Провадження № 2/742/1619/25
Єдиний унікальний № 742/3180/25
16 вересня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судових засідань Сумцової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,
І. Виклад позиції сторін.
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.
Позовні вимоги мотивуються тим, що 11.05.2023 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Однак подружнє життя між сторонами не склалося, у зв'язку з чим вони припинили спільне проживання. Позивачка не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідач добровільно не надає допомоги на утримання дитини, хоча має офіційний дохід, а її майовий стан важкий, так як допомоги на дитину не вистачає ні на харчування дитини, ні на харчування, тому просить стягнути з ОСОБА_2 у розмірі частини з усіх його видів доходів, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
05.08.2025 року представником відповідача адвокатом Гапекою Т.В. подано відзив, у якому остання не погоджується з вимогами позивачки. Відповідач стверджує, що завжди надавав матеріальну допомогу дитині та перераховував значні кошти на рахунок позивачки, зокрема й з бойових виплат. Цих коштів було б достатньо для утримання як дитини, так і позивачки.
Також зазначено, що у відповідача є хвора бабуся, витрати на лікування якої він покриває самостійно. Із січня 2025 року його заробітна плата становить 21 598,20 грн, але після сплати податків і аліментів на дитину залишається близько 13 000 грн, чого недостатньо для додаткового утримання працездатної позивачки.
Факт надання коштів підтверджується банківськими виписками. Станом на дату подання відзиву відповідач не отримав заробітну плату за червень і липень 2025 року.
Згідно з ч. 1 ст.244ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, суд 09.09.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення..
ІІІ. Позиції сторін.
У судове засідання з'явився представник позивача Атавін О.С., який підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача адвокат Гапека Т.В. у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, з урахуванням обґрунтувань, наведених у відзиві.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 11 травня 2023 року між сторонами укладено шлюб (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8).
ОСОБА_1 отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні 1 дитини у розмірі 860 грн (а.с. 9).
Відповідно до довідки про доходи основним місцем роботи (служби) ОСОБА_2 є в/ч НОМЕР_1 (а.с. 28).
Із руху коштів по картковому рахунку відкритому в АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що ОСОБА_2 періодично надсилав ОСОБА_1 грошові кошти (а.с. 25-26).
ОСОБА_2 утримує бабу ОСОБА_4 , котра хворіє на атеросклеротичний кардіосклероз (а.с. 27, 30, 31).
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст.ст. 75, 84 СК України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
Згідно зі ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.
Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).
Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, згідно з його усталеною практикою, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
VІ. Висновки суду.
Суд звертає увагу, що відповідач періодично виявляє ініціативу щодо надання грошових коштів позивачці, що підтверджується даними про рух коштів на його картковому рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 25-26), що свідчить про його зацікавленість у матеріальній підтримці позивачки та дитини.
При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є батьком, а позивач матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та потребує матеріальної допомоги, однак відповідач матеріальної допомоги на її утримання у достатньому обсязі не надає, однак частково визнає позовні вимоги, є особою працездатного віку, має можливості надавати таку допомогу дружині, про що свідчить довідка про доходи, додана до матеріалів справи, згідно з якою основним місцем роботи (служби) ОСОБА_2 є в/ч НОМЕР_1 (а.с. 28). Суд, зважаючи на реальні і розумні потреби позивача в матеріальному утриманні, а також знаходження на утриманні відповідача хворої баби, реальну потребу у наданні ним допомоги на її утримання,, суд, доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів).
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково.
За змістом ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
VІІ. Розподіл судових витрат.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.).
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини задоволено частково, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 807,51 грн. (1/6 х 100 / 1/4 = 66,67; 1 211,20 грн. х 66,67 / 100 = 807,51 грн.).
Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 280-283, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 84, 91, 180-182 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою:АДРЕСА_2 , аліменти на її утримання в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини всіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 ,щомісяця, починаючи з 17.06.2025 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 807 (вісімсот сім гривень п'ятдесят одна) грн. 51 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою:АДРЕСА_2 ,
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 15.09.2025
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК