Справа № 761/29740/25
Провадження № 1-кс/761/19673/2025
29 серпня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 12 червня 2025 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 62025100110000086, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -
16 липня 2025 року (здано на пошту 08 липня 2025 року) до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 , в якій вона, посилаючись на положення ч. 1 ст. 303 КПК України, просила скасувати постанову старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 10 червня 2025 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 62025100110000086, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; зобов'язати уповноваженого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві визнати ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні № 62025100110000086 від 18 березня 2025 року.
Розгляд скарги ОСОБА_3 просила здійснювати у її відсутність. Скаргу підтримує та просить її задовольнити у повному обсязі.
Старший слідчий в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явився. Разом з тим, у відповідності до ст. 306 КПК України неявка слідчого, рішення якого оскаржується, не є перешкодою для розгляду скарги по суті.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою, може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Положеннями статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
У судовому засіданні встановлено, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025100110000086, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Так, 02 червня 2025 року ОСОБА_3 звернулась до уповноваженого слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві з заявою про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні № 62025100110000086 від 18 березня 2025 року.
12 червня 2025 року старшим слідчим в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 було винесено постанову про відмову у визнанні потерпілою.
На обґрунтування оскаржуваної постанови слідчий зазначив, що на виконання ухвали слідчого судді від 10 лютого 2025 року розпочато досудове розслідування за заявою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 05 грудня 2024 року щодо можливого вчинення окремими посадовими особами Міністерства соціальної політики України кримінального правопорушення, яке полягає у не вжитті заходів щодо направлення законопроєктів на перерахунок пенсії, у зв'язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 23 грудня 2022 року шляхом напрацювання законопроєктів з метою внормувати перерахунок розмірів пенсій осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, блокування напрацьованих законопроєктів та підготовці проєктів Закону.
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 визначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, визнаний неконституційним, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.
На даний час в Україні продовжує діяти воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.
Крім того, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 62025100110000086 від 18 березня 2025 року питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії не досліджується, а також зазначене не є предметом досудового розслідування, у зв'язку з чим слідчий дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
При цьому, з матеріалів скарги та доданих до неї матеріалів не встановлено достатніх даних про спричинення ОСОБА_3 якої-небудь шкоди, передбаченої ст. 55 КПК України, спричиненої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025100110000086 від 18 березня 2025 року.
Так, оскаржувана постанова слідчого від 12 червня 2025 року постановлена з дотриманням вимог ст. 110 КПК України, зокрема у ній наведено мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на вимоги кримінально процесуального законодавства України.
Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що старший слідчий в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 під час розгляду заяви ОСОБА_3 виніс законну та вмотивовану постанову за результатами розгляду такої заяви, а доводи скаржника щодо необґрунтованості постанови слідчого, фактично зводяться до незгоди із процесуальним рішенням слідчого.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 12 червня 2025 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 62025100110000086, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 55, 110, 303, 306-307, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 12 червня 2025 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 62025100110000086, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, однак проти неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1