Справа № 320/20816/24 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
15 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не здійснення повного розрахунку позивача ОСОБА_1 за всіма видами належного на день звільнення грошового забезпечення у належних розмірах, та рішення відповідача щодо відмови у здійсненні нарахувань, перерахунків та доплати до належних розмірів індексації грошового забезпечення за період із липня 2015 року по грудень 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки та підйомної допомоги при переміщенні до нового місця служби у військову частину НОМЕР_3 (виплачено у вересні 2017 року), у військову частину НОМЕР_4 (виплачено у січні 2018 року) та у військову частину НОМЕР_1 (виплачено у серпні 2018 року) з урахуванням з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення відповідного місяця, у якому були здійснені виплати такої грошової допомоги, нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у належних розмірах за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби по день здійснення повного розрахунку;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період із серпня 2018 року по грудень 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування, перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 : за період із липня по листопад 2015 року - із урахуванням фіксованого розміру індексації за червень 2015 року у розмірі 126,67 грн та базового місяця для подальшого нарахування індексації - серпень 2014 року; за період із грудня 2015 року по лютий 2018 року - із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення; за період із березня 2018 року по грудень 2022 року - із застосуванням березня 2018 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення та з урахуванням вимог абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 Nє 1078, в частині урахування індексації, що мала становити різницю між сумою індексації грошового забезпечення за березень 2018 року і розміром підвищення доходу за березень 2018 у порівнянні з лютим 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок і доплату грошової допомоги на оздоровлення: за 2015 рік - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за червень 2015 року, коли була здійснена виплата такої грошової допомоги; за 2016 та 20217 роки - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за серпень 2016 року та червень 2017 року відповідно, а також щомісячної додаткової грошової винагороди за відповідні місяці, що виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за 2018-2022 роки - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за серпень 2018 року, листопад 2019 року, липень 2020 року, грудень 2021 року та квітень 2022 року відповідно, коли були здійснені виплати такої грошової допомоги;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок і доплату підйомної допомоги при переміщенні до нового місця служби: у військову частину НОМЕР_3 , що виплачена у вересні 2017 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за вересень 2017 року, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, що виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»; у військову частину НОМЕР_4 , що виплачена у січні 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за січень 2018 року, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, що виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»; у військову частину НОМЕР_1 , що виплачена у серпні 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за серпень 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у належних розмірах відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» від 29.10.2000 № 2050-III та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, з моменту виникнення права на виплату індексації грошового забезпечення кожного окремого місяця по день повного розрахунку;
- відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток (з урахуванням здійснених перерахунків та доплат індексації грошового забезпечення) за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 11 серпня 2023 року по день фактичного розрахунку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не здійснення повного розрахунку позивача ОСОБА_1 за всіма видами належного на день звільнення грошового забезпечення у належних розмірах, та рішення відповідача щодо відмови у здійсненні нарахувань, перерахунків та доплати до належних розмірів індексації грошового забезпечення за період із липня 2015 року по грудень 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки та підйомної допомоги при переміщенні до нового місця служби у військову частину НОМЕР_3 (виплачено у вересні 2017 року), у військову частину НОМЕР_4 (виплачено у січні 2018 року) та у військову частину НОМЕР_1 (виплачено у серпні 2018 року) з урахуванням з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення відповідного місяця, у якому були здійснені виплати такої грошової допомоги, нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у належних розмірах за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби по день здійснення повного розрахунку.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період із серпня 2018 року по грудень 2022 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування, перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 : за період із липня по листопад 2015 року - із урахуванням фіксованого розміру індексації за червень 2015 року у розмірі 126,67 грн та базового місяця для подальшого нарахування індексації - серпень 2014 року; за період із грудня 2015 року по лютий 2018 року - із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення; за період із березня 2018 року по грудень 2022 року - із застосуванням березня 2018 року місяцем підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення та з урахуванням вимог абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, в частині урахування індексації, що мала становити різницю між сумою індексації грошового забезпечення за березень 2018 року і розміром підвищення доходу за березень 2018 у порівнянні з лютим 2018 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок і доплату грошової допомоги на оздоровлення: за 2015 рік - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за червень 2015 року, коли була здійснена виплата такої грошової допомоги; за 2016 та 20217 роки - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за серпень 2016 року та червень 2017 року відповідно, а також щомісячної додаткової грошової винагороди за відповідні місяці, що виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за 2018-2022 роки - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за серпень 2018 року, листопад 2019 року, липень 2020 року, грудень 2021 року та квітень 2022 року відповідно, коли були здійснені виплати такої грошової допомоги.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок і доплату підйомної допомоги при переміщенні до нового місця служби: у військову частину НОМЕР_3 , що виплачена у вересні 2017 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за вересень 2017 року, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, що виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»; у військову частину НОМЕР_4 , що виплачена у січні 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за січень 2018 року, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, що виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»; у військову частину НОМЕР_1 , що виплачена у серпні 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини, індексації грошового забезпечення за серпень 2018 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач вказує, що позивачем було пропущено строки звернення до суду, адже з моменту звільнення до моменту звернення до суду з цим позовом минув місячний термін, передбачений КАС України.
Крім іншого, відповідач зазначає, що 18 липня 2018 року позивача було зараховано у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 , а 10 серпня 2023 року - виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . У період з липня 2015 року до липня 2018 року, позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , тому не є належним відповідачем за відповідний спірний період (з липня 2015 року до липня 2018 року).
Апелянт також заперечує по суті задоволених позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації, а також інших виплат з врахуванням останньої.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
18 березня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 , в якому третя особа також просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Третя особа також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду.
24 березня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , який просить відмовити у задоволенні вимог апелянта та залишити рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін.
Позивач вказує про дотримання ним строку звернення до суду, що було проаналізовано судом першої інстанції, а також обрання належного відповідача, оскільки саме там позивач закінчив проходження військової служби, відтак, саме там здійснюється остаточний розрахунок.
Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, є учасником бойових дій.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2023 №292-ос позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
16.08.2023 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою про надання наступної інформації: про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період із 01 січня 2015 року по день виключення зі списків особового складу (07.08.2017) із зазначенням таких даних: місяць року, за який здійснено нарахування індексації; розмір місячного грошового забезпечення, що підлягало індексації; застосований базовий місяць (місяць підвищення грошових доходів) для обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації; розмір нарахованої суми індексації грошового забезпечення; дата фактичної виплати індексації про виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань) із деталізованими розрахунками таких виплат за період з 01 січня 2015 року по день виключення зі списків особового складу.
Позивач просив також надати завірені копії архівних відомостей або особистих карток грошового забезпечення за 2015, 2016, 2017 роки.
У відповідь на заяву військовою частиною НОМЕР_2 надані завірені копії особистих карток грошового забезпечення за 2015, 2016, 2017 роки та довідку щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2015 року.
Згідно даних зазначеної довідки остання виплата індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_2 здійснена у грудні за червень 2015 року у розмірі 756,38 грн із застосуванням базового місяця для нарахування індексації - серпень 2014 року, що складалася із поточної індексації у розмірі 629,71 грн та фіксованого розміру індексації на суму 126,67 грн.
Згідно даних особистих карток грошового забезпечення позивача у період із січня 2016 року по серпень 2017 року індексація грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_2 не виплачувалась.
Згідно даних особистих карток грошового забезпечення та довідки-розрахунку про індексацію №357-М від 03.08.2023 у період з вересня 2017 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась. Базовими місяцями (місяці підвищення розміру доходу) для нарахування індексації грошового забезпечення у довідці-розрахунку зазначені серпень 2017 року, грудень 2017 року та березень 2018 року.
Вважаючи бездіяльність щодо нездійснення повного розрахунку за всіма видами належного на день звільнення грошового забезпечення у належних розмірах протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Починаючи з грудня 2015 року, січень 2008 року повинен бути застосований, як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені Порядком №1078.
Стосовно позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходів та виплату середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби суд вважав, що останні не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними до моменту проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відтак, рішення суду першої інстанції переглядається судом в частині задоволених позовних вимог.
Так, відповідачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, відтак колегія суддів вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 .
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Враховуючи наявність в апеляційній скарзі відповідача доводів щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду із позовом, колегія суддів дійшла висновку про необхідність першочергово здійснити перевірку останніх для вирішення питання про наявність або відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
За змістом статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як свідчать встановлені обставини справи, предметом даного спору є спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення за період з липня 2015 року по дату звільнення позивача з військової служби, тобто, 10 серпня 2023 року.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, апеляційний суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 при вирішенні питання щодо застосування ст. 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) сформував таку правову позицію:
- якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП України в попередній редакції; у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»;
- з урахуванням п. 1 гл.«Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, почався 1 липня 2023 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом спору в цій справі є обчислення та виплата позивачу грошового забезпечення та його складових і окремих частин виплат з липня 2015 року по дату звільнення позивача з військової служби, тобто, 10 серпня 2023 року.
Отже, спірні правовідносини охоплювали часові проміжки як до, так і після внесення змін до ст. 233 КЗпП України.
Відтак, колегія суддів вважає за необхідне спірний період умовно поділи на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) та після цього.
Відтак, період з липня 2015 року по 18.07.2022 (включно) регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком, що свідчить про безпідставність доводів апелянта про пропуск строку щодо заявлених вимог.
Щодо періоду з 19.07.2022 по 10.08.2023 (звільнення позивача з військової служби) регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що після звільнення 11.08.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо надання інформації про суми грошового забзпечення (а.с. 47), відповідь на яку надано листом від 06.09.2023 (а.с. 48). Після отримання вказаної відповіді, позивач 18.09.2023 (а.с. 56-58) повторно звернувся до відповідача щодо здійснення перерахунку і доплати грошового забезпечення відповідно до отриманої інформації. Відповідач листом від 25.10.2023 (а.с. 59) відповів про відсутність підстав для здійснення перерахунку.
Враховуючи отримання остаточної інформації про виплати від відповідача листом від 25.10.2023, позивач у тримісячний строк, а саме 21.12.2023 звернувся до суду з цим позовом, що вказує про дотримання строку звернення до суду в частині вимог періоду з 19.07.2022 по 10.08.2023.
По суті спірних правовідносин апеляційний суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Приписи ч. 6 ст. 2 Закону визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За правилами ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка).
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка).
Згідно абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, а отже поширюється і на військовослужбовців.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що відповідачем було правомірно не забезпечено виплату індексації грошового забезпечення позивачу.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17, 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 27.04.2021 у справі №380/1513/20.
Посилання на проведення індексації грошових доходів у межах фінансових ресурсів є помилковими, оскільки відсутність коштів в бюджеті не може обмежувати гарантоване Законом право особи на отримання відповідних виплат.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101.
Згідно абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
За правилами абз. 2 п. 2 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно п. 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Тобто, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 остання набрала чинності з 01.01.2008. Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Ця Постанова №1294 діяла до дня набрання чинності 01.03.2018 постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
У свою чергу, з аналізу змісту Постанови №1294 вбачається, що у період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення за період із грудня 2015 року по лютий 2018 року. При цьому, визначення базового місяця для здійснення нарахування індексації грошового забезпечення не є дискреційними повноваженням відповідача, оскільки січень 2008 року як базовий місяць визначений на нормативно-правовому рівні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21.
Апеляційний суд також наголошує на наявності правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по грудень 2022 року із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення березня 2018 року, оскільки, як вже було зазначено вище, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Щодо порушення відповідачем норм чинного законодавства відносно неправильного обрахування індексації грошового забезпечення, та, як наслідок, неправильного визначення розміру місячного грошового забезпечення як розрахункової величини для визначення розміру допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, то колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.
Так, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, з вищенаведених норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини слідує що, індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, одноразової грошової допомоги при звільненні, а також компенсації за невикористану відпустку.
Отже, висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовими висновками щодо застосування норм права сформованими у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, у якій Верховний Суд визнав протиправними дії та зобов'язав відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації та здійснити виплату донарахованих сум даних додаткових видів грошового забезпечення.
Крім того, відповідач при виплаті допомоги на оздоровлення у серпні 2022 року та підйомної допомоги протиправно не включив до складу розміру місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини для таких виплат, додаткової винагороди, виплату якої для військовослужбовців встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» із огляду на те, що вказана винагорода має характер додаткового виду грошового забезпечення, виплату якої проводиться щомісячно всім військовослужбовцям.
Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 10.11.2021 у справі №825/997/17, зробила правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, із яких слідує що, додаткові грошові винагороди відповідають ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячними та мають постійний характер.
Віднесення винагород, які виплачуються щомісяця військовослужбовцям до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №200/11472/20-а.
Щодо доводів апелянта про те, що він не є належним відповідачем у справі, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, апелянт вказує, що 18 липня 2018 року позивача було зараховано у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 , а 10 серпня 2023 року - виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . У період з липня 2015 року до липня 2018 року, позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , тому не є належним відповідачем за відповідний спірний період (з липня 2015 року до липня 2018 року).
Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2019 року №1115/2009.
Як встановлено матеріалами справи, позивач проходив військову службу: до 07.08.2017 у військовій частині НОМЕР_2 , з 08.08.2017 по 21.12.2017 -у військовій частині НОМЕР_3 , з 22.12.2017 по 16.08.2018 - у військовій частині НОМЕР_4 , з 17.08.2018 по 10.08.2023 (дату звільнення з військової служби) - у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 292 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
Пункт 293 Положення визначає, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558) грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Аналіз правових норм свідчить, що звільнений з військової служби військовослужбовець на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби має бути повністю забезпечений матеріальним і грошовим забезпеченням.
Тобто, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби з ним має бути проведено повний розрахунок за всіма видами належного йому на день звільнення продовольчого, речового та грошового забезпечення.
Аналіз наведених положень свідчить, що розрахунок з військовослужбовцем проводиться військовою частиною на грошовому утриманні якої (останньої) він знаходився, та звідки був звільнений.
У листі Адміністрації Державної прикордонної служби від 02.06.2020р. №0/11-5760/0/6-20 також зазначено, що враховуючи розпорядження Адміністрації Держприкордонної служби України від 03.03.2020р. №Т/116-1743 виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби, з якого військовослужбовець був виключений зі списків особового складу органу, у зв'язку із звільненням з військової служби.
Як свідчать матеріали справи, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2023 №292-ос позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Таким чином, оскільки позивача 10.08.2023 було звільнено саме з військової частини НОМЕР_1 , тому остання повинна відповідати за позовними вимогами щодо виплати індексації грошового забезпечення позивача.
Отже, останнім місцем проходження військової служби позивача є військова частина НОМЕР_1 , на день виключення із списків особового складу саме остання повинна розраховувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, в тому числі, індексації грошового забезпечення, а тому військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у цій справі.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна