Справа №11- 843 2006 р. Головуючий суду 1 інстанції
Категорія ст. ст. 187 ч. 2, суддя Локтіонова О.В.
263 ч. 2,151 ч. З КК України Доповідач суду апеляційної інстанції
суддя Гребенюк B.І.
21 листопада 2006 р. Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Карпія В.М.
Суддів: Тимошевського В.П.
Гребенюк B.І.
за участю: прокурора Брек Г.С.
захисників: ОСОБА_1
ОСОБА_2
Засуджених: ОСОБА_3
ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2006 року, яким
ОСОБА_4, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працюючий, одружений, проживаючий без реєстрації АДРЕСА_1, зареєстрований АДРЕСА_2, раніше судимий Ленінським районним судом м. Миколаєва:
1) 29.07.1998 року за ч. З ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі; звільнений 28.07.1999 року умовно - достроково на 1 рік 10 місяців 11 днів за постановою Ковельського міськсуду Волинської області від 21.07.1999 року;
2) 19.02.2001 року за ч. 2 ст. 140, ч. З ст. 81, ст. 42, 43 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 17.01.20003 року умовно - достроково на 1 рік 23 дні за постановою Арбузинського райсуду Миколаївської області від 16.01.20003 року;
3) 08.10.2003 року за ч. З ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 23.04.2005 року за відбуттям строку; -
- засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі
з конфіскацією 1/2частини належного йому майна.
За ст. ст. 15,152 ч. 1 КК України виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.
ОСОБА_3, уродженка смт. Воскресенск Жовтневого району Миколаївської області, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, заміжня, не працююча, проживаюча АДРЕСА_1, раніше не судима; -
- засуджена за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК
України до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Постановлено стягнути:
· з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на відшкодування збитку 371 грн. (триста сімдесят одну) 40 коп.;
· з засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_6 1 024 грн. (одну тисячу двадцять чотири) 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Згідно вироку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів за таких обставин.
09 грудня 2005 року близько 17.20 год. ОСОБА_4 на алеї біля ст. Горохівка Жовтневого району Миколаївської області, напав на потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5, схопивши ОСОБА_7 ззаду за шию лівою рукою, в якій знаходився ніж, а правою приставив до лоба пістолет і почав вимагати гроші, а потім зривати сумку з її плеча. ОСОБА_5 просила ОСОБА_4 припинити насильницькі дії. Проте, ОСОБА_4 з метою подальшого придушення опору потерпілих, завдав ОСОБА_7 удару ногою в живіт, від якого вона впала. ОСОБА_5, намагаючись захистити ОСОБА_7, замахнулася на ОСОБА_4 сумкою, але він збив її з ніг. Коли ОСОБА_5 піднялася, ОСОБА_4 накинувся на неї з ножем, замахнувшись тричі і вимагаючи при цьому сумку. Він знову збив з ніг ОСОБА_5, а коли вона впала, завдав їй декількох ударів ногами в область плечей і по руках. Після цього ОСОБА_4 заволодів майном ОСОБА_5 на загальну суму 1371 грн. 40 коп. Заволодівши зазначеним майном, ОСОБА_4 завдав ще трьох ударів в область голови ОСОБА_5, заподіявши їй фізичний біль, після чого з місця події скрився і розпорядився викраденим за власним розсудом.
Окрім цього, 11 грудня 2005 року близько 18.30 год. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою розбійного нападу на вул. Ленина у смт. Воскресенськ Жовтневого району Миколаївської області почали переслідувати неповнолітню ОСОБА_8 і впродовж 10 хвилин йшли за нею. На вул. Шевченко біля церкви ОСОБА_4 обхватив ззаду потерпілу за шию і приставив до її шиї пістолет, виказавши при цьому загрозу застрелити її, яку ОСОБА_8 сприйняла як реальну. Позбавляючи її можливості втекти, ОСОБА_4 повалив її на землю, постійно утримуючи пістолет біля шиї. Коли потерпіла падала, ОСОБА_3 вихопила з її рук пакет. ОСОБА_4 заборонив ОСОБА_8 кричати і, намагаючись ще більше залякати її, сказав, що він маніяк. Продовжуючи утримувати пістолет біля шиї, ОСОБА_4 почав вимагати від ОСОБА_8 золоті вироби, а потім зажадав її сумку. ОСОБА_3 в цей час стала завдавати ударів ногами в область голови, а також по ногах потерпшої, після чого зірвала з неї сумку. ОСОБА_4, однією рукою утримуючи потерпілу в положенні лежачи, іншою перевірив її кишені, і, знайшовши дрібні гроші, заволодів ними.
В результаті розбійного нападу ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_3 заволоділи майном, що знаходилося у ОСОБА_8 на загальну суму 1329 грн. 60 коп.
Після нападу ОСОБА_4 і ОСОБА_3 скрилися з місця події і розпорядилися викраденим майном на свій розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок та направити справу на додаткове слідство. Заперечує винність у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_8 і, оспорюючи кваліфікацію, вважає, що його дії підлягають кваліфікації за ст. 186 ч. 1 КК України. Посилається на застосування до нього недозволених методів слідства; на неповноту та необ'єктивність судового розгляду; на відсутність довідки лікарні про тілесні ушкодження потерпілої ОСОБА_8.
В апеляції засуджена ОСОБА_3 просить перевірити законність та обґрунтованість вироку. Заперечує винність у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_8. Водночас посилається на безпідставне неврахування судом того, що вона раніше не судима, наявність у неї матері - пенсіонерки.
В доповненнях до апеляції засуджена ОСОБА_3 просить про пом'якшення покарання без ізоляції від суспільства. Зазначає, що намагалася підняти потерпілу з землі за руку, в якій були пакети; а завдала одного удару потерпілій, розлютившись; не розуміла, що її чоловік ОСОБА_4 вчиняв злочин відносно ОСОБА_8. Крім того, посилається на відсутність відомостей з лікарні про тілесні ушкодження потерпілої, на фізичний та психічний вплив зі сторони батька потерпілої під час досудового слідства. Водночас посилається на випадковість своєї присутності на місці вчинення ОСОБА_4 злочину, на відсутність у неї умислу на заволодіння майном потерпілої.
Вислухавши доповідь судді, засуджених ОСОБА_4, який підтримав апеляцію і просив про застосування ст. 69 КК України, засуджену ОСОБА_3 на підтримку апеляції та про застосування ст. 75 КК України, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтримку апеляцій засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, думку прокурора Брек Г.С. про залишення апеляцій без задоволення, а вироку без змін, вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляцію засудженого ОСОБА_4 не підлягаючою задоволенню, а апеляцію засудженої ОСОБА_3 підлягаючою частковому задоволенню.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим ОСОБА_4 розбійного нападу на ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за першим епізодом і вірно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 187 КК України.
Висновки суду щодо винності ОСОБА_4 за цим епізодом та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 187 КК України апелянт ОСОБА_4 не оскаржував.
Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримані вимоги ст. 22 КПК України, спрямовані на встановлення об'єктивної істини в справі.
Наведені у вироку суду висновки про винність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_8 за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні і детально викладеними у вироку суду доказами.
Доводи засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про не вчинення ними розбійного нападу на ОСОБА_8 безпідставні, оскільки їх винність підтверджується, зокрема, їх особистими поясненнями, поясненнями потерпілої ОСОБА_8, представника потерпілої ОСОБА_6, поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_8, даними протоколів огляду місця події, виїмки, пред'явлення особи для впізнання, висновком експерта та ін.
Так, ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 11.12.20005 року близько 18.00 години з дружиною ОСОБА_3 йшли в бар в смт. Воскресенськ, випивши перед цим 250 гр. горілки. По дорозі побачили, що попереду них йшла дівчина. Коли до бару залишалося 50 м., він залишив дружину, а сам побіг за дівчиною. Біля церкви підійшов до ОСОБА_8, взяв рукою за шию і приставив їй до голови пістолет. Ножа у нього не було. Сказав, щоб вона віддала гроші і золото. Потім відвів її до рансформаторної будки і наказав роздягтися. При цьому сказав, що якщо вона кричатиме, то він її зґвалтує. Забрав у неї сумку з її вмістом і верхній одяг. До них підійшла його дружина -ОСОБА_3. З почуття ревнощів вона ударила дівчину ногою і пішла. Ніяких речей його дружина у дівчини не забирала. Він укрив потерпілу пальто, оскільки було холодно. Він говорив їй, що зґвалтує її з метою психологічної дії, щоб її залякати і заволодіти майном. Коли він прибрав руку з плеча дівчини і почав збирати її речі в пакет, вона втекла. Він не гнався за нею. Коли пішов з місця злочину, там залишалися: пальто, шапка і інший одяг. Вдома на городі подивився, що знаходилося в пакеті і викинув речі на звалище. Чоботи приніс додому і віддав дружині, сказавши, що знайшов їх.
ОСОБА_3 суду пояснила, що 11.12.2005 року близько 18.00 години разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 після спільного вживання ними по 250 грам горілки, вони пішли в бар смт. Воскресенськ по вул. Леніна. Коли до бару залишалося 100 м. ОСОБА_4 побіг у бік церкви. Вона пішла за ним. Коли підійшла до трансформаторної будки, побачила, що на землі лежала дівчина, а чоловік стояв біля неї. Він схопив ОСОБА_8 за комір пальта і відтягнув її за трансформаторну будку. Вона вдарила потерпілу ногою в живіт, оскільки приревнувала її до свого чоловіка. Потім схопила дівчину за волосся, але ОСОБА_4 сказав їй піти додому і вона пішла. В руках у чоловіка вона нічого не бачила При ній чоловік нічого у дівчини не вимагав. Коли прийшла додому, то приблизно через 10 хвилин прийшов чоловік. Він приніс жіночі чоботи і сказав, що знайшов їх. Здогадалася, що він зняв їх з ОСОБА_8.
Потерпіла ОСОБА_8 суду пояснила, що 11.12.2005 року близько 18.00 годин поверталася додому по вул. Ленина в смт. Воскресенськ Жовтневого району. Чула, що позаду неї йдуть хлопець і дівчина. Зрозуміла, що вони знаходилися в стані алкогольного сп'яніння. Вони пішли прямо, а вона звернула на вул. Поштову. Ззаду знову почула їх голоси. ОСОБА_4 схопив її ззаду лівою рукою за шию, а правою рукою приставив до її потилиці пістолет. В цей же момент дівчина, що знаходилася з ним, забрала у неї з рук поліетиленовий пакет з продуктами харчування. Потім чоловік наказав їй лягти на землю. Коли вона виконала його наказ та лягла, він перевірив вміст її кишень, а дівчина зняла з неї сумку. Присутня з ним дівчина, яка вирвала у неї з рук пакет, завдала їй приблизно 10 ударів ногами в область голови і по тулубу. Після цього ОСОБА_4 повів її у бік трансформаторної будки і наказав їй роздягтися, що вона і зробила. ОСОБА_3 почала кричати і смикати її за волосся, а ОСОБА_4 наказав їй піти.
Коли ОСОБА_3 пішла, ОСОБА_4 нахилився до неї, приставив до її шиї ніж і зажадав, щоб вона задовольнила його статеву пристрасть у неприродний спосіб, при цьому розстебнув брюки і оголив свої статеві органи. Вона відмовилася. Від ножа у неї залишився поріз на шиї. Підсудний сказав, що зґвалтує її і намагався зняти з неї труси. Сказала, що не чинитиме опір і згодна вступити з ним в статевий зв'язок природним способом. Почувши її згоду, ОСОБА_4 прибрав руку з її плеча і вона втекла. ОСОБА_4 за нею не біг.
В результаті розбійного нападу у неї були викрадені речі, які були у неї в пакеті, сумці, а також одяг, в якому вона була вдягнута в той день.
Свої свідчення вона підтвердила і в ході відтворення обстановки і обставин події (т. 2 а. с. 38 - 41).
