Справа № 240/2328/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Волинської митниці Держмитслужби на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року та на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000554/2 від 10.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006041 від 10.08.2023.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000554/2 від 10.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006041 від 10.08.2023.
Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці сплачений судовий збір в розмірі 5500,05 грн.
Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 заяву ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ФОП ОСОБА_1 2000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Решту заяви залишено без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2016 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та JUTA а.s. (постачальник) укладено Контракт №8/2016.
Згідно пунктом 1.1 продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості та асортименті, за цінами, у строки та на умовах поставки, що зазначені у комерційних інвойсах або Специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.
04 серпня 2023 року між ФОП ОСОБА_1 та JUTA а.s. укладено Специфікацію № 62 до Контракту №8/2016 від 19.07.2016. За даною Специфікацією JUTA а.s. зобов'язувався поставити ФОП ОСОБА_1 товар, а саме ПП шпагат 400/5 кг, блакитного кольору; ПП шпагат 1000/5 кг, блакитного кольору; ПП шпагат 750/5 кг, блакитного кольору; ПП шпагат 2000tex/2000 м білого кольору на загальну суму 43 965,00 євро (умови поставки: FCA Olomouc (Чехія); умови оплати: передплата).
07 серпня 2023 року ФОП ОСОБА_1 здійснено сплату коштів на користь JUTA a.s. у загальному розмірі 43965,00 Євро з призначенням платежу - передплата за контрактом № 8/2016 від 19.07.2016, Специфікація № 62, що підтверджується платіжним дорученням № 1327.
07 серпня 2023 року фірмою JUTA a.s. надано лист-підтвердження про зарахування коштів у розмірі 43965,00 Євро в рахунок оплати Специфікації № 62 від 04.08.2023 до контракту № 8/2016 від 19.07.2016.
07 серпня 2023 року компанією JUTA a.s. здійснено відвантаження товару на користь ФОП ОСОБА_1 , за фактом чого було складено Інвойс (Фактуру) № 0010300405, Експортну декларацію № 23CZ58000028FP8FC6 та Міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № CMR172161.
10 серпня 2023 року стороною позивача, з метою імпорту товару на територію України та за допомогою засобів електронного зв'язку, до Волинської митниці було подано митну декларацію № 23UA205140063737U6. Також, разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, ФОП ОСОБА_1 було надано:
- декларацію митної вартості від 10.08.2023;
- контракт № 8/2016 від 19.07.2016;
- додаткову угоду № 3 від 20.03.2018;
- додаткову угоду № 4 від 17.07.2018;
- додаткову угоду № 7 від 03.01.2020;
- додаткову угоду № 8 від 03.01.2020;
- додаткову угоду № 9 від 03.01.2022;
- додаткову угоду № 10 від 13.02.2023;
- прайс-лист б.н. від 07.07.2023;
- специфікація №62 від 04.08.2023 до Контракту № 8/2016 від 19.07.2016;
- платіжне доручення № 1327 від 07.08.2023;
- інвойс № 0010300405 від 07.08.2023;
- експортну декларацію № 23CZ58000028FP8FC6 від 07.08.2023;
- товарно-транспортну накладну № CMR172161 від 07.08.2023;
- довідку про транспортні витрати № 09082023-2 від 09.08.2023;
- калькуляцію транспортних витрат №09082023-2/1 від 09.08.2023.
Матеріали справи свідчать, що для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Волинська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний ФОП ОСОБА_1 .
Внаслідок вищезазначеного, ФОП ОСОБА_1 було запропоновано надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів.
10 серпня 2023 року ФОП ОСОБА_1 надав до митного органу листа №1008-5 з документами, які додатково підтверджували митну вартість товарів, а саме:
- прайс-лист б.н. від 07.07.2023;
- платіжне доручення № 1327 від 07.08.2023;
- експортну декларацію № 23CZ58000028FP8FC6 від 07.08.2023;
- лист від постачальника пояснення по курсу євро-чеська крона б/н від 08.08.2023;
- калькуляція транспортних витрат № 09082023-2/1 від 09.08.2023;
- висновок Житомирської ТПП № В-2192 від 10.08.2023.
Проте, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000554/2 від 10.08.2023, а саме вирішено здійснити коригування на рівні: товар на рівні 3,89 дол/ США/кг за МД №UA100100/2023/435355 від 16.06.2023.
На підставі вказаного рішення відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006041 від 10.08.2023.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 23 серпня 2023 року подав до Волинської митниці звернення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів разом, з яким надав такі документи:
- Контракт № 8/2016 від 19.07.2016;
- Специфікація № 62 від 04.08.2023 року до Контракту № 8/2016 від 19.07.2016;
- Платіжне доручення № 1327 від 07.08.2023;
- Лист від JUTA a.s. про зарахування коштів від 07.08.2023;
- Інвойс № 0010300405 від 07.08.2023;
- Експортна декларація № 23CZ58000028FP8FC6 від 07.08.2023;
- Товаро транспортна накладна № CMR172161 від 07.08.2023;
- Довідка про транспортні витрати № 09082023-2 від 09.08.2023;
- Калькуляція транспортних витрат № 09082023-2/1 від 09.08.2023;
- Висновок Житомирської ТПП № В-2192 від 10.08.2023.
Проте, відповідач обгрунтованої відповіді на вказане звернення не надав.
Позивач вважає прийняті відповідачем рішення протиправними, тому звернувся до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст.53 МК України).
Тобто, частиною 3 статті 53 МК України закріплено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтею 58 МК України визначено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Згідно з ч.21 ст.58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина 3 статті 54 МК України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).
Згідно матеріалів справи під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією № 23UA205140062090U5 від 03.08.2023 відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний ФОП ОСОБА_1 . Також митним органом було вказано, що надані документи містять розбіжності.
Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості зазначено:
- числові значення, зазначені в декларації країни відправлення №23CZ58000028FP8FC6 від 07.08.2023 - 063737 не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі № 0010300405 від 07.08.2023 - 43965 євро;
- в калькуляції транспортних витрат №09082023-2/1 від 09.08.2023 зазначено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт включена у вартість товару, однак це не відображено в прайс-листі б/н від 07.07.2023.
Вказане, на думку відповідача, призвело до обґрунтованих сумнівів в частині підтвердження складових митної вартості товару та зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Судом першої інстанції правильно вказано, що повідомлені митним органом обставини носять форму припущень та не можуть бути покладені в основу обґрунтування рішення про коригування митної вартості товарів.
Щодо розбіжностей у числових значеннях в рахунку-фактурі та декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що декларантом разом з іншими документами було долучено лист, датований 08.08.2023, від JUTA a.s. (продавець) до ФОП ОСОБА_1 (покупець), в якому зазначалося: "Щодо поставки шпагату сінов'язального від 07.08.2023 повідомляємо, що курс євро на цю дату був 23,925 чеських крон. Цей же курс зазначається і в інвойсі №0010300405. Число 1 005363 в митній декларації - це не сума інвойсу в кронах, а статистична величина, яка автоматично складається з суми інвойсу і вартості доставки до кордону (3500 крон вказано в інвойсі і експортній декларації). Сума інвойсу в кронах, таким чином, 1 051 863".
Водночас у рахунку-фактурі (інвойсі) № 0010300405 від 07.08.2023 та митній декларації №23CZ58000028FP8FC6 від 07.08.2023, не міститься інформації щодо курсу валюти, який був використаний позивачем при конвертації валюти.
Щодо виявлених митним органом у спірному рішенні розбіжностей у числовому значенні, зазначеному в експортній декларації, які не відповідають ціні товару, зазначеній в інвойсі, то судом першої інстанції правильно вказано, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною 3 статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
При цьому декларантом до митної декларації був наданий рахунок-фактура (інвойс), за яким здійснювалась відповідна операція. Рахунки-фактури є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Крім того експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.
Щодо розбіжності в калькуляції транспортних витрат №09082023-2/1 від 09.08.2023, у якій зазначено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт включена у вартість товару, однак це не відображено в прайс-листі б/н від 07.07.2023, суд зазначає наступне.
Як вбачається із звернення позивача від 23.08.2023, наданого Волинській митниці, у специфікації №62 від 04.08.2023 до контракту №8/2016 від 19.07.2016 визначено умови поставки «FCA», які передбачають включення навантажувально-розвантажувальних робіт у вартість товару, що додатково продубльовано у цій же специфікації.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 було подано повний та виключний перелік документів, який містив усі дані, необхідні для визначення митної вартості товару, тому у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості та відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Крім того у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що коригування митної вартості було здійснено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Так, за основу було взято: товар на рівні 3,89 дол/ США/кг за МД №UA100100/2023/435355 від 16.06.2023.
В свою чергу, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямопропорційно впливає на ціноутворення даного товару.
Відтак, використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Також судом першої інстанції правильно враховано, що у рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що воно прийняте із застосуванням пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, при цьому митну вартість відповідач визначив за другорядним методом - резервним.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 20.07.2023 року по справі № 640/22572/20.
Разом з тим, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
Тобто застосування вказаного методу без наявності відповідних висновків щодо оцінки вартості оцінюваного та взятого для порівняння товару не може вказувати на об'єктивність та правомірність такого методу митного оцінювання товару. У даному випадку зазначених висновків митним органом наведено не було, вказано лише номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару (на рівні 3,89 дол/ США/кг за МД №UA100100/2023/435355 від 16.06.2023).
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митним органом безпідставно проведено коригування заявленої митної вартості товару, а тому рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000554/2 від 10.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006041 від 10.08.2023 слід визнати протиправними та скасувати.
Стосовно додаткового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2000 грн витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Представник позивача подав до суду до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, у якій просив ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача понесені ним в ході розгляду справи витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 23.08.2023, додаток 1 до договору про надання правової допомоги від 23.08.2023, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2025 згідно договору про надання правової допомоги від 23.08.2023 та копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 23.08.2023 за №1081514.
Частиною 5 ст.134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом першої інстанції правильно враховано обсяг та характер доказів у справі (відсутність експертиз, відсутність виклику свідків, тощо), кількість сторін та відсутність інших учасників у справі та фактично витрачений представником позивача час.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 2000 грн.
Інші доводи апеляційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення та додаткове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року та додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.