11 вересня 2025 року м. Київ
Справа № 755/1770/24
Провадження: № 22-ц/824/12551/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року та на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Гаврилової О. В.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя,
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 22 вересня 2017 року між сторонами було укладено шлюб. Подружжя перебуває в стадії розлучення. Зазначає, що під час перебування у шлюбі, в листопаді 2019 року подружжям було набуто у власність нерухоме майно, квартиру загальною площею 46,7 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 391659180000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.
За таких обставин, просила суд визнати спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру, загальною площею 46,7 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 391659180000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по частині вказаної вище квартири.
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, мотивуючи його тим, що 06 вересня 2019 року кошти в сумі 600 000 грн були подаровані йому, ОСОБА_1 , його матір'ю, з метою придбання об'єкту нерухомого майна, після подружжя сторін розпочало пошуки квартири з метою придбання та 06 листопада 2019 року були укладені: договір купівлі-продажу спірної квартири за ціною 937 435,32 грн; договір про споживчий кредит на суму 380 000 грн; іпотечний договір. Отже, придбання спірної квартири та сплата всіх податків і обов'язкових платежів відбулось за рахунок грошових коштів, які належали на праві особистої приватної власності ОСОБА_1 та частково за рахунок кредитних коштів. 29 квітня 2021 року його мати знову подарувала йому 300 000 грн для погашення кредитних зобов'язань, після чого з банком було узгоджено дострокове погашення кредиту та 06 травня 2021 року він здійснив погашення кредиту в сумі 254 896,27 грн. За наведених підстав, придбання квартири відбулось наступним чином: 812 331,59 грн - за рахунок особистих коштів ОСОБА_1 , отриманих у дарунок від його матері; 125 103,73 грн - за рахунок погашення кредитних зобов'язань зі спільного сімейного бюджету. Також, у зустрічному позові зазначається, що заощаджень у банківських установах подружжя не мало та не мало можливості накопичити кошти для придбання нерухомого майна.
У зв'язку з чим, просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на 1733/2000 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 та в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати за ним та відповідачкою (за зустрічним позовом)по 133/2000 частини цієї квартири.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею - 46,7 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м.
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на частину квартири АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею - 46,7 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м.
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на частину квартири АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею - 46,7 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9 084 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя відмовлено.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 500,00 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, адвокат Кухаренко О. В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права рішення суду та додаткове рішення просила скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та, як наслідок, про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 .
Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 червня та 08 липня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
11 вересня 2025 року адвокат Зінченко І. О. в інтересах ОСОБА_2 та адвокат Кухаренко О. В. в інтересах ОСОБА_1 подали до суду заяву про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами, у зв'язку із вирішенням ними питання щодо поділу спільного майна подружжя та в порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, присудження компенсації ОСОБА_2 за частку в об'єкті спільної сумісної власності.
Перевіривши доводи спільної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди, дослідивши мирову угоду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її затвердження.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (частини перша-четверта статті 207 ЦПК України).
За правилами ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (стаття 208 ЦПК України).
У справі, що переглядається предметом спору є поділ майна подружжя, а саме квартири загальною площею 46,7 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 391659180000, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка, ОСОБА_2 , звернулася до суду з вимогою визнати зазначену квартиру спільною сумісною власністю подружжя та закріпити за кожним із подружжя право власності на частину цього об'єкта. Водночас, відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на 1733/2000 частини квартири за вказаною адресою, а решту, 267/2000 частин, поділити як спільне сумісне майно, визначивши за кожним із подружжя право власності на 133/2000 частини квартири.
Відповідно до умов мирової угоди від 11 вересня 2025 року у справі № 755/1770/24 на підставі статті 373 ЦПК України сторони домовились врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, згідно якої:
1. В порядку поділу спільного майна подружжя, за спільною згодою позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , визнати за відповідачем, ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, загальна площа 46,7 кв.м., житлова площа 29,7 кв.м.
2. Сторони, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодили, що відповідач, ОСОБА_1 , сплачує компенсацію ОСОБА_2 як різницю вартості частки у спільній сумісній власності подружжя у сумі 8 000 (вісім тисяч) євро у готівковій формі до 11 вересня 2025 року, включно. Сторони засвідчують, що станом на момент затвердження цієї мирової угоди судом всі розрахунки між сторонами проведені та жодна із сторін не має майнових претензій.
3. ОСОБА_2 , визнає, що з моменту затвердження цієї мирової угоди втрачає право користування квартирою АДРЕСА_2 .
4. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, засвідчують, що після визнання та затвердження мирової угоди у справі припиняється право спільної сумісної власності подружжя, а виникає право особистої приватної власності на об?єкт, який визначений цією мировою угодою, і всі спори між сторонами з приводу поділу спільного майна подружжя з затвердженням судом даної мирової угоди, вважаються вирішеними.
5. Підписанням цієї мирової угоди ОСОБА_1 підтверджує, що йому достеменно відомо про технічний стан квартири, яка є предметом спору, а також її комплектацію, зокрема наявність меблів та іншого рухомого майна. ОСОБА_1 не має і в майбутньому не пред?являтиме до ОСОБА_2 жодних майнових чи немайнових претензій, пов?язаних із зазначеним об?єктом нерухомості або правовідносинами, що виникли у зв?язку з ним.
6. ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 , вирішили, що питання судових витрат є врегульованим. Сторони погодили, що ОСОБА_1 компенсує ОСОБА_2 судові витрати у загальній сумі 49 584,00 грн. (сорок дев?ять тисяч п?ятсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
7. ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 , підтверджують, що умови мирової угоди викладені в даній заяві про укладення мирової угоди не суперечать закону, не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб, самих сторін та членів їх сім?ї.
8. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджують, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди вона може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому для виконання судових рішень.
9. Наслідки закриття провадження у справі в зв?язку з укладенням мирової угоди, передбачені статтями 207, 208 Цивільного процесуального кодексу України сторонам відомі та зрозумілі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Згідно із частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Зі змісту поданої до суду мирової угоди встановлено, що вона укладена з метою врегулювання спору між сторонами щодо визнання квартири АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, загальна площа 46,7 кв.м., житлова площа 29,7 кв.м. на праві власності за ОСОБА_1 та відповідає вимогам статті 207 ЦПК України.
Сторони усвідомлюють правові наслідки затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, про що зазначили у клопотанні про затвердження мирової угоди.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для затвердження мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, визнання нечинним рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року та закриття провадження у справі.
При цьому, колегія суддів відмічає, що додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення.
Аналогічні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі №923/631/15, від 23 січня 2020 року у справі №910/20089/17, від 17 квітня 2023 року у справі №160/2282/19, від 30 травня 2023 року у справі №160/6648/20, від 08 червня 2023 року у справі №560/18155/21.
А відтак, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року також слід визнати нечинним.
Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи, за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 22018 грн 86 коп.
Отже, 50% від сплаченої суми судового збору за подачу апеляційної скарги становить: 22018 грн 86 коп / 50% = 11 009 грн 43 коп.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції було затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з державного бюджету підлягає поверненню на користь ОСОБА_1 50 % судового збору у розмірі 11 009 грн 43 коп.
Керуючись ст.ст. 207, 373, 374 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Зінченко Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_2 та адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди задовольнити.
Затвердити мирову угоду, укладену міжОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у такій редакції:
«1. В порядку поділу спільного майна подружжя, за спільною згодою позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , визнати за відповідачем, ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, загальна площа 46,7 кв.м., житлова площа 29,7 кв.м.
2. Сторони, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодили, що відповідач, ОСОБА_1 , сплачує компенсацію ОСОБА_2 як різницю вартості частки у спільній сумісній власності подружжя у сумі 8 000 (вісім тисяч) євро у готівковій формі до 11 вересня 2025 року, включно. Сторони засвідчують, що станом на момент затвердження цієї мирової угоди судом всі розрахунки між сторонами проведені та жодна із сторін не має майнових претензій.
3. ОСОБА_2 , визнає, що з моменту затвердження цієї мирової угоди втрачає право користування квартирою АДРЕСА_2 .
4. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, засвідчують, що після визнання та затвердження мирової угоди у справі припиняється право спільної сумісної власності подружжя, а виникає право особистої приватної власності на об?єкт, який визначений цією мировою угодою, і всі спори між сторонами з приводу поділу спільного майна подружжя з затвердженням судом даної мирової угоди, вважаються вирішеними.
5. Підписанням цієї мирової угоди ОСОБА_1 підтверджує, що йому достеменно відомо про технічний стан квартири, яка є предметом спору, а також її комплектацію, зокрема наявність меблів та іншого рухомого майна. ОСОБА_1 не має і в майбутньому не пред?являтиме до ОСОБА_2 жодних майнових чи немайнових претензій, пов?язаних із зазначеним об?єктом нерухомості або правовідносинами, що виникли у зв?язку з ним.
6. ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 , вирішили, що питання судових витрат є врегульованим. Сторони погодили, що ОСОБА_1 компенсує ОСОБА_2 судові витрати у загальній сумі 49 584,00 грн. (сорок дев?ять тисяч п?ятсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
7. ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 , підтверджують, що умови мирової угоди викладені в даній заяві про укладення мирової угоди не суперечать закону, не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб, самих сторін та членів їх сім?ї.
8. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджують, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди вона може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому для виконання судових рішень.
9. Наслідки закриття провадження у справі в зв?язку з укладенням мирової угоди, передбачені статтями 207, 208 Цивільного процесуального кодексу України сторонам відомі та зрозумілі.»
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року визнати нечинними.
Провадження у справі закрити.
Повернути ОСОБА_4 у (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги , що складає 11 009 (одинадцять тисяч дев'ять) грн 43 коп.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура