Справа № 240/944/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги,
у червні 2025 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява від ОСОБА_1 (вх.№45449/25) в порядку ст.383 КАСУ, в якій позивач просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинених на виконання рішення суду від 17.02.2020 у справі №240/944/19 щодо визначення при перерахунку підвищення до її пенсії, як непрацюючому пенсіонерові, який проживає на території радіоактивного забруднення з 01 січня 2025 року, розмір якого повинен становити 3200,00 грн. (ст.39Закону №796-ХП)
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №240/944/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевоговиробництва та особистого підсобнеого господарства, встановленої ст.37 Закону №796-ХП.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Вказує, що Відповідачем при виконанні рішення суду у її справі, незаконно припинено виплату, тому я вимушена звернутись до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.
Згідно з ч.1, 2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду з огляду на таке.
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Гетьмана Виговського, 17, м.Овруч, Житомирська область, 11101, код ЄДРПОУ 03192603) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області з 17 липня 2018 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
У червні 2025 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх.№45449/25) в порядку ст.383 КАСУ, в якій позивач просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинених на виконання рішення суду від 17.02.2020 у справі №240/944/19.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не є стороною в адміністративній справі №240/944/19, що свідчить про те, що заява позивача про визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинених на виконання рішення суду від 17.02.2020 у справі №240/944/19 є очевидно безпідставною та необґрунтованою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частинами другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також, відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас, частина перша статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Приписами частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Так, колегія суддів зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не є стороною в адміністративній справі №240/944/19, що свідчить про те, що заява позивача про визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинених на виконання рішення суду від 17.02.2020 у справі №240/944/19 є очевидно безпідставною та необґрунтованою, що у відповідності до положень частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення такої зави без розгляду.
Крім того, суд апеляційної інстанції акцентує увагу заявника на тому, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року:
"Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області з 17 липня 2018 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року." , а не як зазначає апелянт:
"Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії мені, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)".
Тобто, апелянта звертається не тільки з заявою до неналежного відповідача, а ще й щодо правовідносин (ст.39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), щодо яких судом першої інстанції рішення у даній справі не приймалося.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.