8 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В., Пшонки М.П., Лященко Н.П., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угод недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2005 року,
У березні 1998 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним. 8 квітня 1998 року звернулася з уточненим позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 та стягнення на її користь з ОСОБА_6 1200 грн., з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 600 грн.
У жовтні 1998 року ОСОБА_1 звернулася з додатковим позовом про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 та визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеної квартири.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в березні 1996 року вона переїхала жити до свого сина в м. Кременчук. Після розлучення сина вони вирішили придбати квартиру АДРЕСА_2, яка на праві власності належала ОСОБА_6 та ОСОБА_7. За домовленістю з ОСОБА_6 ОСОБА_1 мала купити вказану квартиру за 7 600 доларів США, при цьому син заплатив ОСОБА_6 заставу в сумі 3 800 доларів США, про що складено розписку. Через деякий час позивачкою сплачено ще 3 800 доларів США, про що також складено розписку, яку було підписано ОСОБА_6 та ОСОБА_1, про цьому остання була впевнена, що сплатила всю суму за квартиру. Через деякий час ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_1 про необхідність сплатити ще 800 доларів США , але такої суми остання не мала. Виїжджаючи зі своєї квартири, ОСОБА_6 забрала в ОСОБА_1 розписку про сплату грошових коштів. Через декілька днів невідомі люди попросили ОСОБА_1 виселитися з квартири, повідомивши, що квартиру продано.
При зустрічі з ОСОБА_6 ОСОБА_1 просила повернути гроші, але вона відмовилася. Пізніше ОСОБА_6 прийшла з розпискою від ОСОБА_2 про взяття боргу на себе. ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 свої умови, що полягали в наступному: ОСОБА_2 купує в ОСОБА_6 чотирикімнатну квартиру, а ОСОБА_1 продає свою однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 4 500 доларів США, а 2 300 доларів США ОСОБА_2 зобов'язувався особисто повернути ОСОБА_1 У разі відмови останньої від запропонованого варіанта вона взагалі нічого не отримає.
17 січня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_2 відібрав у ОСОБА_1 розписку, що він сплатить їй лише 2 000 доларів США, пояснивши, що 300 доларів США - це плата за проживання в його квартирі та оформлення договору купівлі-продажу. Досі борг не повернув.
Позивачка просила визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, оскільки вона була вимушена його укласти на вкрай невигідних умовах, їй погрожували, та квартири АДРЕСА_2.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 19 квітня 2005 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання угод недійсними задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 600 грн. Витребувано в ОСОБА_6 та ОСОБА_7 телевізор “Акай». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2005 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.
ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 і направляючи справу на новий судовий розгляд, апеляційний суд керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, відповідно до вимог якого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутністю будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, посилався на те, що відповідачка ОСОБА_5 не була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, а вимоги стосовно порушення судом першої інстанції ст. 169 ЦПК України (неповідомлення ОСОБА_5) нею не заявлялися. ОСОБА_5 з апеляційною скаргою не зверталася, оскільки рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання стосовно її прав, свобод чи обов'язків.
При викладених обставинах постановлена в справі ухвала колегії суддів апеляційної інстанції без змін залишатися не може та підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий апеляційний судовий розгляд, оскільки істотні порушення закону були допущені в суді апеляційної інстанції й саме це призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Па трюк
Судді:
А.В. Костенко
Н.П. Лященко
М.П. Пшонка
Ю.Г. Тітов