15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 320/31254/23
адміністративне провадження № К/990/21369/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року (головуючий суддя Коротких А.Ю., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі № 320/31254/23 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство у справах ветеранів України, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта,
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), третя особа - Міністерство у справах ветеранів України, в якому просив: визнати протиправними та нечинними зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України № 263 від 24 березня 2023 року до «Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», а саме, до абзацу першого пункту 1 та абзацу першого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 280 від 18 квітня 2018 року «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року зупинено апеляційне провадження у справі № 320/31254/23 за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство у справах ветеранів України, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/47680/23.
19 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 320/31254/23.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року відкрито касаційне провадження. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
20 червня 2025 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
23 червня 2025 року від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
23 червня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
03 липня 2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції встановив, що у цій справі № 320/31254/23 та у справі № 320/47680/23 предметом спору є оскарження абзаців перших підпунктів першого та другого пункту другого Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 263 «Деякі питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», а саме до Порядку виплат грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом третім частини першої статті 236 КАС України для зупинення провадження у справі.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
В касаційній скарзі скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції зупинив провадження у справі № 320/31254/23 в зв'язку з тим, що станом на момент розгляду цієї справи, справу з схожими позовними вимогами постановою Верховного Суду від 24 березня 2025 року у справі № 320/47680/23 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
З покликанням на пункт 3 частини першої статті 236 КАС України зазначає, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Акцентує увагу на тому, що він з позовом звернувся до суду 17 серпня 2023 року, а у справі № 320/47680/23 позов надійшов 16 грудня 2023 року, тобто на 4 місяці раніше.
Також зазначає, що Верховним Судом справа № 320/47680/23 по суті позовних вимог не розглядалася, тому вона не має жодного преюдиційного значення для вирішення спірних правовідносин.
З покликання на висновки ВПВС в ухвалі від 28 липня 2022 року у справі № 9901/273/20 скаржник зазначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Вважає, що розгляд справи № 320/47680/23 жодним чином не має впливу на розгляд справи № 320/31254/23, і не заважає встановленню об'єктивної істини судом.
Також зазначає про порушення порядку ведення судового засідання.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що предмети спорів у справах № 320/47680/23 та № 320/31254/23 є ідентичними.
Стверджує, що результат розгляду справи № 320/47680/23 матиме вагоме значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі № 320/31254/23.
Вважає, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку всім обставинам справи та прийнято відповідно законну ухвалу. Жодних обґрунтованих доводів, які б доводили порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали в касаційній скарзі не зазначено.
У відзиві на касаційну скаргу третя особа зазначає, що об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням.
У відповіді на відзив та додаткових поясненнях позивач зазначає, що представник третьої особи не навів жодної правової норми, яка б спростовувала наведені аргументи, оскільки, на думку позивача, неможливо знайти законні підстави для незаконних дій.
Водночас зазначає, що відзив, який надійшов на його адресу від відповідача, оформлений з порушенням норм ДСТУ 4163:2020 та не підписаний ЕЦП. Вважає, що надсилання неідентифікованою особою документу без КЕП через особисту електронну пошту не відповідає вимогам чинного законодавства.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, в цій справі № 320/31254/23 та у справі № 320/47680/23 предметом спору є оскарження абзаців перших підпунктів першого та другого пункту другого Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 263 «Деякі питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», а саме до Порядку виплат грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
З огляду на ідентичність предмету позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
Отже, спірним правовим питанням в межах доводів касаційної скарги є встановлення наявності/ відсутності підстав для зупинення провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальних законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Тотожна правова позиція викладена в ухвалі ВП ВС від 28 липня 2022 року у справі № 9901/273/20.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 320/47680/23 з ідентичним предметом спору, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено наявність обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі.
Більш того, на час зупинення провадження у справі ухвалою суду, Верховний Суд постановою від 24 березня 2025 року у справі № 320/47680/23 рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року скасував, справу направив до суду першої інстанції.
З огляду на зазначене, у суду апеляційної інстанції відсутня об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи, яка перебуває на розгляді у суді першої інстанції з ідентичним предметом спору.
Одночасно в контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 320/31254/23 скасувати.
Справу № 320/31254/23 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа