про відмову у відкритті касаційного провадження
16 вересня 2025 року
м. Київ
справа №160/27883/24
адміністративне провадження № К/990/37842/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року (колегія у складі суддів Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербака А.А.)
у справі № 160/27883/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (далі - відповідачі), в якому просив:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФ України в Харківській області від 17.10.2024 № 045750029678 в частині визначення періоду роботи на посаді судді ОСОБА_1 на рівні 16 років 2 місяці 7 днів та в частині нарахування ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, яка обрахована з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102,00 грн;
- визнати протиправним рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 18.10.2024 № 045750029678 про перерахунок пенсії в частині визначення періоду роботи на посаді судді ОСОБА_1 на рівні 16 років 2 місяці 7 днів та в частині нарахування ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, яка обрахована з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання - 2 роки 4 місяці 26 днів (період з 01.09.1997 по 21.06.2002); стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки; період роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим - 6 років 0 місяців 01 день (період з 01.08.2008 по 31.07.2014); період коли суддя, був прикріплений до штату Дніпропетровського окружного адміністративного суду - 3 місяці 06 днів (період з 01.08.2014 по 06.11.2014); період роботи на посаді судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду - 09 років 11 місяців 01 день (період з 07.11.2014 по 07.10.2024), разом 21 рік 07 місяців 03 дні;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 08.10.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 52% суддівської винагороди, розрахованої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2024 році - 3028,00 грн., а саме в грошовому виразі в розмірі 85026,24 грн.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 23.01.2025 позов задовольнив повністю.
Надалі Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 18.08.2025, задовольнивши частково апеляційну скаргу одного з відповідачів, скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 23.01.2025 та прийняв нове - про часткове задоволення позовних вимог. А саме:
- визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФ України в Харківській області від 17.10.2024 № 045750029678 в частині визначення стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 16 років 2 місяці 07 днів та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленого з 50% суддівської винагороди;
- визнав протиправним рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 18.10.2024 № 045750029678 про перерахунок пенсії в частині визначення періоду роботи на посаді судді ОСОБА_1 на рівні 16 років 2 місяці 7 днів та в частині нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди;
- зобов'язав ГУ ПФ України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: стаж роботи на посаді судді 16 років 2 місяці; стаж роботи за юридичною спеціальністю, як стаж (досвід роботи) вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді: 3 роки; половина строку навчання за денною формою (студент Академії митної служби України, м. Дніпропетровськ (половина строку навчання) з 01.09.1997 по 21.06.2002 - 02 роки 04 місяці 26 дні;
- зобов'язав ГУ ПФ України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 08.10.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 52% суддівської винагороди, виходячи з повного 21 року стажу роботи на посаді судді;
- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
15.09.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.08.2025 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі оскаржуються рішення територіальних органів Пенсійного фонду України з питання визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленого виходячи з розміру базового посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн замість 3 028 грн.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд в ухвалі від 23.10.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проаналізувавши посилання скаржника на те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Суд дійшов висновку, що така не може бути прийнятною в розумінні пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Оскільки на момент перегляду Третім апеляційним адміністративним судом рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 в апеляційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 була сформована правова позиція з питання застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи з 2021 року. Так, відступивши від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22 та від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23, але не виключно, Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюється на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі № 160/27883/24, керувався наведеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду та виходив з того, що у цьому випадку відсутні правові підстави для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.
При цьому скаржник у касаційній скарзі не зазначив належних обґрунтувань можливості відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, а фактично висловив незгоду з вказаною правовою позицією.
Також позивач не навів аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до даної справи; не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
Таким чином, Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі № 160/27883/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб