Справа № 11 - 876 2006 р. Категорія ст. ст. 121 ч. 1,186 ч. З,185 ч. 2 КК України
Головуючий суду першої інстанції суддя Карікова Л.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
ЗО листопада 2006 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Погорєлової Г.М.
Суддів: Салтовської І.Б.
Гребенюк В.І.
За участю прокурора Брек Г.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок року Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2006 року, яким
ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працює, одружений, має неповнолітню дитину, проживає АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
засуджений:
· за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі;
· за ст. 186 ч. З КК України до 4 років позбавлення волі;
· за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
Строк покарання ОСОБА_1 обчислений з 29 травня 2006 року; в строк покарання зараховано строк перебування засудженого в ІТУ Миколаївського РВ з 17.04.2006 по 20.04.2006 року.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за вчинення ряду злочинів за таких обставин.
13 серпня 2005 року близько 23.00 год. ОСОБА_1 приїхав до будинку АДРЕСА_2, де між ним та ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт. ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 вийти на подвір'я, де біля воріт наніс ОСОБА_1 удар в обличчя, від якого той упав. ОСОБА_1 помітив біля себе на землі клинок ножа і піднявшись, наніс ОСОБА_2 удар клинком ножа в живіт, внаслідок чого потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження в вигляді проникаючого поранення передньої черевної стінки з ушкодженням (сквозним) нирки, з внутрічеревною кровотечею.
16 квітня 2006 року о 17.00 год. ОСОБА_1 приїхав до квартири АДРЕСА_3, ногою вибив вхідні двері і зайшов до квартири. Ігноруючи законні вимоги потерпілої ОСОБА_3 про припинення злочинних дій, ОСОБА_1 відкрито викрав майно, належне потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 283 грн. Після цього, утримуючи викрадене майно, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 удар рукою в обличчя і скрився з місця вчинення злочину.
23 травня 2006 року близько 16.00 год. ОСОБА_1, знаходячись в квартирі АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_5, побачив в коридорі дві господарські сумки і, скориставшись тим, що ОСОБА_5 спить, таємно викрав майно останнього на загальну суму 710 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи винності у вчиненні злочинів, просить змінити вирок, пом'якшивши призначене йому покарання. Просить звернути увагу на стан його здоров'я, наявність у нього на утриманні неповнолітньої доньки та батька похилого віку - учасника ВВВ, а також його каяття у скоєному.
Вислухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку без зміни, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчинених ОСОБА_1 злочинів і його дії судом правильно кваліфіковані за ст. ст. 121 ч. 1,186 ч. 3,185 ч. 2 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння; відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, поєднане з проникненням у житло; таємне викрадення чужого майна (крадіжка) повторно.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України. При цьому враховані характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який є не судимим і за місцем проживання характеризується посередньо, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття, повне відшкодування шкоди, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а також поведінку потерпшого ОСОБА_2. Призначене йому покарання є справедливим, призначено в межах санкцій ст. ст. 121 ч. 1, 186 ч. 3,185 ч. 2 КК України і є мінімальним за вчинення більш тяжких злочинів, а тому вважати його надмірно суворим, навіть з урахуванням тих обставин, на які посилався апелянт, колегія суддів підстав не находить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без змін.