Справа № 645/6268/25
Провадження № 1-кп/645/510/25
16 вересня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у залі суду в м.Харкові у спрощеному провадженні (порядку) без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження № 12025226220000362 від 24.08.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Харкова, українця, громадянина України, інваліда 2-ї групи, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,-
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
ОСОБА_3 24.08.2025 приблизно о 18 годині 40 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено знаходився біля будинку № 15/2 по проспекту Петра Григоренка у м. Харкові, де зустрів невідомого ОСОБА_4 , з яким в нього під час розмови склались неприязнені відносини. В наслідок чого у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , з метою завдання фізичного болю та спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи діяти саме таким чином, стоячи обличчям к обличчю до потерпілого ОСОБА_4 , на відстані витягнутої руки умисно наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока потерпілого ОСОБА_4 .
Так, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 умисно спричинив потерпілому ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 09/763-С/2025 від 02.09.2025, тілесні ушкодження у вигляді: синця з ділянкою травматичного набряку у правій навколоочній ділянці, який за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень (відповідно до п.п. 2.3.2 «Б», 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
Обвинувачений ОСОБА_3 , захист якого здійснювала захисник - адвокат ОСОБА_5 , подав заяву, згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі; ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження.
Потерпілий ОСОБА_6 також подав заяву, в якій він зазначив, що не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження.
Цивільний позов не заявлено.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу про вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Суд вважає, що встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, та докази на підтвердження встановлених судом обставин, долучені до обвинувального акту, доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на диспансерному (профілактичному) обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має інвалідність ІІ групи.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
За вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України встановлені такі види покарання: штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
Із змісту ч. 2 ст. 53 КК України вбачається, що розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Частиною 1 ст. 57 КК України передбачено, що покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого.
Проте матеріали кримінального провадження не містять відомостей про офіційне місце роботи обвинуваченого, який має інвалідність ІІ групи.
Таким чином, враховуючи матеріали кримінального провадження, в даному випадку суд, задля дотримання вимог матеріального закону, може призначити обвинуваченому лише покарання у вигляді штрафу, розмір якого складає від 30 (510,00 грн) до 50 (850,00 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до проступків, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Відповідно до положень ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного.
Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу (ч. 2 ст. 53 КК).
На підставі вищевикладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке віднесено законом до проступків, особу винного, який задовільно характеризується, має інвалідність ІІ групи, не судимий, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Судові витрати відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 107, 373, 374 382 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу, в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів громадян, тобто у сумі 510 (п'ятсот десять) гривень.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що згідно п.п. 8, 10 розділу ІІІ Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1301/5 від 27 квітня 2018 року, засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили і повідомити про це орган пробації шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. Якщо засуджений не з'явився до органу пробації, не підтвердив сплату штрафу шляхом пред'явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили, орган пробації з урахуванням наявної інформації про засудженого надсилає подання до суду, який виніс судове рішення, для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі, відповідно до вимог частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок учасниками кримінального провадження до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1