Справа № 134/1360/25
Провадження №11-сс/801/744/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Зарічанський
Доповідач: ОСОБА_1
11 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , прокурора Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Крижопільського районного суду від 02.09.2025 року у кримінальному провадженні № 12025020190000220 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеса, жительки АДРЕСА_1 , громадянка України, з вищою освітою, непрацюючої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_5
підозрюваної: ОСОБА_6
Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду від 02.09.2025 року клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 задоволено.
Застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , рахувати з моменту затримання - з 31 серпня 2025 року по 29 жовтня 2025 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_6 заставу в сумі 1500000, (півтора мільйона) гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача: (UA688201720355219002000000401, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, (Крижопільський районний суд Вінницької області), номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім'я, по-батькові платника застави.
У разі внесення застави відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено обов'язки, зокрема: не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками по справі; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Прокурор Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила ухвалу слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 02.09.2025, якою до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника начальника СВ відділення поліції №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб задоволити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, без права внесення застави.
Захисник ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, просила ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2025 про задоволення клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в розмірі 1500 000 (півтора мільйона) гривень - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити з одночасним обранням ОСОБА_6 більш мякого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту.
У випадку, якщо суд апеляційної інстанції не погодиться з нашими доводами щодо можливості застосування більш мякого запобіжного заходу, з огляду на складне матеріальне становище сімї підозрюваної ОСОБА_6 ( відсутність постійного доходу, на її утриманні перебуває хвора матір -пенсіонерка) в частині розміру застави, застосувати зменшення її розміру до 60-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 181 680,00 грн., тобто розміру застави в межах, встановлених положеннями п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Згідно клопотання слідчого встановлено наступне.
Протягом червня-серпня 2з025 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 спілкуючись по телефону через месенджер «Telegram» із невстановленою слідством особою, профіль якої « ОСОБА_10 » та ОСОБА_11 , спілкуючись по телефону через месенджер «Telegram» із невстановленою слідством особою, профіль якої « ОСОБА_12 » висловили пропозицію організувати незаконне переправлення вказаних осіб через державний кордон України на територію Республіки Молдова поза пунктами пропуску за грошову винагороду, на що останні погодилися. У подальшому ОСОБА_9 за вказівкою невстановленої слідством особи, профіль якої « ОСОБА_10 » із свого мобільного телефону перерахував на вказаний йому рахунок криптогаманця кошти в сумі 11 000 доларів США. В свою чергу ОСОБА_11 в кінці липня 2025 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, за вказівкою невстановленої слідством особи, профіль якої « ОСОБА_12 » мав передати кошти в сумі 15000 доларів США при особистій зустрічі у м. Одеса. Так, безпосередньо перед здійсненням передачі коштів до нього зателефонувала ОСОБА_6 із номеру мобільного телефону НОМЕР_1 та повідомила про необхідність вийти для передачі коштів до обумовленого місця, а саме до магазину «АТБ», що розташований по вул. Розумовського в м. Одеса. У вказаному місці ОСОБА_11 зустрівся із невстановленою слідством жінкою, якій передав кошти у сумі 15000 доларів США та отримав вказівку очікувати подальших вказівок. У подальшому 26.08.2025 ОСОБА_9 за вказівкою невстановленої слідством особи, профіль якої «ІНФОРМАЦІЯ_10» прибув до м. Одеса, де заселився до готелю та очікував подальших вказівок. 30.08.2025 близько 15:40 год. Отримав нову вказівку, виходити із готелю та сідати до автомобіля «HYUNDAI» яким керував невстановлений слідством водій. Після цього невстановлений слідством водій разом із ОСОБА_9 направилися до вул. Розумовського м. Одеса, де забрали ОСОБА_11 , якому перед від'їздом зателефонувала ОСОБА_6 із номеру мобільного телефону НОМЕР_1 та повідомила марку і реєстраційний номер автомобіля, яким він мав у подальшому рухатися. Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 доставили до м. Умань Черкаської області, де вони заселились на ночівлю у готелі «Шинок на околиці». 31.08.2025 о 06:30 год. ОСОБА_6 , перебуваючи в м. Умань Черкаської області на автомобільній стоянці біля готелю «Шинок на околиці», де перебувала разом із невстановленим слідством чоловіком, що керував автомобілем марки Scoda Octavia із невідомим реєстраційним номером, зателефонувала з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 до ОСОБА_11 та наказала йому разом із ОСОБА_13 виходити із готелю та сідати до автомобіля «HYUNDAI ELANTRA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що очікував на стоянці. За її вказівкою ОСОБА_11 та ОСОБА_13 сіли до вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_14 , який не був обізнаний в злочинних намірах ОСОБА_6 , а прибув до м.Умань Черкаської області з метою їх подальшого перевезення за вказівкою невстановлених досудовим розслідуванням осіб та ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_6 разом із невстановленою слідством особою та під його керуванням на автомобілі Scoda Octavia із невідомим реєстраційним номером вирушили поперед для забезпечення безпеки руху автомобіля із особами, що мали намір незаконно перетнути державний кордон України, а саме виявлення можливих по напрямку руху блокпостів та з метою безпечного їх об'їзду, та таким чином направились у напрямку с. Студена Тульчинського район Вінницької області, що знаходиться у прикордонній смузі.
Далі водієві ОСОБА_14 на телефон прийшло повідомлення із точкою геолокації за якою він розпочав рух. При цьому під час руху ОСОБА_14 надходили на телефон повідомлення через додаток «Telegram» від невідомого абонента із назвою у вигляді зображення «смайл» та через додаток «WhatsApp» з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , який підписаний як «ОСОБА_16» і належить ОСОБА_6 коригували напрямок їхнього руху надаючи геолокаційні точки. Крім того, коли ОСОБА_14 не розумів наданого йому маршруту він декілька разів телефонував до ОСОБА_6 на мобільний телефон НОМЕР_1 для коригування руху. Однак, доставити осіб до кінцевої точки маршруту для здійснення незаконного перетину через державний кордон України до Республіки Молдова ОСОБА_6 за домовленістю із невстановленими слідством особами не змогли , так як 31.08.2025 о 10 год. 26 хв. автомобіль під керуванням ОСОБА_14 на відстані 600 м від лінії державного кордону України в районі проміжного прикордонного знаку №0241 у напрямку н.п. Студена Тульчинського району вінницької області (Україна) - н.п. Ротар (Республіки Молдова на Придністровському регіоні), було зупинено працівниками Державної прикордонної служби. Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усунення перешкод, вчиненому щодо кількох осіб та за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. Крім того встановлено, що положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом. З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров'я громадян та об'єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі,
ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, кризових ситуацій, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України. Згідно з приписами ст. 4 Закону України «Про оборону України», у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни. У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і дотепер. Так, ОСОБА_6 , за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, організували незаконне переправлення через державний кордон України на територію Республіки Молдова громадян України, що виявили бажання ухилитися від захисту Держави Україна від збройної агресії Російської Федерації, при цьому діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи з умислом, спрямованим на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, розмістили в соціальних мережах інформацію про надання послуг у здійсненні переправлення через державний кордон на територію Республіки Молдова чим повідомили ОСОБА_9 , що являється військовозобов'язаним та ОСОБА_11 , що є діючим військовослужбовцем, а саме солдатом Національної гвардії України ВЧ НОМЕР_3 , про свої можливості в допомозі діючим військовослужбовцям та цивільним особам в ухиленні від проходження військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях шляхом допомоги у перетині кордону, чим звільняли таких осіб від проходження військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, невстановлені слідством особи за домовленістю із ОСОБА_6 через додаток «Telegram» профіль якого « ОСОБА_10 » надали вказівку ОСОБА_9 прибути до м. Одеса, де заселитися до готелю та очікувати подальших вказівок. 30.08.2025 близько 15:40 год. ОСОБА_9 надано нову вказівку, виходити із готелю та сідати до автомобіля «HYUNDAI» яким керував невстановлений слідством водій. Після цього невстановлений слідством водій разом із ОСОБА_9 направилися до вул. Розумовського м. Одеса, де забрали ОСОБА_11 , якому перед від'їздом зателефонувала ОСОБА_6 із номеру мобільного телефону НОМЕР_1 та продовжуючи свій умисел на вчинення дій спрямованихна ухилення даними особами від служби в Збройних силах України, повідомила марку і реєстраційний номер автомобіля, яким вони мали у подальшому рухатися. Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_11 доставили до м. Умань Черкаської області, де вони заселились на ночівлю у готелі «Шинок на околиці». 31.08.2025 о 06:30 год. ОСОБА_6 , перебуваючи в м. Умань Черкаської області на автомобільній стоянці біля готелю «Шинок на околиці», де перебувала разом із невстановленим слідством чоловіком, що керував автомобілем марки Scoda Octavia із невідомим реєстраційним номером, зателефонувала із номеру мобільного телефону НОМЕР_1 до ОСОБА_11 та наказала йому разом із ОСОБА_13 виходити із готелю та сідати до автомобіля «HYUNDAI ELANTRA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що очікував на стоянці. За її вказівкою ОСОБА_11 та ОСОБА_13 сіли до вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_14 , який 10.09.25, 11:42
також за вказівками невстановлених досудовим розслідуванням осіб та ОСОБА_6 прибув до м. Умань Черкаської області з метою їх подальшого перевезення. Після цього ОСОБА_6 разом із невстановленою слідством особою та під його керуванням на автомобілі Scoda Octavia із невідомим реєстраційним номером вирушили поперед для забезпечення безпеки руху автомобіля із особами, що мали намір незаконно перетнути державний кордон України, а саме виявлення можливих по напрямку руху блокпостів та з метою безпечного їх об'їзду, та таким чином направлялись у напрямку с. Студена Тульчинського район Вінницької області, що знаходиться у прикордонній смузі. Далі водієві ОСОБА_14 на телефон прийшло повідомлення із точкою геолокації за якою він розпочав рух. При цьому під час руху ОСОБА_14 надходили на телефон повідомлення через додаток «Telegram» від невідомого абонента із назвою у вигляді зображення «смайл» та через додаток «WhatsApp» від абонента «ОСОБА_16», тобто від ОСОБА_6 , які коригували напрямок їхнього руху надаючи геолокаційні точки. Крім того, коли ОСОБА_14 не розумів наданого йому маршруту він декілька разів телефонував до ОСОБА_6 на мобільний телефон НОМЕР_1 для коригування руху. Однак, доставити осіб до кінцевої точки маршруту для здійснення незаконного перетину через державний кордон України до Республіки Молдова ОСОБА_6 за домовленістю із невстановленими слідством особами не змогли, так як 31.08.2025 о 10 год. 26 хв. автомобіль під керуванням ОСОБА_14 на відстані 600 м від лінії державного кордону України в районі проміжного прикордонного знаку №0241 у напрямку н.п. Студена Тульчинського району вінницької області (Україна) - н.п. Ротар (Республіки Молдова на Придністровському регіоні), було зупинено працівниками Державної прикордонної служби.
Вимоги апеляційної скарги прокурора мотивовано тим, що прокурор вважає, що підстави для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_6 відсутніз огляду на імперативні вимоги ч. 6 ст.176 КПК України, щодо неможливості застосування до осіб, які підозрюються у вчиненні під час дії воєнного часу злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України, іншого запобіжного заходу крім тримання під вартою.
Також надважливим є факт ймовірного вчинення підозрюваною ОСОБА_6 злочину у період дії воєнного стану, адже вчинення злочину проти основ національної безпеки під час повномасштабної збройної агресії з боку російської федерації, несе виключну загрозу державним та суспільним інтересам, що потребує відповідних заходів процесуального реагування з боку держави.
За таких обставин, до підозрюваної ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до строком на 60 діб, без права внесення застави
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що підозрювана ОСОБА_6 має постійне місце проживання, родину, що свідчить про наявність стримуючих чинників, які здатні зменшити вказані стороною обвинувачення ризики, має зареєстроване місце проживання, народилася та проживає по АДРЕСА_1 разом мамою-пенсіонеркою, яка хворіє та потребує постійного догляду.
Обгрунтовуючи підстави для задоволення клопотання слідчого, суд в оскаржуваній ухвалі зазначає, що «підозрювана ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, вчинених в умовах воєнного стану, за які передбачено покарання до дев"яти років позбавлення волі».
В той же час, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, а сам по собі факт вчинення інкримінованих ОСОБА_6 правопорушень та ймовірність призначення їй суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення від слідства та суду, переховування, перешкоджання судовому розгляду провадження у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Недоведено прокурором необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_7 , яка просила задоволити апеляційну скаргу прокурора, відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника, захисника ОСОБА_5 , яка просила задоволити апеляційну скаргу з підстав зазначених у ній, підозрювану ОСОБА_6 , яка підтримала думку свого захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги прокурора, захисника не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Відповідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
В кримінальному провадженні № 12025020190000220 від 31.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.332, ч.1 ст. 114-1 КК України 31.08.2025 року.
Обгрунтованість підозри слідчим суддею перевірено належним чином.
Слідчий суддя належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177,178 КПК України перевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та, приймаючи рішення, врахував особу підозрюваної ОСОБА_6 , її вік, стан здоров'я, те, що вона підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за які передбачене покарання у виді позбавлення волі, обставини кримінальних правопорушень, та дійшов вірного висновку, що, перебуваючи на волі підозрювана ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до підозрюванї більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою з визначенням застави.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_15 щодо наявності підстав для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є безпідставними.
Сукупність встановлених слідчим суддею та перевірених під час апеляційного розгляду обставин вказує на доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави, оскільки ОСОБА_6 своїми діями показала свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи кримінальні правопорушення у вчиненні яких підозрюється в умовах особливого періоду воєнного стану, проявила самовпевненість у безкараності за свій вчинок.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення
обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Суд апеляційної інстанції вважає, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного визначення застави суд апеляційної інстанції не приймає.
Зі змісту положень ст. 182 КПК України вбачається, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушувати покладені на нього обов'язки, але розмір застави не може бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилось б на безальтернативне.
Отже, обираючи ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд прийшов до вірно висновку щодо застосування до підозрюваної альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення суду першої інстанції узгоджується з рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 19 червня 2024 рок, згідно якого вказано, що законодавець для досягнення мети кримінального провадження та захисту відповідних публічних інтересів не може визначати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою як безальтернативний і має забезпечити наявність у кримінальному провадженні принаймні один запобіжний захід, який є більш м'яким і який можна обрати як менш обтяжливий для конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи.
Суд акцентує, що згідно з приписами частини першої статті 17 Конституції України в умовах воєнного стану захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної, інформаційної безпеки є не лише найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, а й невіддільною умовою збереження української державності як такої. Держава має позитивний обов'язок створювати належні національні юридичні механізми притягнення особи до кримінальної відповідальності, зокрема забезпечувати ефективне функціонування кримінальної юстиції, щоб в умовах воєнного стану гарантувати посилений захист суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, що посягають на зазначені надважливі конституційні публічні інтереси.
Суд зазначає, що на виконання вказаних приписів Конституції України статтю 176 Кодексу доповнено частиною шостою, внаслідок чого за цією нормою Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовують лише під час дії воєнного стану, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні певного переліку злочинів (статті 109?1142, 258?2586, 260, 261, 437?442 Кримінального кодексу України).
Суд вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 Кодексу, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.
Суд зазначив, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Тож під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177 та 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід.
Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
Твердження захисника ОСОБА_5 щодо наявності підстав для зменшення розміру застави є безпідставними.
На переконання колегії суддів, суд, визначаючи розмір застави взяв до уваги обставини, встановлені ст. ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182, 183 КПК України, та обґрунтовано визначив заставу в розмірі 1500000, (півтора мільйона) гривень, який є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів та є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_6 процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційних скарг прокурора, захисника.
Ухвалу слідчого судді Крижопільського районного суду від 02.09.2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3