Справа № 600/1877/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
16 вересня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мамаївської сільської ради на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мамаївської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся із позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду в якому просив визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення сесії Мамаївської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 324-20/23 від 14 липня 2023 року «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,46 га, яка знаходиться в с. Глиниця, урочище «Ганус».
Зобов'язано Мамаївську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області на черговому засіданні сесії сільської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,46 га, яка знаходиться в с. Глиниця, урочище «Ганус», згідно поданої заяви від 12 червня 2023 року.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Глиницької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 14 березня 2001 року, ОСОБА_1 надано у користування земельну ділянку площею 0,46 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Глиниця, урочище “Ганус».
З матеріалів справи, зокрема згідно записів у погосподарських книгах з 2001 року та довідки Мамаївської сільської ради № 977 від 18.09.2023 підтверджується факт користування земельною ділянкою площею 0,46 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Глиниця, урочище "Ганус" ОСОБА_1
12 червня 2023 року позивач звернувся до Мамаївської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,46 га для ведення особистого селянського господарства в с. Глиниця, урочище “Ганус». До заяви надано: копію паспорта громадянина України, ідентифікаційний код та графічний матеріал на якому вказане бажане місцезнаходження земельної ділянки.
Рішення сесії Мамаївської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 324-20/23 від 14 липня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,46 га, яка знаходиться в с. Глиниця, урочище “Ганус», у зв'язку з тим, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється відповідно до п.п. 5 п.27 розділу X “Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно п. “б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, кожен громадянин України має право на безоплатну передачу земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин 6 та 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до підпункту 9 пункту "б" частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
Згідно частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Таким чином, питання стосовно земельних відносин, у тому числі надання дозволу на розробку проекту землеустрою, підлягають (в даних правовідносинах) вирішенню лише сільською (селищною, міською) радою із прийняттям відповідного рішення.
При цьому, відповідно до статті 118 ЗК України відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
За таких обставин, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки відповідач у місячний строк повинен прийняти відповідне рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або мотивовану відмову у наданні такого дозволу. Разом з тим, в даному випадку відповідачем не дотримано визначений законодавством місячний строк для розгляду поданої позивачем заяви.
У свою чергу, Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Вказаним Законом розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Однак, положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Аналогічні висновки викладені Сьомим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 30 квітня 2024 року у справі № 120/15988/23.
Згідно матеріалів справи, позивачеві відповідно до рішення Глиницької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 14 березня 2001 року, надано у користування земельну ділянку площею 0,46 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Глиниця, урочище “Ганус».
Згідно записів у погосподарських книгах з 2001 року та довідки Мамаївської сільської ради № 977 від 18.09.2023р. підтверджується факт користування позивачем земельною ділянкою площею 0,46 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Глиниця, урочище "Ганус" починаючи з 2001 року.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що земельна ділянка може в період воєнного стану передаватись громадянину України безоплатно у власність, оскільки така перебуває у користуванні позивача і надана органом місцевого самоврядування до набрання чинності Земельного кодексу України №2768-111, а відтак спірне рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Мамаївської сільської ради на черговому засіданні сесії сільської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,46 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Глиниця, урочище “Ганус», суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Разом з тим повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частинами 6-7 статті 118 Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Отже, зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 26.02.2019 у справі № 802/721/18-а та від 05.03.2019 у справі №2040/6320/18.
Стосовно посилань скаржника на заборони пов'язані із введенням воєнного стану в Україні та посилання на судову практику, зокрема, Верховного суду (справа №300/3771/22) суд зазначає, що такі посилання не релевантні до спірних правовідносин, оскільки спір у такій справі виник до внесення змін у земельне законодавство України, а тому не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Мамаївської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.