Справа № 216/2739/23
провадження 2/216/215/25
іменем України
07 серпня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Радочин Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
26 квітня 2023 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 90125 грн. та судові витрати у розмірі 2684 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.05.2021 між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 210505-003, який було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором І29780 (05.05.2021). Відповідно до умов кредитного договору клієнту було надано кредит у сумі 35000 грн. строком дії договору до 05.05.2022. Відповідно до умов кредитного договору крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 7,5% (2625,00 грн.), які стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник має зробити 12 щомісячних платежів, повинен вносити платежі щомісячно до 5 числа відповідного місяця включно. На банківський рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 32375,00 грн. із врахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена кредитним договором, у розмірі 7,5%, що в грошовому еквіваленті становить суму 2625 грн. Відповідачем умови кредитного договору не виконувалися належним чином, внаслідок чого станом на 24.01.2023 заборгованість за кредитним договором становить 90125,00 грн., з яких: 35000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 52500 грн. прострочена заборгованість за процентами; 2625,00 грн. строкова заборгованість за процентами. Станом на 24.01.2023 заборгованість залишається не погашеною.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти у передбаченому в договорі розмірі, що підтверджується платіжним дорученням про перерахунок суми кредиту на визначений в кредитному договорі рахунок, з вирахуванням комісії 7,5% за оформлення кредиту. Однак відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому, станом на день подачі позову відповідач має заборгованість за кредитом, що становить ціну позову.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу від 07.02.2023, однак заборгованість не була сплачена.
Зважаючи на викладені обставини, позивач змушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 90125,00 грн. та розподілити судові витрати згідно із законом. Крім цього представника позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Кредитсервіс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Процесуальні дії суду та учасників справи.
Ухвалою від 05 вересня 2023 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрив провадження у справі № 216/2739/23, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
21 березня 2024 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. В обґрунтування посилався на те, що відсотки нараховані за період з 05.05.2022 тобто після спливу строку кредитування є необґрунтованими, незаконними та такими, які не можуть відповідати умовам договору. Крім цього просить суд врахувати скрутне матеріальне становище, що також викликано військовими діями.
Ухвалою від 05 вересня 2023 року Центрально-Міським районнии судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області представнику відповідача ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху відмовлено.
В судове засідання призначене на 07 серпня 2025 року о 10 год 00 хв. сторони не з'явились про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача до початку судового засідання надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Встановлено, що 05.05.2021 між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 210505-003, за умовами якого ТОВ «Кредитсервіс» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в сумі 35 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності.
Кредитний договір № 210505-003від 05.05.2021 було підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором І29780 (05.05.2021 о 12:10:26).
У договорі в розділі умови договору зазначено, що строк дії договору становить з 05.05.2021 по 05.05.2022.
Відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов'язаний повернути кредит та здійснити плату за його користування до закінчення строку дії договору згідно графіку, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання позичальником (відповідачем) своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п.9.3. кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є внутрішні правила надання фінансових послуг ТОВ «Кредитсервіс». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил.
ОСОБА_1 05.05.2021 підписано паспорт кредитного продукту «12 місяців», в якому вказані умови кредитування: сума кредиту 35 000 грн, строк кредитування - 12 місяців, процентна ставка - 97,5 % річних, спосіб надання кредиту - безготівковий. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що він отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.
З платіжного доручення №891 від 05.05.2021 вбачається, що на банківський рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на зазначений ним в кредитному договорі, кредитодавцем були перераховані кошти в розмірі 32375,00.
Згідно розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором за період з 05.05.2021 по 24.01.2023 борг перед позивачем становить 90125 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу від 07.02.2023, однак заборгованість не була сплачена.
З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 210505-003 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.01.2023 не погашена, залишок заборгованості складає 90125 грн, з яких: 35 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 52500,00 грн. прострочена заборгованість за процентами; 2 625 грн строкова заборгованість за процентами (а.с. 16).
Відповідно до умов кредитного договору № 210505-003, позичальник здійснює погашення кредиту та оплату процентів згідно графіку платежів, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.3.1. кредитного договору, за користування кредитом позичальник виплачує кредитодавцю проценти, зазначені на першій сторінці договору. Щомісячна плата за користування кредитом нараховується щомісячно у вигляді процентів за кожен місяць користування кредитом.
Відповідно до п.3.2. кредитного договору, плата за користування кредитом, вказана в договорі, нараховується щомісячно та розраховується від загального розміру кредиту. Крім щомісячних процентів стягуються разові проценти, вказані у договорі від загального розміру кредиту. Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника.
Відповідно до п.3.3. кредитного договору, загальна вартість кредиту зазначена на першій сторінці договору. Частка основної суми та процентів в цій фіксованій сумі розраховується кредитодавцем згідно умов кредиту зазначені на першій сторінці договору. Останній платіж коригується, виходячи із залишку основної суми та несплачених процентів.
Відповідно до п.3.4. кредитного договору, процентна ставка за цим договором є фіксованою.
Відповідно до п.3.7. кредитного договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за цим договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 3.7.1. у першу чергу сплачуються прострочені до повернення проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 3.7.2. у другу чергу сплачуються проценти за користування кредитом та сума кредиту; 3.7.3. у третю чергу сплачуються пеня, штрафи та інші платежі відповідно до договору.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
За приписом ст. 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 указаного Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За умовами кредитного договору №210505-003 від 05.05.2021 його невід'ємною частиною є Внутрішні правила надання фінансових послуг ТОВ «Кредитсервіс». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил (п. 9.3. кредитного договору).
Вказані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Правилами абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що закріплено положеннями ст. 205, ст. 207 ЦК України.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року - у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року - №127/33824/19.
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, електронний договір має містити всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним в зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі (шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації), а можна класично у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, провадження №61-16243св20.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що договір від 05.05.2021 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, його укладання між сторонами підтверджено належними та допустимими доказами. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Позивачем доведено виникнення у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором № 210505-003 від 05.05.2021.
Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, доказів погашення заборгованості за укладеним договором в повному обсязі відповідачем суду не було надано, тому суд вважає, що позивач має право на стягнення заборгованості за кредитним договором.
Визначаючись щодо розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення, суд зважає на таке.
Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 210505-003 від 05.05.2021, заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.01.2023 не погашена, залишок заборгованості складає 90125 грн., з яких: 35000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 52500,00 грн. прострочена заборгованість за процентами; 2625,00 грн. строкова заборгованість за процентами.
Суд не погоджується з розміром суми, яка підлягає стягненню, наданої позивачем в частині розрахунку суми боргу за відсотками за користування кредитом з таких підстав.
Також відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, є безпідставним нарахування до стягнення з боржника суми відсотків, що передбачені договором після спливу визначеного договором строку кредитування, після 05.05.2022.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача: 35000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 31500 грн. (7,5 % х 35000 грн.) х *12 платежів) - заборгованість за відсотками, що в межах строку кредитування у відповідності до умов кредитного договору; 2625 грн. - строкова заборгованість за процентами, а всього 69125 грн.
Щодо понесених витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).
В обґрунтування розміру понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу в загальній сумі 7000, 00 грн. представником позивача надано наступні документи:
- договір про надання правничої допомоги від 25 січня 2023 року;
-акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 05 лютого 2023 року;
- квитанцію платіжного доручення № 4210 від 10 лютого 2023 на сплату правової допомоги;
- свідоцтво, посвідчення адвоката.
З урахуванням складності цивільної справи (справа була розглянута в порядку спрощеного провадження з викликом сторін) обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи фахівця з права, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн є завищеними, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у тому числі й витрати на правову допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3834,50 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
(69125*100:90125,00=76,69%; 5000*76,69:100=3834,50 грн.).
Крім цього, сплачена сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2058,35 грн також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
(69125*100:90125,00=76,69%; 2684,00*76,69:100=2058,35 грн.).
Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, ЦПК України, суд -
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» ( ЄДРПОУ 41125531) суму заборгованості за Кредитним договором № 210505-003 від 05.05.2021 у розмірі 69125 (шістдесят дев'ять тисяч сто двадцять п'ять) гривень, суму сплаченого судового збору у розмірі 2058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) гривень 35 копійок та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3834 (три тисячів вісімсот тридцять чотири) гривень 50 копійок.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
7. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
-позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», ЄДРПОУ 41125531, місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Д, приміщення 65-з;
-відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено та виготовлено 07 серпня 2025 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО