Справа № 127/28704/25
16 вересня 2025 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору державного нотаріального архіву Вінницької області, приватного нотаріуса Кравцової Ольги Миколаївни про скасування арешту зі спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Вінницької міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору державного нотаріального архіву Вінницької області, приватного нотаріуса Кравцової Ольги Миколаївни про скасування арешту зі спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Звертаючись до суду зі вказаним позовом, позивач заявив дві самостійні вимоги - немайнового та майнового характеру, а саме: про скасування арешту, накладеного на все нерухоме майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте до позовної заяви долучено документ, що підтверджує сплату судового збору на суму 1 211, 20 грн, квитанція № 4080-2598-3289-6206.
Зі змісту ст. 6 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір сплачується за кожну позовну вимогу майнового та немайнового характеру, тобто за правилами цієї статті судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
З урахуванням перехідних положень ЦПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017 року, а саме п. 15.2, станом на день постановлення даної ухвали, в суді функціонує автоматизована система документообігу суду.
Поняття автоматизованої системи визначено у п. 1.2.1. Положенням «Про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженої рішення Ради суддів України від 11.11.2024 №39 зі змінами, внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15, у відповідності до якого автоматизована система - сукупність комп'ютерних програм і відповідних програмно-апаратних комплексів судів та Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), що забезпечує функціонування документообігу суду, обіг інформації між судами різних інстанцій та спеціалізацій, передачу інформації до центральних баз даних залежно від спеціалізації судів, захист від несанкціонованого доступу тощо;
У місцевих та апеляційних загальних судах (крім Київського апеляційного суду), у Вищому антикорупційному суді використовується комп'ютерна програма "Д-3", розроблена адміністратором автоматизованої системи для загальних судів (п. 1.4.3 Положення).
Отже, автоматизованою системою Вінницького міського суду Вінницької області є комп'ютерна програма «Д-3».
Вказаною вище програмою реалізовано функцію, щодо перевірки надходження коштів згідно платіжного документа, який поданий стороною, до спеціального фонду Державного бюджету України, шляхом надсилання в автоматичному режимі Державною казначейською службою України на адресу суду відомостей про зарахування таких коштів, та у разі їх надходження, в автоматичному режимі здійснюється поєднання платіжного документу із обліково-статистичною карткою (далі - ОСК) на цивільну справу, по якій було сплачено судовий збір.
Саме у вказаний вище спосіб, щодо виконання вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд здійснює перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Як вбачається із комп'ютерної програми «Д-3» Вінницького міського суду Вінницької області по вказаній вище квитанції відсутнє підтвердження зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, документ, який позивачем надано на підтвердження сплати судового збору, а саме: квитанція № 4080-2598-3289-6206 на суму 1 211, 20 грн, судом не може бути визнаний як належний доказ про сплату судового збору по цій цивільній справі.
У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з ч.3 ст. 6 Закону №3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позові майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру (п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014р. ).
Як вбачається із вимог позовної заяви, позивачем заявлено вимогу немайнового та майнового характеру.
Відповідності до вимог п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.
Окрім цього, відповідно до п. 3 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов (позовна вимога) підлягає грошовій оцінці.
Спосіб визначення ціни позову у позовах про визнання права власності на майно, передбачений ст.176 ЦПК України. Так, п. 2 ч. 1 цієї статті встановлено, що у позовах про визнання права власності на майно, ціна позову визначається вартістю майна.
При цьому у п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.
Позивач звертаючись до суду з позовною вимогою майнового характеру не зазначив ціну позову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Суд вважає, що належним документом, який підтверджує дійсну (ринкову) вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору, відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», є звіт про оцінку майна.
Відповідно до підпункту 2 п. 1 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» - за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З викладеного вбачається, що позивачем необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру в розмірі 1% від вартості житлового будинку АДРЕСА_2 , яку визначити на підставі звіту про оцінку майна, який відповідатиме вимогам ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність » та надати суду відповідний звіт та оригінали квитанцій про сплату судового збору.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При зверненні до суду з вказаним позовом представник позивача - адвокат Покоєвич А. О. посилається на порушення прав позивача як спадкоємця після смерті чоловіка ОСОБА_3 , оскільки позивач не має можливості успадкувати майно через накладений на нього арешт на підставі ухвали б/н Ленінського районного народного суду м. Вінниці.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Представник позивача зазначає, що є підстави вважати, що ухвала Ленінського районного народного суду м. Вінниці від 13.08.1991 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним є підробленою. Разом з тим доказів, що ця ухвала є підробленою, позивачем суду не надано, а згідно зі ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд звертає увагу на те, що позивачем долучена до позовної заяви копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яка є нечитабельною, а також надано лише першу сторінку копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що унеможливлює дослідження цих письмових доказів в судовому засіданні.
Отже, ОСОБА_1 необхідно надати вище зазначені письмові докази належної якості, що дасть можливість дослідити зміст наданих документів.
Крім того, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 року - позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
ОСОБА_1 відповідачем, тобто особою, яка має відповідати за пред'явленими вимогами, визначено тільки Вінницьку міську раду. Однак, як вбачається з копії ухвали Ленінського районного народного суду м. Вінниці від 13.08.1991 арешт на майно накладався для забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 .
Проте позивачкою не було залучено до участі у справі ОСОБА_4 , або його правонаступників, можливих спадкоємців, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо спадкового майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Таким чином, суд звертає увагу позивача на те, що законом передбачений спосіб судового захисту його порушеного права, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Аналогічний висновок викладене у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22.
Таким чином, слід зазначити, що при зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 175 ЦПК України.
Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору. Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 826/16958/17.
З огляду на вищевикладене, позивачу необхідно визначитися зі сторонами у справі.
Суд звертаю увагу представника позивача - адвоката Покоєвича А. О., що Державний нотаріальний архів Вінницької області у вступній частині документа, який має назву "заява", а за своїм змістом, як вже зазначав суд, є позовною заявою, вказаний як третя особа, а в тексті позовної заяви зазначається фактично як відповідач, бо вказано, що арешт накладався в його інтересах.
Крім того, позивач в позовній заяві не зазначає письмові докази, які підтверджують її право на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З копії довіреності від 04.04.2024, яка надана позивачем у додатку до позовної заяви та Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №78039108, вбачається, що ОСОБА_3 був чоловіком позивачки, але письмовий доказ, який підтверджує цю фактичну обставину, позивачем в позовній заяві не зазначений та у додатках до позовної заяви не наданий.
Також позивач пред'являє вимогу про визнання за нею право власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , але з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 391462084 від 19.08.2024) вбачається, що власником майна зазначена ОСОБА_2 , хоча в тексті позовної заяви представник позивача зазначає, що ОСОБА_3 за життя отримав у власність та зареєстрував спірне нерухоме майно.
Позивач не зазначає в позовній заяві докази, які підтверджують або право власності спадкодавця ОСОБА_3 на спірне спадкове майно, або докази, які підтверджують, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , дата смерті якої в свідоцтві про смерть нерозбірлива.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору державного нотаріального архіву Вінницької області, приватного нотаріуса Кравцової Ольги Миколаївни про скасування арешту зі спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху та надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали суду, для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасник справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала суду остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: