Апеляційне провадження
№22-з/824/954/2025
09 вересня 2025 року місто Київ
справа №367/4347/18
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Олешко Л.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - Безвершенка Олега Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2025 року, повний текст рішення складено 10 лютого 2025 року та на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 березня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Шестопалової Я.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в рахунок компенсації вартості належної йому частки у спільному майні подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,-
У червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до відповідача, в якомупросив:
стягнути з ОСОБА_5 на його користь грошові кошти в рахунок компенсації вартості належної йому частки в спільному майні подружжя, а саме автомобіля марки КІА, модель Cerato, 2012 року випуску, з об?ємом двигуна 1591 см.куб., кузов № НОМЕР_1 в сумі 140115 грн.
У грудні 2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила:
визнати автомобіль марки KIA модель Cerato, 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , її особистою приватною власністю у період з 11 квітня 2013 року до 08 грудня 2015 року.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2025 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок компенсації вартості належної йому частки в спільному майні подружжя, а саме - 1/2 частини автомобіля марки КІА, модель Cerato, 2012 року випуску, з об?ємом двигуна 1591 см. куб., кузов № НОМЕР_1 в сумі 140115,00 грн. та судовий збір у розмірі 1401,16 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю відмовлено.
Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 березня 2025 року заяву представника позивача за первісним позовом - адвоката Безвершенко О.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким її зустрічний позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 залишено без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2025 року та додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 березня 2025 року залишено без змін.
19 червня 2025року представник позивача ОСОБА_1 - Безвершенко О.О. подав до Київського апеляційного суду заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 42000 грн.
В обґрунтування вимог заяви посилався на те, що ОСОБА_9 у зв'язку з розглядом справи в апеляційному суді поніс витрати на правову допомогу у розмірі 42000 грн., що підтверджується актом №1 про надані послуги від 18 червня 2025 року.
09 вересня2025 року від представника відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_7 надійшли заперечення на заяву, в яких остання просила відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з недоведеністюїх фактичної наявності (оплати), розумності їхнього розміру, необхідності їх надання, неспівмірності розміру витрат на послуги адвоката із складністю справи, часом витраченим адвокатом, ціною позову та значення справи для сторони на підставі ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України.
Представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення заяви.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу у його відсутність та відсутність позивача.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність позивача та його представника на підставі ч.4 ст.270 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява представника позивача ОСОБА_1 - Безвершенка О.О. про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West AllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача ОСОБА_1 - Безвершенко О.О. у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач ОСОБА_1 очікує понести у зв'язку з розглядом справи в Київському апеляційному суді на професійну правничу допомогу становить 42000 грн.
19 червня 2025року представник позивача ОСОБА_1 - Безвершенко О.О. подав до Київського апеляційного суду заяву, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 42000 грн.
Заяву про ухвалення додаткового рішення подана з дотриманням вимог ч.1 ст.134 та ч.8 ст.141 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником позивача ОСОБА_1 - Безвершенком О.О. надано копії: договору №23 про надання професійної правничої допомоги від 07 травня 2018 року, укладеного між адвокатом Безвершенком О.О. та ОСОБА_1 ; додаткової угоди до договору від 08 травня 2018 року; додаткової угоди №1 до договору від 23 грудня 2020 року; додаткової угоди №2 до договору від 20 грудня 2023 року; заявки №3 на надання правничої допомоги від 01 травня 2025 року; акту №1 про надані послуги до заяви №3.
Як вбачається з заявки №3 на надання правничої допомоги від 01 травня 2025 року сторони погодили комплексний правничий супровід та представництво інтересів клієнта у якості позивача у судовому провадженні у Київському апеляційному суді у справі №367/4347/18 (п.1.1.1).
Відповідно до п.3.1.1 заявки №3 на надання правничої допомоги від 01 травня 2025 року вартість послуг зазначених у п.1 даної заявки складає фіксовану суму 42000 грн. - за комплексний правничий супровід та представництво інтересів клієнта у якості позивача у судовому провадженні у Київському апеляційному суді.
Згідно з актом №1 про надані послуги до заяви №3 адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: аналіз рішення - 2 год., ознайомлення з матеріалами справи - 2 год., аналіз матеріалів апеляційної скарги - 4 год., підготовка та подання відзиву - 12 год., представництво інтересів клієнта - 0,30 хв., а всього 20 год. 30 хв. Вартість наданих послуг складає фіксовану суму - 42000 грн.
Колегія суддів приходить до висновку, що зазначений представником позивача ОСОБА_1 - Безвершенком О.Ою у заяві про ухвалення додаткового рішення розмір витрат на професійну правничу допомогу - 42000 грн. є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Для суду не є обов'язковимизобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Таким чином, беручи до уваги заперечення сторони відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених позивачемв суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.
З огляду на вищевикладене,колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
Керуючись ст.ст.133, 141, 268, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - Безвершенка Олега Олександровича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 судові витрати понесені на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 15 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: