Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7482/2025
16 вересня 2025року місто Київ
справа № 939/2844/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 30 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Міланіч А.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У жовтні 2024 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2021 року №963128550 в розмірі 57 083,71 грн. і судові витрати.
На обґрунтування вимог посилалося на те, що 05 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №963128550, який було підписано електронним підписом позичальника.
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 13 250,00 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.
30 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 3009/24, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт капітал» право вимоги заборгованостей до боржників - позичальників, зокрема і щодо боржника ОСОБА_1 на суму 57 083,71 грн., у тому числі: 13 249,76 грн. - заборгованість за кредитом, 43 833,85 грн. - сума заборгованості за несплаченим відсотками за користування кредитом.
Оскільки відповідач у добровільному порядку наявну у нього заборгованість за вказаним кредитним договором не сплатив, позивач просив стягнути з нього на свою користь заборгованість за цим договором.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 30 грудня 2024 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 945,49 грн.
В іншій частині в позові відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» на відшкодування витрат зі сплати судового збору 591,79 грн. та на відшкодування витрат за надання правничої допомоги 1 465,79 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просило рішення суду скасувати в частині відмови у позові та ухвалити нове, яким позов у цій частині задовольнити.
На обґрунтування вимог посилалося на те, що нарахування відсотків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» здійснювалося в межах строку кредитного договору (з 02 листопада 2021 року до 29 січня 2022 року, що становить 147 днів), а тому нарахування відсотків відбувалося в межах статті 1048 ЦК України.
Вказувало, що алгоритм нарахування заборгованості узгоджений умовами кредитного договору. З наступного дня після закінчення дисконтного періоду відбулося скасування дисконтної та індивідуальної процентної ставки за весь дисконтний період кредитування (що становить 60 днів відповідно до пунктів 1.7 та 1.8 кредитного договору), тому нарахування відсотків за 02 листопада 2021 року здійснювалося відповідно до пункту 1.9.3 кредитного договору.
Зазначало, що оскільки боржник не виконував умови договору подальше нарахування, починаючи з 02 листопада 2021 року, відбувалося відповідно до пунктів 1.12-1.12.2 кредитного договору.
Вважає, що відповідно до п.п. 1.12-1.12.2 кредитного договору, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду (з 02 листопада 2021 року) позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1 087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
У розрахунку заборгованості пропущені нарахування за 02 та 04 листопада 2021 року, ці нарахування включені в дату 05 листопада 2021 року.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач жодних нарахувань не здійснювали.
Посилалося на те, що позивач надав беззаперечні докази того, що саме відповідач уклав кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та прийняв зобов'язання на себе. Розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем є беззаперечними доказами факту наявності заборгованості, а отже позовні вимоги доведені в повній мірі.
Вказувало, що нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомився до укладення кредитного договору від 05 вересня 2021 року № 963128550 та підписанням електронним одноразовим ідентифікатором підтвердив та погодився з умовами цього договору.
Зазначало, що позивач наголосив, що сторони погодили те, що факт користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду є відкладною обставиною, тобто відповідно до ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.
Отже, договором було обумовлено зміну прав та обов'язків сторін фактом неповернення кредитних коштів після закінчення дисконтного періоду (з 02 листопада 2021 року), відповідно до чого зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника зі сплати основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №963128550, який було підписано електронним підписом позичальника та за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 13 250,00 грн., зі сплатою процентів за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,75 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, строком кредитування 30 днів.
Відповідно до пункту 1.9.3 договору у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % у день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Пунктом 1.12.1 договору передбачено, що зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника з оплати основної суми кредиту відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Згідно з пунктом 1.14.2 договору у разі настання передбаченої пунктом 1.9.3 договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов'язань по оплаті процентів, за встановлений у пункті 1.2 договору строк, у розмірі, що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складе 21 120,50 грн. і буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 7 870,50 грн. і суму кредиту в розмірі 13 250,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 13 250,00 грн. - 05 вересня 2021 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідач здійснив оплату відсотків на рахунок кредитора 02 жовтня 2021 року - 6 260,76 грн.; заборгованість за кредитом 13 250,00 грн., заборгованість за відсотками 29 168,19 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» заборгованість за кредитом 13 249,76 грн., заборгованість за відсотками 43 833,95 грн.
Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 963128550 ОСОБА_1 станом на 10 жовтня 2024 року заборгованість перед товариством становить 57 083,71 грн., утому числі: прострочене тіло - 13 249,76 грн., прострочені відсотки - 43 833,95 грн.
Відповідно до електронного повідомлення Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» від 08 серпня 2024 року № 3980/47.1.-БТ та додатку до нього, банк підтверджує, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 18 липня 2019 року № 48 Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані платіжні засоби по операціях, зокрема, 05 вересня 2021 року у сумі 13 250,00 грн на картку № НОМЕР_1 .
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору від 05 вересня 2021 року №963128550, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, позивачем доведено факт укладення відповідачем кредитного договору в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Підписавши цей договір, відповідач добровільно погодився на визначені у них умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Відповідачем не надано доказів для спростування факту укладення кредитного договору на зазначених вище умовах.
Доказів на спростування отримання коштів за цим договором відповідач не надав.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту статей 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.
30 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 3009/24, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт капітал» право вимоги заборгованостей до боржників - позичальників, в тому числі і щодо боржника ОСОБА_1 на суму 57 083,71 грн., у тому числі: 13 249,76 грн. - заборгованість за кредитом, 43 833,85 грн. - сума заборгованості за несплаченими відсоткам за користування кредитом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, право вимоги якої за цим договором перейшло до позивача, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 945,49 грн., оскільки відповідач мав сплатити позивачу за кредитним договором 20 206,25 грн. (13 250 грн. - сума кредиту + 6 956,25 грн. проценти (1,75 % х 13 250 грн. = 231,87 грн. х 30 днів), а сплатив згідно з розрахунком позивача 6 261,00 грн., тобто заборгованість за договором становить 13 945,49 грн. (20 206,25 грн. - 6 260,76 грн.).
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Однак, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором, укладеним 05 вересня 2021 року з ТОВ «Манівео швидка допомога» № 963128550 - з 06 жовтня 2021 року до 30 вересня 2024 року, задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Апеляційний суд бере до уваги, що за умовами укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем договору, суму позики відповідач зобов'язувався повернути у повному обсязі у визначений договором строк - до 05 жовтня 2021 року.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування - до 05 жовтня 2021 року, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «Юніт Капітал» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування позикою за період з 06 жовтня 2021 року є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Наведеним спростовують доводи апеляційної скарги про те, що нарахування відсотків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» здійснювалося в межах строку кредитного договору (з 02 листопада 2021 року до 29 січня 2022 року, що становить 147 днів), а тому нарахування відсотків відбувалося в межах статті 1048 ЦК України.
При цьому, колегія суддів наголошує, що пунктом 1.12.1 договору передбачено, що при не надходженні платежу зобов'язання позичальника з оплати основної суми кредиту відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 13 945,49 грн. заборгованості є обґрунтованими.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для часткового задоволення позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 30 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: