Постанова від 08.09.2025 по справі 288/2182/23

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/2182/23 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/2182/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю одного із подружжя

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Геращенко Тетяна Василівна

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Зайченко Є.О.

встановив:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позов мотивувала тим, що з 19.09.1998 по 27.06.2023 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , під час якого ними було придбано наступне майно:

- транспортний засіб - автомобіль AUDI 80 1,8 S, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , легковий седан-В, VIN-number: НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1781 см. куб., сірого кольору, який зареєстрований за ОСОБА_2 , вартістю 72 800,00 (сімдесят дві тисячі вісімсот) гривень 00 коп.;

- транспортний засіб - трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка ЮМЗ-6, рік випуску 1979, заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , об'єм двигуна 4940 см. куб., який зареєстрований за ОСОБА_2 , вартістю 65 400,00 (шістдесят п'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок;

- нерухоме майно (квартира) АДРЕСА_1 , вартістю 1684300 (один мільйон шістсот вісімдесят чотири тисячі триста гривень), у тому числі, частка власності якої є у відповідача - 842 150 (вісімсот сорок дві тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 коп.;

- нерухоме майно (жилий будинок, господарчі будівлі та земельна ділянка), що знаходяться в АДРЕСА_2 , вартістю 367 400 (триста шістдесят сім тисяч чотириста) гривень 00 копійок;

- плуг до трактора, вартістю 10 000 (десять тисяч) гривень;

- культиватор до трактора, вартістю 12 000 (дванадцять тисяч) гривень;

- косилка сигментна до трактора, вартістю 6 500 (шість тисяч п'ятсот) гривень;

- гребка «Сонечко» до трактора, вартістю 8 500 (вісім тисяч п'ятсот)гривень;

- причіп до трактора саморобний, одноосний, вартістю 12 000 (дванадцять тисяч) гривень;

- причіп до мотоблока чотириколісний саморобний, вартістю 2 000 (дві тисячі) гривень;

- причіп до машини (саморобний, одноосний), вартістю 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень;

- сівалка до мотоблока, вартістю 9 000 (дев'ять тисяч) гривень;

- мотоблок, вартістю 21 000 (двадцять одна тисяча) гривень;

- нарізач рядків до трактора саморобний, вартістю 4 500 (чотири тисячі п'ятсот);

- оприскувач до трактора, вартістю 20 000 (двадцять тисяч) гривень;

- сівалка до трактора кукурудзяна, вартістю 7 000 (сім тисяч) гривень;

- січкарня саморобна, вартістю 3 000 (три тисячі) гривень;

- кормоподрібнювач саморобний, вартістю 3 000 (три тисячі) гривень;

- велика рогата худоба (надалі ВРХ) - корова, 2013 року народження, вартість якої на час звернення до суду - 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень.

Оскільки згоди щодо розподілу вказаного майна у добровільному порядку вони не досягли, тому просила:

визнати спільною сумісною власністю сторін: автомобіль AUDI 80 1,8 S,1989 року випуску; трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка ЮМЗ-6, рік випуску 1979; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_1 ;

в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 :

- автомобіль AUDI 80 1,8 S, 1989 року випуску, стягнувши з нього грошову компенсацію в розмірі 36 400,00 (тридцять шість тисяч чотириста) гривень замість її частки у праві спільної сумісної власності на цей транспортний засіб;

- трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка ЮМЗ-6, рік випуску 1974, стягнувши з нього грошову компенсацію в розмірі 32 700,00 (тридцять дві тисячі сімсот) гривень замість її частки у праві спільної сумісної власності на цей трактор;

- жилий будинок, господарчі будівлі та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_2 , стягнувши з нього грошову компенсацію в розмірі 183 700,00 (сто вісімдесят три тисячі сімсот) гривень замість її частки у праві спільної сумісної власності на дане нерухоме майно;

- квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 1684300 (один мільйон шістсот вісімдесят чотири тисячі триста гривень), стягнувши з нього грошову компенсацію в розмірі 421075,00(чотириста двадцять одну тисячу сімдесят п'ять) гривень 00 коп. замість її частки у праві спільної сумісної власності на дане нерухоме майно;

в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1

-плуг до трактора - 10 000 грн;

-культиватор до трактора - 12 000 грн;

-гребку «Сонечко» до трактора - 8 500 грн;

-причіп до трактора саморобний - 12 000 грн;

-кормоподрібнювач саморобний - 3 000 грн;

-корову - 27 000 грн;

стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

У вересні 2023 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю одного із подружжя. В обґрунтування позову зазначив, що в повній мірі не може погодитися із переліком майна, яке ОСОБА_1 вказала у своєму позові, вважаючи його спільним сумісним майном подружжя. Фактичні шлюбні стосунки та ведення спільного господарства між ними було припинено щонайменше за 4 роки до ухвалення рішення про розірвання шлюбу, тому оприскувач до трактора, придбаний у 2021 році, та сівалка до трактора кукурудзяна придбана у 2023 році, не можуть вважатися спільною сумісною власністю подружжя, а є його особистою власністю, а відтак не може враховуватися при поділ спільного майна.

Також, він не згоден із віднесення квартири АДРЕСА_1 до об'єкта спільної сумісної власності, оскільки йому належить лише 1/2 частка цієї квартири і придбана вона була для нього його матір'ю ОСОБА_3 за кошти від продажу її трикімнатної квартири у м. Києві, а інша 1/2 частка квартири - для онучки - ОСОБА_4 . Отже, належна йому частка у згаданій квартирі є його особистою власністю і поділу не підлягає.

На той час ні він, ні його дружина не мали можливості здійснити придбання такої цінної речі, як квартира чи її частки, тим більше того ж року був придбаний спільний спірний житловий будинок в с. Красногірка.

Щодо поділу іншого майна, вказаного в первісному позові він не заперечує, однак в інший спосіб ніж пропонує ОСОБА_1 .

Вважає, що житловий будинок можливо поділити в натурі, тим паче ОСОБА_1 в ньому проживає та господарює, в той час як стягнення з нього грошової компенсації за вартість її частки у будинку є надмірним тягарем для нього, який він не взмозі виконати.

Відносно рухомого майна, яке дійсно є неподільними речами, вважає найкращим варіантом поділу транспортних засобів - виділення кожному із подружжя по одному транспортному засобу. Вказує, що має посвідчення тракториста, використовує трактор для обробітку земельної ділянки, тому є доцільним виділити трактор саме йому. В той же час, автомобіль AUDI - 80 слід виділити відповідачці за зустрічним позовом, оскільки вона має посвідчення водія, або ж зможе продати автомобіль.

Враховуючи наведене, а також невіднесення до спільної сумісної власності подружжя оприскувача до трактора, придбаного у 2021 році та сівалки до трактора кукурудзяної придбаної у 2023 році, інше рухоме майно вважає за доцільне розділити між сторонами, враховуючи його вартість.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_2 просив:

1) визнати його особистою приватною власністю:

- частину квартири АДРЕСА_1 , набутої за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 30 вересня 2003 року;

- оприскувач до трактора, придбаний у 2021 році;

- сівалку до трактора кукурудзяну, придбану у 2023 році;

2) поділити спільне майно подружжя, при якому виділити у власність ОСОБА_1 :

- частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 ;

- автомобіль AUDI -80 1,8 S, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 72 800 гривень;

- плуг до трактора, придбаний у 2011 році, вартістю 10 000 гривень:

- гребку «Сонечко» до трактора, придбана у 2015 році, вартістю 8500 гривень;

- причіп до трактора саморобний, одноосний, придбаний у 2016 році, вартістю 12 000 гривень;

- кормоподрібнювач саморобний 2010 року, вартістю 3000 гривень;

- велику рогату худобу - корову, 2013 року, вартістю 27 000 року.

3) виділити у власність ОСОБА_2 :

-1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 ;

- трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка ЮМЗ-6, рік випуску 1974, вартістю 65 400 гривень;

- косилку сигментну до трактора, придбану у 2021 році, вартістю 12 000 гривень;

- мотоблок, придбаний у 2018 році, вартістю 21 000 гривень;

- культиватор до трактора, придбаний у 2011 році, вартістю 12 000 гривень;

- причіп до мотоблока чотириколісний саморобний, вартістю 2 000 гривень;

- причіп до машини (саморобний, одноосний), вартістю 5 500 гривень;

- сівалку до мотоблока, придбану у 2019 році, вартістю 9 000 гривень;

- нарізач рядків до трактора саморобний, вартістю 4 500 гривень;

- січкарню саморобну,2011 року, вартістю 3 000 гривень.

4) стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним судові витрати.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

транспортний засіб AUDI 80 1.8 S, 1989 року випуску, легковий седан-В, VIN-number: НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1781 см. куб., сірого кольору;

трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка ЮМЗ-6, рік випуску 1974, заводський № НОМЕР_4 ;

нерухоме майно: жилий будинок, господарські будівлі та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_2 , зареєстроване в Бердичівському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 24 під реєстровим номером 1894.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , набуту за договором купівлі-продажу квартири від 30 вересня 2003 року серії ВАО №419985, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олексюк Ю.Е, зареєстрованим в реєстрі за №2013, особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частку житлового будинку, господарських будівель та земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок, господарські будівлі та земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя:

визнано за ОСОБА_2 право власності на трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка ЮМЗ-6, рік випуску 1974, заводський № НОМЕР_4 .

визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль AUDI -80 1,8 S, 1989 року випуску, легковий седан-В, номер шасі НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1781 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Геращенко Т.В. просить рішення суду скасувати в частині відмови у позові ОСОБА_1 та ухвалити нове - про задоволення позову, а саме:

визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 ;

в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 :

- автомобіль AUDI 80 1,8 S, 1989 року випуску, стягнувши з нього грошову компенсацію в розмірі 36400,00 (тридцять шість тисяч чотириста) гривень замість її частки у праві спільної сумісної власності на цей транспортний засіб;

- трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка ЮМЗ-6, рік випуску 1974, стягнувши з нього грошову компенсацію в розмірі 32700,00 (тридцять дві тисячі сімсот) гривень замість її частки у праві спільної сумісної власності на цей трактор;

- жилий будинок, господарчі будівлі та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_2 , стягнувши з нього грошову компенсацію в розмірі 183700,00 (сто вісімдесят три тисячі сімсот) гривень замість її частки у праві спільної сумісної власності на дане нерухоме майно;

- квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 1684300 (один мільйон шістсот вісімдесят чотири тисячі триста гривень), стягнувши з нього грошову компенсацію в розмірі 421075,00(чотириста двадцять одну тисячу сімдесят п'ять) гривень 00 коп. замість її частки у праві спільної сумісної власності на дане нерухоме майно, а також вирішити питання судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалене судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що стороною відповідача за первісним позовом не спростовано презумпцію спільно набутого в період шлюбу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на дане майно.

Зазначає, що відмовляючи у стягненні грошової компенсації замість частки у праві сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельної ділянки, що знаходяться в с. Красногірка, а також згаданих вище транспортних засобів, місцевий суд не врахував доводи позивача щодо її неможливості проживання разом із відповідачем на одній території та користування автомобілем AUDI, яким фактично користується ОСОБА_2 , в той час як вона має у власності автомобіль, подарований їй дітьми. При цьому нічим не підтверджена відсутність у відповідача коштів для одномоментної виплати їй компенсації. Разом з тим, можлива відсутність у ОСОБА_2 коштів для одномоментної виплати їй компенсації за частку у спільному майні не є ознакою надмірності тягаря з такої виплати.

Сторона відповідача правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалась.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19 вересня 1998 року Красногірською сільською радою Попільнянського району Житомирської області (актовий запис №03) між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, який в подальшому було розірвано на підставі рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 червня 2023 року (т.1 а.с.16-17).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.18, 196).

В період шлюбу було придбано таке майно:

- жилий будинок загальною площею 74,5 кв.м., господарські будівлі та земельну ділянку площею 0.6004 га, що знаходяться в АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 24.01.2003 року, посвідченим державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області та зареєстрованим в реєстрі за № 56 (т.1 а.с.21). Згідно копії Звіту про оцінку майна виготовленого ТОВ «ГАЛТЕКС ПЛЮС», сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 423/2022 виданого ФДМУ від 22.08.2022, ринкова вартість об'єкту оцінки - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 74,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , без ПДВ: становить 367400 гривень (т.1 а.с.26-40);

- автомобіль AUDI 80 1,8 S, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , легковий седан-В, VIN-number: НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1781 см. куб., сірого кольору, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 (т.1. а.с.19). Згідно копії Звіту про незалежну оцінку об'єкта виготовленого ТОВ «ГАЛТЕКС ПЛЮС», сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 423/2022 виданого ФДМУ від 22.08.2022, станом на 12 липня 2023 року ринкова вартість даного транспортного засобу складає (без ПДВ) 72800 гривень (т.1 а.с.83-100);

- трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка ЮМЗ-6, рік випуску 1979, заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , об'єм двигуна 4940 см. куб., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_7 / (т.1 а.с.19). Згідно копії Звіту про незалежну оцінку об'єкта виготовленого ТОВ «ГАЛТЕКС ПЛЮС», сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 423/2022 виданого ФДМУ від 22.08.2022, станом на 12 липня 2023 року ринкова вартість даного транспортного засобу складає (без ПДВ) 65400 гривень (т.1 а.с.59-82).

- 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 13.09.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олексюк Ю.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №2013 (т.1 а.с.24). У відповідності до висновку про вартість майна наданого ТОВ «Галтекс Плюс» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №423/2022 виданий ФДМУ від 22.08.2022 року, строк дії до 22.08.2025 року) вартість даного об'єкту оцінки складає 1684300 (один мільйон шістсот вісімдесят чотири тисячі триста гривень), у тому числі частка власності якої є у ОСОБА_2 - 842150 (вісімсот сорок дві тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 коп. (т.1 а.с.41-58).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції із посиланням на норми ст. 15,16, 364, 365, ч.3 ст.368, ч.2,3 ст.372 ЦК України, ст. 57,61, 63,69-71 СК України, дійшов обґрунтованого висновку, що житловий будинок з господарськими спорудами та земельною ділянкою, автомобіль і трактор є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу. При цьому, місцевий суд виходив з того, що оскільки сторони не дійшли згоди щодо стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно: житловий будинок, господарські будівлі та земельну ділянку, тому слід визнати за кожним з них право власності на 1/2 частку цього майна, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на дане майно.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України(стаття 68 СК України).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 Сімейного кодексу України (далі -СК України)).

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України)).

Відповідно до частин першої, другої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Суть поділу майна полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При ухваленні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості.

Згідно з частинами другою і третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Стаття 60 СК України містить норму про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_2 категорично не згоден на сплату позивачу компенсації вартості її частки у названому домоволодінні та не заперечує її право на проживання і користування будинком. Сторони зареєстровані і проживають у згаданому будинку, кожен веде своє господарство. Будинок має чотири кімнати, площа житлових приміщень - 57, кв.м., підсобних приміщень - 17,4 кв.м. (т.1 а.с.35), що надає технічну можливість кожній із сторін відокремити свою частину домоволодіння або ж розпорядитися нею на власний розсуд, оскільки даний об'єкт вже втратив статус спільного сумісного майна подружжя.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивачем по первісному позову не надано доказів вартості земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок, хоча вона також є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і входить в обсяг майна, що підлягає поділу. Вказана обставина сама по собі унеможливлює вирішення спору в означеній частині за варіантом запропонованим ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, за якими автомобіль AUDI виділений ОСОБА_1 , а трактор колісний - ОСОБА_2 , з огляду на таке.

ОСОБА_2 має посвідчення тракториста-машиніста (т.1 а.с.126), використовує даний транспортний засіб в своїй господарській діяльності. ОСОБА_1 має посвідчення водія. Вартість обох транспортних засобів близька до рівноцінної і хоча автомобіль AUDI вартує дорожче трактора на 7 400 грн., проте відповідач за первісним позовом не наполягає на відповідній грошовій компенсації.

Та обставина, що на даний час, за твердженням ОСОБА_1 , у її власності перебуває інший автомобіль, який подарований дітьми, не має правового значення для вирішення даного спору. У разі вчинення перешкод зі сторони ОСОБА_2 у реалізації позивачем свого права на автомобіль AUDI, як вона на це посилається, остання вправі ставити питання про усунення даних перешкод, в тому числі, і в судовому порядку.

В частині вирішення спору відносно 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що дане нерухоме майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а відтак не є предметом поділу як спільне майно подружжя.

Вказані висновки місцевого суду ґрунтуються на доказах, наданих стороною відповідача за первісним позовом. Так, документально підтверджено матеріалами справи, що 30 вересня 2003 року ОСОБА_3 , ОСОБА_6 /батьки відповідача/, ОСОБА_7 /сестра відповідача/, яка діє від свого імені та як законний представник від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_8 , продали за нотаріально посвідченим договором квартиру АДРЕСА_3 за 184440 грн, договір зареєстровано приватним нотаріусом Олексюк Ю.Е. за №2008 (т.1 а.с.231).

В той же день, 30 вересня 2003 року тим же приватним нотаріусом посвідчено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , яка діє як законний представник від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_8 , купили в рівних долях кожен трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 1 1000 грн., договір зареєстровано приватним нотаріусом Олексюк Ю.Е. за №2013 (т.1 а.с.24).

Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_7 підтвердили, що спірна квартира була придбана за кошти надані батьками відповідача, які були отримані від реалізації їх квартири.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в означеній частині. Стверджуючи факт придбання даної квартири за спільні кошти подружжя, ОСОБА_1 не надала суду достовірних, належних та переконливих доказів на підтвердження цих обставин. Посилання на те, що вони з чоловіком займались реалізацією вирощеної худоби, а отримані кошти відкладали для купівлі спірної квартири, а відповідач з 2012 по 2019 рік значився власником тварин ВРХ, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надані з цього приводу письмові докази (т.1 а.с.149- 183) стосуються іншого періоду, в той час як квартира була придбана у 2003 році.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що подружжя ОСОБА_9 придбало житловий будинок в с. Красногірка 24.01.2003, а спірна квартира була придбана лише через 8 місяців, при цьому доказів платоспроможності сторін для вчинення цих угод із зазначенням джерела походження коштів суду не було надано.

Відповідно до змісту ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до змісту ст. ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ОСОБА_2 на підтвердження своїх вимог надав суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження того, що 1/2 частина спірної квартири є об'єктом його особистої приватної власності, а відповідач за зустрічним позовом їх не спростувала, тому суд першої інстанції правильно вирішив спір в означеній частині.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Геращенко Тетяна Василівна, залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року в частині задоволених вимог первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2025 року

Головуючий Судді