Показання потерпілої узгоджуються з поясненнями засудженого в частині застосування ним під час нападу пістолету, про заволодіння ним майном ОСОБА_8, про його наказ потерпілій роздягтися та про погрози зґвалтувати її, а також про втечу потерпілої, а крім того спростовують твердження апелянта ОСОБА_3 про відсутність у неї умислу на заволодіння майном потерпілої.
Представник потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 12 грудня 2005 року о 06.00 годині ранку прийшов додому. У його дочки під очима були синяки, на голові шишки, на шиї поріз, синці на нозі і сідниці. Вона розповіла йому про те, що з нею відбулося.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що у 2005 році (точної дати він не пам'ятає), йому на мобільний телефон подзвонила ОСОБА_8 і повідомила, що на неї був вчинений розбійний напад, і що вона знаходиться у відділенні міліції. Приїхав у відділення міліції смт. Воскресенськ до ОСОБА_8. Побачив на її тілі синці, на шиї червону втиснуту подряпину. Вона повідомила, що двоє невідомих - хлопець і дівчина напали на неї. Під час нападу підсудний приставляв ніж до її шиї. Дівчина завдавала їй удару ногою в область голови, коли вона (ОСОБА_8) роздягалася. Хлопець з дівчиною відібрали у неї сумку. Після того, як дівчина пішла, хлопець намагався її зґвалтувати, але вона втекла.
Пояснення представника потерпілої та зазначеного свідка узгоджуються з поясненнями потерпілої в частині отримання нею під час нападу тілесних ушкоджень у виді синців на тілі та порізу на шиї; а також узгоджуються з даними висновку експерта № 54 від 24.02.2006 року, згідно яких при огляді ОСОБА_8 було виявлено пошкодження у вигляді рубцюватої зміни шкіри переднєбокової поверхні шиї. Цей рубець є результатом загоєння поверхневої рани шкіри шиї з давністю 1,5 місяці на момент огляду. Не виключається можливість виникнення рубця в результаті загоєння поверхневої різаної рани шиї в результаті дії гострої ріжучої кромки якогось ріжучого знаряддя (предмету), можливо леза ножа, в строк і за обставин, вказаних в постанові. По ступеню тяжкості дане тілесне ушкодження відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 2 а. с. 31).
Зазначені докази спростовують твердження апелянтів про непричетність до вчинення злочину ОСОБА_3 та про відсутність даних про наявність у потерпшої тілесних ушкоджень, а також заперечення апелянта ОСОБА_4 щодо відсутності у нього ножа під час нападу на ОСОБА_8.
Згідно перевірених судом пояснень свідка ОСОБА_8 на досудовому слідстві, вбачається, що 11.12.2005 року близько 18.30 годин вона йшла в магазин по вул. Шевченко в смт. Воскресенськ. Біля церкви по вул. Шевченка побачила, як між трансформаторною будкою і водонасосною баштою вибігла дівчина і побігла вниз по вул. Шевченка. Вона була одягнена в щось біле з коротким рукавом, схоже на майку. Відразу за нею вибіг якийсь хлопець і почав кричати їй вслід, що уб'є цю дівчину. Пізніше від жителів села дізналася, що в цьому місці відбувся розбійний напад на ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 153).
Пояснення даного свідка узгоджуються з поясненнями потерпілої та засудженого в частині втечи потерпілої після нападу у роздягненому стані.
Згідно даних протоколу огляду місця події від 11.12.2005 року на пустирі неподалік церкви біля трансформаторної будки в 3 - х метрах від вул. Поштової в смт. Воскресенськ виявлені пальто, шапка, мобільний телефон в чохлі «Сони Еріксон» (т. 1 а. с. 78).
Відповідно до даних протоколу виїмки від 25.01.2006 року ОСОБА_3 були видані чоботи, що належать ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 176), які потерпіла ОСОБА_8 впізнала як викрадені у неї
11.12.2005 року згідно протоколу пред'явлення предметів для
впізнання (т. 1 а. с. 179).
Згідно даних протоколів пред'явлення особи для впізнання від
25.01.2006 року потерпіла ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_3
та ОСОБА_4 як осіб, які 11.12.2005 року спільно вчинили на неї
напад (т. 1 а. с. 177,178 відповідно).
Таким чином твердження апелянтів щодо не вчинення ним розбою неспроможні і спростовуються вищезазначеними доказами.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов обгрунтованого висновку про винність засуджених: ОСОБА_4 - у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої (розбої) за попередньою змовою групою осіб, особою, що раніше вчинила розбій; ОСОБА_3 - у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої (розбої) за попередньою змовою групою осіб; і їх дії за цим епізодом правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 187 КК України.
Доводи, викладені в апеляції засудженого про неправильнісь кваліфікації його дій за цим епізодом, безпідставні, оскільки ОСОБА_4 при нападі на ОСОБА_8 з метою заволодіння її майном приставляв до її голови пістолет, а до шиї - ножа, погрожуючи застосуванням небезпечного для життя та здоров'я потерпілої насильства.
Поняттям розбій охоплюється також напад з метою заволодіння майном потерпілого, поєднане з насильством, яке спричинило потерпшому легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, однак було небезпечним в момент спричинення, в даному випадку - застосування ножа, внаслідок чого у потерпілої ОСОБА_8 був поріз шиї.
Твердження засудженого ОСОБА_4 про застосування до нього недозволених методів слідства неспроможні і спростовані проведеною за призначенням суду перевіркою з винесенням постанови заступником прокурора Жовтневого району Миколаївської області від 05.06.2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 недозволених методів слідства з боку працівників Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївської області (т. 2 а. с. 201 - 202).
Також неспроможними є і твердження апелянта ОСОБА_3 про фізичний та психічний вплив на неї зі сторони батька потерпшої під час досудового слідства, оскільки в судовому засіданні з цього приводу ОСОБА_3 пояснень не давала та не робила ніяких заяв, така версія у неї виникла після постановления вироку.
Зауважень на протокол судового засідання у встановленому законом порядку від засуджених не надходило.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при проведенні досудового слідства і при розгляді справи в суді не допущено порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність покладених в основу вироку суду доказів і висновків суду про доведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який вони засуджені.
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку, а тому апеляції засуджених не підлягають задоволенню і в цій частині.
Вирішуючи питання про покарання ОСОБА_4, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів - вчинення тяжких злочинів, дані про особу винного, який за місцем реєстрації характеризується негативно, раніше судимий; обставини, що пом'якшують його покарання -часткове відшкодування шкоди та часткове визнання вини; а також обставини, що обтяжує його покарання - вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння; і прийшов до вірного висновку про можливість виправлення і перевиховання засудженого в умовах ізоляції від суспільства. Призначене йому покарання є справедливим, призначено в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України і не є максимальним, а тому вважати його надмірно суворим колегія суддів підстав не находить.
Твердження апелянта ОСОБА_3 про неврахування судом тієї обставини, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності безпідставні, оскільки, призначаючи покарання ОСОБА_3, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину - вчинення тяжкого злочину, дані про особу винної, яка позитивно характеризується за місцем проживання; обставини, що обтяжує її покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння; та пом'якшуючих її покарання обставин - часткове відшкодування шкоди, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання засудженої ОСОБА_3, вказані судом у вироку, колегія суддів також враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину - її другорядну роль у скоєному та втягнення її у злочинну діяльність її чоловіком, а також пом'якшуючі її покарання обставини: сприяння нею розкриттю злочинів, вчинених нею та її чоловіком ОСОБА_4, наявність у неї батьків похилого віку та її молодий вік, і приходить до висновку про можливість звільнення її від відбування покарання відповідно до положень ст. 75 КК України з покладенням на неї певних обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2006 року відносно ОСОБА_4 - без змін.
Апеляцію засудженої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2006 року відносно ОСОБА_3 змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до п. п. 2, З, 4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально -виконавчої системи; повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально -виконавчої системи.
Звільнити ОСОБА_3 з - під варти в залі суду.
В інший частині зазначений вирок залишити без змін.