Провадження № 2-др/742/24/25
Єдиний унікальний № 742/2317/25
15 вересня 2025 року ' м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судових засідання Лісафіної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача - адвоката Чередніченка О.М. про ухвалення додаткового рішення у справі № 742/2317/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», третя особа: Чернігівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист права на працю,
І. Правовідносини сторін.
У провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області знаходилася вказана вище цивільна справа.
Відповідно до рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» та товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа - Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» задоволено.
19.08.2025 представник позивача - адвокат Чередніченко О.М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 гривень.
ІІ. Позиції учасників судового провадження.
19.08.2025 представник позивача - адвокат Чередніченко О.М. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній цивільній справі, зазначивши, що позивачем у зв'язку із розглядом вказаної справи понесено витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 30 000 гривень, тому просить стягнути вказану суму з відповідачів.
Представник позивача - адвокат Чередніченко О.М. у судове засідання з'явився. Заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 гривень підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» Пузік А.М. у судовому засіданні просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у вказаній цивільній справі, зазначивши, що розмір витрат є надмірним.
26.08.2025 ОСОБА_2 до суду подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що витрати у розмірі 30 000 грн є необґрунтованими.
Представник відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» Кобища М.О. у судовому засіданні просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у вказаній цивільній справі, зазначивши, що час, витрачений адвокатом у даній справі, є неспівмірним із заявленою сумою у розмірі 30 000 грн.
26.08.2025 ОСОБА_3 до суду подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що витрати у розмірі 30 000 грн є неспівмірними та непропорційними.
ІІІ. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду
Суд, заслухавши думку сторін, та дослідивши матеріали справи дійшов таких висновків.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 137 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п'ятої та дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що на підтвердження заявленої суми витрат у розмірі 30 000 грн на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії документів: довідка від 15.08.2025 про те, що ОСОБА_1 оплатила правничу допомогу адвокату Чередніченку О.М. у розмірі 33 308,00 грн. Зобов'язання з оплати вартості наданої правничої допомоги є виконаним у повному обсязі (а.с. 90, т.2), ордер на надання правничої допомоги від 27.05.2025 (а.с. 91, т.2), копія договору надання правової допомоги від 20 січня 2025 року (а.с. 92-93), рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (а.с. 96 т.2), акт здачі-прийняття наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 20.01.2025 (а.с. 97, т. 2).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, та розгляд справи в спрощеному провадженні відповідно до вимог ч. 4 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.141 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача - адвоката Чередніченка О.М. про ухвалення додаткового рішення у справі № 742/2317/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», третя особа: Чернігівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист права на працю - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», на користь ОСОБА_1 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решті вимог за заявою представника позивача - адвоката Чередніченка О.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 44907200);
Акціонерне товариство «оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021, ЄДРПОУ 03358104.
Дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України) - 15.09.2025.
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК