Справа № 240/1791/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини яка полягає у здійсненні вірного перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 06.03.2020 та щодо невиплати рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб утриманого із перерахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 06.03.2020;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача 13044,37 грн. грошового забезпечення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення, нарахованого за період з 29.01.2020 по 06.03.2020 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/7556/21.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення (в тому числі щомісячного та усіх одноразових додаткових видів грошового забезпечення), нарахованого за період з 29.01.2020 по 06.03.2020 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/7556/21.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2020 № 58 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 06.03.2020.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі № 240/7556/21 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 06.03.2020, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
В грудні 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про нараховані позивачу суми доплати грошового забезпечення та доплатити належні суми.
У відповідь листом від 11.01.2024 №461 відповідач повідомив, що фінансово-економічна служба нарахувала та виплатила ОСОБА_1 такі види грошового забезпечення, а саме: грошова допомога на оздоровлення 1330,80 грн., одноразова допомога у разі звільнення - 4996,20 грн., компенсація за невикористану відпустку - 2661,60 грн., грошове забезпечення по ПКМУ №704 -1717,17 грн., компенсація за невикористані відпустки як учаснику бойових дій -2484,16 грн., Всього: 10189 грн. 93 коп., з яких було утримано компенсацію ПДФО 1987,04 грн. (10189,93-1987,04 (ПДФО)=8202,89).
Позивач вважає, що відповідач протиправно недоплатив грошового забезпечення на виконання судового рішення та утримав із нарахованого грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та не здійснив виплату позивачу рівноцінної компенсації такого податку, тому звернувся до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів, погоджується з правовою позицією суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції, в призмі приписів ст. 308 КАС України, виходить з наступного.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначаються Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктами 2 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п.3 Порядку №44).
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (п.4 Порядку № 44).
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення).
Абзацом 3 пункту 242 вказаного Положення визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
У контексті викладених норм слідує висновок, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям утримана сума податку з доходів фізичних осіб підлягає поверненню шляхом виплати відповідної компенсації в розмірі суми утриманого податку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу на виконання рішення військова частина нарахувала та виплатила ОСОБА_1 такі види грошового забезпечення, а саме: грошова допомога на оздоровлення 1330,80 грн., одноразова допомога у разі звільнення - 4996,20 грн., компенсація за невикористану відпустку - 2661,60 грн., грошове забезпечення по ПКМУ №704 -1717,17 грн., компенсація за невикористані відпустки як учаснику бойових дій -2484,16 грн., Всього: 10189 грн. 93 коп., з яких було утримано компенсацію ПДФО 1987,04 грн. (10189,93-1987,04 (ПДФО)=8202,89).
Отже, під час її виплати військовою частиною утримано із нарахованого позивачу грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та безпідставно не здійснено виплату рівноцінної компенсації такого податку, передбаченої положеннями Порядку №44.
Як підсумок, суд вважає, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошового забезпечення, грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена йому одночасно з виплатою грошового забезпечення .
Подібна правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №814/142/17.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача по невиплаті грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення позивача та наявності підстав для зобов'язання нарахувати та виплатити недоотриману суму грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при проведенні доплати грошової допомоги при звільненні.
При цьому, доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати позивачеві грошової компенсації з посиланням на те, що виплата відбулась на виконання рішення суду є безпідставними, оскільки присуджені на підставі судового рішення у справі №240/7556/21 кошти, є недоплаченою сумою грошового забезпечення позивача, яке позивачу не доплачено під час проходження служби.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.