Справа № 620/17733/23 Суддя першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
28 листопада 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Чернігівській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року згідно із довідкою від 18 жовтня 2023 року №ФЧ55213, у розмірі 83% грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн., індексацій розміру пенсії та виплаті без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області здійснити, починаючі із 01 лютого 2023 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки, скерованої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 жовтня 2023 року № ФЧ55213 Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, індексації розміру пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, індексації розміру пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (із 01 березня 2023 року), виходячи із 83% суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
18 червня 2024 року позивач, в порядку статті 383 КАС України, подав до Чернігівського окружного адміністративного суду заяву про визнання протиправними дій, вчинених ГУ ПФ України в Чернігівській області при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року по справі № 620/17733/23, в якій просив:
- визнати протиправними дії, що полягають в обчисленні розміру пенсії, призначеної до виплати ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Чернігівській області у десятиденний термін після набрання ухвалою суду законної сили повідомити суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню статей 14, 370 КАС України, вжити заходи щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №620/17733/23 у повному обсязі;
- попередити начальника ГУ ПФ України в Чернігівській області про можливі наслідки за невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №620/17733/23.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, повернуто заявнику, у зв'язку з невідповідністю її вимогам, визначеним пунктом 9 частини другої статті 383 КАС України (документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви).
Не погоджуючись із ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, 25 червня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про відсутність у нього обов'язку зі сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки процесуальним законодавством не визначено ставки судового збору за подання такої заяви. Апелянт звернув увагу на необхідності враховувати останню практику Верховного Суду, оскільки правова позиція щодо відсутності обов'язку сплати судового збору при зверненні до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, зазнавала змін та уточнювалась.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року залишено апеляційну скаргу без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання ухвали. Вказано, що позивачу слід усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року, у вересні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року касаційну скаргу задоволено повністю:
- скасовано ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року;
- справу № 620/17733/23 направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року - скасувати, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (найменування)відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування)третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9)документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (частина п'ята статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, серед іншого, за подання до суду іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таке формулювання вказує на те, що за подання усіх заяв, які передбачені процесуальним законом, підлягає справлянню судовий збір.
Оскільки заява «про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду» передбачена процесуальним законом (стаття 383 КАС України), то за змістом частини першої статті 3 Закону № 3674-VI за її подання підлягає сплаті судовий збір.
Розміри ставок судового збору передбачено статтею 4 Закону №3674-VI.
Водночас, ставка судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України статтею 4 Закону № 3674-VI не передбачена.
Таким чином, передбачена статтею 383 КАС України заява хоч і віднесена до числа об'єктів справляння судового збору, однак відсутність у Законі № 3674-VI відповідної ставки виключає можливість вимагати його сплати від позивача, що дозволяє зробити висновок про те, що за подання такої заяви судовий збір не підлягає сплаті.
Так, підпунктом 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачена сплата судового збору за подання заяв, пов'язаних із виконанням судових рішень, у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена норма не розрізняє заяв, за які підлягає сплаті судовий збір, що вказує на те, що судовий збір підлягає сплаті за подання усіх без виключення заяв, пов'язаних із виконанням судових рішень.
Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що розмір ставок судового збору за подання до адміністративного суду заяв передбачено Законом № 3674-VI і такі положення Закону стосуються подання всіх без винятку заяв, пов'язаних із виконанням судових рішень, незалежно від того, чи передбачено Законом №3674-VI справляння судового збору за подання таких заяв.
Конституційний Суд України, аналізуючи приписи Основного Закону України щодо обов'язковості виконання судових рішень, неодноразово наголошував на потребі визначити на законодавчому рівні належні й дієві національні юридичні механізми здійснення судочинства та виконання судових рішень, які засновані на основних засадах судочинства, що їх установлено в Конституції України, та які уможливлюють забезпечення судового захисту, поновлення порушених прав і свобод особи.
Так, Конституційний Суд України вказував, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); «обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання» (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019).
Крім того, в Рішенні від 01 березня 2023 року № 2-р(II)/2023 Конституційний Суд України вказав на те, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.
Ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року стосується питань судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 383 КАС України.
При цьому, можливість звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, як і у наведеному вище рішенні Конституційного Суду України, також поставлена у залежність від сплати судового збору, що також створює необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду і є порушенням конституційних засад та принципів адміністративного судочинства.
Верховний Суд вже розглядав касаційну скаргу, ключовим в якій було питання необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням рішення суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2024 року у справі №140/8660/20 зазначено, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статті 383 КАС України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду), є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статті 383 КАС України заяви.
Водночас, у постанові від 15 листопада 2024 року у справі №140/8660/20 колегія суддів звернулася до Верховного Суду для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.
Враховуючи постанову Верховного Суду від 15 квітня 2025 року у цій справі, викладені вище обставини справи та правове регулювання спірного у цій справі питання, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 у зв'язку з ненаданням скаржником документа про сплату судового збору, оскільки останній не повинен сплачувати судовий збір за подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року - скасувати.
Справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 16 вересня 2025 року.