Справа № 120/581/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року позов задоволено.
Скасовано арешт, накладений постановою державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції серія та номер 43774502 від 24.09.2014 при примусовому виконанні виконавчого листа № 127/2428/13-к виданого Вінницьким міським судом Вінницької області від 24.01.2014, на все майно, що належить ОСОБА_2 , а саме 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/3 земельної ділянки, площею 0,0504 гектарів у межах, згідно з планом, кадастровий номер 0521687500:04:005:0218, що розташована за адресою: Вінницька область, Калинівський район Сальницька сільська рада, садове товариство «Строитель».
Зобов'язано Перший відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, щодо зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_2 , накладеного постановою державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 24.09.2014, номер та серія 43774502 та внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про припинення обтяження (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19254319 та 7110252 (спеціальний розділ) від 24.09.2014).
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 є власником 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,0504 гектарів у межах, згідно з планом, кадастровий номер 0521687500:04:005:0218, що розташована за адресою: Вінницька область, Калинівський район Сальницька сільська рада, садове товариство «Строитель», цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом № 2-247 від 01.03.2017 та 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом №3-205 від 06.04.2023.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
21.06.2024 Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу за №72609058.
Разом із тим, відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявний запис, що на майно ОСОБА_2 , Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою Вінницького міського нотаріального округу, нотаріусом Малою Н.С. накладено арешт за постановою від 01.03.2017 №34086151, номер запису про обтяження: 7110252 (спеціальний розділ).
Як свідчать матеріали справи, 20.09.2013 Вінницьким міським судом Вінницької області було винесено вирок у справі №127/2428/13-к щодо ОСОБА_2 за частиною 2 статті 307 КК України, призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі із конфіскацією майна належного йому на праві приватної власності в дохід держави.
24.01.2014 Вінницьким міським судом Вінницької області було видано виконавчий лист у справі №127/2428/13-к.
Як повідомив суду Перший відділ ДВС у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 23.06.2014 Вишенським відділом ДВС Вінницького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43774502 щодо примусового виконання виконавчого листа №127/2428/13-к від 24.01.2014, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про конфіскацію усього майна належного засудженому ОСОБА_2 .
З метою забезпечення виконання рішення суду, 24.09.2014 було накладено арешт на все невизначене майно боржника, винесено відповідну постанову за номером в АСВП 43774502, на підставі якої 24.09.2014 було прийнято рішення про арешт всього невизначеного нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав, номер запису про обтяження: 7110252 (спеціальний розділ).
25.12.2014 виконавче провадження АСВП 43774502 було завершено.
02.01.2018 було складено акт щодо знищення завершених виконавчих проваджень, зокрема за номером в АСВП 43774502 щодо примусового виконання виконавчого листа №127/2428/13-к від 24.01.2014, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про конфіскацію усього майна належного засудженому ОСОБА_2 .
Поряд із цим, представником позивача - адвокатом Богачук І.Ю. було направлено адвокатський запит Першому відділу ДВС у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила надати інформацію щодо виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 .
У відповідь на запит, Перший відділ ДВС у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом №181520/22.25-20 від 20.11.2024 повідомив, що на виконанні перебувало виконавче провадження №57583970 з виконання виконавчого листа від 28.12.2017 №127/15805/17 виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації коштів у сумі 12651,92 грн.
27.07.2022 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).
Представник позивач зазначає, що ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на успадкування майна за ОСОБА_2 , тому з метою захисту своїх прав звернулась з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Порядок виконання рішень суду на користь держави, в тому числі щодо конфіскації майна (на дату виникнення спірних правовідносин подання до примусового виконання виконавчого листа) регулювався, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999, Інструкцією з проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Мін'юсту України 15.12.1999 № 74/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 15 грудня 1999 року за № 865/4158.
Частиною 1 статті 50 Закону № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
За змістом частин 1, 2 статті 55 Закону № 606-XIV арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт застосовується, зокрема, для виконання рішення про конфіскацію майна боржника.
Відповідно до пп. 7.6.2, 7.6.3 Інструкції з проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Мін'юсту України 15.12.1999 № 74/5, конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого, у тому числі його частка в спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках, на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
При виконанні конфіскації майна засудженого за вироком суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам статті 19 Закону, з доданням до нього копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, яке підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а при потребі й копії постанови про накладення арешту на майно.
При виконанні конфіскації майна за постановами суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо постанова суду відповідає вимогам статті 19 Закону, з доданням до неї протоколу вилучення майна, яке підлягає конфіскації.
Відповідно до статті 38 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.
Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 набрав чинності 05 жовтня 2016 року, відповідно до статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до норм частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Суд встановив, що на виконанні Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП № 43774502 щодо примусового виконання виконавчого листа №127/2428/13-к від 24.01.2014, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про конфіскацію усього майна належного засудженому ОСОБА_2 .
При виконанні вказаного виконавчого листа Вишенський відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції прийняв постанову про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП43774502 від 24.09.2014, на підставі якої зареєстровано обтяження (номер запису про обтяження 19254319, дата державної реєстрації 24.09.2014) - арешт нерухомого майна ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.
Згідно інформації Першого відділу ДВС у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зазначеної у відзиві, виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №127/2428/13-к від 24.01.2014, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області завершене, а матеріали виконавчого провадження знищені за терміном зберігання.
Також, у відповідь на адвокатський запит, Перший відділ ДВС у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом №181520/22.25-20 від 20.11.2024 повідомив, що на виконанні перебувало виконавче провадження №57583970 з виконання виконавчого листа від 28.12.2017 №127/15805/17 виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації коштів у сумі 12651,92 грн. Однак, 27.07.2022 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).
Під час судового розгляду відповідачем не надано доказів існування на момент звернення з даним позовом до суду незавершених виконавчих проваджень, у яких ОСОБА_2 виступає боржником і в межах яких накладено арешт на його майно. Відтак на момент звернення з даним позовом до суду, відсутні незавершені виконавчі провадження, у яких ОСОБА_2 виступає боржником і в межах яких накладено арешт на його майно.
Крім того варто зазначити, що у розумінні приписів частини 1 статті 59 Кримінального кодексу України (далі КК України) конфіскація майна - різновид додаткового кримінального покарання і полягає в примусовому безплатному вилученні майна, яке є власністю засудженого, у власність держави. Цей вид покарання застосовується тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним.
Для забезпечення конфіскації майна і цивільного позову у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено арешт.
Статтею 48 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) визначено порядок виконання покарання у виді конфіскації майна та встановлено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Водночас, статтею 49 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.
Таким чином, виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби, зокрема, з певними особливостями. Так, державний виконавець отримує від суду, який постановив вирок наступні документи: 1) якщо опис майна проводився - виконавчий лист, копію вироку та копію опису майна; 2) якщо опис майна не проводився - виконавчий лист, копію вироку та довідку про те, що опис майна не проводився. На підставі отриманих від суду документів державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
У першому випадку, якщо опис майна вже проводився, державний виконавець перевіряє наявність зазначеного в описі майна і вживає заходи щодо виявлення іншого майна засудженого, яке підлягає конфіскації. У випадку виявлення такого майна, державний виконавець включає його до опису.
У другому випадку, якщо опис майна не проводився, державний виконавець здійснює виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації і після його виявлення здійснює опис майна, про що складає відповідну постанову.
Особливість даного спору полягає у тому, що виконавче провадження здійснювалося з метою забезпечення виконання судового рішення, що передбачало конфіскацію майна, яке є власністю засудженого, як додаткового покарання, визначеного статтею 59 КК України.
При цьому, оскільки конфіскація майна є додатковим видом покарання, то вона направлена саме на майно, яке було набуте винною особою до винесення відповідного вироку суду. Засуджений не може нести додаткове покарання у вигляді конфіскації майна протягом невизначеного часу.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків №11 від 21.12.1990 (з подальшими змінами), в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством за поданням державного виконавця або прокурора суд може вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку.
Аналогічні правові висновки наведені у п. 4 Практики застосування судами конфіскації майна, затвердженої Верховним Судом України від 19.09.2000.
Отже, при вирішенні питання щодо звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке було придбане після винесення вироку, слід враховувати яким чином придбане це майно, зокрема, чи не придбане воно на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, тощо, і чи не закінчився строк давності виконання вироку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,0504 гектарів у межах, згідно з планом, кадастровий номер 0521687500:04:005:0218, що розташована за адресою: Вінницька область, Калинівський район Сальницька сільська рада, садове товариство «Строитель», цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом № 2-247 від 01.03.2017 та 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом №3-205 від 06.04.2023. При цьому, право власності на вказане майно, на яке накладено арешт, ОСОБА_2 набув після смерті свого батька у порядку спадкування, після винесення та набрання законної сили вироком Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/2428/13-к.
Слід зазначити, що судом у вироку не зазначено конкретного майна позивача, що підлягає конфіскації, в тому числі і вище вказаних 1/3 частин земельної ділянки та квартири.
Отже, на даний час відпала необхідність обтяження майна боржника в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №127/2428/13-к від 24.01.2014.
Відтак, жодних підстав для продовження дії арешту майна ОСОБА_2 немає, що є достатньою підставою для скасування та зняття арешту, який накладений постановою ВП 43774502, виданою 24.09.2014 Вишенським відділом ДВС Вінницького міського управління юстиції (номер запису про обтяження 19254319).
При цьому судом враховано, що накладений арешт перешкоджає позивачці прийняти спадщину після ОСОБА_2 .
Варто наголосити, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову позивача.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.