16 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 200/1281/24
адміністративне провадження № К/990/18077/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Жука А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (головуючий суддя - Сіваченко І.В., суддів: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року (головуючий суддя - Михайлик А.С.)
у справі № 200/1281/24
за позовом ОСОБА_1
до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Офіцерової Людмили Леонідівни, третя особа: Державна судова адміністрація України,
про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, просить:
- визнати неправомірною дією направлення Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області виконавчого листа у справі №233/6265/16-ц, виданого 13 грудня 2023 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) на примусове виконання;
- визнати неправомірною бездіяльність Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області щодо не відізвання виконавчого листа у справі №233/6265/16-ц, виданого 13 грудня 2023 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) та зобов'язати його відкликати;
- визнати неправомірною дією головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) Офіцерової Л.Л. винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та зобов'язати скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09 лютого 2024 року НОМЕР_1 як помилково винесену, що не відповідає вимогам діючого законодавства;
- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) Офіцерової Л.Л. щодо невинесення повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа у справі №233/6265/16-ц, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, без прийняття до виконання у зв'язку з ненаправленням заяви про відкриття виконавчого провадження Державною судовою адміністрацією та зобов'язати повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання як такого, що не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».
2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивачка звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що предметом оскарження, зокрема, є незгода позивача з оформленням Костянтинівським міськрайонним судом виконавчого листа та направленням його на виконання до відділу державної виконавчої служби.
6. Як зазначили суди попередніх інстанцій, оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів і суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
7. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій вважали, що вимоги пред'явлені до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.
8. Що стосується вимог пред'явлених до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), то суди попередніх інстанцій, посилаючись на вимоги статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначили, що такі вимоги мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства, оскільки виконавчий лист виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області 13 рудня 2023 року у цивільній справі № 233/6265/16-ц.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. В обґрунтування касаційної скарги позивачка зазначає, що у вказаній справі оскаржує дії та бездіяльність Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, яка полягає у направленні виконавчого листа до виконавчої служби та невідізванні виконавчого листа у справі № 233/6265/16-ц, виданого 13 грудня 2023 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі.
10. За доводами позивачки, вона не оскаржує зміст виконавчого документа, а оскаржує дії суду щодо направлення цього виконавчого документа на примусове виконання. Вважає, що суд не є стягувачем у справі, а належним стягувачем відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» є Державна судова адміністрація, тому саме вона повинна була направити вказаний виконавчий документ.
11. Позивачка зазначає, що дії суду не можна оскаржити в апеляційному порядку, адже ці дії вчинено не в рамках відкритого провадження. Вказані дії та бездіяльність вчинена судом після ухвалення рішення у справі і завершення судового провадження. Тому розгляд позовних вимог відбувається не в рамках конкретної судової справи. Такі дії та бездіяльність суду не можуть бути оскаржені до вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом.
12. Тому, на думку позивачки, висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ в даній справі є передчасним, оскільки розгляд справи вже завершено і оскаржити дії суду в порядку, передбаченим процесуальним законом, не вбачається можливим.
13. Посилаючись на положення статті 21 КАС України, позивачка зазначає, що позовні вимоги до Приморського ВДВС у місті Одесі пов'язані з позовними вимогами до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області і мають розглядатись в одному провадженні Донецьким окружним адміністративним судом.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
15. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
16. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права необхідно вказати таке.
17. Спірним питанням на стадії касаційного перегляду є належність вказаного спору до юрисдикції адміністративних судів.
18. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
19. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
21. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
22. Суб'єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
23. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
24. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
26. За приписами частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
27. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
28. За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
29. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
30. Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.
31. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися зі змістом та підставами позовних вимог у справі.
32. За перевіркою матеріалів справи, позивачка оскаржує дії Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області щодо направлення виконавчого листа у справі №233/6265/16-ц на примусове виконання до відділу ДВС, а також дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та бездіяльністю щодо неповернення стягувачу виконавчого документа.
33. У частині, яка стосується вимог до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області щодо направлення виконавчого листа у справі № 233/6265/16-ц на примусове виконання до відділу ДВС, підстави позову ґрунтуються на тому, що постановою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 233/6265/16-ц стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2023 року збір 429,44 грн.
34. Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
35. Відповідно до супровідного листа Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 233/6265/16-ц/1531 від 13 грудня 2023 року виконавчий документ направлено до Приморського ВДВС у місті Одесі Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, який не є стягувачем у вказаній справі.
36. Тому, на думку позивачки, дії Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, який не є стягувачем у вказаній справі, щодо направлення на примусове виконання виконавчого документа у справі № 233/6265/16-ц до Приморського Відділу державної виконавчої служби у місті Одесі, а також бездіяльність щодо не відізвання цього виконавчого документа з Приморського Відділу державної виконавчої служби у місті Одесі є протиправними.
37. У частині вимог, які стосуються оскарження дій головного державного виконавця, позивач доводить, що дії державного виконавця, яким відкрито виконавче провадження без відповідної заяви стягувача - Державної судової адміністрації України є протиправними.
38. Частинами першою - третьою статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
39. За змістом статей 126, 129 Конституції України рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
40. Згідно із частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
41. Пунктом 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
42. Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.
43. Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.
44. Таким чином оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
45. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19) та постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 541/2569/21 (провадження № 61-7998св22), від 23 лютого 2023 року у справі № 580/3302/22.
46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчий лист виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області 13 грудня 2023 року у цивільній справі № 233/6265/16-ц відповідно до резолютивної частини постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2023 року, прийнятої в межах цієї цивільної справи, відповідно до якої вирішено стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2023 року в розмірі 429,44 грн.
47. Виконавчий лист підписано суддею та секретарем. Також суддею підписано лист від 13 грудня 2023 року про направлення виконавчого листа до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
48. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про неможливість розгляду за правилами адміністративного судочинства позовних вимог пред'явлених до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, оскільки стосуються вчинення судом передбачених процесуальним законом дій, тому не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом.
49. Що стосується доводів позивачки щодо безпідставності направлення виконавчого листа, невідповідності його змісту закону, визначення неналежного стягувача, то суди обґрунтовано вказали, що такі доводи можуть бути оцінені при вирішенні спору про оскарження дій, бездіяльності, рішень державного виконавця, вчинених під час примусового виконання судового рішення на підставі зазначеного виконавчого документа, або ці питання можуть також вирішуватись в порядку статей 432, 442 ЦПК України, якими врегульовано виправлення помилок у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, заміну сторони виконавчого провадження.
50. Положеннями статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
51. За приписами частини першої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
52. Відповідно до частини другої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
53. Отже, наведені норми закріплюють загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення.
54. Частиною першою статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
55. Відповідно до висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2019 року у справі №808/8368/15, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
56. Враховуючи те, що виконавчий лист виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області 13 грудня 2023 року у цивільній справі № 233/6265/16-ц, то рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення в цій справі на підставі цього виконавчого документу мають бути оскаржені позивачем до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
57. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що пред'явлені позовні вимоги до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
58. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій належним чином визначили характер спору, предмет і підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі керуючись вимогами пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
59. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанції і власного суб'єктивного тлумачення норм процесуального права, та висновків судів попередніх інстанцій і цієї постанови не спростовують.
60. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
61. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
62. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
63. З огляду на результат касаційного розгляду справи питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 345, 350, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі № 200/1281/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
І.В. Желєзний
А.В. Жук,
Судді Верховного Суду