безперервними і тому слід замінити ОСОБА_7 довічне позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
Засуджений ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив про те, що вирок згідно якого його було визнано винним та призначено довічне позбавлення волі він вважає суворим. Хоча цивільні позови і було задоволено судом, але потерпілі відмовились від грошової компенсації, примусового стягнення з нього не було і згідно витягу з Реєстру боржників за ним не рахується борг у даному кримінальному провадженні. Протягом відбування покарання він в період з 2004 по 2012 р.р. постійно працював у виправній колонії. Також за час відбування покарання він не порушував дисципліни, навіть мав декілька заохочень та пільг і не зважаючи на те, що не визнавав провину відносно нього вже зверталася установа з подібним клопотанням до суду, але у нього не вистачило декілька балів у висновку щодо ступеня виправлення. Він бажає працювати, але згідно стану здоров'я - захворювання очей міг би працювати бібліотекарем чи консультантом в установі виконання покарань.
Прокурор ОСОБА_5 просив суд відмовити в задоволенні клопотання, оскільки висновок щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 має свідчити про виправлення засудженого для досягнення цілей покарання та має бути відповідне прагнення з позитивними зрушеннями в поведінці та ставленні останнього до праці протягом усього періоду відбування покарання.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, особову справу ОСОБА_7 , суд приходить до наступних висновків. Згідно до ч.1 ст.82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і неповинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Відповідно до ч. 5 ст. 85 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання. У відповідності до положень ч.ч. 3, 12, 13 ст. 154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до ст.ст. 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання. Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м'яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м'яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м'якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом. Наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5 затверджено «Порядок визначення ступеня виправлення засудженого». Цей Порядок визначає обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України, а також інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого. Необхідною умовою застосування положень статті 82 КК України є те, що засуджений став на шлях виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», судам, зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Становлення особи на шлях виправлення характеризується зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці. Такий висновок повинен бути застосований на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь період перебування у виправній установі. Вироком Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2001 ОСОБА_7 було засуджено за ст.ст.93 п.п.«г», «ж», 17, 93 п.п. «г»,«ж», 223 ч.1, 222 ч.1, 42 КК України - 1960 року до довічного позбавлення волі. Ухвалою Верховного Суду України від 29.01.2002 року вирок Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2001 року залишено без змін. Відбуває покарання в Новгород-Сіверській УВП (№31) з 14.04.2021 року. Початок строку покарання 20.09.2000 року. Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17.05.2016 року у строк відбутого покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 20.09.2000 року по 29.01.2002 року відповідно до співвідношення - 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. Станом на 31.07.2025 року засуджений ОСОБА_7 відбув більше 24 років позбавлення волі. Як встановлено в судовому засіданні з характеристики на засудженого та довідки про заохочення і стягнення, засуджений ОСОБА_7 відбув понад двадцять чотири роки позбавлення волі, не вчиняв порушень протягом останніх півроку, характеризується посередньо. Розпорядок дня в установі не порушує. Підтримує рівні відносини з іншими засудженими. На профілактичних обліках не перебуває. З персоналом установи намагається поводити себе стримано. Підтримує тісні зв'язки з матір'ю, дружиною та сином щоденно, через мережу Інтернет. У відношеннях з родиною нічого не змінилось, міцні відношення. З дружиною на день складання оцінки відношення достатньо близькі, теплі, хоча, як свідчить спостереження відношення дещо змінились ( перестала їздити на тривалі побачення через військовий стан та догляд за хворою матір'ю). Спілкується з родиною через телефонні переговори, мережу Інтернет. Засуджений за вчинення умисного корисливого/ корисливо-насильницького кримінального правопорушення, з наявністю обставин, які обтяжують покарання. Фабула скоєння злочину - особа, з корисливих мотивів, з використанням снодійних препаратів, умисно викрала табельну зброю міліціонерів. З метою приховування злочину, із неї скоїла умисне вбивство двох міліціянтів, та замах на вбивство третьої особи відділу служби охорони. Зі слів засудженого, він вину у скоєнні злочину не визнає, стверджує, що справа проти нього була сфабрикована працівниками правоохоронних органів (корупційна судова система). Впевнений, що засуджений несправедливо, каже, що ніколи не відчував ненависті до людей. До дисциплінарної відповідальності притягувався 4 рази: 21.03.2003 року - догана, порушення режиму утримання в СІЗО м. Львів (фізичний опір); 29.09.2017 року - догана, зберігання заборонених предметів в ДУ «Новгород-Сіверська УВП (№31)»; 22.01.2021 року - догана, зберігання заборонених предметів в ДУ «Новгород-Сіверська УВП (№31)»; 29.11.2022 року - догана, порушення правил користування Інтернетом в ДУ «Новгород-Сіверська УВП (№31)». Всі стягнення погашені в установленому законодавством порядку. Був 10 раз заохочений за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, за зразкову поведінку та позитивний приклад для інших засуджених, а також за добросовісне відношення до праці і навчання,участь у роботах по благоустрою території установи та виконання норм виробітку. Засудженим ОСОБА_7 та начальником відділення соціально-психологічної служби ОСОБА_9 16.07.2025 року складено індивідуальний план виправлення та ресоціалізації, де серед поступових заходів, здійснення яких дадуть змогу зменшити/усунути актуальні фактори ризику, зазначено цілі: підтримання постійних доброзичливих відносин з матір'ю, дружиною та сином, після звільнення знаходження родичів потерпілих для вибачення, переосмислення свого відношення до життя та оточуючих, розвивання рис характеру, як терпіння, доброта, витримка, співчуття, скромність, повага, вдячність, позитивне мислення. Здобуття неформальної освіти - має сертифікат про закінчені курси у сфері юриспруденції, зокрема є випускником онлайн-коучингу «У Європейському суді з прав людини», плани й надалі покращувати свій морально - психологічний та фізичний стан, приймає активну участь у програмі диференційованого виховного впливу «Національно-патріотичне виховання». В програмі ДВВ «Духовне відродження» зараз участі не приймає через відсутність Української православної церкви. Планує і надалі активно брати участь у даних програмах. Займається самоосвітою, а саме неформальною освітою у сфері юриспруденції. Має позитивні плани на майбутнє - займатись приватним бізнесом, надавати консультації в області юриспруденції. Вважає, що необхідно терміново звільнятись, для бізнесу є стартовий капітал. Має пропозиції щодо викладання предмету у справах Європейського суду з прав людини. До клопотання додано висновок комісії щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 , у якому зазначено, що із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, проміжної оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи. Заборгованості по виконавчим листам не має. Засуджений вважає, що з ним вчинили несправедливо, свою вину у скоєному злочині не визнає, міру покарання вважає суворою. Не працює, бо в установі відсутня можливість надати роботу (бібліотекарем або консультантом). Виконувати роботу іншого напрямку не може через незадовільний стан здоров'я, а саме поганий зір. Індивідуальна програма соціально-виховної роботи виконується частково. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення засудженим ОСОБА_7 оцінюється як середній. Схильність до насильства оцінюється як середня - існує ймовірність вчинення насильницьких дій). Загальна кількість балів засудженого становить 68, тому комісія дійшла висновку, що засуджений ОСОБА_7 став на шлях виправлення та може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Судом установлено, що на момент розгляду клопотання ОСОБА_7 відбувши понад 24 роки позбавлення волі, формально набув право на застосування до нього ст. 82 КК України. Водночас, призначення більш м'якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Згідно з ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої, правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Головною передумовою для застосування до особи більш м'якого покарання є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення. Прийняття рішення про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням не є обов'язковим, а залежить від наявності переконання суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком. На думку суду, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання. Висновок суду повинен ґрунтуватися і на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особу засудженого у цілому. Так, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 відбуває покарання за вчинення умисного корисливого/ корисливо-насильницького кримінальних правопорушень (умисне вбивство двох міліціянтів, та замах на вбивство третьої особи) з наявністю обставин, які обтяжують покарання, тобто у вчиненні в тому числі особливо тяжких злочинів. Крім того, з матеріалів особової справи ОСОБА_7 та з його характеристики не вбачається, що останній демонструє позитивні зрушення у власній свідомості, що можуть вказувати на те, що засуджений став на шлях виправлення. Так, ОСОБА_7 протягом всього часу, свою провину у скоєнні злочинів не визнає, стверджує, що справа проти нього була сфабрикована працівниками правоохоронних органів (корупційна судова система), впевнений, що засуджений несправедливо, отже ОСОБА_7 не усвідомив протиправність своєї поведінки та відсутнє критичне ставлення до наслідків такої поведінки, без чого на переконання суду неможливе перевиховання та виправлення засудженого. Також суд враховує, що засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання не вчиняв порушень протягом останніх півроку. Однак, засуджений за весь період відбування покарання мав 4 дисциплінарних стягнень, останнє було вчинено 29.11.2022 року . Всі стягнення погашені в установленому законодавством порядку. Був 10 разів заохочений за виконання покладених обов'язків та додерження правил поведінки. Незважаючи на те, що стягнення погашені та зняті у встановленому законом порядку, вказане свідчить про нестабільність поведінки засудженого, небажання останнього ставати на шлях виправлення. Посилання на добру поведінку протягом останнього часу, успіхи ОСОБА_7 в саморозвитку та навчанні, а також позитивні плани на майбутнє суд враховує, але зважає на існування ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, який оцінюється як середній та наявність середньої схильності ОСОБА_7 до насильницьких дій. Крім того, висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь період відбування покарання. Як вбачається з висновку щодо ступеня виправлення засудженого, він бажає працювати в установі бібліотекарем або консультантом, але відсутня така можливість надати йому роботу, а від інших видів робіт останній відмовляється через незадовільний стан здоров'я, а саме поганий зір. Тому, на думку суду, установою не доведено, що ОСОБА_7 позитивним ставленням до паці довів своє виправлення. Таким чином, засуджений ОСОБА_7 на шлях виправлення не став, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 на підставі ст.82 ч.5 КК України, ст.537 п.3 КПК України, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82 КК України, ст.ст.376, 537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 на підставі ст.82 ч.5 КК України, ст.537 п.3 КПК України -відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з дня вручення копії ухвали.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
Повний текст ухвали оголошено 15.09.2025 року.