Справа № 240/22613/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 при винесенні відмови на звернення ОСОБА_1 та його повторній постановці на військовий облік.
В обґрунтування позову зазначає, що звернувся до відповідача з проханням надати інформацію про порядок реєстрації військовозобов'язаних та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів всіх відомостей, які містяться в особовій справі та військовому квитку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), включаючи інформацію про зняття/виключення через судимість, на що отримав відповідь від 27.09.2024 про те, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на військовому обліку.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 вироком Ружинського районного суду Житомирської області від 20.05.2003 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та йому було призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 22.08.2013, позивач був знятий з військового обліку з 18.03.2004 на підставі 5 наказу МОУ №342 від 09.06.2006.
Позивач звернувся до відповідача із заявами від 12.07.2024 та від 15.08.2024, в яких просив:
"1. Надати інформацію про порядок внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про військовозобов'язаних (призовників, резервістів), які були зняті/виключені з військового обліку через судимість до 18.05.2024 року.
2. Внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів всі відомості, які містяться в особовій справі та військовому квитку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), включаючи інформацію про зняття/виключення з військового обліку через судимість".
Листами від 12.08.2024 № 3767 та від 27.09.2024 № 4770 відповідач повідомив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року №3633- IX, який набрав чинність 18.05.2024 року, а саме в Законі України «Про військовий обов'язок та військову службу» статтю 37 було викладено в новій редакції де відсутня підстава для виключення з обліку громадян, які були раніше засуджені за тяжкі та особливо тяжкі злочини; позивач підлягає поновленню на військовому обліку.
Позивач вважає, що вимога ТЦК та СП до виключеної з військового обліку особи стати на облік знову, або навіть включення такої особи до обліку військовозобов'язаних без згоди громадянина посадовими особами, є незаконною та такою, що порушує її конституційні права і свободи.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII, Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 № 3543-XII.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до Закону №3543-XII (у редакції від 07.09.2024) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-XII.
Згідно ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції, яка діє з 15.05.2024, , не передбачено виключення з військового обліку громадян, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Як зазначалось вище, позивач, згідно запису у військовому квитку (а.с.15), був знятий з військового обліку з 18.03.2004 на підставі 5 наказу МОУ №342 від 09.06.2006, тобто наказу, який був прийнятий після зняття позивача з військового обліку.
Наказ Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006 втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України № 24 від 15.01.2015 «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань».
Відповідно до абзацу 7 п. 2 ч. 1 статті 37 Закону №2232-XII, взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підлягають громадяни України зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України
Відтак, оскільки позивача знято з військового обліку 18.03.2004 на підставі Наказу Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006, а не виключено з нього, то останній на виконання абзацу 7 п. 2 ч. 1 статті 37 Закону № 2232-XII повинен був взятий (поновлений) на військовий облік.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.